«Пропащі» жінки. 
Чоловіки, жінки й насильство в ОУН та УПА в 1940-1950-х рр.

Для підпілля ОУН та УПА важливим було чітке розмежування місцевого населення на тих, хто підтримує збройну боротьбу за Українську державу й тих, хто «працює на ворога». До числа останніх зараховували жінок, які мали особисті відносини з представниками радянської влади або ж їхніми симпатиками До їх числа не належали жінки, які мали санкціоновані ОУН романи з представниками німецької окупаційної чи радянської влади, метою котрих був збір розвідданих чи виконання іншого завдання. їх уважали зрадницями, не гідними поваги. Якось у розмові з підпільником М. Андрущаком («Верланом») підпільник на псевдо «Грім» зауважив: «Знаєш, як називається та жінка, яка ходить на забави, п'є горілку з большевиками — „курва“» ГДА СБУ. — Ф.13. — Спр.376. — Т.55. — Арк.117. Щоби знеохотити дівчат до «романів» із «ворогами», пропаґандисти ОУН виготовляли листівки з демотивуючими закликами: «Не ходіть з большевиками — катами народу, енкаведистськими горлорізами і їх підлими вислужниками! Не виходьте замуж за них, гоніть їх геть від себе! Плюйте їм в очі! Ганьба всім тим, які пристають з ворогом!» Українські дівчата // АЦДВР. — Ф.68 (не впорядк.).

Провину жінок трактували у двох площинах: моральній і практичній. Дослідниця Р. Зайферт підкреслює, що в націоналістичних ідеологіях тіло жінки є політичним тілом, символом чистоти й честі, а жіноча сексуальність — національним капіталом Seifert R. War and Rape: A Preliminary Analysis Mass Rape: The War against Women in Bosnia-Herzegovina. — Lincoln, 1994. — Р.62—64. Порушниці сексуальних норм водночас виходять за рамки соціальних норм, тому чоловіки як захисники нації вважають своїм обов’язком реагувати на подібні загрози. Водночас такі «аморальні» жінки автоматично переходили в категорію неблагонадійних, які могли видати владі інформацію про підпілля й нашкодити йому. На допитах Кутського районного відділу МДБ 15 травня 1946 р. жителька с. Великий Рожен М. Головчук свідчила, що восени минулого року бандерівці «забрали» її односельчанку А. Копельчук за те, що мала інтимний зв’язок з «істребком». Невдовзі вона повернулася додому Архів управління СБУ в Івано-Франківській області. — Спр.8064-П. — Арк.79. Найімовірніше, її відпустили, попередивши про можливу відповідальність.

«Горизонтальна колаборація» була підставою для застосування низки покарань із метою застереження інших членів спільноти. Тож обирали кари, асоційовані з публічним приниженням і підваженням становища «винної» у соціумі. Поширеним видом сексуалізованого насильства над своїми жінками було обстригання волосся Обстригали волосся жінкам і за інші проступки. Зокрема таким способом було покарано жінку, яка, сховавши вдома свого ножа, звинуватила повстанців у його крадіжці (див.: Спогади Михайла (Володимира) Чорного, написані 1991 р. у Франції // АЦДВР). У спогадах повстанець І.Лико наголошував, що це стосувалося жінок, які «приставали з ворожими вояками або представниками ворожої влади» Лико І. («Скала», «Богдан»). На грані мрії і дійсности: спогади підпільника; На грані двох світів: Спогади: 1945;1955 // Літопис УПА. — Т.37.— Торонто; Л., 2002. — С.66. Це однаково стосувалося як німецької окупаційної, так і радянської влад Інтерв'ю з Олександрою Слободян, записане 6.05.2016 р. // Приватний архів М.Гавришко. «З ними (підпільниками — М.Г.) не варта починати, вони дуже мудрі, за найменше з москалем зараз б’ють і стрижуть», — говорила підпільниці Г. Яцків жителька с. Мильне (Тернопільщина) Катря, яка мала романтичний зв’язок із начальником ґарнізону військ НКВС ГДА СБУ. — Ф.13. — Спр.376. — Т.56. — Арк.335. Повстанець Д. Грицько («Цяпка»), котрий діяв на Закерзонні, згадував: «Дівчата з Грозяви скумкалися з Войтківським ВОПолковником ВОП (пол. WOP, Wojska Ochrony Pogranicza) — прикордонні війська Польської Народної Республіки., виходили на рандку в ліс, треба було перервати залицянки, а любов вигнати буком. Довелося остригти не одну знану дівчину за сором, принесений брату, сусідові, який загинув від поляків у рядах УПА, або боровся з ними далі» Грицько Д. (Цяпка). Ліс — наш батько. — Л., 1996. — С.220. «Були наші дівчата, що з поляками гуляли, то наші їм волосся пообтинали», — згадувала підпільниця К. Підбільська («Галка») Спогади Катерини Підбільської («Галки»), записані Б. Гуком // АЦДВР. — Ф.30. — К.15.

