Мотиваційно-ціннісне ставлення студентів-дизайнерів до занять з фізичного виховання

МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-ДИЗАЙНЕРІВ ДО ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Фізичне виховання, яке є підсистемою цілісного процесу, зорієнтоване на виконання соціального завдання суспільства з підготовки висококваліфікованого фахівця, здатного до організації здоров’язберігаючої освіти яка базується на паритетному співвідношенні освіченості і здоров’я, і основною задачею якої є збереження і зміцнення здоров’я всіх учасників освітнього процесу [2]. Саме тому, для досягнення оптимального рівня професійної готовності, яка включає в себе набуття студентами спеціальних знань, умінь та навичок фізкультурно-оздоровчої діяльності, необхідно підвищувати у студентів інтерес до фізичної культури та формувати позитивні мотивації до фізичної активності і здорового способу життя [4]. Оскільки навчання на факультеті дизайну у ВНЗ (вищий навчальний заклад) має свої особливості, що пояснюються специфікою факультету — студенти більшість свого академічного і вільного часу присвячують спеціальним предметам з живопису, неохоче займаються на свіжому повітрі в осінньо-зимовий періоди навчання, бояться ризику отримати різні ушкодження, несумісні з їхньою професійною навчальною діяльністю, то проблема формування позитивної мотивації до занять фізичним вихованням на факультеті дизайну є особливо актуальною.

у галузі педагогіки та фізичної культури дав нам можливість виділити низку науковців на результати досліджень яких ми спирались у нашій роботі. Зокрема проблему формування паритету освіченості та здоров’я (С. Сєріков, 1999; М. Коржова, 2007; Є. Пічугіна, 1999); формування здоров’язберігаючих ціннісних орієнтацій (Є. Башмакова, 2007; М. Бобринський, 2002; С. Закопайло, 2004); розвиток мотивації до здорового способу життя (В. Бобрицька, 2006; І. Бойченко, 2000; Д. Вікторов, 2007; Г. Власюк, 1995; О. Дубогай, 1991; В. Оржеховська, 2006; І. Петренко, 2014; С. Свириденко, 2000; А. Скоробагатий, 2010; А. Сологуб, 2013); формування позитивного ставлення до занять фізичною культурою (Л. Волков, 1988; О. Дубогай, 1991; О. Смакула, 2007; М. Солопчук, 2002; Є. Столітенко, 2002; Б. Шиян, 1997); причини безвідповідального відношення молоді до свого здоров’я (І. Литвиненко, 2002); інформаційні фактори, які впливають на формування мотивації (К. Кардяліс, 1990; П. Виноградов, 1996; Р. Головкова, 1990; І. Зінбсрг, І. Зінбсрг, 1990; Г. Безверхня, 2002); формування мотивації до зміцнення здоров’я засобами фізичного виховання (Т. Круцевич, 2001). Оптимізація фізкультурно-спортивної роботи у ВНЗ у сучасних умовах повинна базуватися, на думку Г.Є. Іванової, 2015, на активізації оздоровчого напрямку фізичного виховання студентів.

Мета дослідження.

— науково обґрунтувати та надати рекомендації, спрямовані на підвищення позитивної мотивації студентів-дизайнерів до занять з фізичного виховання.

У дослідженні брали участь 65 студентів 1−2-х курсів факультету дизайну Київського національного університету технологій та дизайну. Для вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи: теоретичний аналіз, аналіз науково-методичної літератури та анкетування.

Відношення студентів-дизайнерів до занять фізичною культурою й спортом є однією з актуальних соціально-педагогічних проблем навчання і виховання у ВНЗ, систематична фізкультурно-спортивна діяльність впродовж навчання у вузі ще не стала для студентів потребою, не перетворилася в інтерес для їх особистості.

Фактори, що визначають потреби, інтереси й мотиви заняття студентами фізичною культурою й спортом можуть бути різними, до яких можна віднести стан здоров’я студентів, зміст занять й спрямованість навчального процесу з фізичного виховання, частота проведення занять, їхня тривалість й психоемоційний фон на заняттях, особистість й поведінка викладача, стан матеріальної бази тощо [6].

Рівень фізичної культури сучасної людини представляє собою один з показників якості її життя, що пов’язано з ефективним впливом заняття фізичними вправами на збереження й зміцнення здоров’я, але, також, за допомогою систематичних занять людина може задовольнити власні соціальні потреби в спілкуванні, проведенні власного вільного часу (відпочинок), самовдосконаленні, у самовираженні своєї особистості [1].

Основні групи мотивів студентів до занять з фізичного виховання впродовж навчання у ВНЗ є наступні: оздоровчі, творчі, змагально-конкурентні, пізнавально-розвиваючі, комунікативні.

