Конкурентоспособность майбутнього фахівця вищої кваліфікації як показник риси підготовки

Конкурентоспособность майбутнього фахівця вищої кваліфікації як показник риси подготовки

Н.Я. Гарафутдинова, Адміністрація Омської області, комітет у справах науку й вищої школы Система вищої освіти розвивається у час у тих ринкових перетворень, унаслідок чого стає можливим дедалі більше успішно враховувати вимоги економічних категорій до її функціонуванню. До таких категоріям ставляться попит, конкуренція і конкурентоспроможність.

Рассматривая взаємозв'язку цих понять стосовно головному результату діяльності навчального закладу — випускникові - майбутньому фахівцю, слід зазначити, що динаміку попиту фахівців певного профілю і кваліфікації у Росії ринку праці вступив у в протиріччя з традиційно сформованій системою підготовки в них, номенклатурою спеціальностей і спеціалізацій, періодом підготовки певного фахівця.

Последнее проявляється, зокрема, у цьому, що хочуть отримати додаткові до основним цикли дисциплін, придбати додаткові вміння. Їх інтереси зміщуються зараз у бік економіки, менеджменту, юриспруденції, іноземної мов. У цьому слід зазначити, що ситуація невідповідності попиту й пропозиції ринку праці не є явище унікальне у розвитку системи освіти. Періодично спостерігаються коливання попиту фахівців із боку як суб'єктів господарювання, і самих абітурієнтів і випускників.

Каждое навчальний заклад перейшло лише систему ринкових відносин з різними стартовим капіталом і муситиме начебто свіжим поглядом підтверджувати доцільність свого існування. Однією з важливих критеріїв діяльності є якість виробленого продукту, товару, випускника — майбутнього фахівця.

В боротьбі виживання навчальними закладами змушені розпочати застосовувати маркетинг.

При використанні маркетингового підходу необхідно колись всього вивчати і простежувати кон’юнктуру — сформовану економічну ситуацію, що включає співвідношення між попитом й пропозицією, рухом цін. З огляду на специфіку вузу як некомерційної, безприбутковою організації, щодо кон’юнктури необхідно досліджувати як економічні, а й соціальні, психологічні чинники. У відношенні діяльності з підготовки фахівців ми більшою мірою маємо справа з ринком покупців (споживачів), характеризуемым перевищенням пропозиції над попитом, особливо технічних спеціальностей, ніж із ринком продавців. Тому за умов ринку вузи змушені суперничати між собою, як за абітурієнтів, грошові кошти, і за матеріально-технічні і інформаційні ресурси, науково-педагогічних працівників.

Проведенный вище короткий аналіз підходи до підготовці фахівця з погляду ринкової економіки дає підстави готувати їжу та досліджувати комплекс якостей майбутнього фахівця, який дозволило б йому з урахуванням кон’юнктури ринку праці, власних можливостей та потреб ефективно конкурувати і реалізувати свій потенціал.

Для навчального закладу такий маркетинговий підхід до організації своєї діяльності означає необхідність пошуку це й реалізації таких підходів, які б майбутньому фахівцю комфортне існування з погляду особистісних і громадських організацій цілей розвитку. Це буде можливо, як у освітньому процесі буде свідомо розвиватися комплексна особиста потреба у поєднанні вузького професіоналізму й универсализма (льности).

Понятие конкурентоспроможності фахівця практично в час не розроблено. Коли дивитися на це у відношенні будь-якого іншого товару, його сенс ось у чому: конкурентоспроможність товару — це відносна і узагальнена характеристика товару, що його вигідні відмінності від товару — конкурента за рівнем задоволення потреб і з затратам їхньому задоволення. Отже, комплекс конкурентоспроможності будь-якого товару складається з трьох груп: технічних, економічних пріоритетів і соціально організаційних. Якщо розглянути ці елементи стосовно майбутнього фахівцю, ми одержимо такі параметри:

Технические: спеціальність і спеціалізація, обсяг освоєної програми в годиннику, дисциплінах, рівнях підготовки, відповідність стандарту або підвищення його, отримуваний документ.

Экономические — видатки підготовку фахівця з урахуванням складових витрат.

Социально-организационные — облік соціальної структури споживачів, у разі самих випускників і європейських роботодавців, національних інтересів та регіональних особливостей організації виробництва.

Конкурентоспособность майбутніх випускників багато чому визначається і конкурентоспроможністю навчальних закладів.

Специфика випускника як товар у тому, що його конкурентоспроможність тривалого користування. Саме тому потрібно значне час у тому, щоб набути статусу конкурентоспроможного. Якщо йому це може бути, протягом досить довгого часу навчальний заклад може користуватимуться цим статусом, свого роду гарантією. Разом про те якось завойована конкурентоспроможність пред’являє підвищені вимоги до організації процесу вузу.

В на відміну від звичайного товару оцінку роботі підприємства (навчального закладу) дає як споживач (студент, випускник, роботодавець), але й він виробник (викладацький й урізноманітнюють навчальний персонал). Саме вони сьогодні визначають, чи вигідно їм під час умовах створювати товар, тобто готувати їжу та випускати фахівців.

