Правовой режим військового мореплавания

ВОЕННЫЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ РФ кафедра «Теорії й історію держави й міжнародного права».

КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА по дисципліни «Міжнародне право».

слушателя 1 курсу факультету заочного навчання (спеціальність — юрисконсультская) майора ИВАНИСОВА С.С.

тема: «ПРАВОВОЇ РЕЖИМ ВІЙСЬКОВОГО МОРЕПЛАВАНИЯ».

МОСКВА — 1996.

ПЛАН.

1.

Введение

.

2. Право мирного проходу військових кораблей.

3.

Заключение

.

Військове мореплавання, як частину судноплавства, існує з найдавніших часів. У ті такі епохи військове мореплавання здійснюване на «праві сильного», сприяло, з одного боку, товарообміну, великим географічним відкриттям, з другого — работоргівлю, незліченним війнам і колоніальним захватам.

У сучасну епоху військове мореплавання, що здійснюється на рамках свободи судноплавства, є одним із ефективніші форми зовнішньополітичної діяльності держав. Разом про те держави не вільні у виборі своїх дій у світовій океані. Вони мають будувати свої міждержавні відносини у морському просторі у повній відповідності з вимогами Статуту ООН та принципами мирного існування, розумно враховувати зацікавленість інших держав використання свободи відкритого моря. Вследствии цього й сама свобода військового мореплавання перестав бути абсолютної. Вона також має здійснюватися з основних принципів, і норм міжнародного права з метою сприяння світу, міжнародної безпеки та підтриманню правопорядку на морях й у океанах.

З іншого боку, свобода військового мореплавання певною мірою обмежена та інші діючими договірними нормами міжнародного права.

На окремих морських районах свобода військового мореплавання регулюється національним законодавствам пребрежных держав. Цими обмеженнях і з правової регламентації військового мореплавання слід спинитися, особливо у з прийняттям Конвенції ООН по морського права в 1982 году.

Приміром, у внутрішніх та територіальні води прибережних держав свобода іноземної військової мореплавання як така відсутня. Визнаючи право мирного проходу іноземних військових кораблів через територіальні води, національні закони та правила багатьох держав містять дуже серйозні обмеження, які мають здійснюватися іноземними військовими кораблями здійснюють мирний прохід. Юридична основа цих обмежень було закладено в Конвенції 1958 року «Про територіальному морі та прилежащей зоне».

Але тоді як Конвенції 1958 року тільки в загальної формі говорилося про мирному проході і законах і правилах прибережного держави, стосовного до транспорту і судноплавством, то Конвенції 1982 року це питання викладаються в розгорнутому виде.

За статтею 18 Конвенції 1982 року під проходом через територіальне море «розуміється плавання через територіальне морі купно з метою: а) перетнути це море, не заходячи у внутрішні води або стаючи на рейді або в портового споруди поза внутрішніх вод; б) пройти у внутрішні води вийти їх або стати такому рейді чи таке портового сооружения».

Отже, Конвенцією 1982 року передбачено два виду проходу через територіальне море: без заходу у внутрішні води та порти і з заходом у внутрішні води та порты.

Далі, відповідно до статті 18 слід, що прохід іноземного судна є мирний, за умови що не порушується світ, добрий порядок чи безпеку прибережного держави. Такий прохід повинен відбуватися в відповідність до Конвенцією 1982 року й іншими портами міжнародного права.

Прохід іноземного судна вважається порушують світ, добрий порядок або ж безпека прибережного держави, тоді як територіальному море воно здійснює кожній із наступних видів діяльності: а) загрозу силою чи його застосування проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності прибережного держави або якимось іншим чином у порушенні принципів міжнародного права, втілених в Статуті ООН; б) будь-які маневри чи навчання за будь-яким виглядом зброї; у будь-якій акт пропаганди, що на меті зазіхання на оборону чи безпеку прибережного держави; р) будь-який акт, направлений замінити збирати інформацію на шкоду обороні чи безпеки прибережного держави; буд) підйом у повітря, посадку чи прийняття на борт будь-якого літального апарату; е) навантаження чи розвантаження будь-якого товару чи валюти, посадку чи висадку будь-якого посадовця, всупереч митним, фіскальним, имиграционным чи санітарним законам і правил прибережного держави; ж) будь-який акт навмисного і вимагає серйозного загрезнения всупереч Конвенції 1982 року; із) будь-яку рибальську діяльність; і) проведення дослідницької чи гідрографічної діяльності; до) будь-який акт, направлений замінити створення перешкод функцианированию будь-яких систем зв’язку чи будь-яких інших споруд чи установок прибережного держави; л) будь-яку іншу діяльність, яка має безпосередньо до проходу.

Також у Конвенції 1982 року указывается, что у територіальних водах підводні човни й інші підводні транспортні засоби повинні потрапляти надводному становищі й під своїм флагом.

Дуже істотно розширено змога прибережних держав приймати закони і правила, які стосуються мирному проходу щодо таких питань: а) безпеку судноплавства і регулювання рухом судів; б) захисту новигационных засобів і устаткування, і навіть інших споруд чи установок; в) захисту кораблів і трубопроводів; р) збереження живих ресурсів моря; буд) запобігання порушення рибальських законів і керував прибережного держави; е) збереження навколишнього Середовища прибережного держави й запобігання, скорочення твору і збереження під медичним наглядом її загрезнения; ж) морських наукових і гідрографічних зйомок; із) запобігання порушення митних, фіскальних, імміграційних чи санітарних законів і керував прибережного государства.

Для цих законів є певні оговорки.

