Поняття ментального лексикону та моделі організації знань у пам"яті людини

Анотація

Стаття присвячена аналізу динаміки основних підходів до тлумачення поняття ментального лексикону. З’ясовано, що дослідження цього поняття активізувалось у зв’язку із загостренням інтересу до пізнавальних процесів, появленням психолінгвістики, когнітивної психології, когнітивної лінгвістики, генеративної граматики, а згодом і розвідок в галузі штучного інтелекту та машинного моделювання. Також у дослідженнях семантичної пам’яті домінують дві позиції, що відрізняються за своїм напрямом: асоціаністський підхід (термін Р. Солсо), який сконцентрований на функціональних зв’язках між поняттями, і когнітивний підхід, який сфокусований на мисленнєвих структурах, що характеризують відношення між значенням та пам’ятью. Когнітивні моделі (а саме, кластерна модель, групові моделі, модель семантичних ознак, сітьова та нейрокогнітивна моделі) систематизують данні семантичних експериментів, формуючи всезагальні теорії пам’яті, що в подальшому стимулювало дослідити питання категоризації знань.

Ключові слова: ментальний лексикон, мисленнєві структури, когнітивна психологія, асоціаністський підхід, когнітивний підхід, когнітивні моделі.

Аннотация

ПОНЯТИЕ МЕНТАЛЬНОГО ЛЕКСИКОНА И МОДЕЛИ ОРГАНИЗАЦИИ ЗНАНИЙ В ПАМЯТИ ЧЕЛОВЕКА Елена Балабан кандидат филологических наук, доцент кафедры общего языкознания и германистики, докторант, Национальный педагогический университет имени Н. П. Драгоманова, ул. Пирогова, 9, Киев, Украина, 1 601 Этот адрес e-mail защищен от спам-ботов. Чтобы увидеть его, у Вас должен быть включен Java-Script.

Статья посвящена анализу динамики основных подходов к толкованию понятия ментального лексикона. Выяснено, что исследования этого понятия активизировалось в связи с обострением интереса к познанавательным процессам, появлением психолингвистики, когнитивной психологии, когнитивной лингвистики, генеративной грамматики, а позже и исследований в области искусственного интеллекта и машинного моделирования. Также в исследованиях семантической памяти доминируют две позиции, которые отличаются своими направлениями: ассоцианистский подход (термин Р. Солсо), который сконцентрирован на функциональных связях между понятиями и когнитивный подход, который сфокусирован на мыслительных структурах, которые характеризуют отношения между значением и памятью. Когнитивные модели (а именно, кластерная модель, групповые модели, модель семантических признаков, сетевая и нейрокогнитивная модели) систематизируют данные семантических экспериментов, формируя общие теории памяти, что в дальнейшем стимулировало исследовать вопрос категоризации знаний.

Ключевые слова: ментальный лексикон, мыслительные структуры, когнитивная психология, ассоцианистский подход, когнитивный подход, когнитивные модели.

Abstract

THE NOTION OF MENTAL LEXICON AND MODELS OF KNOWLEDGE ORGANIZATION IN PERSON’S MEMORY.

Olena O. Balaban.

Ph D., Assistant professor (Philology), working for doctor’s degree; assistant professor of the General Linguistics and Germanic Languages Chair,.

National Pedagogical Dragomanov University,.

9 Pirohova Str., Kyiv, Ukraine, 1 601 Этот адрес e-mail защищен от спам-ботов. Чтобы увидеть его, у Вас должен быть включен Java-Script.

The article is focused on the analysis of the dynamics of basic approaches to the interpretation of the notion of mental lexicon. It is found out that the research of this notion became more intense due to keen interest in cognitive processes, with the advent of psycholinguistics, cognitive psychology, cognitive linguistics, generative grammar and lately researches in the sphere of artificial and machine intelligence. Also in the researches of semantic memory there dominate two approaches that differ according to their trends: associanistic approach (R. Solso’s term), which is concentrated onto the functional relations between notions and cognitive, which is focused onto the cognitive structures, that characterize relations between notion and memory. Cognitive models (namely, cluster model, group models, model of semantic characteristics, semantic network and neurocognitive models) systematize the data of semantic experiments, forming general theories of memory that further of gave stimuli to the question of knowledge categorization.