Можна стверджувати, що відсоток студентів-дизайнерів, що мають рівень знань в області фізичної культури на низькому рівні досить високим — у студентів повільно формуються знання в області здорового способу життя.

З метою успішного формування мотиваційно-цінністного відношення студентів до фізичної культури впродовж навчання, орієнтованого на виконання мети, що стоїть перед навчальною дисципліною «Фізичне виховання» у ВНЗ, необхідно вдосконалювати деякі психолого-педагогічні умови:

• 1. Ціннісне відношення до занять з фізичного виховання, яке відбувається на основі використання диференційованого підходу на навчально-тренувальних заняттях. Це повинно здійснюватись на основі вивчення мотивації студентів й комплексної діагностики їх індивідуальних й особистісних якостей, що дозволить визначити їхню схильність до оволодіння певними видами фізкультурно-спортивної діяльності, системи певних видів спорту.
• 2. Включення всіх студентів у фізкультурно-спортивну діяльність. Це означає, що кожен студент повинен одержати можливість знайти область фізкультурно-спортивної діяльності, яка, більшою мірою, відповідає його фізичному розвитку, інтересам й схильностям.
• 3. Конструктивна педагогічна взаємодія «викладач-студент» на теоретичних і практичних заняттях. Раціональний зміст психолого-педагогічних впливів і ситуацій протягом навчальнотренувальних занять активізує у студентів переоцінку колишнього мотиваційного відношення до занять фізичною культурою. За допомогою розширення діапазону знань про фізкультурно-спортивну діяльність, її ціннісного призначення для особистості студента й суспільства в цілому, можливе переміщення акцентів у студентів з традиційної адміністративної спрямованості фізкультурно — оздоровчої діяльності на її оздоровчий, виховний, освітній і професійно-розвиваючий потенціал.
• 4. Змагально-конкурентні мотиви. Цей вид мотивації ґрунтується на прагненні студента покращити власні спортивні досягнення, прагнення досягти кращого спортивного рівня, перемогти в змаганнях суперника — є одним із потужних регуляторів і значимою мотивацією для студента до активних занять фізичними вправами.

Доцільно систематично проводити студентські змагання з видів спорту, студентські науково — практичні конференції й методичні семінари з фізичної культури й спорту, на яких необхідно демонструвати сучасні популярні методики занять фізичними вправами й актуальні для студентської молоді системи фізичних вправ, інноваційні погляди в контексті фізкультурно-оздоровчої діяльності, які сприяють найбільш успішному засвоєнню студентами мотиваційно-цінністних аспектів у майбутній професійній діяльності й усвідомлення позитивного впливу на цей процес занять фізичною культурою і спортом.

Комунікативні мотиви. Заняття фізичними вправами із групою однодумців, наприклад, у клубах за інтересами (оздоровчий біг, туризм, велоспорт, спортивні ігри й т. п.), є також значною мотивацією до відвідування занять — спільні заняття фізичною культурою й спортом сприяють поліпшенню комунікації між соціальними групами.

За допомогою анкетування з’ясували, що 76,26% вважають заняття з фізичного виховання необхідним для своєї майбутньої діяльності, натомість 22,32% опитаних дотримуються діаметрально протилежної думки. Слід зазначити, що 27,76% опитаних студентів самостійно займаються фізичними вправами 5 разів і 37,20% - 3 рази на тиждень в навчальний час, серед яких фізкультпаузи, фізкультхвилинки, а в позанавчальний, особливо влітку — бігом, плаванням.

Найбільш вираженими мотивами у студентів є такі: корекція фігури — 81,84%; формування красивої постави — 81,84%; інтерес до протилежної статі - 31,62%; збільшення рухової активності - 42,78%; зміцнення і збереження здоров’я — 71,61%; знаходження друзів — 61,38%; розвиток фізичних якостей — 43,71%; мотив ігри і розваги — 14,88%; спілкування — 35,34%; самовдосконалення — 30,69%; досягнення спортивної майстерності - 16,74%; наслідування — 11,16%; розвиток мислення — 17,77%; інтелектуальний розвиток — 8,37%; боротьба зі шкідливими звичками — 13,95%; фізична підготовка до обраного виду діяльності - 54,87%.

Більшість опитуваних 74,40% - отримують інформацію стосовно фізичної культури на заняттях з фізичного виховання, 26,04% - від товаришів, 15,81% - з Інтернет сайтів та телепередач. Слід зазначити, що 62,70% студентів займається фізичними вправами лише на занятті з фізичного виховання.

Тому воно і є провідною формою роботи зі створення позитивної мотивації до занять фізичною культурою. Так, 57,66% - респондентів цілком задоволені фізичним вихованням у вузі; 28,83% - інколи задоволені, 10,23% - не зовсім задоволені, 3,72% - в основному не задоволені.

