Емпіричне дослідження соціально-психологічних чинників професійної маргінальності випускників вищих навчальних закладів

Постановка проблеми. Соціальний контекст реалізації професіонала спонукає розглядати професію не як самореалізацію, що відбувається всередині суб'єкта й у його інтересах, оцінюється з позиції того, наскільки суб'єкту відповідає ця професія, а як реалізацію, спрямовану назовні, яка здійснюється у формі соціальних професійних вчинків, через які соціум оцінює те, наскільки ця професія та цей професіонал відповідають інтересам і запитам соціуму.

У сучасній Україні, що перебуває в стані соціально-економічних трансформацій, проблеми соціальної реалізації професіонала неминуче торкаються й деформують його професійну ідентичність, причому вона більшою мірою, ніж у стабільних країнах, стає соціально обумовленою. Тому актуальним вважаємо розгляд особливого соціального компоненту в структурі професійної ідентичності та дослідження можливих варіантів порушень процесу соціальної адаптації професіонала до нових умов.

На сучасному етапі втрата професійної ідентичності призвела до професійного маргіналізму, що визначається як соціально неадекватне явище, розпад і трансформація професійної ідентичності, що пов’язується з неадекватним виконанням соціальних функцій професії.

Повною мірою це стосується майбутніх фахівців, тобто студентів, які впродовж навчання у вищій школі повинні засвоїти професію, тобто набути професійних знань, умінь і навичок, а також сформувати почуття причетності до норм професії й усвідомити її соціальну значущість.

На жаль, можна спостерігати, що в частини студентів випускних курсів зовсім не сформовані ні система професійних цінностей і моралі, ні знання, уміння й навички з відповідного фаху. При цьому вони формально залишаються серед студентів, використовуючи це соціальне становище для вирішення особистих проблем або для досягнення інших позапрофесійних і позанавчальних цілей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психології проблема професіоналізації, професійної ідентифікації розкривається в межах професійного становлення й самовизначення особистості (Б. Ананьєв, Г. Балл, В. Бодров, А. Борисюк, Н. Волянюк, Е. Зеєр, Є. Климов, Б. Ломов, Л. Пілецька, Н. Пряжніков, О. Сафін та інші вчені), досліджуються акмеологічні чинники розвитку професіоналізму (О. Бодальов, Т. Буякас, А. Деркач, В. Зазикін, Г. Костюк, С. Максименко, В. Осьодло та інші автори), проблема психології професіоналізму та професіонала (О. Волобуєва, С. Дружилов, О. Єрмолаєва, А. Маркова, Л. Мітіна, Ю. Поваренков та інші науковці).

Феномен професійної маргінальності розглядається як особливий стан особистості чи групи, що характеризується певним ступенем виключення із соціально-професійної сфери суспільства, неможливістю (небажанням) реалізовувати професійні знання й навички, втратою ціннісного компонента праці, нездатністю ідентифікувати себе за професійною ознакою, орієнтацією винятково на оплату праці, а не на її сутність.

Проблема професійного маргіналізму та її соціально-психологічна інтерпретація представлена в роботах О. Єрмолаєвої; значний внесок у розробку поняття й визначення об'єктивних і суб'єктивних факторів професійної маргінальності зробили О. Бутиліна, В. Лапшина, Н. Волянюк, С. Леньков, Г. Ложкін.

Постановка завдання. Мета статті - визначення соціально-психологічних чинників професійної маргінальності студентів вищих навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для досягнення мети нами застосовано такі методики емпіричного дослідження: діагностичний тест «Ідентичність/ маргіналізм професіонала» О. Єрмолаєвої, опитувальник «Професійна затребуваність особистості» Є. Харітонової, Б. Ясько. Для статистичної обробки даних обрано процедуру кореляційного аналізу.

Дослідження проведено на базі Херсонського державного університету, у ньому взяли участь 258 студентів випускних курсів денної форми навчання різних спеціальностей.

У таблиці 1 представлено результати кореляційного аналізу між шкалами методики «Професійна ідентичність/маргінальність» О. Єрмолаєвої та показниками опитувальника «Професійна затребуваність особистості» Є. Харітонової.

Проаналізуємо послідовно отримані нами результати кореляційного аналізу. Насамперед варто зауважити, що майже всі коефіцієнти кореляції виявилися статистично значущими.