Спеціально підкреслюється, такі закони та правила не ставляться до проектування, конструкції чи устаткуванню іноземних судів, і навіть до комплектування екіпажу, якщо вони не вводять у дію узвичаєні міжнародні норми і стандарты.

З іншого боку, судна за мирного проході повинні дотримуватися все закони та правил і все узвичаєні міжнародні правила, що стосуються запобігання зіткнення у морі. Особливо обгрунтовується можливість встановлення прибережним державою морських коридорів і схем поділу руху на територіальних водах.

Всі ці становища належать до рівній мірі всім судам, зокрема та військовим кораблям.

Якщо який або військовий корабель ніхто не дотримується законів і керував прибережного держави, що стосуються проходу через територіальне морі та ігнорує будь-яке звернене нього й вимога щодо їхньому дотриманні, прибережне держава має вимагати від нього негайно залишити територіальне море.

Закріплена в Крнвенции регламентація мирного проходу військових кораблів через територіальні води прибережних держав враховує історичний досвід, об'єктивні потреби держав у розвитку міжнародного судноплавства і держави-лідери міжнародної торгівлі, обгрунтовані економічні інтереси й інтереси безпеки прибережних держав. Конвенція це не дає підстав прибережному держави перешкоджати мирному проходу іноземних військових кораблів, якщо вони цілком виконують все становища Конвенції що стосуються мирного проходу. Конвенція недвозначно визнає за військовими кораблями право мирного проходу через територіальні води інших держав, як і визнається цього права за невійськовими судами.

Слід також сказати, відзначити, що згідно з Конвенцією суду всіх держав користуються правом мирного проходу через архипелажные води в відповідність до правилами, які передбачають мирний прохід через територіальні воды.

Особливу увагу з погляду можливого обмеження військового мореплавання викликає міжнародно-правової режим економічних зон. Є низка аспектів, що стосуються перебування військових кораблів на економічної зоне.

Економічна зона є морської район шириною трохи більше 200 миль, що обчислюються від вихідних ліній, яких відміряється ширина територіального моря, які перебувають поза територіального моря, и що прилягає до нього, потрапляє під особливий режим, за яким правничий та юрисдикція прибережного держави й правничий та свободи інших держав регулюються відповідними положеннями Конвенції 1982 року. Правовий статус економічної зоною можна визначити так: «Розташовані поза територіального моря, и що прилягає до нього морської район, званий виняткової економічної зоною, є відкритим морем в відношенні здійснення у ньому свобод відкритого моря, и інших законних видів використання моря, як і установленно Конвенцією 1982 року. Але він не вважається відкритим морем щодо здійсненні у ньому суверенних правий і юрисдикції прибережного государства.

Прибережне держава робить у своїй виключній економічної зоні має: а) суверенні права задля розвитку, розробки та збереження природних ресурсів як живих і неживих що є дно якої, у надрах і покриваючих водах, соціальній та цілях управління цими ресурсами; б) юрисдикцію, передбачену у положеннях Конвенції в відношенні: створення і використання искуственных островів, установок і споруд, морських наукових досліджень про, захисту й збереження морської Середовища, і навіть інші права, передбачені в Конвенции".

Конвенція 1982 року містить норм, що забороняють чи обмежують військове мореплавання чи виконання військовими кораблями і літаками завдань бойової підготовки. Понад те статті 88 — 115 Конвенції, які стосуються відкритого моря, поширюються і економічної зони. І це отже, що економічна зона резервується для мирних цілей у ній кожне держава користується свободою судноплавства, прокладки підводних кабелів і трудопроводов та інші правомірними з погляду міжнародного права видами використання моря.

Разом про те військові кораблі повинні утримуватися від будь-яких дій, що порушують правової режим економічної зони, встановленої прибережним державою відповідності до положень Конвенції 1982 року. У часности не приходется сумніватися, що районів в іноземної економічної зоні, тимчасово небезпечні плавання вследствии проведення на них навчань і стрільб будуть неправомірними, оскільки порушуються права прибережного держави щодо здійснення економічної діяльність у своєї зоне.

Також неправомірними будуть і дії пов’язані з практичним рішенням бойових завдань, оскільки з їхньою виконання неможливо без нанесення шкоди живим ресурсів або створення перешкод економічної діяльності прибережного государства.

Що ж до інших питань військового мореплавання, то Конвенція 1982 року дає прибережним державам права довільно обмежувати свободу військового мореплавання, зближувати режим економічної зони з режимом територіальними водами. Військові кораблі в іноземної економічної зоні вправі здійснювати військово-морський присутність і повсякденну діяльність у повній відповідності з Статутом ООН, іншими діючими міжнародними договорами і соглашениями.

Отже право мирного проходу поширюється лише з територіальне море прибережного держави й будь-яким спробам цього держави для поширення правил проходу на вільну економічну зону незаконні не мають під собою жодних юридичних оснований.

Завершуючи написання цієї теми хочу відзначити, що морське законодавство, що стосується мирного проходу військових кораблів на територіальному море розвинене і порушує майже всі аспекти перебування іноземних військових кораблів на територіальному море, що зводить до мінімуму виникнення різних конфліктів між прибережним державою й державою до флоту якого належить будь-якої військовий корабель, за дотримання обидві сторони правил передбачених Конвецией 1982 року й законів і правилами встановленими прибережним государством.

Використовувана литература:

1. Конвенція з морського права 1982 года.

2. Гришков Г. С. «Військове мореплавання і стратегічне равновесие».

3. Іващенко Л.А. «Основи міжнародного морського права».