Здобуваючи знання з теорії та методики фізичного виховання, опановуючи валеологічний аспект фізичної культури, студенти формують базові вміння та навички, необхідні для зміцнення свого здоров’я. Результати опитування виявили, що 10,23% - опитаних вважають, що академічні заняття з фізичної культури доцільно проводити щодня; 66,72% - що чотири рази на тиждень, 21,39% - переконані, що достатньо двох занять на тиждень. Найбільш бажаними для молоді є колективні, цілеспрямовані й емоційно насичені заняття, що спонукають до творчої активності та насичені ігровим змістом, але тільки 7,44% студентів факультету дизайну займаються в секціях, 71,61% - не беруть участі у спортивних змаганнях, що свідчить про їхню низьку фізичну підготовленість та відсутність у них інтересу до спортивно-масових і оздоровчих заходів. Лише 11 студентів, що становить 10,23% - протягом всього періоду навчання 7 і більше разів взяли участь у змаганнях та спортивно-оздоровчих заходах на базі університету, 14,88%, — від 2 до 7 разів, це дуже низький показник, адже спортивна діяльність може і повинна використовуватись як ефективний спосіб організації виховної роботи.

Необхідною передумовою формування інтересу до занять з фізичного виховання є надання студентам можливості виявити свої здібності. Чим більш активними є методи навчання, тим легше зацікавити учасників занять [6]. Цікавою для них є робота, що вимагає проявити творчі здібності (конкурси плакатів, на приготування страви під час туристичних походів), складання екібан із квітів, сценарії спортивних свят з використанням естафет, рухливих ігор, заняття з квесту, де потрібно виконати фізичні вправи і творчі завдання (малюнок, пісня, танок, загадки), натомість одноманітні завдання не викликають інтересу.

Для збільшення інтересу студентів до розвитку власної фізичної культури важливе значення має залучення студентів і викладачів до різних програм, семінарів, навчальних курсів, під час яких розглядаються проблеми здоров’я, а також лекційних занять із цього фаху. Однак значного зміцнення здоров’я студентів досягти не можна, якщо не розвивати у них мотивацію до рухової активності. Для цього необхідно подолати формальність занять з фізичного виховання у ВНЗ. Важливо оптимізувати розклад занять, поліпшити побутові умови проживання студентів у гуртожитках, сприяти формуванню у них уявлення про здоровий спосіб життя і вдосконалювати методичне забезпечення навчального процесу з фізичного виховання [7].

Висновки

Для формування у студентів-дизайнерів позитивної мотивації до занять з фізичного виховання необхідно: з першого курсу прищеплювати сучасні погляди на роль фізичної культури у процесі становлення особистості; пропагувати фізичну культуру і спорт; стимулювати прагнення бути здоровим і потребу у фізичному самовдосконаленні. Також важливо скерувати студентів на опанування системою загальнотеоретичних, спеціальних і методичних знань із використанням фізичної культури у виховній роботі з подальшим їх використанням за фахом.

Перспективи подальших досліджень. Корегування процесу фізичного виховання на факультеті дизайну з використанням засобів мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до фізичної культури.

Використані джерела

• 1. Егорычева З. В. Ценность здоровья и отношение студентов к занятиям физической культурой и спортом / З. В. Егорычева, А. О. Егорычев // Теорія і практика фізичного виховання. 2008. № 1. С. 601−606.
• 2. Канішевський С. М. Умови, стан і перспективи розвитку фізичного виховання у ВУЗах України / С.М. Канішевський, Р.Т. Раєвський // Теорія і практика фізичного виховання. 2008. № 1. С. 139−145.
• 3. Канюк С. Психологія мотивацій / С. Канюк. К.: Либідь, 2002. 304 с.
• 4. Куртова Г. Ю. Здоровий спосіб життя як пріоритетна цінність виховання сучасних дітей та молоді / Г. Ю. Куртова, Д.М. Іванов // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. 2008. Вип. 55. С. 168−170.
• 5. Литвиненко І. Причини безвідповідального відношення молоді до свого здоров’я / І. Литвинеко // Фізична культура, спорт та здоров’я нації - нова епоха, нова генерація: матеріали Міжнар. наук.- практ. конференції. Миколаїв: МДПУ, 2002. С. 173−179.
• 6. Марченко О. Формування фізичної культури студентів у процесі навчання у вищих навчальних закладах / О. Марченко // Теорія і практика фізичного виховання і спорту. 2008. № 2. С. 83−84.
• 7. Павленко І.О. Формування у студентів мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичної культури / І.О. Павленко, Л.І. Бережна, О. Р. Сидоренко // Теорія і практ. фізичного виховання. 2010. № 1−2. Том 1. С. 605−610.