Цей факт ми пов’язуємо з досить великою за обсягом вибіркою, на якій проводилось дослідження (п=258), що знижує критичні показники значень коефіцієнтів кореляції; однак більш змістовною вважаємо другу обставину — те, що досліджувані параметри професійної ідентичності/маргінальності та параметри професійної затребуваності складають єдиний емпіричний конструкт, незважаючи на те, що автори діагностичних інструментів О. Єрмолаєва та Є. Харітонова використовують різні вихідні теоретичні передумови. В обох випадках все-таки можна виокремити триєдину композицію професійної самореалізації та, відповідно, набуття професійної ідентичності: ставлення до своєї інструментальної «озброєності», ставлення до себе як професіонала в соціумі, ставлення до ролі й значення своєї професії в суспільстві.

Тому спробуємо проаналізувати ті коефіцієнти кореляції, які мають найбільшу силу, тобто найбільшу пояснювальну здатність.

Перший складник (компонент) професійної ідентичності/маргінальності «Професіонал і соціум» виявив такі кореляційні зв’язки зі шкалами методики «Професійна затребуваність особистості»: «належність до професійної спільноти» (гемп =0,342; р<0,01), «професійна компетентність» (гемп=0,412; р<0,01), «професійний авторитет» (гемп =0,387; р<0,01), «ставлення інших» (г =0,363; р<0,01), «самоставлення» (гемп.=0,31'7; р<0,01).

Аналіз цих результатів дає підстави для висновку, що фахівець, який високо оцінює себе й свої особистісні риси в межах власної професії, має високі показники за шкалами «Професійний авторитет» і «Ставлення інших», тобто високо цінує себе як компетентного й авторитетного професіонала, до якого колеги можуть звертатись за допомогою. І навпаки, професійна маргінальність пов’язана з низьким рівнем ставлення до себе як до компетентного та значимого фахівця, який дуже низько оцінює свою належність (що може бути суто формальною) до професійної спільноти.

Таблиця 1.

Кореляційні зв’язки професійної ідентичності/маргінальності зі шкалами методики «Професійна затребуваність особистості» (п=258).

Примітка: Шкали методики «Професійна затребуваність особистості»: 1) задоволеність реалізацією професійного потенціалу (ЗРПП); 2) приналежність до професійної спільноти (ППС); 3) переживання професійної затребуваності (ППЗ); 4) професійна компетентність (ПК); 5) професійний авторитет (ПА); 6) оцінка результатів професійної діяльності (ОРПД); 7) ставлення інших (Сі); 8) самоставлення (СС); 9) загальний рівень (ступінь професійної затребуваності особистості) (ЗРПз). *р<0,05.

Другий складник професійної ідентичності/маргінальності «Соціум і професія» показав такі кореляційні взаємозв'язки: «переживання професійної затребуваності» (гемп =0,392; р<0,01), «оцінка результатів професійної діяльності» (гемп =0,371; р<0,01), «загальний рівень професійної затребуваності особистості» (гемп =0,418; р<0,01). Тобто, на думку випускників вищих навчальних закладів, спостерігається пряма залежність результативності в обраній професії від статусу певної професії й професіоналів у суспільстві, від уваги до цієї групи фахівців із боку держави, від рівня заробітної плати, можливостей професійного зростання, що надається державними інституціями, тощо. З одного боку, це може свідчити про те, що студенти випускних курсів критично оцінюють соціально-економічний стан сучасного українського суспільства та, відповідно, власні можливості, якими вони зможуть скористатися сьогодні для успішної самореалізації в професії. З іншого боку, це може бути проявом дії захисних механізмів, екстернальної позиції, коли людина намагається «перекласти» відповідальність за низький рівень професійної самореалізації, що, звісно, не задовольняє її й викликає негативні переживання, на державу та її установи, які мали б «забезпечити» і робоче місце, і фахову підготовку високого рівня, хоча потрібної пізнавальної й навчальної мотивації студенти не виявляють.

Третій складник професійної ідентичності «Людина та професія» представлений сімома підшкалами, які вказують на наявність статистично підтверджених зв’язків із показниками професійної затребуваності.