Key words: cognitive lexicon, cognitive structures, cognitive psychology, associanistic approach, cognitive approach, cognitive models.

Вступ

Сьогодні когнітивний підхід створює не лише нові умови для дослідження мови як системи у сукупності її певних елементів та їх взаємозв'язку, а також й їх кореляцій з такими когнітивними процесами як мислення, уява, сприйняття тощо. За когнітивним підходом мовні явища розглядаються як джерело знань про концептуальні структури людського мислення. На наш погляд, вивчення особливостей процесу семантичних трансформацій дає можливість виявити універсальні когнітивні моделі. Тому необхідно переглянути суть і функції лексикону не з позицій протиставлення його граматиці, а з позицій їх обмеженого зв’язку, певної умовності меж між ними. Така постановка проблеми пов’язана з перенесенням уваги на дослідження внутрішньої сторони мови, для аналізу якої використовується термін «ментальний лексикон».

Останнім часом стало актуальним дослідження питань, пов’язаних із «ментальним лексиконом», «внутрішнім лексиконом», «словесною пам’яттю», «інформаційним тезаурусом людини», «лексиконом індивіда», «індивідуальним тезаурусом» тощо. Аналіз цього поняття став предметом наукового вивчення таких дослідників, як А. Вежбицька (Вежбицкая, 1996), О. О. Залевська (Залевская, 2007), О. С. Кубрякова (Кубрякова, 1997), Ч. Осгуд (Osgood, 1990), Д. Слобін (Слобин, Грин, 1976), Ч. Філмор (Fillmore, 1976), Н. Хомський (Chomsky, 1972) та інші. Проте велика різноманітність підходів до тлумачення ментального лексикону і наявність суперечливих думок із фундаментальних проблем, без вирішення яких визначення специфіки зазначеного лексикону і принципів його функціонування є неможливим, спонукає проаналізувати динаміку основних підходів до тлумачення цього поняття і вирішення деяких найбільш актуальних спірних питань. Динаміка підходів до тлумачення ментального лексикону значною мірою співвідноситься із загальними тенденціями розвитку психолінгвістики та інших наук про людину, зі зміною домінуючих наукових метафор. На зміну спробам прямого перенесення в психолінгвістику тих чи інших лінгвістичних, психологічних, нейрофізіологічних і нейролінгвістичних та інших уявлень і теорій виникає прагнення зрозуміти і пояснити специфіку накопичених результатів спостережень і експериментів, що примушує усвідомити необхідність розробки психолінгвістичної теорії лексикону як надбання індивіда. ментальний лексикон мислення психолінгвістика Метою статті є висвітлення результатів здійсненого аналізу динаміки основних підходів до тлумачення поняття ментального лексикону.

Щоб здійснити аналіз динаміки основних підходів до тлумачення поняття ментального лексикону було сформульовано такі завдання: 1) на основі вивчення наукової літератури сформувати уявлення про наявні та перспективні питання дослідження ментального лексикону; 2) вивчити специфіку та досвід дослідження ментального лексикону із позицій когнітивістики, психолінгвістики і власне лінгвістики; 3) визначити перспективи розвитку дослідження ментального лексикону в сучасному мовознавстві.

Наведемо лише окремі особливості більш ранніх підходів до дослідження ментального лексикону, щоб можна було акцентувати увагу на публікаціях останнього десятиліття.

1. Методи та методики дослідження

Теоретичне вивчення і аналіз психолінгвістичної та мовознавчої літератури; аналіз і узагальнення результатів.

