Проблематика роману «Осина фабрика» Єна Бенкса

Основні концепції роману

Варто почати з того, що «Осина фабрика» Эна Бенкса — твір досить неоднозначний і контроверсійний. Слід зазначити, що роман «Осина фабрика» побудований як своєрідний щоденник-сповідь головного персонажа, тому концептуальний аналіз його дискурсу і основних концепцій варто проводити на основі внутрішнього, інтеріоризованого дискурсу. Такий сфокусований, внутрішній підхід, тим не менш, не зменшує об'єктивності здійсненого дослідження [1; 3], оскільки персонаж фактично зводить всю зовнішню комунікацію до поодиноких коротких побутових розмов з батьком та поодиноких зустрічей з другом-карликом. З іншого боку, має місце заміщення реального спілкування уявною, символічною комунікацією між головним героєм твору та неживими об'єктами — морем, осиною фабрикою і т.п.

У ретроспективі, після того, як роман стає дочитаним і кінцівка розставляє всі крапки над «і» у дещо заплутаному і дивному сюжеті з боку характера, поведінки головного героя та його взаємовідносин з батьком та оточуючим світом, можна виділити декілька основних питань, які підіймаються автором у романі:

1. Нелюбов як ліквідація особистості.

«Які фактори скасовують особистість?» Відповідаючи на це запитання, я б сказала: «Осина фабрика» говорить про один глобальний фактор, який знищує людину, перетворює її в хвору істоту.

Людина потребує любові. А роман розповів максимально чесно і нещасно про відсутність цієї самої любові. У такому випадку напрошується перший висновок: батьки відповідальні за своїх дітей не тому, що вони дають їм, наприклад, багатство, а просто за свою любов до них. Хлопець з «Осиної фабрики» фантастично зневажає свою матір, вона малюється йому легковажною, немов метелик:; дитина ненавидить її адекватно, оскільки вона абсолютно до нього байдужа: «I can’t remember my mother, because if I did I’d hate her. As it is, I hate her name, the idea of her». Всі його поведінка детермінована цієї нелюбов’ю.

Батько ж дитини бачить у ньому тільки одне — об'єкт для своїх експериментів. Не лише Френка, а і Еріка, старшого сина, також: «They thought that my father was a bad parent because he dressed Eric in girl’s clothes and let him run wild». Але ж це абсурд. Припустимо, що весь світ живе за аналогічним рецептом: діти то лише об'єкти наших експериментів, наприклад, для перевірки освітніх технологій. Ми дивимося на живих людей як на предмет експериментування. А тепер запитаємо: як буде ставитися до мене той об'єкт, на якому я ставлю досліди? Єн Бенкс показав: коли ми експериментуємо на людях, ми отримуємо «осину фабрику» — механізм несвідомої помсти, свідомої ненависті, та зламану особистість.

2. Патологія особистості.

Картина світу героя Є.Бенкса пронизана «фрейдистською символікою», що свідчить про прагнення автора підкреслити взаємозв'язок двох категорій: «лібідо» (сексуальне ваблення) і «мортидо» (потяг до смерті). Показуючи неповноцінного героя, змушеного замінювати любов вбивством, автор «Осиної фабрики», демонструє, як і Е Берджесс, «замилування» темними непристойними сторонами душі патологічної особистості 16-річного вбивці. Автор «Механічного апельсина», досліджуючи парадоксальну природу особистості свого героя, прагнув розкрити суть понять «добра» і «зла» в соціокультурному контексті XX століття. Герой Є.Бенкса також втілює жорстокість, але, на відміну від вільного та іронічного Алекса, чи не позбавленого своєрідної чарівності, Френсіс виявляється бранцем своїх власних комплексів, що робить фігуру хлопчика малопривабливою і навіть жалюгідною. Як і у випадку з «малюком» Алексом можна відзначити вплив архетипів на свідомість героя Бенкса. Насамперед, Френсіс відчуває вплив архетипу Матері, що викликає у хлопчика тривогу; даний архетип в силу фізіологічної травми героя трансформується в архетип Води, що втілюється в образі моря. Вступаючи в протиборство з морською стихією, герой сублімує таким чином свій потяг до матері: «My GREATEST ENEMIES are Women and the Sea. These things I hate… The Sea is a sort of mythological enemy, and I make what you might call sacrifices to it in my soul, fearing it a little, respecting it as you’re supposed to, but in many ways treating it as an equal. It does things to the world, and so do I; we should both be feared».

Агресивна поведінка героя «Осиної Фабрики» психологічно по-своєму виправдана. Войовничість Френсіса носить характер «агонії» хворої людини, яка прагне довести світові власну «значимість» будь-якою ціною. І.Бенкс неодноразово підкреслює «одержимість» героя ідеєю про хорошу війну, при цьому визначаючи Френсіса як «унікального євнуха», «лютої, але благородної примари», «лицаря-інваліда», «пропащого принца»: «I was proud; eunuch but unique; a fierce and noble presence in my lands, a crippled warrior, fallen prince… Now I find I was the fool all along», різко котрастуючи з твердженням Френсіса про те, що він був «наївним дурнем» наприкінці твору.

Створюючи своєрідний культ хворобливого бачення світу хлопчика, чинного так, наче він одержимий дияволом, І.Бенкс явно захоплюється «найочевиднішим сміттям душі» свого героя. Роблячи ставку на демонстрацію дисгармонії, І.Бенкс домагається від читача «емоційного шоку», деструктивного переживання, протилежного катарсису.

3. Батьки-діти Роман позиціонується як один з творів про відносини батьків та дітей, і часто розглядається поруч із «Механічним апельсином» Берджеса та «Ловцем у житі» Селінджера. Однак, провідною темою цього роману можна окреслити не лише лінію батьки-діти, а лінію розвитку особистості у родині під впливом як внутрішніх та зовнішніх, та і неіснуючих векторів — мати головний герой майже не пам’ятає, але ненависть до неї яскраво окреслена у його спогадах. Відносини батько-син є доволі побутовими і вимушеними. Батько мліло звертає уваги на інтереси сина, які можна окреслити як «пізнання навколишнього світу», якби вони не несли у собі насильницького характеру — вбивство тварин, експерименти над комахами, так головний герой справляється з внутрішнім тиском, який не може повернути у русло, яке більш личить молодій людині. Батько керується відчуттям провини, але син — донька, як виявляється пізніше — цього не знає, і сприймає млявий інтерес батька до того, чим зайнятий син у вільний час, якого у нього предостатньо, як відсутність будь-якої зацікавленості у житті дитини. Діалог Френка з батьком після його night out також окреслює відносини між ними:

«'I hope you won’t be getting steaming drunk again. You’ll be arrested some night and then where will we be?' He looked at me. 'Eh?'.

'I don’t go getting steaming drunk,' I assured him. 'I just have a drink or two to be sociable and that’s all.'.

'Well, you’re very noisy when you come back for somebody who’s only been sociable, so you are.' He looked at me darkly again and sat down.

I shrugged. Of course I get drunk. What the hell’s the point of drinking if you don’t get drunk? But I’m careful; I don’t want to cause any complications.".

Вже звідси видно, що батько не опікається станом сина, або його мотивацією випити — він опікається про їх репутацію. Френк, у свою чергу, думає про себе, що він застерігається, адже не хоче чинити ніяких проблем. Розчарувати батька пияцтвом не вийде — він не переймається. Але проблем і без того достатньо.