Основні положення капіталоутворюючої теорії кредиту

> кредит може створювати багатства і капітал, з ним ототожнюються гроші;

> банки — не посередники, вони відіграють значну роль у створенні кредиту і капіталу;

> кредит і банки — вирішальні фактори розвитку виробництва, здатні запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства.

Кредит — від лат. creditum — позичка, credo — вірю.

Аналіз різних точок зору зарубіжних та вітчизняних авторів щодо визначення поняття кредиту дав можливість розкрити цю категорію через визначення, запропоноване Б.С.Івасів — «кредит — це економічні відносини, що виникають між кредиторами і позичальниками з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати» .

У сучасних умовах кредитні відносини набувають розвитку між:

> господарюючими суб'єктами;

> банками та населенням,

> підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням, з іншого;

> фізичними особами;

> державою, банками та окремими господарюючими суб'єктами.

У зв’язку з тим, що у позичку може надаватися вартість у грошовій та товарній формах, складовими кредитних відносин є:

> кредитно-грошові відносини;

> кредитно-товарні відносини.

Позичковий капітал - це капітал, що віддається власником у позичку і забезпечує надходження прибутку у вигляді процента.

Прибуток, одержаний від позичкового капіталу, поділяється на:

> процент, що отримується позичковим кредитором;

> підприємницький прибуток, що привласнюється позичальником. Для виникнення реальних кредитних відносин потрібні такі умови:

• 1) наявність об'єктів кредиту - грошових чи матеріальних цінностей, щодо яких може укладатися кредитна угода;
• 2) наявність суб'єктів (учасників) кредитної угоди — кредитора і позичальника;
• *Кредитор (лат. kreditor — позикодавець) — один з учасників стосунків, котрий надає кредит і має право вимагати від боржника сплату боргу. Кредитором може бути держава, банк, підприємство, громадянин.
• * Позичальник — одержувач позики; сторона в кредитній угоді, від якої інша сторона (кредитор) має право вимагати повернення грошей (майна) і сплати процента. Позичальником може бути держава, юридична особа, громадянин.
• 3) наявність збігу інтересів кредитора і позичальника.

Сутність кредиту як економічної категорії проявляється в його функціях:

> перерозподільча — полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб передаються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих чи особистих потреб;

> емісійна (антиципаційна) — здійснення емісії грошей як платіжних засобів методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту), що регулює кількість грошей в обігу;

> стимулювальна — ефективне використання позики з боку позичальника, щоб на зароблені кошти не тільки повернути кредит, але й одержати прибуток;

> контрольна — здійснення взаємного контролю кредитора і позичальника за цільовим використанням кредиту і поверненням позички.

Усі функції кредиту взаємопов'язані, тільки їх взаємодія може забезпечити якісні і стійкі кредитні відносини.