Обговорення результатів дослідження.

Спроба відобразити найбільш загальне тлумачення ментального лексикону з позиції когнітивного підходу зроблена в «Стислому словнику когнітивних термінів» О.С. Кубрякової (Кубрякова, 1997), де мова йде про систему, що відображає у мовній здатності знання про слова та еквівалентним їм одиницям та виконує складні функції, що пов’язані як із словами, так із структурами репрезентації енциклопедичних знань, що за ними стоять.

Розвиток когнітивного підходу, як і розвиток генеративної граматики і когнітивної лінгвістики, характеризується зростаючим інтересом до цього компоненту мови, що протиставляється за звичаєм граматиці, оскільки, за визнанням більшості лінгвістів, властивості лексичних одиниць опинились набагато більш істотними для граматики і синтаксису, ніж це вважали раніше. Цілий напрям так званих лексичних граматик (Дж. Бреснан, Р. Хадсон, Ст. Староста та ін.) походять із положення про первинну важливість для породження та сприйняття в мовленні такої одиниці, як слово, що визнається центральною одиницею зберігання та використання інформації, доступу до неї та її виокремлення з пам’яті того, хто говорить тощо.

У фокусі уваги когнітивних досліджень лексикону знаходяться як питання про когнітивні функції слова, так і про проблеми організації словника, оскільки на зміну уявленням про лексикон як про неупорядкований набір і навіть простий перелік слів певної мови дійшли багато теорій відносно устрою і формальної та семантичної побудови лексикону як такого, що посідає значне місце в обробці та переробці мовних знань. Для психології ці теорії мають велику значущість, оскільки вони допомагають зрозуміти, як співвідносяться слова з об'єктивацією (лексикалізацією, за термінологією генеративної лінгвістики) структур знань і як вербалізуються різні концепти. У той же час дослідження стосовно структурації лексикону, за типами представлених у ньому відношень та зв’язків, тим, що тут формуються більш великі розряди слів (лексичним полям, категоріям, фреймам тощо) вимагають частіше спеціальних експериментів, що сприяє виробленню спільних науково-дослідних програм із вивчення лексикону в рамках когнітивної науки.

Динаміка підходів до трактування ментального лексикону в значній мірі співвідноситься із загальними тенденціями розвитку психолінгвістики та інших наук про людину, зі зміною домінуючих наукових парадигм. На зміну спробам прямого перенесення до психолінгвістики тих чи інших лінгвістичних, психологічних, нейрофізіологічних та нейролінгвістичних тощо уявлень та теорій приходить прагнення зрозуміти та пояснити специфіку накопичених результатів спостережень та експериментів, що змушує усвідомити необхідність розробки психолінгвістичної теорії лексикону як надбання індивіду.

У психолінгвістичних роботах 50−60-х р. на розвиток уявлень про ментальний лексикон основний вплив здійснювали, з одного боку, популярні в той час лінгвістичні концепції, а з іншого — формування під впливом ідей Ч. Осгудата Дж. Діза є прагнення виявити внутрішню (категоріальну) структуру лексикону та виявити особливості її становлення у дітей. Публікуються результати експериментальних досліджень з акцентуванням уваги на конотативному значенні слова і на єдиній вербально-когнітивній структурі, що знаходиться за словом.

З часом розвитку ідей трансформаційної породжуючої граматики Н. Хомського (Chomsky, 1972) лексикон став розглядатися деякими дослідниками як компонент породжуючої моделі мови, що виконує допоміжну роль по відношенню до граматики. В якості прикладу такого підходу можна навести дисертаційне дослідження Р. Лібер, де єдине пояснення різним випадкам словотворення та словозміни через опис формальних механізмів відповідних процесів. При цьому за основу обрано визначення слова як значущої одиниці, яку можна виокремити у синтаксичному ланцюжку, при трактуванні лексикону як переліку всіх елементів, що не піддаються членуванню, до яких застосовуються морфолексичні правила.

