Класний керівник у конфлікті «школа — батьки»

По-різному складаються відносини з батьками школи в цілому і класного керівника зокрема. Від цього залежить ступінь взаєморозуміння і, в кінцевому рахунку — ефективність виховного процесу, як шкільного, так і домашнього. Від цього залежить позиція, стратегія і тактика в роботі класног керівника з батьками учнів. Існує три основних типи відносин, а значить, і три основні тактики взаємодії.

• 1. Ситуація, коли батьки повністю, цілком приймають і розуміють школу. Така сприятлива ситуація складається, якщо батьки прагнули визначити дитини саме в цю школу. У цій ситуації батьки, як правило, повністю приймають всі вимоги, сприяють їх виконанню дітьми, із задоволенням допомагають в організації навчально-виховного процесу.
• 2. Ситуація, коли батьки нейтрально, а часом і байдуже ставляться до школи, що пояснюється різними причинами, різною позицією батьків: «я займаюся своєю справою — школа своїм», «в справи школи втручатися не треба: якщо покличуть — тоді приходжу», «моя дитина добре вчитися, не порушує дисципліну — все йде нормально». До цієї групи сімей відносяться і батьки, які вихованням дітей не займаються (з різних причин). У цій ситуації найчастіше батьки приймають все, що виходить від школи, не втручаються в хід навчально-виховного процесу, не заважають школі, а й істотною допомоги не надають. Процес сімейного виховання будують (або пускають на самоплив) за власним розсудом, керуючись своєю життєвою і педагогічної позицією, своїми методами та прийомами. При відсутності взаєморозуміння і взаємодії школи та сім'ї дитина найчастіше потрапляє у своєрідні «педагогічні ножиці» зміст і методика виховання сім'ї та школи входять у протиріччя, яке посилюється в міру дорослішання дитини, становлення її життєвої позиції, розвитку її критеріїв оцінки життєвих явищ, а отже і критичного ставлення до вихователів (батькам і педагогам).
• 3. Ситуація неприязних, конфліктних, суперечливих відносин батьків і школи, якщо спочатку або в процесі подальшого спілкування виникають колізії типу: «педагоги не розуміють моєї дитини…», «школа з упередженням ставиться до мого сина (дочки),» в вчителі йдуть одні життєві невдахи і недоучки"," в інших школах все набагато краще" і т. п. У цих та подібних ситуаціях можлива різна ступінь нерозуміння, протиріччя відносин, протистояння і навіть протидія, «боротьби» двох сторін: приховані і явні конфлікти, скарги у вищі інстанції, листи в газети. Зрозуміло, в цих умовах порушується нормальний хід навчально-виховного процесу в школі, не у виграші і домашнє виховання дітей.

Класному керівникові, в увазі і інтересах якого взаємини з батьками класу, небайдужа атмосфера в системі відносин «батьки — школа»: хочемо чи не хочемо, вона незмінно є тлом, на якому будуються власні відносини класного керівника з класом і колективом батьків. І тому на першій же зустрічі з батьками класний керівник відчуває або беззастережне і швидке прийняття всього, що він пропонує, або нейтрально-байдуже ставлення, або приховану або явну настороженість, опозиційність і навіть ворожість. Класному керівникові слід негайно, при першому ж спілкуванні з батьками та дітьми «зняти» перенесене з загальношкільних масштабів явне або намічене протистояння і запобігти можливій протидії. Як? По-перше, через формування ставлення дітей до своєї особистості: першими цікавими і корисними уроками і позакласними справами, проявом уваги до класних справ та особистості кожного учня, культурою спілкування, привабливими перспективами загальних справ, широкої ерудованістю та кругозором. По-друге, необхідно відразу встановити певні відносини з батьками: на перших же зборах знайомства з батьками розкрити свою життєву і педагогічну позицію, показати привабливість своєї особистості (тактовно, ненав’язливо, скромно), винести на обговорення найбільш гострі класні проблеми для вироблення спільної стратегії і тактики виховання (і шкільного, і сімейного). Обов’язково в кінці першого зібрання запропонувати кожному з батьків письмово або усно висловити свої думки з приводу почутого, зауваження, пропозиції, доповнення, прохання та рекомендації. При перших контактах дуже важлива тональність відносин: доброзичливість, культура мови, позитивна емоційність, оптимізм з приводу існуючих з класом і окремими учнями проблем. Такий початок дозволить класному керівнику вибудувати систему власних позитивних відносин з батьками. І це не означає, що ці відносини будуть рівними, виключно позитивними, безконфліктними. Такого бути не може, тому що в основі цих відносин — життя з усіма її радощами і печалями, злетами і падіннями, рівним перебігом і колізіями.

Конфлікт у педагогіці і психології трактується як розбіжність, неподібність у поглядах, точках зору, переконаннях, оцінки життєвих явищ, світогляді, відносинах до об'єктів навколишнього світу. Конфлікт — це суперечність в діалектичному підході до явищ — джерело будь-якого розвитку. Дозволений конфлікт сприяє позитивному розвитку, прогресу — учня, відносин у класі і з батьками, самого педагога. Невирішений конфлікт посилює неприязні взаємовідносини, порушує нормальний навчально-виховний процес, руйнує намічені контакти вчителя та учнів, батьків і дітей. Класний керівник повинен опанувати теорією діалектичного протиріччя і конфлікту (у цьому допоможе наявна філософська, педагогічна та психологічна література).

