Розділ 1. Проблема режисерських ігор у теорії та практиці дошкільного виховання

Особливості впливу режисерських ігор на дошкільника

Суспільство ставить високі вимоги до формування творчої активності особистості. В «Концепції дошкільного виховання в Україні» вказується на вихідні засади розвитку і виховання дитини.

Мета дошкільного виховання — це перш за все формування основ духовності особистості.

Концепція передбачає формування провідних засад дошкільного виховання, які є основою для творчого використання в інтересах розбудови сучасного дошкільного закладу [15, с.5].

З появою Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», що визначає загальнодержавний компонент, розкриває інваріативну частину змісту дошкільної освіти, об'єднує освітній простір України, відкриваються широкі можливості для створення регіональних та авторських програм, які розкриватимуть специфічні особливості певної місцевості й культури або поглиблюватимуть (з їх урахуванням) той чи інший напрям навчально-виховної роботи, означений Базовою програмою, міститимуть вказівки щодо особливостей розвитку дитини різних категорій.

Час потребує педагога-новатора, здатного вносити у власну діяльність прогресивні ідеї, запроваджувати нововведення, винаходити щось корисне, змінювати віджиле новим.

Програма «Я у світі» зорієнтована на педагога, якому тісно в жорстких рамках приписів і регламентованих вимог, і який потребує права на власний вибір, прояв творчості та винахідництва.

Процес інтелектуалізації навчання і виховання, що розвивається протягом останніх років, при всіх своїх позитивних аспектах має і негативний вплив на дитину. Стосується це, насамперед, естетичного виховання дітей дошкільного віку. У «Базовому компоненті дошкільної освіти України», основним складником якого є такі сфери життєдіяльності дитини, як «Природа», «Люди», «Я сам», «Культура», естетичне виховання входить до сфери «Культура» [7, с. 6−9 ].

Саме «Культура» вводить дитину у світ практичної і духовної діяльності людей, розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, вчить отримувати задоволення не тільки від результатів, а головне від процесу творення, вправляє в умінні цінувати рукотворні вироби, культивує інтерес до надбань світової і національної культури.

Видатні суспільні діячі і педагоги розглядали естетичне виховання не як ізольовану ділянку роботи з дітьми, а як нерозривно пов’язаний з трудовим, моральним, фізичним вихованням процес.

Видатний педагог, фундатор українського дошкілля С. Русова вважає, що основним засобом виховання дошкільника є самостійна, некерована, творча гра, коли дитина, перевтілюючись, забуваючи про оточення, переймаючи рухи, настрої, емоції свого героя, випромінює всю свою життєву енергію на цей процес.

С. Русова висуває цілий ряд вимог до гри, аби вона мала найкращий вплив на дитину. Перш за все це свобода і самостійна ініціатива. Обов’язкові ігри, тобто ті, що нав’язуються дорослими, нецікаві для дітей. Якщо ж дорослі пропонують дітям якусь нову гру, то вони повинні чітко пояснити її правила і захопити дитину власним настроєм та емоціями. Після цього дорослому потрібно кілька разів брати участь у грі [26, с.1].

Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби.

Організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах потребує істотного вдосконалення. Вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дошкільнят [10, с.8].

Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати про доцільну організацію ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах. При цьому варто пам’ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дитини.

Творчі ігри становлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми.

Значна частина творчих ігор — це сюжетно-рольові ігри «в когось» або «в щось». Діти зображають людей, тварин, роботу лікаря, будівельника тощо. Усвідомлюючи, що гра — не справжнє життя, малюки тим часом по-справжньому переживають свої ролі, відверто виявляють своє ставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу справу. Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра залишає в свідомості дитини глибокий слід, який позначається на її ставленні до людей, їхньої праці, взагалі до життя. До сюжетно-рольових ігор належать також ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності.

Різновид творчої ігрової діяльності - театралізована діяльність. Вона пов’язана зі сприйманням творів театрального мистецтва та відтворення в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Ключові поняття театралізованої діяльності: сюжет, сценарій, гра за сюжетом літературного твору, театралізація, казка-переказ. Любов Артемова поділяє театралізовані ігри залежно від їх виду та специфічного сюжетно-рольового змісту на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації [5, с.8].

У режисерській грі дитина як режисер і водночас «голос за кадром» організовує театрально-ігрове поле, акторами і виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку акторами, сценаристами, режисерами виступають самі діти, які під час гри домовляються про те, хто яку роль виконуватиме, що робитиме.

