Лицо старіє. П... не старіє. П... завжди восемнадцать

«Лицо старіє. П… не старіє. П… завжди восемнадцать».

Ч то таке людина? Питання, напевно, на засипку. І відповідали нею філософи тисячі років, і відповідати ще довго будуть мільйони. А ми надамо своє определение.

Людина є трійця. Він єдиний у трьох іпостасях. Перша людина — це її фізична тілесна оболонка. Його тіло. Його дух, сфера думок Путіна і міркувань є другу людину. І, нарешті, його ерос, сфера сексуальних почуттів є третій людина, що у кожному з нас.

Де ж розміщуються фізично всі ці «люди»? Тіло людини, природно, і розміщується у його тілі, у його фізичної оболонці. Де розміщається дух людини? Теж зрозуміло, у голові. Де розміщається ерос людини? У його геніталіях. Хіба ж і є серце людське, яке «болить» «радісно б'ється», «легко на серце від пісні веселою», у якому «серцеві борошна» тощо. А серце — це найкраще місце зустрічі духу, і еросу, у серце відбуваються зустрічі, борні й злиття цих двох людських ипостасей.

Звісно, це можна зробити ухвалювати й жартома. А може на кшталт східних поглядів на про чакри цьому є і щось большее.

Дух є «верхній» людина, ерос — «нижній». Зустрічаються вони посередині. Тож які вони розміщені геометрично. Але це зовсім отже, що нижнє, третє его (я) є низовинна частина людини. Ні, еротичне его також є найважливіша частина чоловіки й зовсім ні у нашій еротичному его нічого ганебного і огидного, хоча нерідко тримають у історії ідеології й релігії намагалися виховати у людині почуття зневаги і навіть сорому перед його еротичним эго.

Любіть своє третє, своє еротичне его, як ви вже любите і бережете своє тіло, як любите і розвиваєте свій розум. Любіть і шануйте і те, у яких лежить виразний вихід цього еротичного эго.

Є обізнані, у найбільш розвинений дух. Є обізнані, які живуть передусім своєю еротичним эго.

Наш ерос міститься у штанях. З якою частотою відчуваємо ворушіння нашого еросу розглядаючи красиву дівчину. А любов — у серце. Любов — це таємниче почуття гармонії нашого еросу і гідність нашої душі стосовно іншій людині. Це вище, може бути дано однією людиною іншому. І висловлюється словами «забилося серце», «серцева пристрасть» тощо. Отож думати плутати те що штанях й під спідницею, і те, що у сердце.

І на час мистецтво, реклама і навіть політика дедалі більше звертаються немає духу людей, а до еросу. Постійно обговорюється ступінь еротичності (сексапільності) як акторів і поп-зірок, але вже настав навіть політиків. І самі політики дедалі більше звертаються до еротичної сфері своїх виборців, бо хто либонь запитуватиме, яке его — духу чи еросу — змусило виборців проголосувати за тієї чи іншої політика. Найнаочніший приклад, як у голосуванні ерос зіграв, можливо, головну роль — перемога на президентських виборах США Білла Клинтона.

У класичної російської літератури описувалася життя духу людини її серця, тобто. поєднання його еросу і духу. І лише ХХ столітті у російській літературі з’явилися письменники, описують життя власне людського еросу. Можливо найкращим російський письменник, яка дала опису життя людського еросу, є наш сучасник Едуард Лімонов. Його з права може бути другим після Пушкіна видатним російським сексологом. Йому належить одне з чудових відкриттів в сексології сучасності. Ми наводимо його тією гостру й афористичній формі, що відрізняє цього письменника: «Лицо старіє. П… не старіє. П… завжди восемнадцать». (Роман «Кат», 1992.).

Здається, що цей роман — одну з найкращих романів російською ХХ століття, цілком гідний висування на Нобелівської премії. По крайнього заходу, вона значно глибше набоковську «Лолиты».

Людство перейшло лише цивілізацію тотального еросу, й жахається Едуарда Лімонова вона собі свого проникливого поэта.

1. «Абетка сексу», У. Жириновський, У. Юровицкий.