Музейна та літературна Шевченкіана

У Львові на громадських засадах працює Музейна кімната Тараса Шевченка «Львівська Шевченкіана», відкрита 7 березня 2004 р. в приміщенні Львівського Палацу мистецтв (вул. Коперника, 17). Музей має літературно-мистецький профіль, займає площу 87,4 м² і налічує 1350 одиниць збереження. В основу створення кімнати-музею лягли оригінальні твори 26 львівських художників, які протягом 1997;2003 рр. брали участь в акції «Художники Львова шляхами Тараса Шевченка» (Україна, Вільнюс, Петербург, Казахстан). За час експедицій митці створили понад 100 полотен і видали три альбоми. Ініціатор створення і керівник Музею заслужений працівник культури України, директор Львівського палацу мистецтв Роман Наконечний. Серед художників, які взяли участь у поїздках були і молоді митці, і знані майстри: народний художник України Зеновій Кецало, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка Володимир Патик, заслужений художник України Євген Манишин, головний художник Палацу мистецтв Орест Скоп та ін. Справжньою цінністю Музею є ікона з Шевченківського краю «Христос недремне око» та оригінальний кролевецький рушник ХІХ ст. експонати, подаровані художником Т. Лозинським. Бібліотека Музею-кімнати нараховує близько 1700 видань на шевченківську тематику. Окрему експозицію становлять видання «Кобзаря», яких тут 74 примірники, подаровані львів'янами, гостями з інших місцевостей України та з-за кордону. Ще однією особливістю Музею є колекція медалей, значків, марок із зображенням Т. Шевченка, зокрема й таких, що видані підпільною поштою України в Мюнхені у 1961 році. До відкриття кімнати-музею художник Всеволод Волощак виготовив сувенірний нагрудний знак із зображенням Тараса Шевченка. На основі поїздок по Шевченківських місцях, за участю художників створено велику фототеку та відеофільм «Шляхами Т. Шевченка».

Невелика колекція творів Т. Шевченка та речі, що належали Кобзареві особисто, зберігаються у фондах Національного музею у Львові [39]. Один із найстаріших творів експозиції відома робота Шевченка «Се мій батько», виконана у.

1829−1830 рр., коли батька поета уже не було в живих. Картину в одній із антикварних крамничок Вільна знайшов директор білоруської Національної бібліотеки Янко Лучкевич, і в грудні 1917 року передав до Національного музею у Львові. Окрім цієї картини, в Музеї знаходяться два офорти роботи Кобзаря: «Притча про робітників на винограднику» та «Вірсавія». Перший копія однойменної картини Рембрандта, другий Карла Брюллова, та «Автопортрет», який Шевченко написав у 1848−1849 рр. під час участі у експедиції Олексія Бутакова Аральським морем. У 1948 році до Музею надійшла гіпсова посмертна маска Шевченка, яку зробив його друг, професор Петербурзької академії мистецтв Петро Клодт відразу після смерті Кобзаря. Інший раритетний експонат ручка, якою свого часу писав Шевченко, довгий час зберігалася у приватній збірці українського колекціонера Василя Тарнавського (Чернігів). Є в експозиції також два «Кобзарі», видані ще за життя поета у 1840-му та 1860 рр. Щороку у березневі дні картини Шевченка експонуються в центральній залі музею [40].

До 200-літнього ювілею Кобзаря Львівський історичний музей підготував спеціальну експозицію, цикл лекцій для населення, а також спільно з Львівською торгово-промисловою палатою пам’ятний календар «Заповіді Кобзаря. „Шевченкіана“ зі збірки Львівського історичного музею» [41]. Календар ілюстрований світлинами експонатів з фондової колекції музею пам’ятками, створеними у ХХ ст. і присвяченими річницям народження або смерті Поета чи іншим визначним подіям. Музей володіє збіркою погрудь, барельєфів, портретів Кобзаря, ювілейних плакатів, декоративних тарілок, касеток роботи народних майстрів. Оригінальними є календар, виданий у Львові до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка накладом Українського педагогічного товариства, фототипічне відтворення першого видання Кобзаря, яке у 1914 р. вийшло накладом НТШ у Львові. Історичною пам’яткою новітньої доби є афіша про Першу наукову сесію «НТШ і українське національне відродження», що відбулася 16−17 березня 1990 р. у Львові, і під час якої урочисто відкрили меморіальну дошку НТШ на проспекті Шевченка, 8.

Життя та творчість Шевченка надихнули народного художника України Євгена Безніска на створення мистецької серії понад 360 робіт до Шевченкових творів, значна частина яких експонувалася на спеціальних виставках у Дрогобичі, Галичі та Львівському палаці мистецтв [42].

У другій половині ХХ на початку ХХІ ст. у Львові перевидано чимало творів Кобзаря, зокрема в місцевих видавництвах «Каменяр», «Світ» та ін. [43]. З’явилася й низка художніх, літературознавчих, краєзнавчих та мистецтвознавчих праць, присвячених життю та творчості Шевченка [44].

Як і у ХІХ, так і в ХХІ ст. творчість Тараса Шевченка сприймається українцями Галичини як основний вияв українських національних ідей, соборності українських земель, а його постать як ідеал українського інтелектуала модерної доби. Вшанування постаті та творчості Кобзаря стало одним з найголовніших чинників формування української національної ідентичності мешканців західного регіону України.