Досить симптоматичним для зміни трактування ролі лексикону і його співвідношення з граматикою знаходимо в працях Ч. Осгуда (Osgood, 1988; 1990). Лексикон розглядається Ч. Осудом як один із найважливіших механізмів когнітивної переробки інформації, пов’язаний із рівнем репрезентації і такий, що відповідає за перекодування в двох напрямах: від одиниць, що сприймаються — перцептів (перцептивні і мовні знаки) до значень та інтенцій до програми діяльності (мовної або іншої). Ч. Осгуд уточнює, що лексикон — це скоріше процес, ніж пам’ять збереження. Те, що зберігається в лексиконі, — це дуже великий набір зв’язків між знаками (перцептами) і кодами семантичних ознак. Семантичні ознаки трактуються Ч. Осгудом як медіаційні (тобто опосередковані) компоненти, біполярні за своєю природою і загалом такі, що мають змінну величину інтенсивності між нулем (нейтральність, відсутність деякої ознаки у кодовому ланцюжку) та максимальним показником на тому чи іншому полюсі. При цьому підкреслюється походження семантичних ознак із досвіду, їх формування в якості найбільш узагальненого виду знання про світ та обов’язковість емоційно-оцінного відношення до носії ознак (останнє висловлюється через біполярність ознак).

Д. Керол розглядає структуру внутрішнього лексикону (його організацію) з точки зору динаміки моделей семантичної пам’яті. Сітьові моделі походять від того, що наша пам’ять формує систему взаємопов' язаних елементів. Сіть має характер ієрархії, якщо деякі елементи сіті знаходяться вище або нижче інших елементів сіті, це відповідає принципу когнітивної економії, оскільки взнається, що інформація «записується» для зберігання тільки один раз. Моделі семантичних ознак репрезентують слова як набори семантичних ознак із розмежуванням визначальних та характерних ознак. Моделі поширюваної активації визнають, що слова репрезентовані в лексиконі через сіть відношень, але ця організація не є суто ієрархічною.

У психолінгвістиці, когнітивній психології, когнітивній лінгвістиці, дослідженнях у галузі штучного інтелекту та машинного моделювання пізнавальних процесів загострення інтересу до слова зробило актуальним обговорення різних аспектів того, що розуміється під ментальним лексиконом, а це потребувало формулювання загального визначення поняття «лексикон».

Проблему первинної значущості складає характер одиниць, що зберігаються в лексиконі, що передумовлює трактування лексикону як такого (його компонентів і особливостей їх організації). Можна виокремити два основних підходу до цієї проблеми, один із яких у різних варіаціях слідує за традиційним розмежуванням форм і значень слів у складі лексеми, адаптує його до сучасного рівня наукових уявлень про функціонування мови у індивіда, а другий оперує більш абстрактним поняттям леми. Лема містить інформацію, пов’язану з концептуальною специфікацією умов для її виростання (включаючи прагматичні та стилістичні умови), і різні морфо-синтаксичні характеристики (приналежність до певної синтаксичної категорії, граматичні функції, відношення між цими двома функціями і концептуальними змінними тощо). Лема включає також такі змінні як «особа», «число», «аспект» тощо.

Прикладом першого з названих підходів може бути трактування лексикону М. Гарманом як той, що складається з двох компонентів — значень слів та форм слів, що зберігаються за наявністю шляхів доступу, забезпечуючи зв’язки між цими компонентами і між ними та іншими елементами в ієрархії переробки.

