Висновки. 
Мовна проблематика в друкованих засобах масової інформації

У ході роботи було досліджено мовну проблематику в друкованих засобах масової інформації України, а саме проблему «зросійщення», наявності суржику у статтях, русизмів, а також функціонування двомовної періодики.

У роботі досліджено історичні передумови виникнення білінгвістичної ситуації у ДЗМІ. Детальне вивчення ринку друкованих видань в Україні дозволило нам провести аналіз періодики на предмет якості подачі матеріалів та інформаційної наповненості.

Мова ЗМІ має важливий вплив на становлення норм літературної мови, водночас мова сучасних українських ЗМІ привертає до себе увагу багатьох лінгвістів своєю недосконалістю. Систематичне підвищення власної мовної культури — обов’язок кожного українця, адже мова — це «доля народу, і вона залежить від того, як ревно ми плекатимемо її». (О.Гончар). На жаль багато працівників медіа відверто нехтують принципами культури мови, підлаштовуючись під рівень середньостатистичного реципієнта інформації.

Для вдосконалення культури мови працівникам медіа потрібно дотримуватись норм української мови, опрацьовувати навчальні посібники, довідники, де проаналізовано граматичні, лексичні, фразеологічні, стилістичні, орфографічні помилки, систематично користуватися словниками, перечитувати і перевіряти написане.

Дослідження показало, що проблема білінгвізму в Україні стоїть дуже гостро, адже за статистикою 74% мовлення в Україні - російськомовне. Це зумовлено різними факторами.

Було також проведене дослідження щодо ставлення майбутніх фахівців-журналістів до умов функціонування білінгвального суспільства та щодо задоволення його потреб шляхом написання матеріалів як українською, так і російською мовами. За його результатами, використання одночасно двох мов у засобі масової комунікації не до душі більшій частині з небайдужих до цього питання — тобто лише близько 40% усіх респондентів. Лише в Криму і в східних містах воно знаходить підтримку, що пов’язано з переважанням тут російської мови в побуті.

За статистикою, російська мова активно функціонує в медіапросторі. Проте тенденція поширення зройсіщеної преси поступово скорочується. Деякі газети, які раніше друкували статті двома мовами, максимально «очищують» свій контент від російської.

Гостро стоїть також і проблема культури мовлення — тобто застосування в матеріалах жаргонізмів, суржику, сленгізмів, і навіть інвектив.

На підставі аналізу мовних особливостей ДЗМІ, можемо зробити висновок, що найтиповішими помилками у мовленні журналістів є лексичні росіянізми. Зазначимо, що цей різновид помилок характерний для багатьох київських видань, оскільки дається взнаки вплив російськомовного середовища. Тлумачні, орфографічні словники, словники іншомовних слів, перекладні словники, а також праці О. Сербенської «Антисуржик», О. Пономарева «Культура слова: Мовностилістичні поради», М. Волощак «Неправильно-правильно» повинні бути не тільки у редакції, а й у кожного журналіста, щоб вчитися, перевіряти себе, самоудосконалюватися. Також можемо рекомендувати збільшити обсяг курсу «Культура мови журналіста» для студентів-журналістів, а для тих, хто вже у редакціях газет, запровадити щорічні курси підвищення кваліфікації.

Отже, проаналізувавши вищесказане ми вважаємо, що тема вимагає доопрацювання, оскільки основною причиною появи ненормативів є незнання норм сучасної української літературної мови та потужний вплив російської мови.