Висновки. 
Становлення і розвиток естрадно-вокального мистецтва в Китаї в 1910-60 рр.

Таким чином, становлення китайського естрадно-вокального мистецтва відбувалося в 1910;60 рр. Основними періодами цього процесу можна вважати такі: перший Шанхайський (1917;1936); другий період (1937;1969) поділяється на два етапи: Шанхайський (1937;1949) та Гонконгський (1950;1969).

Значно вплинули на становлення естрадно-вокального мистецтва у світі національний фольклор, мистецькі традиції пекінської опери, жанри китайської художньої пісні тощо. Важливу роль у цьому процесі відігравала також тенденція до взаємодії між китайськими та європейськими й американськими музичними традиціями, що проявилося в засвоєнні й широкому застосуванні музикантами іноземних співацьких манер, стилів та жанрів.

Вагомий внесок у розвиток китайської естради пов’язаний з творчістю видатного композитора і продюсера Лі Цзінь Хуея. Завдяки його плідній діяльності на китайській сцені з’явилися численні талановиті виконавці, котрі сприяли популяризації естрадної музики.

Зазначені особливості дозволяють стверджувати: естрадно-вокальне мистецтво стало важливою складовою китайського культурного життя у ХХ ст.

Перспективами для подальших наукових розвідок у цій сфері є створення цілісної панорами еволюції естрадно-вокального мистецтва Китаю, здійснення її системної періодизації та дослідження сучасних тенденцій.