Висновки. 
Особливості трактування героя в романі В. Скотта "Пуритани"

Романтизм в Англії сформувався раніше, ніж в інших країнах Західної Європи і не був явищем раптовим, бо романтичні тенденції довгий час існували таємно. Політична та економічна ситуація Англії багато в чому визначила атмосферу, духовний космос, в якому народжувалися нові романтичні ідеї суспільно-художнього характеру.

У своїх романтичних поемах і віршах Вальтер Скотт використовував фольклорні сюжети і образи, щоб засобами мистецтва відновити пам’ять про втрачене або забуте у національному минулому. Він писав про лицарів і чарівників, про викрадених красунь і відважних розбійників, і далеке середньовіччя перетворювалося під його пером у напівказкову, героїчну епоху, в об'єкт для милування і ностальгічного творення. Але в поезії В. Скотта, як зауважив М.М. Бахтін, сам час «мало ще характер замкнутого минулого». Побачене крізь спотворює серпанок почуття втрати, подане як згадка про «втрачений рай», що відокремлювалося від справжнього, його зв’язок із прийдешнім обривався — він існував сам по собі, ізольовано.

Кожного з героїв своїх романів Скотт описує вельми детально, створюючи багатогранні та живі образи. Письменник намагається бути об'єктивним, розкриваючи не лише сильні, а й слабкі риси людей. «Пуртани» — роман, герой якого, молодий дворянин Генрі Мортон, вражений свавіллям і жорстокістю королівської армії, приєднується до повстання шотландських пуритан проти роялістів, що спалахнуло в Шотландії в 1679 р. Пригоди Мортона, ускладнені його романом з Едіт Балленден, вихованої в роялістських традиціях, призводять його до розміреного і благополучного життя. Спокій і політичну задоволеність Мортон знаходить в буржуазно-дворянському компромісі, політику якого проводив Вільгельм Оранський, проголошений в 1689 р англійським королем. Скотт малює живі, історично конкретні образи помірних пуритан і фанатиків, багато в чому обмежених і жорстоких, але героїчних і самовідданих у своїй боротьбі.

Усіх героїв романів Скотта можна поділити на кілька груп:

• · реальні історичні персонажі - не стояли у центрі оповіді;
• · люди з народу — брали активну участь у розгортанні сюжету, створили узагальнюючий образ — народ, який включив у себе різні соціальні групи;
• · молода людина — з нею пов’язана фабула — не мала надто виразних індивідуальних рис, але відзначилася порядністю, чесністю, сміливістю і здоровим глуздом.

Виховання героя шляхом важких переживань, страждань, перевірки на мужність у пригодах і подорожах, сповнених випробувань і загроз [1, с.67].

У романах Скотта долі героїв тісно пов’язані з великими історичними подіями (революцією, бунтом тощо), зображення яких знаходиться у центрі уваги митця. Персонажі виявляються втягнутими в події історії, від успіху прогресивних історичних сил зележить й особисте щастя діючих осіб" [3, c.235].

Для Скотта, так само як для його читача, створені ним образи були не вигадкою, а історією. Відкрити закономірності, що створили даний образ, означало провести історичне дослідження епохи, її характеру, національних традицій, устрою життя, суспільних відносин. Наповнивши образ історичним змістом, виправдавши його існування законами історичного буття і тим самим зробивши його історично «необхідним», Скотт здійснював важкий акт історичного пізнання, яке не могло б здійснитися, якби воно не було пізнанням художнім.