Підшкала «Професійний статус і динаміка» виявляє взаємозалежність із «задоволеністю ступенем професійної реалізації» (гемп =0,345; р<0,01), «належністю до професійної спільноти» (гемп =0,391; р<0,01), «професійною компетентністю» (гемп =0,425; р<0,01), «оцінкою результатів професійної діяльності» (гемп =0,371; р<0,01). Тобто це показники, які характеризують переважно результативний блок професійної ідентичності (відповідно, і маргінальності). Такі результати, на нашу думку, є цікавими та свідчать про те, що майбутні фахівці з вищої освітою безпосередньо пов’язують можливості професійного руху, набуття професійного статусу зі змістом професійної підготовленості, з тим, що, образно кажучи, може запропонувати фахівець суспільству, на що він здатний, що знає, уміє, наскільки він є конкурентоздатним на цей час.

Підшкала «Професійна мотивація» показала наявність таких кореляційних взаємозв'язків: «переживання професійної.

затребуваності" (гемп =0,382; р<0,01), «професійний авторитет» (гемп =0,335; р<0,01), «самоставлення до себе як до значимого професіонала» (гемп =0,334; р<0,01). Ці дані показують, що прагнення до професійного зростання, до набуття знань, навичок у своїй спеціальності в студентів-випускників детермінується розумінням своєї ролі, свого місця як професіонала в суспільстві; тобто мотивацію професійного вибору, професійного становлення, професійного зростання зумовлюють переважно соціальні чинники: якщо обрана професія займає в суспільстві гідне місце, це додатково «підштовхує» до самовдосконалення в обраній професії.

Підшкала «Професійний вчинок» корелює з такими показниками професійної затребуваності особистості, як «ставлення до себе як до компетентного професіонала» (гемп =0,365; р<0,01), «сприйняття ставлення ' інших до себе як значимого фахівця» (гемп =0,417; р<0,01). Ця підшкала виявляє здатність особистості до самостійного пошуку варіантів вирішення складних проблем у нестандартних ситуаціях професійної діяльності й спілкування. Відповідно, професійно маргінальні випускники виявляють певну пасивність, намагання скористатись допомогою чи прямою вказівкою керівництва або колег; тобто відчуття себе як професіонала з низьким рівнем професійної компетентності, що зумовлює відповідне ставлення інших та у свою чергу приводить до дотримання інструкцій, шаблонів, правил, що суттєво знижує почуття власної відповідальності.

Показники за підшкалою «Професійна кар'єра» виявили такі кореляційні взаємозв'язки: «задоволеність реалізацією професійного потенціалу» (гемп =0,423; р<0,01), «переживання професійної затребуваності» (гемп =0,418; р<0,01), «ставлення до себе як до компетентного професіонала» (гемп =0,397; р<0,01), «оцінка результатів професійної діяльності» (гемп =0,424; р<0,01). Ці зв’язки показують, від чого переважно залежить прагнення фахівця забезпечувати своє професійне зростання й професійне вдосконалення, та свідчать про те, що група «професійно маргінальних» студентів, які оцінюють свою професію як засіб отримання матеріальної винагороди, мають низькі показники своєї професійної компетентності, відчувають свою професійну незатребуваність, на низькому рівні оцінюють професійні результати. Ці результати підтверджуються отриманими нами кореляційними зв’язками професійної ідентичності/маргінальності з підшкалою «Професійний статус і динаміка» та надають підстави для висновку, що можливості професійного вдосконалення в обраній професії, на думку випускників вищих навчальних закладів, зумовлюються насамперед їх інструментальною підготовленістю та конкурентоздатністю на ринку праці.

За підшкалою «Професійна мораль» отримано такі кореляційні взаємозв'язки: «належність до професійної спільноти» (гемп =0,386; р<0,01), «професійний авторитет» (гемп=0,314; р<0,01), «ставлення інших» (гемп =0,336; р<0,01). Отримані нами результати виглядають дуже логічними та показують, що вчинки фахівця в разі конфлікту інтересів його особистих прагнень та професійного обов’язку й професійної гідності прямо визначається почуттям належності до професійної спільноти, наявністю (або, відповідно, відсутністю для професійно маргінальних випускників) професійного авторитету, сприйняттям ставлення до себе як до значущого для інших професіонала. Професійно маргінальні випускники вищих навчальних закладів розцінюють свою професію лише як засіб заробітку грошей, тому в разі такого конфлікту інтересів людину може зупинити тільки страх перед покаранням.