Другий із названих вище підходів до трактування специфіки одиниць лексикону пов’язаний із роботою Вілема Левелта «Speaking: From Intention to Articulation» (Levelt, 1989), де він вважає, що ментальний лексикон відграє центральну роль у продукуванні мовлення; це сховище інформації декларативного типу про слова певної мови, звідки виокремлюють лексичні одиниці, що необхідні для вираження певного значення, яке відповідає інтенціям того, хто говорить. В. Левелт уточнює, що з позиції продукування мовлення значення одиниці лексикону є переліком концептуальних умов, які мають задовольнятись, щоб певна одиниця була обрана для відповідного повідомлення. Лексична одиниця містить також синтаксичну, морфологічну і фонологічну інформацію, проте маємо підстави вважати, що ті, хто говорять конструюють «схему» повідомлення, не звертаючись до фонологічного аспекту слова. Нефонологічну частину лексичної інформації, що використовується для конструювання такої схеми з урахуванням синтаксичного оточення слова, автор називає лемою.

Теоретичне уявлення про структуру лексичної одиниці В. Левелт поширюється на ментальний лексикон в цілому, і вважає, що можна говорити про «лексикон лем» і про «лексикон морфонологічних форм».

Наведені уявлення про особливості ментального лексикону пов’язані у М. Гармана з процесами розуміння мовлення, а у В. Левелта — з процесами продукування мовлення. Подальші дослідження пов’язані з твердженнями, що мозок людини має нейронну архітектуру, а холіцистичний підхід стверджує, що природна мова є відкритою когнітивною системою, що взаємодіє з загальними ментальними здібностями.

На фоні загальнонаукових дискусій, що проводяться в останні десятиліття, зрозуміло прагнення дослідників висловлювати свою думку з приводу того, чи є лексикон окремим модулем, що включає тільки мовне знання. Уявлення про модульний характер лексикону витікає, на думку М. Шварц, із трактування мовної компетенції як самостійної складової інтелектуального багажу людини.

М. Шварц вважає очевидним, що семантичне знання репрезентовано і знаходиться в мозку людини значно більш дифузно, ніж структури формального знання. Вона також висловлює думку про тісний взаємозв'язок семантичного і концептуального знання, проте не вважає їх ідентичними. Семантичне знання прив’язано до фонологічної репрезентації і до синтаксичної структури, підпорядковуючись принципам специфічності мови. Звідси семантичне знання — це модальноспецифічний підрозділ концептуального знання, за допомогою якого лексикалізуються специфічні частини концептуальної інформації.

Лексичний доступ семантичних одиниць не обмежений вербальним кодом.

Звідси слідує, що семантична частина ментального лексикону не є інформаційно інкапсульованим і недоступним для контактів модулем; це система знання, що поєднана з іншими галузями когнітивної переробки.

Загалом у дослідженнях семантичної пам’яті домінують дві позиції, що відрізняються за своїм напрямом: асоціаністський підхід (термін Р. Солсо), який сконцентрований на функціональних зв’язках між поняттями, і когнітивний підхід, який сфокусований на мисленнєвих структурах, що характеризують відношення між значенням та пам’ятью.

Асоціаністський напрям досліджує семантичну організацію пам’яті шляхом аналізу особливостей вільного відтворення (наприклад, те, які слова пригадуються разом); передбачається, що таким чином можна отримати інформацію про характер організації понять та когнітивну структуру, що знаходиться в її основі. Когнітивні моделі систематизують данні семантичних експериментів, формуючи всезагальні теорії пам’яті. Узагальнюючи всі дослідження Р. Солсо в своїй праці «Когнітивна психологія» (Солсо, 2006) свідчить про існування наступних моделей:

I. Кластерна модель — слова, що позначають видові поняття поєднуються в кластери (пучки). Результати досліджень із застосуванням вільного відтворення «непов'язаних» слів (особливо праці Бусфілда і Бауера) вказують на те, що слова відносяться до однієї категорії пригадуються разом. Наприклад: кластер домашніх тварин: корова, вівця, коза, кінь, свиня; кластер імен: Петро, Тетяна, Микола, Марія, Катерина; кластер станів: спати, мріяти, відчувати.

