Визначення художнього образу
У художній літературі мова йде переважно про образи-персонажі. Наприклад, у повісті М. Коцюбинського «Fata morgana» є образи Гафійки, Малайки і Андрія Воликів, Хоми Гудзя. Важливу роль відіграють у творі образи-предмети, образи-пейзажі, образи-символи. У романі Гоголя «Мертві душі» світ речей дає можливість глибше зрозуміти людські характери. Кожна річ Собакевича ніби промовляла: «і я Собакевич… Читати ще >
Визначення художнього образу (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Художній образ є специфічною формою відображення, «клітиною» мистецтва, його серцевиною. Це творче відображення в одиничній, конкретно-чуттєвій формі. Художній образ подає об'єктивну картину дійсності у формі суб'єктивного сприйняття, тому одні і ті ж явища, події, факти різними письменниками замальовуються по-різному.
Звичний термін «образ» в останні десятиліття потіснив термін «знак». «Знак» — основне поняття семіотики, науки про знакові системи, на семіотику орієнтуються структуралісти.
Термін «образ» вживається у широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні образ — це весь твір. «Мертві душі» М. Гоголя — це образ феодально-кріпосницької Росії 30-х років XIX ст. У вузькому значенні образ — це окреме слово або вираз. У вірші Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати» є образ-персоніфікація «вечірня зіронька встає» .
У художній літературі мова йде переважно про образи-персонажі. Наприклад, у повісті М. Коцюбинського «Fata morgana» є образи Гафійки, Малайки і Андрія Воликів, Хоми Гудзя. Важливу роль відіграють у творі образи-предмети, образи-пейзажі, образи-символи. У романі Гоголя «Мертві душі» світ речей дає можливість глибше зрозуміти людські характери. Кожна річ Собакевича ніби промовляла: «і я Собакевич». Перша частина повісті Коцюбинського «Fata morgana» закінчується такою картиною: «Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темні ночі. Де небо? Де сонце? Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками». Ця картина осінньої негоди відповідає настрою заробітчан. «Йдуть та й ідуть, чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились від свого ключа, немов осінній дощ» .
Картина осінньої негоди співзвучна з настроями Андрія, Маланки і нещасних заробітчан, пригнічених злиднями, які повертаються додому. В епізодах народного повстання природа освітлена загравою палаючих маєтків.