Гендерні відмінності соціально-перцептивного статусу особистості в групі

Гендерні відмінності соціально-перцептивного статусу особистості у групі

Постановка проблеми та її зв’язок з науковими та практичними завданнями. У період динамічних змін, демократизації нашого суспільства актуальною є проблема виявлення факторів, що впливають на взаємини чоловіка та жінки в групах різного типу. Соціальний статус особистості - це місце, яке займає людина в соціальній структурі групи чи суспільства взагалі. Соціальний статус віддзеркалює той набір конкретних якостей, що виявляє людина в процесі спілкування.

Кожна людина має певний набір якостей, можливостей характеристик, які находять свій вияв в її становищі в групі, сім'ї. У зв’язку з тим, що вона виконує багато соціальних ролей, якість їх виконання позначається на соціально-перцептивному коді об'єкта. Під соціально перцептивним кодом об'єкта ми розуміємо оцінки особистістю певних якостей його, що проектуються в тривимірному просторі на осі Сили, Валентності та Активності і є трьома координатами цього простору. Ці три координати (Оцінки за шкалами семантичного диференціалу) ми називаємо соціально-перцептивний статус особистості.

Наш науковий інтерес зосереджений не стільки на певних соціальних ролях (об'єктивно задекларованих) чи місцях-посадах, які займає людина, а на конкретних її якостях, які відображаються, сприймаються суб'єктами спілкування в процесі управлінської та навчальної діяльності. Наші експериментальні дослідження показують, що особистість зберігає відносно стійке значення соціально-перцептивного статусу в різних групах незалежно від того, яку роль вона відіграє, яку посаду займає.

Одним із завдань дослідження є виявлення вимог групи до поведінки чоловіка та жінки в ній. Статус чоловіка чи жінки акумулює в собі особливості соціально-психологічних характеристик особистості, відповідно до яких її становище, або зростає (особистість інтегрується в групі), або знижується, вона зазнає групового тиску і відцентрової динаміки, що відштовхує його, відчуваючи на собі тиск групи.

Аналіз досліджень та публікацій, в яких започатковане розв’язання цієї проблеми. Поняття «соціальної-перцепції», як особливостей та детермінант сприймання суб'єктом спілкування інших людей в групах, розглядають у наукових дослідженнях Г. М.Андреєва, О. А. Бодальов, Д. Маєрс, Н.А.Нікіфорова, М.В.Семиліт. У цих дослідженнях виявлено залежність сприймання іншої людини від настанов (ефект ореолу) [О.А.Бодальов], від соціального статусу, від фізичних характеристик людини (Д.Маєрс), від віку особистості (Н.А. Никифорова), особливостей динамічних змін суб'єкта спілкування «вирівнювання статусу в процесі інтенсивної взаємодії в групі» (М.В. Семиліт).

Постановка завдання. Мета нашого дослідження полягає у вивченні відмінностей, що існують у соціальних стереотипах, вимогах групи до проявів поведінки чоловіка та жінки, а також, як ці вимоги впливають на процес соціальної адаптації та інші сфери життєдіяльності людини в групі.

Поняття «статусу» характеризується формальним становищем людини в групі. Але ми не будемо розглядати декларативну сторону як характеристику займаного місця в групі чи колективі, а будемо визначати реальні якості людини, які, з одного боку, є результатом її взаємодії з групою, а з другого — визначають її впливовість на інших людей та групу в цілому, тобто є засобом впливу (статус як засіб впливу) Тобто, від того, наскільки ефективно індивід може здійснювати керуючі акти, наскільки він дієвий як суб'єкт взаємодії, залежить значення соціально-перцептивного статусу.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Суть нашого підходу полягає в тому, що ставлення суб'єкта до іншої людини, предметів, явищ розуміється нами як сенс іншої людини, предмета, явища як суб'єкта відображення. Предмет, особа, будь-які обставини є не тільки сенсорною сукупністю відчуттів, але мають певний зміст (так як і дії особистості). Тому суб'єктивні відносини пов’язують нас не стільки з зовнішніми сторонами речей, як вказує В. М. Мясищев, скільки з їх значенням, з їх «суттю» [3, с. 146].

Надзвичайно важливою є проблема адекватного опису динаміки чоловічих та жіночих координат в групі. Для реалізації цієї мети нами створено 3-вимірний семантичний простір групи, осями якого (відповідно до Декартової системи координат) є: фактор Активності (А), який відображає рухливість чи спокій об'єкта, вона може бути як зовнішньо направлена, так і внутрішньо направлена в разі, якщо збудження не досягає об'єкта потреби. Валентність (В), який відображає привабливість чи непривабливість об'єкта, іншої людини. Потентність (П), сила, що відображає домінування чи, навпаки, підкорення однієї людини іншій.

На основі цього за всіма вказаними факторами проводилося шкалювання профілю полярностей у межах від — 3 до + 3, що відображає позитивну чи негативну значущість особи чи групи.