Підшкала «Альтернативний вибір» на статистично значущому рівні корелює з такими показниками професійної затребуваності особистості, як «переживання професійної затребуваності» (гемп =0,319; р<0,01), «професійна компетентність» (гемп =0,327; р<0,01), «оцінка результатів професійної діяльності» (гемп =0,415; р<0,01), «самоставлення» (гемп =0,297; р<0,01). Ця підшкала показує, наскільки усвідомленим і бажаним був свого часу професійний вибір особистості, а також зміни, які могли відбутись і відбулись у студентів, коли вони наближаються до завершення свого навчання у вищому навчальному закладі. Наші дані показали, що професійно маргінальні студенти, як правило, розчаровані своїм професійним вибором; професія, яку вони набувають, їх не задовольняє, тому вони готові змінити професію й обрати для себе інший вид занять у майбутньому.

Кореляційні зв’язки доводять, що такі наміри безпосередньо детермінуються низьким рівнем переживання своєї професійної затребуваності в суспільстві, усвідомленням своєї низької професійної компетентності та продуктивності, низьким рівнем самоставлення до себе як до значимого професіонала.

Підшкала професійної ідентичності/маргінальності «Бути або вважатись» показала наявність таких кореляційних взаємозв'язків, як «професійний авторитет» (гемп =0,315; р<0,01), «ставлення інших» (гемп=0,376; р<0,01), «самоставлення» (гемп=0,378;

р<0,01). Питання в методиці за цією шкалою побудовані на основі змодельованої ситуації, коли людині доведеться влаштовуватись на роботу та проходити співбесіду з роботодавцем, тому вони відображають, як особистість ставиться до необхідності надавати в резюме правдиву, чітку, достовірну інформацію про себе.

На наше переконання, це свідчить про наявність професійної самоповаги, професійної гідності й поваги до місця та значення своєї професії в суспільстві загалом. Кореляційні взаємозв'язки показали, що для професійно маргінальних випускників вищих навчальних закладів характерне безвідповідальне ставлення до змісту свого резюме, що у свою чергу визначається усвідомленням відсутності професійного авторитету, низьким рівнем ставлення з боку інших людей до випускника як компетентного професіонала та, відповідно, низьким рівнем самоставлення.

Висновки. На основі результатів кореляційного аналізу показників професійної ідентичності/маргінальності зі шкалами методики «Професійна затребуваність особистості» доходимо висновку, що продуктивність, результативність, ефективність в обраній професії пов’язується випускниками вищих навчальних закладів переважно з усвідомленістю власної компетентності, професійної підготовленості, інструментальної «озброєності» в професії. Водночас можливості просування в кар'єрі, професійного зростання, набуття більш високого соціального статусу детермінуються соціально-економічним станом суспільства, статусом і престижністю професії в соціумі, увагою до фахівців певного профілю з боку держави, наявністю підтримки, у тому числі на офіційному державному рівні. Студенти готові навчатись, здобуваючи певні знання, уміння, навички, компетенції в професії, однак переживання професійної незатребуваності й навіть непотрібності в суспільстві значно знижують їх професійну мотивацію, мотивацію самовдосконалення, «розхитують» норми й критерії професійної моралі, призводять до прагнення просто «заробляти гроші» за допомогою своєї професії, вдаватись до таких вчинків у разі конфлікту інтересів між особистим і професійним (які мали б засуджуватись у суспільстві, проте «так роблять усі» тощо), тобто призводять до професійної маргінальності.

Література

• 1. Бадюл О. Професійний маргіналізм в освітньому процесі / О. Бадюл // Південноукраїнський правничий часопис Одеського державного університету внутрішніх справ. — 2008. — Вип. 1. — С. 190−193.
• 2. Блинова О. Маргінальність: основні наукові підходи до аналізу / О. Блинова // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології імені ГС. Костюка НАПН України / за ред. С. Максименка. — К.: Гнозис, 2009. — Т. 11. — Ч. 4. — С. 36−44.
• 3. Бутиліна О. Професійна маргінальність студентів / О. Бутиліна // Вісник Львівського університету. Серія «Соціологічна». — 2012. — Вип. 6. — С. 81−87.
• 4. Деркач А. Психология развития профессионала / А. Деркач, В. Зазыкин, А. Маркова. — М.: РАГС, 2010. — 124 с.
• 5. Ермолаева Е. Психология профессионального маргинала в социально значимых видах труда / Е. Ермолаева // Психологический журнал. — 2001. — Т. 22. — № 5. — С. 69−78.