Типи можливих конфліктів у відносинах «класний керівник — батьки» по зростаючій ступеня глибини і складності:

Незгода, розбіжність думок і оцінок щодо життєвих явищ: книги, кінофільму, вистави. Походу, музичного твору (такого роду протиріччя не стосується ані одну із сторін);

Незгода, розбіжність думок і оцінок щодо дитини (вихованця), його окремих вчинків і поведінки (це протиріччя вже зачіпає емоційну сферу сторін);

Суперечка непродуктивна дискусія з приводу особистісних особливостей дитини, її життєвої позиції, ставлення до неї батьків, змісту і методики навчально-виховного процесу в школі (це протиріччя зачіпає життєву і педагогічну позицію тих і інших);

Сварка переривання відносин на короткий або більш тривалий термін — можуть призвести до більш стійких конфліктів, навіть протидії (невідвідування батьківських зборів, підкресленому ігнорування вимог, скаргами адміністрації школи та інших органів народної освіти);

Розрив — конфлікт, доведений до крайньої точки, коли у відносинах утворилося протистояння, що робить неможливим подальше співробітництво у вихованні дитини; найчастіше в такому випадку батьки або класний керівник ставлять питання про переведення дитини в інший клас або в іншу школу.

Перша група — причини об'єктивні: відмінності в рівні освіти і культури, світогляді, ціннісних орієнтаціях, в переконаннях; відмінності у рівні психолого-педагогічної, етичної, естетичної підготовленості до виховання дітей; вікові і статеві відмінності педагога і батьків; відмінності в типі відносин до дитини: в основі відношення батьків — почуття любові і родинні зв’язки. В основі відношення педагога — громадські та загальнолюдські вимоги; однобока, одностороння інформованість про дитину (у батьків із спостережень в домашніх умовах, у педагога — в системі суспільних відносин); пред’явлення завищених вимог батьків — до педагогів, педагогами — до батьків; різниця умов, матеріальних і духовних, для реалізації завдань виховання і розвитку дітей (інтелектуального, фізичного, естетичного, морального).

Друга група — причини суб'єктивного характеру, що криються в особистісних особливостях класного керівника і батьків: особистісні якості: особливості протікання психологічних процесів (відчуття, уваги, пам’яті, мислення, мови), спрямованості особистості (потреб, мотивів, схильностей, інтересів, переконань, світогляду), здібностей (загальних та спеціальних), темпераменту, рис характеру; історія життя і виховання, події родини і найближчого оточення, що вплинули на життєву і педагогічну позицію; склався стереотип у розумінні виховання; виховання як стимулювання розвитку дитини, як процес інтуїтивний, «як нас виховували», «як… покарати, пригрозити, залякати…», як нескінченне моралізування, як книжково-наукоподібне (що нерідко зустрічається в сім'ях з високим рівнем освіти, в педагогічних сім'ях); попередні дрібні і великі, короткі й затяжні конфлікти; ставлення дитини до навчально-виховного процесу в школі; недоліки і відхилення у психіці, наявність психічних захворювань (нервозність, істерія, неврастенія); шкідливі звички (алкоголізм, куріння, наркоманія); байдужість до дітей, невиконання прямих батьківських чи педагогічних обов’язків та інші.

Аналізуючи причини та умови появи конфліктності у відносинах з батьками, класний керівник, як правило, виявляє декілька моментів, які утворюють так звану складну сукупну причину. Знання її дозволяє грамотно розпізнати, запобігти і подолати існуючі або ті, що виникають конфлікти.

Провівши аналіз ступеня конфліктності своїх відносин з батьками, класний керівник вибирає адекватні способи вирішення конфлікту: Зведення незначних, несуттєвих проблем взаємин до жарту; компроміс (дії на основі взаємних поступок); перенесення уваги на інші, більш приємні, значні, важливі об'єкти відносин (з тим, щоб повернутися до невирішених проблем на хвилі доброзичливості, спокою, педагогічного такту); спокійний і діловий аналіз ситуації, що склалася; вираз (підкреслений) довіри, дбайливості, схильності, любові до дитини і батьків; тимчасова відмова від своєї вимоги; залучити інших осіб (директора школи, завуча, вчителів-предметників, інших членів сімей) як «третейського судді»; з’ясування гострих проблем і питань за інших обставин (в інший час, на іншій території, у нових незвичайних формах): у бібліотеці, в сквері, вдома за чашкою чаю; прояв авансованого довіри, Поваги, Надії, віри (для батьків неблагополучних сімей); конструктивний діалог (схиляння батьків на свій бік, переконливими аргументами, доказовими фактами); вміння поставити себе на місце протилежного боку, оцінити всі «її очима і розумом» і обрати на підставі цього вірне рішення і вибудувати логіку дій; використання методу «паралельної дії» А. С. Макаренко вміле приведення приклади з літератури, історії, життя, щоб батьки за аналогією вибрали вірну позицію; особистий приклад педагога в умінні використовувати всі перераховані способи виходу з конфлікту з метою раціональної організації розвитку дитини і класного колективу.

Дуже важливо при організації класним керівником вирішення конфліктних ситуацій враховувати необхідні умови. А в разі їх відсутності слід подумати про можливість їх створення. Основні з них такі: переконання обох сторін у необхідності вирішення конфлікту; психолого-педагогічна грамотність, хоча б на рівні елементарному; етична освіченість, володіння, володіння нормами культури поведінки, дотримання правил етикету; психологічне здоров’я сторін (в іншому випадку доречно участь лікаря-психоневролога, психіатра); прихованість конфліктних відносин класного керівника і батьків від учнів.

Таким чином, аналіз причин виникнення конфліктних відносин, їх типів, способів виходу з конфліктів з урахуванням конкретних необхідних умов допомагає класному керівникові управляти ситуацією виникнення, розвитку, і вирішення конфлікту, зробивши його джерелом розвитку взаємин з батьками, а отже — засобом підвищення ефективності всього навчально — виховного процесу.