Оцінка санаційної спроможності підприємства у процесі санаційного аудиту

Оцінка санаційної спроможності підприємства у процесі санаційного аудиту

Санаційний аудит є інструментом зменшення інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір взяти участь у фінансовій санації підприємства. Основним завданням аудитора є оцінка санаційної спроможності, тобто наявності у підприємства фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей успішного проведення фінансової санації. Доцільно виділити чотири основних етапи оцінки санаційної спроможності: аналіз фінансового стану, ефективності організації та управління; аналіз можливих способів подолання кризового стану, які розробляються керівництвом підприємства та можуть бути представлені у вигляді програми розвитку, бізнес-плану, стратегії діяльності; оцінка обґрунтованості та достатності джерел фінансового оздоровлення; оцінка санаційної спроможності на підставі інформації, отриманої на перших трьох етапах, та прогнозування можливих наслідків санаційних заходів.

Основною метою підприємства, що знаходиться у фінансовій кризі, є покращення фінансового стану. Для цього необхідно розробити та впровадити відповідні санаційні заходи. На етапі складання плану санації аудитор може провести аналіз внутрішніх резервів підприємства, запропонувати шляхи подолання фінансової кризи, чи способи оптимізації обліково-аналітичної системи. Коли план санації складено, аудитор може дати експертну оцінку його обґрунтованості та дієвості. Такі специфічні послуги аудитора у науковій літературі отримали назву «санаційний аудит».

Дослідження теоретичних засад та особливостей організації і методики санаційного аудиту становить науковий інтерес, зважаючи на те, що такий аудит має місце у вітчизняній практиці, але його нормативне регулювання й теоретичне обґрунтування є недостатнім.

Різноманітні аспекти теоретичного й організаційнометодичного забезпечення аудиту докладно висвітлені в працях вітчизняних і зарубіжних вчених: Ф. Ф. Бутинця, М.Т. Білухи, Н.І. Верхоглядової, Н.І. Дорош, Г. М. Давидова, Л.П. Кулаковської, Ю.В. Пічі, І.І. Пилипенка, О. А. Петрик, А.Ж. Пшеничної, К.І. Редченка, В. С. Рудницького, В. Я. Савченка, І.І. Сахарцевої, В. В. Сопка, Б. Ф. Усача, А. Д. Шеремета, В. П. Суйца, Р. Адамса, Р. Монтгомері, Дж.К. Робертсона та ін. Проте у цих працях не відображено особливості санаційного аудиту.

Такі науковці, як В. А. Соколенко, О. О. Терещенко, А.М. Поддєрьогін, М.К. Колісник, П.Г. Ільчук, П.І. Віблий та ін., у своїх працях, присвячених фінансам підприємств, антикризовому управлінню, фінансовій санації та банкрутству, розглядають санаційний аудит як один з етапів фінансової санації. Очевидною є потреба інтеграції концепції санаційного аудиту, представленої з точки зору антикризового управління фінансами підприємства та сучасної.

теорії аудиту, що базується на Міжнародних стандартах аудиту, враховує усі аспекти його організації та методики проведення.

Дослідити теоретичні та організаційно-методичні аспекти санаційного аудиту, запропонувати порядок здійснення оцінки санаційної спроможності підприємства.

На думку О. О. Терещенка, метою санаційного аудиту є оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу його фінансового стану та запропонованого плану санації. Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до певного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір взяти участь у фінансовій санації підприємства [1, с. 74].

Санацію, на нашу думку, доцільно розглядати з економічної точки зору — як процес фінансового оздоровлення суб'єкта господарювання, що перебуває у кризовому стані, та у вужчому розумінні, з юридичної точки зору — як частину процедури банкрутства. Тобто санаційний аудит не обмежується лише вимогами суду та кредиторів у справі про банкрутство, а може здійснюватись також у процесі досудової санації та без запровадження процедури банкрутства.

Визначення поняття «санаційна спроможність» у наукових джерелах є подібним, зокрема, на думку О. О. Терещенка та А.М. Поддєрьогіна, санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації [1, с. 75; 2, с. 447].

Необхідно відмітити, що санаційний аудит не передбачає участі аудитора у формуванні плану санації, аудитор лише може дати рекомендації щодо його вдосконалення. Проте підприємство може залучити аудитора до складання плану санації в рамках аудиторських послуг з аналізу. В такому випадку цей аудитор втратить незалежність щодо підприємства та не зможе провести його санаційний аудит.

