Співвідношення особистісного та індивідуального досвіду

Подібно до набуття досвіду, застосування знань, людина у навчально-виховному процесі опановує і досвід виконання атрибутивних функцій становлення себе як особистості. У такий спосіб особистісно-зорієнтована педагогіка збагачує і доповнює традиційну освіту гуманістичними цілями. Адже передача соціально-культурного досвіду, що становить мету освіти, не може бути ефективною, якщо не активізується особистісно-смислова сфера людини.

Поняття особистісного досвіду доцільно відрізняти від поняття індивідуального досвіду тієї чи іншої особи в окремій галузі діяльності. Особистість — це системна якість, що набувається індивідом у взаємодії з соціальним оточенням. Відповідно до цього ознаками рівня її розвитку є свідомі акти відчуття причетності до соціальних подій, визначення свого ставлення до них та виокремлення себе як об'єкта самопізнання і самовиховання. Тому, крім індивідуалізації процесу навчання, за умови якого учень, як правило, залишається провідником ідей учителя, котрий забезпечує його активну, максимально продуктивну роботу, в особистісно-зорієнтованій педагогіці учень є творцем власної діяльності, що передбачає не тільки «врахування», але й «включення» його особистісних функцій у навчальний процес, розвиток неповторно суб'єктивного, емоційно-особистісного ставлення до світу, самого себе і своєї діяльності [29, с.25].

Деяка модель сформованої особистості? далека, стратегічна ціль, яка має якості загальноприйнятого суспільного взірця, що уособлює узагальнену довершеність, універсальність, своєрідний стандарт.

Отже, орієнтуючись на стандартизований зразок? всебічний і гармонійний розвиток особистості, універсальну модель сформованої особистості, слід водночас не випускати з поля зору індивід, тобто кожну окрему людину як представника людської спільності з такими її природними задатками, як темперамент, характер, здібності, талант, інтелект, бо саме в цьому полягає неповторність, своєрідність, творчість кожної особистості, які і рухають її до універсалу. Індивідуум, згідно з міркуваннями філософа М. О. Бердяєва,? категорія натуралістично-біологічна. Індивідуум? це завжди частина цілого, частина природи і суспільства.

Особистість, навпаки, не може бути частиною, вона завжди ціле. Особистість тим і відрізняється від усього часткового, що вона здатна закладати в собі універсальне. Саме універсальність є соціальним навантаженням прогнозованої моделі сформованої особистості (соціалізацією), яка здебільшого асоціюється із суспільним ідеалом. Тому досягнення мети залежить не лише від шкільного етапу формування особистості, а й від соціальних умов, характеру виховних впливів сім'ї, навколишнього середовища, рівня розвитку навичок самовдосконалення і самовиховання [3, с.18].

Джерелом розвитку особистісних функцій суб'єкта можуть бути різні сфери його життєдіяльності. Особистісний досвід набувається: в сфері інтелектуально-пізнавального пошуку, якщо він перетворюється у пошук знань, сповнений особистісним смислом; у процесі комунікативно-діалогічної діяльності, якщо вона призводить до вироблення і апробації власної життєвої позиції; у сфері емоційно-особистісних проявів, що супроводжуються ціннісними переживаннями різноманітних дій і відносин. За всіх умов специфічний «будівельний матеріал» формування особистісних якостей індивіда становлять глибоко інтимні процеси смислових пошуків, що характеризуються намаганнями отримати якнайбільше життєвих вражень, розширити свій досвід функціонування як особистості. Тому особистісний компонент змісту освіти не можна забезпечити звичною програмно-інструктивною технологією навчання. Він потребує конструювання специфічних педагогічних ситуацій, які актуалізують у навчально-виховному процесі потребу самовираження [10, с.15].

Такі ситуації створює спілкування з мистецтвом, що дає підстави говорити про виняткове значення мистецької освіти. За словами А. Маслоу, саме цей вид освіти допомагає людині якомога повніше розкрити свій потенціал, таланти, здібності, сприяє її самоактуалізації, а тому може розглядатися як парадигма будь-якої освіти загалом.

Висновки до розділу 1.

Таким чином у першому розділі ми розглянули проблему особистісної орієнтації освіти в сучасній педагогіці і визначились з вагомістю цього питання. Побачили, що не тільки інформативний зміст предметів навчання, але й смисли, що відкриваються суб'єкту в ході їх опанування, визначають особистісний успіх у навчанні і вихованні.

Щоб досягти мети виховання — формування гармонійно розвинутої і суспільно активної особистості з науковим світоглядом, з високим моральним потенціалом, що бажає і вміє працювати, духовно багатої і фізично досконалої, слід враховувати та розвивати самостійність, творчу ініціативу, потребу самовдосконалення, почуття відповідальності суб'єкта навчально-виховного процесу, його здатності до мотиваційного обґрунтування своєї діяльності, моральної позиції, естетичних поглядів тощо Стрижнем особистості є ідеал та ціннісні орієнтації. Ціннісні орієнтації є одним з центральних утворень у структурі особистості й самосвідомості людини, саме вони виявляють свідоме відношення до дійсності і визначають мотивацію поведінки. Через спрямованість особистості ціннісні орієнтації знаходять свій реальний вираз в активній діяльності, в тому числі у самовихованні і самоосвіті.

Особистісно-зорієнтована педагогіка збагачує і доповнює традиційну освіту гуманістичними цілями. Адже передача соціально-культурного досвіду, що становить мету освіти, не може бути ефективною, якщо не активується особистісно-смислова сфера людини.

Пізнавальний та практичний досвід емоційно забарвлюється особистісним досвідом. Поняття особистісного досвіду відрізняється від поняття індивідуального досвіду тієї чи іншої особи в окремій галузі діяльності.

Таким чином в особистісно-зорієнтованій педагогіці учень є творцем власної діяльності, що передбачає не тільки «врахування», а й «включення», його особистісних функцій у навчальний процес, розвиток неповторно суб'єктивного, емоційно-особистісного становлення до світу, самого себе і своєї діяльності.

Особистісний компонент змісту освіти не можливо забезпечити звичною програмно-інструктивною технологією навчання. Він потребує конструювання специфічних педагогічних ситуацій, які актуалізують у навчально-виховному процес потребу самовираження. Саме такі ситуації створює спілкування з мистецтвом, тому ми й говоримо про виняткове значення мистецької освіти. Адже, саме цей вид освіти допомагає людині розкрити свій потенціал, таланти, здібності та сприяє її самоактуалізації.