Техніка шкалування, так само, як і вільного опису, дозволяє для певної особи виявити найбільш значущі властивості об'єкта та їх взаємозв'язок. Крім того, оскільки члени групи користуються однаковим набором шкал, ми маємо можливість безпосереднього зіставлення результатів.

Отримані результати. Аналіз групових просторів по статусу дозволяє нам виділити окремі особливості, що характеризують становище в групі чоловіків і жінок. Перш за все, необхідно зазначити, що жінки можуть мати високий статус по фактору «Валентність», знаходячись, майже в будь-яких точках простору групи, тобто будучи домінуючими чи слухняними, спокійними чи жвавими. Для чоловіків група є набагато вимогливішою та жорсткішою: якщо чоловік має низький статус по фактору «Потентність», нерішучий, невпевнений у собі, то не було ні одного випадку, щоби він був емоційно привабливим для групи, мав високий статус по «Валентності». Тут ми поділяємо думку І.С.Кона про те, що «раніше його зобов’язували бути сильним, сміливим, витривалим, жвавим, але не особливо чутливим (інша справа — виявлення сильних почуттів типу гніву). Ці якості і зараз дуже важливі» [2, с. 80]. Невпевненість у собі, слабкість, протирічать жорсткому рольовому стереотипу чоловічої статі. Жінкам в групі «дозволяється» більш варіативна поведінка. Вона не обов’язково повинна бути (як традиційно вважається) ніжною, лагідною, залежною, дозволяючи чоловіку бути сильним та енергійним, тому що у неї зберігаються високі оцінки статусу по «Валентності» при високих значеннях фактора «Потентності-Сили».

Жінку як матір діти, група приймає і домінуючою, і сильною, і ніжною, чутливою. Підтверджується здавна прийнятий погляд на емоційну привабливість жінки. Напевно, це пов’язано з її традиційною роллю матері, у якої більш розвинені емфатичні якості, розуміння та любов. У своєму дослідженні ми підтвердили тезу О. О. Бодальова про те, що: «…жінки тонше відчувають стан іншої людини за зміну в тембрі її голосу й інших сторонах її експресії, повніше відображають її зовнішність, точніше визначають ефект свого власного впливу на іншу людину тощо» [1].

Адже жінка в сім'ї частіше за все виступає в ролі «сімейного психотерапевта», якому дитина з дитинства довіряє свої переживання та тривогу. Вона творець «сімейного тепла» — емоційного клімату, який слугує основою (якщо виключити фактори генетичного характеру) формування емоційного ставлення до оточуючих. «Залежно від цього світ в майбутньому постійно буде притягувати чи відштовхувати». Вона, на противагу чоловікам, є більш емоційно значущою, має більш високий статус за фактором «Валентності».

Поле І (центральне) — чоловіки Поле ІІІ - жінки, що оцінюють себе «слухняними».

Поле ІІ - жінки, що оцінюють себе «домінуючими».

Як для чоловіків, так і для жінок високий соціально-перецептивний статус створює певну зону захищеності від тиску та агресії групи (в особистості спостерігається менша залежність від груп). Члени групи з низьким статусом за факторами сили (потентності), привабливості (валентності), зазнають відцентрованої динаміки, не витримуючи групового тиску, виходять із групи.

Статуси в групі чоловіків відрізняються більшою ситуативною активністю, і тривожністю, при значно нижчій «Валентності» (як вони самі себе оцінюють), тут ми бачимо, що в сучасному сьогоденні скоріше чоловіки відчувають себе недостатньо впевненими, переживаючи «комплекс меншовартості», хоча згідно з теорією психоаналізу повинно бути навпаки.

Соціальний стереотип жінки та чоловіка обумовлений, очевидно, умовами продовження роду та можливістю управління групою, (більш висока атракція — високий статус за фактором «Валентності») пов’язувались із сильним, активним, домінуючим чоловіком (як ідентифікація з агресором).

Наші дослідження дозволяють виділити «чоловіків-виробників», продовжувачів родоводу, чоловіків з лібідними потягами, та «чоловіків-вихователів», які компенсують свою чуттєвість та сексуальність в діючих виховних заходах. Дослідження А. Б. Орлова показали, що саме в школах працюють чутливі (сенситивні), слухняні й ніжні чоловіки. Перші (виробники) більш домінантні, впевнені в собі, егоцентровані, у спілкуванні займають позиції «над», їх пошукова активність спрямована на відбір більш піддатливих, залежних, які допомагають їм в самореалізації, інші (вихователі, психологи, художники) емоційно чутливі, тривожні, особистісноцентровані, направлені на виявлення актуальних потреб бажань їхнього партнера по спілкуванню. Аналіз семантичного простору (рис.1) статусів чоловіків і жінок показує наявність таких же двох типів жінок: домінуючих, незалежних, високостатусних (гр. ІІ) і слухняних, залежних, чутливих (гр. ІІ).