Жінкам, звинуваченим у романтичних зв’язках, також могла загрожувати фізична розправа. «Він говорив, що його мама запізналася з одним капітаном, про що дізналися бандерівці, знищили господарство і ми з мамою мусіли втікати до району», — переказував слова підпільника З. Дуди («Ведмедя») на допитах у службі безпеки ОУН 20 серпня 1947 р. Д. Левченко Протокол допиту Дмитра Левченка від 20.08.1947 р. // Там само. — Ф.68 (не впорядк.). На допитах у СБ зв’язкова М. Турій («Голка») свідчила:

«Прийшли до мене п’ятьох повстанців. Були це „Чайка“, „Вихор“, „Зір“, „Вир“ — Пришляк Ярослав з с. Заставча і один мені невідомий. Повстанці казали, аби я перестала тягатися з Дозем, бо може вийти щось гіршого. Одначе, я сказала, що Дозя не покину, бо його люблю. […] За деякий час було в мене знову трьох повстанців [.] вони заборонили мені тягатися з Дозем» Протокол допиту Турій Марії від 16.12.1947 р. // Там само. Із Дозем у Марії були романтичні відносини, він навіть освідчився в коханні. Натомість СБ ОУН вважала його інформатором МДБ.

Інколи підпільники не обмежувалися самими попередженнями. Із документів ОУН бачимо, що кара смерті до жінок за «горизонтальну колаборацію» була леґітимним способом покарання. В інструкції для керівників служби безпеки, вилученій при ліквідації керівника боївки СБ Калуського району «Степана» 27 травня 1945 р. у с. Негівці, серед іншого зазначалося: «Жінок не наказувати обрізанням волосся, а розстрілювати» ГДА СБУ. — Ф.13. — Спр.376. — Т.20. — Арк.227. 16 червня 1948 р. за рішенням окружного проводу ОУН було страчено колишню підпільницю «Річку» — «за те, що на леґальщині, куди з доручення провідних людей відійшла весною 1947;го, скопмромітувала організацію крайньо неморальною особистою поведінкою, маючи неморальні любовні відношення навіть до енкаведиста» Комунікат у справі розстрілу санітарки УЧХ // АЦДВР. — Ф.30. — К.62 (Архів підпілля ОУН з с. Пістинь Косівського р-ну Івано-Франківської обл.). На допиті у службі безпеки 28 червня 1946 р. уродженець с. Добра (Переворського повіту Підкарпатського воєводства) свідчив про напад на це село польської боївки 19 січня: «Знаю, що ця акція мала бути відплатною за то, що українці в с. Дибкові повісили дівчину-українку, яка зналась з польською бандою і мала виходити заміж за поляка» АтсЬ^ит Instytutu Ратфсі Narodowej w Warszawie. — IPN Ви 1554/77. — К.3 (найімовірніше, згаданими українцями були члени підпілля ОУН, позаяк у примітках слідчого СБ вказано, що цю дівчину підозрювали в тому, що 1944 р. вона надала НКВС інформацію про криївку, де було заарештовано двох підпільників).