II. Теоретико-множинна (групова) модель: припускає, що семантичні поняття подані у вигляді груп елементів та угруповань інформації, тобто слова, що позначають видові поняття об'єднуються в групи і включають дві структурні частини: елемент і властивості. У цій моделі на відміну від кластерних концепцій слово, що позначає певне поняття, може бути представлено не тільки зразками цього поняття але також його атрибутами. Так, поняття «птах» може включати назви видів птахів — канарки, вільшанки, яструба, стерв’ятника тощо, а також атрибути цього поняття — співає, літає, має пір'я. Наприклад: група «птах»: елемент горобець; властивості: цвірінькає, сірий, маленький…

Чорна велика каркає.

III. Модель порівняльних семантичних ознак — поняття подані в пам’яті як набір семантичних ознак; лексикалізовані властивості окремого елемента поділяються на два типи: 1) визначальні ознаки, які є суттєвими (значущими) компонентами; відрізняють одну групу об'єктів від іншої (наприклад, птахів від не-птахів); 2) характерні ознаки відрізняють один елемент даної групи від іншого (одного птаха від іншого). Наприклад: порівняльні семантичні ознаки для елемента горобець: визначальні - має пір 'я, дзьоб, вміє літати; характерні - сірий, маленький, стрибає, мешкає поблизу житла людей.

Ця модель понад усе розроблювалась Е. Смитом та Е. Рош (див. теорію семантичних примітивів).

IV. Сітьова модель — слова, формуючи кластери та групи, об'єднуються одне з одним у більш складні сіті. Знання існує в пам’яті як набір незалежних одиниць, що поєднані в сіть. Зберігання слів пов’язано зі складною сіткою відношень. Найпростіша сітьова структура — пропозиція (пропозитивна модель). Наприклад, слова птах та вільшанка зберігається в термінах відношень між ними, тобто вільшанка є птахом. Конкретні моделі включають: 1) TLC (teachable language comprehender — навчальний розрізнювач (розпізнавач) мови Колінза та Квиліана; 2) HAM (human associative memory — асоціативна пам’ять людини) Андерсона та Бауера; 3) ACT (adaptive control of thought — адаптивне управління думкою) Андерсона.

Наприклад, сітьова структура для елемента горобець: — горобець — птах, представник світу тварин (вертикальні зв’язки у сіті); зустрічається по всій території Європи та Азії, живиться насінням рослин (Горобці часто прилітають до нашого палісаднику) (горизонтальні зв’язки).

V. Нейрокогнітивна модель — знання подано в формі організації нейронних сітей. Були проведені дослідження патологічних типів, таких як пацієнти із афазією (Сквайр). Знання полягає у зв’язках між одиницями (РумельХарт та Мак-Клеланд).

Висновки

У ході розкриття динаміки основних підходів щодо тлумачення ментального лексикону з’ясовано, що дослідження цього поняття активізувалось у зв’язку із загостренням інтересу до пізнавальних процесів, появленням психолінгвістики, когнітивної психології, когнітивної лінгвістики, генеративної граматики, а згодом і розвідок в галузі штучного інтелекту та машинного моделювання. Також у дослідженнях семантичної пам’яті домінують дві позиції, що відрізняються за своїм напрямом: асоціаністський підхід (термін Р. Солсо), який сконцентрований на функціональних зв’язках між поняттями, і когнітивний підхід, який сфокусований на мислиннєвих структурах, що характеризують відношення між значенням та пам’ятью. Когнітивні моделі (а саме, кластерна, групові, модель семантичних ознак, сітьова та нейрокогнітивна моделі) систематизують данні семантичних експериментів, формуючи всезагальні теорії пам’яті, що в подальшому стимулювало дослідити питання категоризації знань.

