Висновок. 
Особливості мовного розвитку дітей дошкільного віку з ДЦП

Дитячий церебральний параліч — це важке захворювання, яке виникає у дитини в результаті ураження головного і спинного мозку на ранніх етапах його формування. Основним клінічним симптомом при дитячому церебральному паралічі є порушення зору, слуху, мови, руху, інтелекту. У деяких дітей спостерігаються судорожні синдроми.

Нині дитячий церебральний параліч розглядається як захворювання, що виникло в результаті ураження мозку, перенесеного в пренатальний період або період народжування.

При дитячому церебральному паралічі відзначається певний взаємозв'язок рухових і мовних розладів. Це проявляється в спільності порушень скелетної і мовної мускулатури. Мовні порушення у дітей з ДЦП включають: фонетико-фонематичні розлади, які проявляються у рамках різних форм дизартрії; специфічні особливості засвоєння лексичної системи мови, обумовлені специфікою самого захворювання; порушення граматичної будови розмови, які нерозривно пов’язані з лексичними і фонетико-фонематичними розладами, їх формування здійснюється як єдиний нерозривний процес; порушення формування зв’язної мови і розуміння мовного повідомлення, які мають деяку специфіку при різних формах церебрального паралічу; усі форми дисграфії і дислексії.

Порушення мовного онтогенезу при дитячому церебральному паралічі також пов’язане з недостатністю предметно-практичної діяльності дітей і обмеженістю їх соціальних контактів.

У дітей з церебральним паралічем відзначаються різні порушення мови, в середньому їх частота складає 70−80%. Особливості структури порушень мови і міра їх виразності залежить в першу чергу від локалізації і тяжкості ураження мозку.

Хочеться бачити, що раннє виявлення відхилень психічного та мовного розвитку, своєчасний корекційний та логопедичний вплив дозволяє зменшити, а в деяких випадках виключити психо — мовні порушення в більш старшому віці. Застосування різних методів масажу, артикуляційної гімнастики, локальної гіпертермії дозволяє подолати або значно зменшити порушення орально-моторних та мовних функцій дитини з ДЦП.

Робота логопеда з дитиною раннього віку з ДЦП створює необхідну психічну і фізіологічну базу для подальшої корекції порушень мовлення у дошкільному віці. Логопедична допомога дітям дошкільного віку з церебральними паралічами (ДЦП) та затримкою мовного і пізнавального розвитку (ЗПРР) займає важливе місце в комплексній системі їх реабілітації.. Питання інтеграції дітей з ДЦП є в даний час актуальним в дефектології і логопедії.

Соціалізація є одним з найважливіших засобів для майбутнього самостійного життя дитини. Одним з аспектів соціалізації дитини є правильно розвинена мова.

Важливою складовою медичної діяльності є взаємодія всіх фахівців і служб для соціалізації та інтеграції дитини та її сім'ї в суспільство, сприяти підвищенню якості життя Також необхідно відзначити, що однією з найважливіших умов успішної роботи з формування комунікативних навичок є спільна робота педагога і батьків, їх взаємодія. Для цього педагоги проводять консультації, дають завдання батькам. У процесі роботи формується правильне ставлення дітей та їх батьків до хвороби і можливостям дитини, дається установка на те, що всі люди (і здорові теж) різні і мають різні можливості реалізації своїх бажанні. Всі люди мають різні здібності, головне — знайти своє місце в житті з оптимальним урахуванням можливостей і схильностей.

Перспектива дослідження полягає в подальшому вивченні дітей з дитячим церебральним паралічем, вивчення коректувально-логопедичної роботи і методів навчання дітей цієї групи.

Таким чином, мета роботи досягнута, завдання виконані.