Применительно до навчальних закладів варто виокремити такі принципи управління, що дають переваги производителям.

Нацеленность усіх і кожного працівника на дію, на продовження розпочатого справи.

Близость навчального закладу до клієнта.

Создание автономії і творчої атмосфери в навчальному закладі.

Рост продуктивності, завдяки використанню здібності покупців, безліч їхньому бажанню працювати.

Демонстрация важливості загальних для навчального закладу цінностей.

Простота організації, мінімум рівнів управління і службового персоналу.

Умение тримати під медичним наглядом найважливіші проблеми освіти й передавати підлеглим менш важливі.

Таким чином, досліджуючи поняття конкурентоспроможності майбутнього фахівця, ми підійшли до найскладнішою проблемі - за які ж здібності, характеристики, якості, знання й уміння забезпечують конкурентоспроможність фахівця.

Современная модель конкурентоспроможності повинна мати такі основні властивості:

Ценность цілей і ціннісними орієнтаціями.

Трудолюбие.

Творческое ставлення до діла.

Способность до ризику.

Независимость прийняття рішень.

Способность бути лідером.

Способность до безперервному саморозвитку.

Стремление до професійного зростанню.

Стремление до високого якості кінцевий продукт.

Стрессоустойчивость.

Изучение досвід інших країн щодо конкурентоспроможності фахівців дає змоги виявити своєрідний підхід до підготовки фахівців.

Так, суть японського досвіду у формуванні у фахівців з трьох основних груп навичок: технологічних, комунікативних (?) і концептуальних. Технологічні пов’язані з освоєнням конкретної професії. Комунікабельні (?) навички безпосередньо причетні спілкування зі різноманітних людьми і із собою.

Концептуальные — це мистецтво прогнозувати події, планувати діяльність великих груп людей, приймати відповідальні рішення на основі аналізу.

Особое увагу Японської практиці з підготовки спеціалістів приділяють розвитку такий, як мислення. Підприємствам ставиться за провину обов’язок нести соціальну відповідальність за розвиток працівника, його самовдосконалення. Аналіз такий підхід дає підстави припускати, що систему з підготовки спеціалістів має орієнтуватися за показ такої замовлення нашого суспільства та забезпечувати розвиток подібних якостей під час навчання. У остаточному підсумку те й забезпечує випускникам конкурентоспроможність.

Изучение американського досвіду показало, що з визначення цінності, конкурентоспроможності працюючої команди складається з кількох позицій.

Для керівників пропонується визначити ефективність співробітників, відповівши такі запитання: хто рідко відсутня? хто добре працює без тиску? хто постійно працює високоякісно і вчасно? хто діймає інших своїми постійними порадами і з керівництвом? хто працює так само добре й за відсутності шефа? хто постійно прагне удосконалювати своєї роботи? хто згладжує конфлікти, сприяє співробітництву й підтримує моральному стані?

Эту вопросную модель використовують як на підготовку конкурентоспроможної особи і вона виконує функцію певного матеріального замовлення.

В нашою вітчизняною педагогіці Н.В. Борисовій теж зроблено спроби розробити вимоги до особистим якостям майбутнього фахівця. Ці вимоги розподілені втричі основні групи: психологічні, розумові, поведінкові.

Психологические: эмпагия — спроможність до співпереживання; аутенгичность (відкритість стосовно іншим); толерантність, стрессоустойчивость, розвиненість сприйняття, розвиненість інтуїції. Розумові: аналітичність, швидкість реакції, спостережливість, критичність і цілісність мислення.

Поведенческие: комунікабельність, здатність на ризик, відповідальність, здатність керувати і підпорядковуватися.

Для підготовки фахівця, спроможного подальшому конкурувати ринку праці, Н.В. Борисовій вивчається і початкова структура культури фахівця, що вона розмежовує до 7 основних позицій:

Мышление: здатність здійснення розумових операцій (стандартних і нестандартних) й уміння ними користуватися.

Эмоционально-волевые прояви — емоції, вольові акти, методи їхнього висловлювання для даної діяльності.

Способы роботи і поведінки — вміння, навички, прийоми, стиль поведінки й життя.

Ценности і ціннісні орієнтації - прийняті, домінуючі і зароджувані стосовно людям, праці, самої себе.

Знания — факти, закономірності (природничонаукові та професійні), щоб забезпечити прийняття оптимальних рішень.

Опыт — загальнолюдський, професійний, сучасний, вітчизняний, зарубіжний.

Традиции, норми — пов’язані з історичними способами життєдіяльності, норми сім'ї.

Все ці позиції, властиві майбутньому фахівцю як індивідууму, відіграватимуть значної ролі у його подальшої професійної роботі, взаємовідносин з і людьми.

Список литературы

Борисова Н.В. Конкурентоспроможність майбутнього фахівця як показник якості і гуманістичного спрямування вузівської підготовки. Набережні Човни, 1996.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.