Міжнародні стандарти аудиту визначають усі суттєві аспекти методики й організації проведення аудиту, його документального оформлення та контролю якості аудиторських послуг. Поняття «санаційний аудит» у Міжнародних стандартах аудиту не застосовується, проте, дослідивши принципи класифікації аудиторських послуг, санаційний аудит доцільно віднести до завдань з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації, для яких характерний обмежений рівень впевненості [3, с. 19]. Особливої уваги заслуговує Міжнародний стандарт аудиту 570 «Безперервність», який визначає дії аудитора щодо прогнозування та оцінки здатності суб'єкта господарювання безперервно продовжувати діяльність [3, с. 583−600]. Положення цього стандарту можуть бути застосовані для оцінки дієвості санаційних заходів.

Зовнішнім замовникам санаційного аудиту потрібна обґрунтована інформація, яка має підтвердити, що: дані про фінансово-майновий стан боржника є достовірними і повними; план санації є реалістичним; вибрано найраціональніший із можливих варіантів розвитку підприємства [4, с. 63].

Можна виділити такі завдання санаційного аудиту: проведення аналізу фінансового стану та господарської діяльності підприємства; визначення причин фінансової кризи та можливостей її подолання; проведення порівняльного аналізу сильних та слабких сторін підприємства; здійснення економіко-правової експертизи запропонованого плану санації; оцінка ризиків, пов’язаних з реалізацією плану санації.

Методика санаційного аудиту суттєво відрізняється від методики інших видів аудиту та включає різноманітні аналітичні методи, зокрема, факторний аналіз відхилень, аналіз сильних і слабких сторін, портфельний аналіз, вартісний аналіз, аналіз трендів тощо [5, с. 233].

Оцінюючи план санації, аудитор звертає увагу на те, чи правильно визначено потребу у фінансових ресурсах, чи реальними є заходи щодо задоволення цієї потреби, чи враховані усі обставини, що можуть супроводжувати здійснення санаційних заходів. Наприклад, акціонерне товариство перебувало у процесі санації 17 місяців. План санації був затверджений комітетом кредиторів і господарським судом та передбачав реалізацію частини майнового комплексу товариства. При цьому санаційний аудит не проводився. В результаті невдалого проведення санації протягом 17 місяців, а саме неможливості реалізувати майно за ліквідаційною вартістю, знизились обсяги реалізації, скоротився асортимент товарів та суттєво погіршився фінансовий стан. Як наслідок, розпочато ліквідацію товариства. Проведений своєчасно аудит такого плану санації міг би виявити його необґрунтованість та сприяти вдосконаленню санаційних заходів, а якщо це неможливо — вказати на необхідність ліквідації.

Для оцінки санаційної спроможності підприємства аудитор повинен проаналізувати наявність фінансових, організаційних, технічних, правових та інших можливостей подолання фінансової кризи. Такий аналіз стосується майбутніх подій, тому має імовірнісний характер. Аудитор не може цілком достовірно передбачити успішне запровадження санаційних заходів, оскільки вони обумовлюються багатьма чинниками, він повинен лише висловити своє судження стосовно цього питання.

На нашу думку, аудитор не повинен самостійно здійснювати пошук можливостей фінансового оздоровлення, вивчати внутрішні ресурси та доступні способи залучення зовнішніх інвестицій. Це завдання постає перед керівництвом підприємства, яке зацікавлене у проведенні санації. Аудитор повинен лише оцінити отриманий від керівництва план заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення, чи декілька варіантів планів санаційних заходів, над якими працює керівництво підприємства.

Метою оцінки санаційної спроможності є аналіз обґрунтованості та дієвості розроблених керівництвом підприємства санаційних заходів щодо відновлення платоспроможності, підвищення ліквідності, скорочення кредиторської заборгованості та покращення структури балансу, забезпечення нормального функціонування підприємства у довгостроковому періоді.

Для проведення оцінки санаційної спроможності підприємства необхідно виконати наступні завдання:

• — проаналізувати зовнішнє середовище підприємства;
• — проаналізувати позиції на ринку та можливості збільшення обсягів реалізації;
• — проаналізувати конкурентні переваги;
• — оцінити можливості залучення зовнішніх інвестицій;
• — оцінити стратегію фінансової санації;
• — оцінити заплановані санаційні заходи.

На нашу думку, доцільно виділити чотири основних етапи оцінки санаційної спроможності. На першому етапі аудитор повинен здійснити аналіз фінансового стану суб'єкта господарювання для того, щоб виявити причини та ознаки фінансової кризи.