Література

• 1. Актуальные проблемы современной лингвистики (2017). / сост. Л. Н. Чурилина. — [9-еизд., стер.]. — М.: ФЛИНТА: Наука. — 416 с.
• 2. Вежбицкая, А. (1996). Язык. Культура. Познание / Анна Вежбицкая; [пер. с англ. отв. ред. М. А. Кронгауз, вступ. ст. Е.В. Падучевой]. — М.: Русские словари. — 416 с.
• 3. Залевская, А.А. (2007).

  Введение

  в психолингвистику: [учеб. пособ.] /

• 4. Александра Александровна Залевская. — [2 изд., испр. идоп.]. — М.: Рос. гос. гуманит. ун-т. — 560 с.
• 5. Краткий словарь когнитивных терминов (1997) / Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г Лузина; под ред. Е. С. Кубряковой. — М.: Филол. ф-т МГУ им. М. В. Ломоносова. — 245 с.
• 6. Слобин, Д., Грин, Дж. (1976). Психолингвистика / Д. Слобин, Дж. Грин; [пер. с англ. Е. И. Негнивицкой; под. общ. ред. и предисл. д.филол.н. А.А. Леонтьева]. — М.: Прогресс. — 350 с.
• 7. Солсо, Р (2006) Когнитивная психология / Роберт Солсо. — [6-е изд.]. — СПб.: Питер. — 289 с.
• 8. Chomsky, N. (1972). Studies on semantics in Generative Grammar. — The Hague: Mouton.
• 9. Levelt, W.J.M. (1989). Speaking: From Intention to Articulation. — Cambridge, M.A.: MIT Press.
• 10. Osgood, Charles E.(1988). Psycholinguistics, Cross-Cultural Universals, and Prospects for Mankind. — Praeger Publishers, 1988.
• 11. Osgood, Charles E. &Tzeng, Oliver (eds) (1990). Language, Meaning, and Culture :
• 12. The Selected Papers of C.E. Osgood. — Praeger Publishers, 1990.
• 13. Fillmore, Charles J. Frame semantics and the nature of language (1976). In Annals of the New York Academy of Sciences: Conference on the Origin and Development of Language and Speech. Volume 280: 20−32.

References

• 1. Aktualnie problem sovremennoi lingvistiki [Actual Problems of Modern Linguistics] (2017). In: L.N. Churilina (Ed.). Moscow: Flinta: Science [in Russian]. Wierzbicka, A. (1996) Yazik. Kultura. Poznanie [Language. Culture. Understanding].
• 2. Moscow: Russian dictionaries [in Russian].
• 3. Zalevskaya, A.A. (2007) Vvedenie v psyholingvistiku [Introduction into psycholinguistics]. Moscow: Russian State University of Humanities [in Russian].
• 4. Kubriakova, Ye.S., Demiankov, V.Z., Pankrats, Yu.G., Luzina L.G. (1997). Kratkii slovar kohnitivnykh terminov [Brief dictionary of cognitive terms]. Moscow: Moscow M.V. Lomonosov State University [in Russian].
• 5. Slobin, D., Green, J. (1976) Psyholingvistika [Psycholinguistics]. Moscow: Progress [in Russian].
• 6. Solso, R. (2006) Kognitivnaya psyhologia [Cognitive Psychology]. Saint-Petersburg: Piter [in Russian].
• 7. Chomsky, N. (1972). Studies on semantics in Generative Grammar. — The Hague: Mouton.
• 8. Levelt, W.J.M. (1989). Speaking: From Intention to Articulation. — Cambridge, M.A.: MIT Press.
• 9. Osgood, Charles E. (1988). Psycholinguistics, Cross-Cultural Universals, and Prospects for Mankind. — Praeger Publishers, 1988.
• 10. Osgood, Charles E. & Tzeng, Oliver (eds) (1990). Language, Meaning, The Selected Papers of C.E. Osgood. — Praeger Publishers, 1990.
• 11. Fillmore, Charles J. Frame semantics and the nature of language (1976). In Annals of the New York Academy of Sciences: Conference on the Origin and Development of Language and Speech. Volume 280, 20−32.