Характеристика дітей з психогенно-зумовленою формою ЗПР

затримка психічний корекційний виховний Психогенно-зумовлена форма затримки психічного розвитку виникає внаслідок дефіциту спілкування в ранньому дитинстві, відсутності материнської турботи, любові. Дуже часто цей тип ЗПР виникає у дітей, які виховуються психічно хворими батьками. Така форма пов’язана з несприятливими умовами виховання, які обмежують або спотворюють стимуляцію психічного розвитку дитини на ранніх етапах розвитку. Відхилення у психофізичному розвитку дітей визначаються психотравмувальним впливом середовища.

Цей тип порушення пов’язаний з несприятливими умовами виховання, які рано виникли і довгостроково діють. ЗПР такого типу виникає в трьох основних випадках:

• 1. Недостатня опіка, бездоглядність. Це варіант, який зустрічається найбільш часто. У таких випадках у дитини спостерігається аномальний розвиток особистості за типом психічної нестійкості. У дитини не виховуються форми поведінки, пов’язані з активним гальмуванням афекту. Не стимулюється розвиток пізнавальної діяльності, інтелектуальних інтересів. Спостерігаються риси незрілості емоційно-вольової сфери, а саме: афективна лабільність, імпульсивність, підвищена сугестивність. Так само спостерігається недолік базових знань і уявлень, необхідних для засвоєння шкільної програми. Лебединська зазначає окремо, що цей тип ЗПР слід відрізняти від явищ педагогічної занедбаності, які є не патологічним явищем, а обмеженим дефіцитом знань і умінь внаслідок нестачі інтелектуальної інформації.
• 2. Гіперопіка, чи виховання за типом «кумира сім'ї». Найчастіше буває у тривожних батьків. Вони «прив'язують» дитини до себе, одночасно і потураючи капризам дитини, і примушуючи її діяти найбільш зручним і безпечним для батьків способом. З оточення дитини усуваються будь-які перешкоди або небезпеки, як реальні так і уявні. Таким чином, дитина позбавляється можливості самостійно долати труднощі, співвідносити свої бажання і потреби із зусиллями які треба докласти щоб їх реалізувати, в результаті, виникає все та ж нездатність до гальмування власного афекту, емоційна лабільність, і т. д. Дитина не самостійна, не ініціативна, егоцентрична, не здатна до тривалого вольового зусилля, надмірно залежна від дорослих. Розвиток особистості йде за принципом психогенного інфантилізму.
• 3. Розвиток особистості по невротичному типу. Спостерігається в сім'ях з дуже авторитарними батьками або там де допускається постійне фізичне насильство, грубість, деспотичність, агресія до дитини іншими членами сім'ї. У дитини можуть виникнути нав’язливості, неврози або неврозоподібні стани. Формується емоційно-незріла особистість, для якої характерні страхи, підвищений рівень тривожності, нерішучість, безініціатівність, можливий і синдром вивченої безпорадності. Інтелектуальна сфера страждає, так як вся діяльності дитини підпорядкована мотиву уникнення невдачі, а не досягнення успіху, отже такі діти, в принципі, не будуть робити нічого, що могло б зайвий раз підтвердити їх неспроможність.