Режисерська гра вивчена дослідниками менше, ніж усі інші види дитячих ігор. Упродовж років режисерська гра в умовах суспільного виховання не була значимою, як, зрештою, й інші види індивідуальної діяльності дітей. Інтерес до неї виник в останні десятиліття. І лише тепер, коли наука звернулася до особистісно орієнтованої моделі виховання дошкільників, режисерську гру почали активно вивчати науковці. Серед них такі відомі постаті, як Олена Гаспарова, Олена Кравцова, Геннадій Кравцов.

Завдяки своєрідності режисерські ігри становлять особливий інтерес для психологів, бо в них дуже яскраво проявляються особистісні якості дитини. Видатний радянський психолог Даніїл Ельконін називав режисерські ігри особливим типом індивідуальних ігор дитини. У них дитина сама вигадує сюжет, наділяє предмети або іграшки тими чи іншими характеристиками. За ходом сюжету дитина керує діями декількох іграшок, не беручи на себе постійної ролі. Носіями ролей у такій грі виступають іграшки. Малюк регулює відносини дійових осіб як режисер. «Озвучуючи» героїв і коментуючи сюжет, дошкільник використовує різні засоби вербальної виразності. Тут дитина виконує функції й сценариста, й режисера, й акторів (рольові дії в реалізації ігрового задуму). Усе це має неоціненне значення як для загального психічного розвитку дітей, так і для розвитку ігрової діяльності зокрема.

Малюк, який оволодів режисерською грою, завжди зуміє підіграти реальному партнеру в сюжетно-рольовій грі. Окрім того, він зможе грати в одну й ту саму гру по-різному, вигадуючи нові події, обмірковуючи різні ситуації, які трапляються в його житті. Особливу значимість режисерська гра набуває у зв’язку з тим, що вона розвиває у дитини здатність бачити ціле раніше за його частини. А ця здатність, у свою чергу, є специфічною характеристикою уяви.

За певного рівня розвитку уяви дитина здатна переносити накопичений суспільний досвід у свою гру. Найрізноманітніші сюжети виникають тоді, коли дитина починає гратися з декількома фігурками людей, конструюючи для них відповідну ігрову декорацію.

Режисерська гра, як правило, озвучується дикторським текстом. Психологи називають його супроводжувальним мовленням. З такого мовлення можна отримати чимало інформації про дитину: її соціальне оточення, обізнаність, мовленнєвий розвиток. З одного боку, мовлення розвивається й актуалізується в грі, а з іншого — сама режисерська гра ускладнюється під впливом розвитку мовлення. Спочатку дитина, позначаючи словом свої ігрові дії, намагається усвідомити їх, потім вона використовує слово, щоб доповнити дії, пізніше починає пояснювати за його допомогою свої думки та почуття. Мовлення стає більш зв’язним і орієнтованим на слухача [22, с. 38 ].

Як і інші ігри, режисерська гра має соціальну природу й будується за уявленнями дітей про життя дорослих. Поведінка дитини опосередковується образом іншої людини: вона стає на позиції різних осіб, відображає в грі стосунки між ними, особливості поведінки в різних ситуаціях. Уявлення, якими живиться гра, діти отримують з розповідей дорослих, прочитаних книжок, казок, переглянутих фільмів і мультфільмів. Таким чином, перед дитиною розкриваються не лише правила поведінки, а й їх значення для встановлення та підтримки позитивних взаємовідносин з іншими людьми.

Режисерська гра має важливе значення як для психічного, так і для соціального розвитку дитини дошкільного віку. В ній у дитини формується вміння регулювати свою поведінку, обмірковувати дії і слова, стримувати рухи. Ігрові переживання залишають глибокий відбиток у свідомості дитини. Багаторазове повторення дій дорослих, наслідування їхнім моральним якостям сприяють вихованню таких самих якостей і в дитини. Режисерська гра — засіб виховання гуманного ставлення до однолітків як частини соціального оточення дитини-дошкільника, що як у дзеркалі відображає досвід спілкування дитини в реальному житті.

Отже, можна виділити такі особливості режисерської гри:

• — гра завжди індивідуальна;
• — дитина намагається зберегти гру для себе, тому втручання дорослого призводить до її закінчення дитиною;
• — для гри дитина обирає такі місця, куди дорослий не може потрапити непомітно, без її дозволу, а отже, не може спостерігати за грою.