Авангард в Українській культурі

«Український авангард»

В історії українського мистецтва 1910;1930;ті роки посідають особливе місце. У вирі світового художнього процесу починається активна діяльність групи митців, яким французький мистецтвознавець А. Наков після виставки 1973 р., присвяченої В. Татліну, дав назву «український авангард». Цей стильовий напрям докорінно змінює принципи взаємодії між живим безпосереднім враженням від об'єкта і художньою образністю. Його поява в Україні була закономірною не тільки з огляду на історичну, а й художню ситуації. Авангардне мистецтво в Україні формувалося в процесі синтезу європейського модернізму з традиціями народного мистецтва і спирався водночас на народну естетику, звертався до національного мистецтва, зрослий інтерес до якого був очевидним.

. Твори кубістів, футуристів, фовістів були представлені на виставках «Салону Іздебського» вже в 1909;10 роках в Одесі, Києві, Херсоні, Миколаєві. Своєрідними «агентами» по імпорту передових ідей модернізму стали Олександра Екстер, Давид Бурлюк, Михайло Бойчук, Вадим Меллер. На цьому тлі в Україні виникають авангардні художні студії, об'єднання митців, новаторська сценографія.

За 20 років існування українського авангарду зачепив усі види художньої творчості і сформувалися течії кубофутуризму, конструктивізму, панфутуризму, спектралізму. Виникли перші українські вищі художні заклади в Києві, Одесі, Харкові. Серед авторів теоретичних досліджень такі майстри як Олександр Богомазов і Казимир Малевич. Художній авангард отримав розгалужену структуру і набув справді державного значення. Його вплив став одним з основних джерел мистецтва нонконформізму 1960;х і відродження модернізму 1990;х років. Унікальною рисою українського авангарду є численні приклади співробітництва народних майстрів і художників-авангардистів. Твори селянських майстрів, виконані за ескізами Олександри Екстер, Ніни Генке, Василя Кричевського мали успіх на виставках в Києві, Москві, Парижі.