Кінофільм як вид кінодокумента

Кінофільм (грец. kinео — рухаю, рухаюся + англ. film — плівка) — сукупність фотографічних зображень (кадрів), послідовно розташованих на кіноплівці (чи іншому носії), зв’язаних єдиним сюжетом і призначених для відтворення на екрані за допомогою кінопроекційної апаратури [36, с.294−295].

Кінофільм (КФ) забезпечує наочність і високу оперативність інформації. Наочність обумовлюється динамічним показом образотворчої інформації. Оперативність полягає в можливості подачі значної кількості наочної інформації за короткий проміжок часу.

Інформаційні можливості КФ набагато ширші і достатні, ніж будь-якого іншого образотворчого документа, оскільки сприймане на екрані впливає на глядача не тільки як інформація про явища, процеси чи предмети, але і як їх безпосереднє адекватне відображення. Це дозволяє опускати багато пояснень і подробиць, і націлювати увагу користувача на головне й істотне, впливаючи на емоційну і пізнавальну сторони сприйняття. КФ може демонструватися у великій (кілька сотень і більш людей) аудиторії [32, с.67−70].

КФ відносяться до візуальних образотворчих документів динамічної проекції. Вони знімаються на чорно-білій чи кольоровій плівках, що складаються з основи і світлочутливого шару. Іноді в захисних цілях плівка покривається лаком. Зображення на кіноплівці, як правило, більш якісне і довговічне, чим на відеоплівці. При зйомці КФ запис зображення і звуку йде окремо, вони з'єднуються в процесі редагування в спеціальній кінолабораторії.

По функціональному (цільовому) призначенню КФ підрозділяються на такі види:

художні (ігрові);

документальні;

науково-популярні;

навчальні;

мультиплікаційні [28, с. 254−257].

Серед основних видів КФ виділяють підвиди:

мультиплікаційний КФ буває:

мальований;

ляльковий.

документальний КФ :

хронікальним;

монтажним і т.д.

Художні фільми по жанрово-тематичній ознаці поділяють на:

історичні;

комедійні;

пригодницькі;

мелодрами;

детективи;

трилери;

бойовики і т. п [28, с. 254−257].

Основним змістом хронікальнодокументальних КФ є справжні події. Вони містять багатий фактичний матеріал, є своєрідною візуальною пам’яттю людства. Виклад у загальнодоступній формі основ природних, технічних і гуманітарних наук, ознайомлення з їхньою історією, пропаганда досягнень науки і техніки складають зміст науково-популярних кінострічок різних жанрів. Кінолекції, географічні, етнографічні, краєзнавчі, мистецтвознавчі і т.п. фільми призначені для самоосвіти. У підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів активно використовуються науково-виробничі КФ прикладного значення, що пропагують нові досягнення науки і техніки, прогресивні методи праці. Джерелом естетичної насолоди і відпочинку, засобом вивчення історії і сучасного стану кіномистецтва є художні фільми.

Науково-популярні і навчальні фільми знімаються, в основному, на 8 і 16 мм плівці, що сприяє їхньому показу в нестаціонарних умовах. Більшість документальних і художніх фільмів знімаються на 35 мм плівці, що дає більш високу якість зображення і звуку, але потребуює складної апаратури для демонстрації.

По способу зйомки і проекції виділяють наступні види КФ:

німий (зі знятим зображенням);

звуковий (із записом звуку);

чорно-білий;

кольоровий;

широкоформатний;

панорамний;

стереоскопічний;

поліекранний і ін.

Основними різновидами кінофільмів є:

неозвучені (німі);

озвучені (супроводжуваними звукозаписами) [13, с.29−35].

Озвучені КФ шириною 8 і 16 мм є найбільш розповсюдженими КФФД, у яких звук і зображення злиті воєдино не тільки в сприйнятті користувача, але і технічно. Різновидом неозвученого КФ є фільм-петля. Це відрізок фільму, звичайно 8 мм, кінці якого з'єднані, утворючи петлю, що звільняє від необхідності перемотування плівки при частих переглядах.

У залежності від ширини плівки (8, 16, 35, 70 мм) і формату кадрів у їхньому екранному зображенні КФ поділяють на широкоплівковий й вузькоплівковий (16 і 8 мм).

По тривалості демонстрації КФ поділяються на: повнометражні і короткометражні. По спеціальному призначенню розрізняють рекламний, тест-фільм, сувенірний фільм.

Поширення кінозйомки в аматорській творчості, науці, промисловості і т.д. привело до розподілу кінофільмів на професійні (призначені для кіномережі) і непрофесійні (аматорські КФ) [14, с. 5−30].

Розмаїть відбитої у фільмах інформації, добре налагоджене промислове виробництво копій роблять кінофільм одним з найбільш популярних видів КФФД. Однак демонстрація фільму залишається досить складним процесом, що вимагає особливих умов і складної демонстраційної апаратури.

КФ, що виготовляється фірмами чи студіями, має текст, у якому дається коротка анотація фільму. На коробці з бобіною вказується автор фільму, прізвища режисера, оператора, назва кінофільму, назва чи студії чи фірми, рік створення, розмір плівки, час демонстрації, швидкість проекції, ціна.