Аналіз ефективності організації та управління дає змогу виявити внутрішні чинники кризового стану, рівень організації діяльності, координації між підрозділами, забезпечення інформаційних потоків всередині підприємства.

На другому етапі аудитор повинен здійснити аналіз можливих способів подолання кризового стану, які розробляються керівництвом підприємства та можуть бути представлені у вигляді програми розвитку, бізнес-плану, стратегії діяльності тощо. Здійснення санації може відбуватись за рахунок внутрішніх резервів чи зовнішніх інвестицій. На третьому етапі аудитор повинен оцінити обґрунтованість та достатність джерел фінансового оздоровлення. Четвертий етап передбачає здійснення аудитором оцінки санаційної спроможності на підставі інформації, отриманої на перших трьох етапах та прогнозування можливих наслідків санаційних заходів.

Відповідно до запропонованих етапів, розроблено методику оцінки санаційної спроможності підприємства, яка може бути використана в процесі санаційного аудиту (табл. 1).

Можливості зовнішнього аудиту щодо аналізу причин, наслідків кризових явищ та розробки ефективного плану санації є обмеженими порівняно з можливостями внутрішнього аудиту, який спрямований на постійний компетентний контроль діяльності підприємства та зорієнтований на його потреби і специфіку.

Висновок аудитора щодо санаційної спроможності підприємства може позитивно вплинути на залучення зовнішніх джерел фінансування санації. Для підприємства, яке перебуває у процесі розпорядження майном, висновок аудитора про наявність санаційної спроможності може стати вагомим аргументом для прийняття судом рішення про запровадження процесу санації [4, с. 62].

У висновку аудитор повинен дати оцінку щодо фактичного фінансового стану підприємства, доцільності та ефективності вибраного плану санації.

Висновок аудитора щодо санаційної спроможності підприємства, на нашу думку, можна надавати у такому вигляді: «В результаті проведеної нами оцінки санаційної спроможності товариства виявлено наступне: розроблені керівництвом підприємства санаційні заходи є обґрунтованими та реальними, впровадження цих заходів, імовірно, призведе до відновлення платоспроможності та ліквідності, скорочення заборгованості та покращення структури балансу, тобто подолання ознак фінансової кризи, та забезпечить ефективне функціонування підприємства у довгостроковому періоді».

Таблиця 1. Методика оцінки санаційної спроможності підприємства

Висновки

Санаційний аудит є одним з інструментів зменшення до певного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір взяти участь у фінансовій санації підприємства. Основним завданням аудитора є оцінка санаційної спроможності, тобто наявності у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації. На нашу думку, доцільно виділити чотири основних етапи оцінки санаційної спроможності. На першому етапі аудитор повинен здійснити аналіз фінансового стану суб'єкта господарювання для того, щоб виявити причини та ознаки фінансової кризи, та аналіз ефективності організації та управління щоб виявити внутрішні чинники кризового стану, рівень організації діяльності, координації між підрозділами, забезпечення інформаційних потоків всередині підприємства. На другому етапі аудитор повинен здійснити аналіз можливих способів подолання кризового стану, які розробляються керівництвом підприємства та можуть бути представлені у вигляді програми розвитку, бізнес-плану, стратегії діяльності тощо. Здійснення санації може відбуватись за рахунок внутрішніх резервів чи зовнішніх інвестицій. На третьому етапі аудитор повинен оцінити обґрунтованість та достатність джерел фінансового оздоровлення. Четвертий етап передбачає здійснення аудитором оцінки санаційної спроможності на підставі інформації, отриманої на перших трьох етапах, та прогнозування можливих наслідків санаційних заходів.

Бібліографічний список

• 1. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств / О. О. Терещенко. — К.: КНЕУ, 2004. — 412 с.
• 2. Фінанси підприємств: [підручник] / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін; 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 460 с.
• 3. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг. Ч. 1; пер. з англ.
• 4. О.Л. Ольховікова та ін. — К.: Міжнародна федерація бухгалтерів; Аудиторська палата України, 2014. — 978 с.
• 5. Колісник М.К. Фінансова санація і антикризове управління підприємством / [М.К. Колісник, П.Г. Ільчук, П.І. Віблий]. — К.: Кондор, 2007. — 272 с.
• 6. Аудит (Основи державного, незалежного професійного та внутрішнього аудиту). / За ред. проф. В. В. Немченко, О. Ю. Редько. — К.: Центр навч. л-ри, 2012. — 540 с.