Коли по духовних та культурних цінностях суспільства, звичаях наносить удар інша цивілізація, починається розпад його на частини, дезорієнтація і розщепленість — відокремленість від цілющого. Виникає ситуація, про яку писав К. Г. Юнг: «Люди втрачають сенс життя, їх соціальна організація розпадається…» [4, с. 106]. Схід жив і насаджував культ (основний принцип) чоловічого, Батька всього (Духу), а Захід — образ Великої Матері (матерії), звідси — і сильний потяг людей західної культури до всього матеріального, як витісненої енергії любові до матері. Обидва архетипні принципи лежать в основі поляризованих соціальних систем сходу і заходу.

При зустрічі чоловіка східного типу з жінкою західної культури неминуче відбувається зіткнення-конфлікт, де для продовження діалогу повинен хтось із двох чи обидва партнера йти на поступки, жертвуючи своїм родовим архетипом поведінки, заради збереження шлюбу. Згідно зі статистичними даними є велика ймовірність розлучень в сім'ях, які засновані на представниках Сходу та Заходу (близько 90%), внаслідок відсутності об'єднуючих культурних символів і традицій.

При семантичному аналізі проективних малюнків «Я та моя сім'я», «Я серед людей» нами виявлено родові особливості архетипних взаємин чоловіка та жінки. Зображення дозволяє вивільнити просторову й ієрархічну структуру взаємин: за рівнями (знизу, в центрі, вгорі), за віддаленістю або злитістю фігур, характером зв’язку між ними, за розміщенням праворуч чи ліворуч. Найбільш домінуючою фігурою в сім'ї, як правило, є мати сина (бабуся), яка займає крайнє праве становище («завжди права»), зображена густо заштрихованою фігурою, що викликав автора малюнка тривогу. Навіть батько — Лев (центральна фігура) не викликає такої тривоги, мати — левиця, разом з дитиною, займає підкорене нижнє становище.

Рис. 2.«Я та оточуючі мене люди»

психологічний гендерний особистість група Домінуюча фігура справа — мати (заштрихована ведмедиця) сина («ТАТО-Лев»). «Я-тепер» із закритими очима (перцептивний захист) в таких «опікуючих умовах» регресує до «я-маленького», що зображується на руках у мами-Левиці. Зверху, над головою, в гамаку — старша сестра. У даній сім'ї особистість розщеплена на дві - дорослу інфантильну «Я-тепер» і «я-маленьку», яку носять на «ручках». Злитість фігур вказує на дію родових, кланових взаємин, де стирається межа між членами родини: батько, мати, бабуся, дитина злиті в одну фігуру, що підсилює гіперопіку і не дає можливості сепарації (відокремлення) дитини в сім'ї.

Дитиною в цьому випадку є доросла людина — випускниця університету. Порушення меж «Я» і родини супроводжується почуттям залежності, гніву, провини, реальне підґрунтя яких не усвідомлюється. Так, виникає не усвідомлена гра в «Я — маленьке левеня на руках у мами» і «Я — тепер з птахом надії на руці». При цьому є мрії, надії, але відсутнє усвідомлення своїх реальних потреб.

Висновки і подальші перспективи

Основною домінуючою фігурою в українській родині, за результатами нашого дослідження, є жінка, яка починає домінувати, керувати вже не тільки в сім'ї, школі, але й у державі, що негативно відображається на мужності сучасного підростаючого покоління. В дослідженні виділено два типи чоловічої статі: домінуючий чоловік-виробник і чутливий, залежний, але так необхідний дітям педагог.

Ми пропонуємо компромісну модель балансу взаємин чоловіка та жінки, де лідерство, перевага змінюється залежно від конкретної ситуації, наприклад: в побуті домінує жінка, а в соціальних взаєминах, розподілі матеріальних цінностей — чоловік, і навпаки. Компромісна модель родини уможливить визначитись чоловікам та жінкам у взаємостосунках в сім'ї, відчувати чоловікам впевненість як у східному, так і в західному типі родинних взаємин, в певній поляризації України та її положення між Сходом та Заходом.

Список використаних джерел

• 1. Бодалев А. А. Субъективная значимость другого человека и определяющие её факторы / А. А. Бодалев // Вестн. Моск. ун-та. — Сер. 14. — 1985. — С. 13−16.
• 2. Кон И. С. Психология половых различий / И. С. Кон // Психология индивидуальных различий. — М.: Изд-во Моск. унта, 1982. — С. 78−82.
• 3. Мясищев В. Н. Проблема отношений человека и её место в психологии / В. Н. Мясищев // Хрестоматия по психологии. — М.: Просвещение, 1987. — С. 146−152.
• 4. Feldes, D. In. Sochialpsichiatrischeforchung and Praxis. Herausg v. Bach, Feldes, Thom, Weise, Leising, 1976.