Уругвайский раунд багатосторонніх переговорів рамках ГАТТ

Уругвайський раунд багатосторонніх переговорів рамках ГАТТ є першим раундом за історію Генеральної угоди за тарифами і торгівлі, у якому проблеми торгівлі сільськогосподарськими товарами стали головною темою до обговорення. Раніше проблеми торгівлі цими товарами переважно не порушувалися через те, що низку країн при вступ у ГАТТ зажадали гарантії надання особливого режиму для сільськогосподарської продукції. Отже, область сільського господарства було вилучено з ГАТТ.

Через війну уряду (особливо у розвинених країн) з’явилася можливість безперешкодно здійснювати підтримку та їхній захист національних виробників в сільськогосподарський сектор. Надмірне збільшення обсягу виробництва призвело до избытку багатьох товарів на світовому ринку й призвело до у себе субсидування експорту. Розвиваючі страны-экспортёры зазнали значних збитки у цій ситуації. Їх традиційні ринки руйнувалися, до того ж час надлишки, товарів на світовому світовому ринку сталі причиною зниження прибутків від экспорта.

Отже, що розвиваються були зацікавлені у сприятливому результаті переговорів, що стосуються торгівлі сільськогосподарської продукцією. Останніми роками проблеми світової зовнішньої торгівлі продовольством настільки загострилися, що й вже не міг ігнорувати. Ростучі бюджетні витрати на підтримці сільського господарства, поява надлишків певних видів товарів, постійні розбіжності й суперечки між провідними країнами-учасниками зовнішньої торгівлі, посилення суперництва із завоювання нових експортних ринків, збільшення експортні субсидії - всі ці негативні тенденції сучасної зовнішньої торгівлі сільськогосподарської продукцією зрештою змусили країни сісти за стіл переговорів. На уругвайському раунді вперше була спроба знизити рівень протекціонізму у сфері сільського господарства і може включити все це сектор до рамок ГАТТ. Основними цілями переговорів були досягнення лібералізації торгової політики провідних розвинених стран-экспортёров (Австралії, Канади, країн ЄЕС, Японії США) і підпорядкування експорту й імпорту сільськогосподарської продукції правилами і принципам ГАТТ.

Торговельна політика багатьох країн включає у собі такі величезні кошти контролю обсягу імпорту, як митні тарифи, податки, збори, переважні закупівлі товарів на ринку підтримки цін національних виробників. До того ж вышеперечисленному для стимулювання експорту надлишків товарів можна використовувати експортні субсидії. При визначенні загальної торгової політики країни у галузі сільського господарства вони зіштовхуються з безліччю труднощів. Основна проблема у тому, аби вибрати найбільш ефективні засоби, застосування яких дасть змогу здійснювати вплив виробництва, експорт нафти й імпорт. У цьому варто прийняти до уваги, що використання одним і тієї ж засобів впливу може призвести до зовсім різних результатам, т.к. їх застосування залежить від виду товару й ситуації на над ринком. Вивчення різних методів на зовнішню торгівлю і виробництво необхідне точної кількісної оцінки змін ринках сільськогосподарських товарів країн, яких зазнає результаті лібералізації торгової політики провідних стран-экспортёров.

У довгостроковому періоді обмеження протекціонізму в розвинених країн дозволить країнам збільшити бъём виробництва сільськогосподарської продукції, також виростуть прибутку від експорту продовольства з цих країн. У той самий час результатом лібералізації торгівлі стане збільшення кількості світових ціни основні види сільськогосподарських оваров, тому багато хто страны-импортёры продовольства будуть відчувати труднощі (по крайнього заходу, в короткостроковому періоді). Зростання світових цін також негативно позначиться на платёжном балансі країн, які відчувають нестачу в продовольстві, що матиме серйозні наслідки у розвиток цих країн та їхні здібності виплачувати борги. Негативні ефекти лібералізації необхідно компенсувати з допомогою певних відповідних мер.

У роботі аналізуються можливі ефекти від лібералізації торгової політики провідних стран-экспортёров на ринках окремих сільськогосподарських товарів. Аналіз охоплює основні групи цих товарів: зерно (пшениця, кукурудза, рис і сорго), м’ясо (яловичина і телятина), цукор, олійною культурою та олії (соєві боби і соєву олію, арахіс і арахісова олію, копра і пальмова олія), кави, чай, тютюн і бавовну. Для кількісної оцінки ефектів від лібералізації торгової політики провідних стран-экспортёров побудували низку моделей сільськогосподарських ринків. Ці моделі дають можливість расчитать для кожної країни наслідки зміни основними розвинені країни світу митних тарифів, імпортних квот, експортні субсидії, і навіть масштабів підтримки та питаннями захисту національних виробників. Таким чином, ці моделі застосовні нічого для будь-якого з чотирьох варіантів лібералізації, запропонованих на уругвайському раунді: 1. Повна лібералізація торгівлі сільськогосподарської продукцією. Цього варіанта передбачає скасування субсидій будь-який інший фінансової підтримки національним виробникам. Також планується скасування імпортних квот, митних тарифів, внутрішніх податків на тропічні товари. Провідні страны-экспортёры зрікаються застосування перелічених вище заходів на обсяг виробництва, споживання, експорту й імпорту. 2 •Зниження фінансової підтримки виробникам на 20%. 3. Скасування експортні субсидії. 4. Збільшення імпорту кожного виду сільськогосподарських товарів на 10%. У країнах, де є імпортні квоти, передбачається збільшення квот на 10%. Передбачається, саме цей варіант лібералізації буде найсприятливішим для країн, основою експорту яких є тропічні товары.

Слід зазначити, що отримане результати представляють собою середні величини. Ці показники відбивають напрям і рівень змін. Оцінка може бути точна, т.к. при расчётах не враховуються такі чинники, як технологія, економічного розвитку інших країнах, фінансову підтримку інших секторів економіки, зростання населення Криму і т.д. Очікуване вплив лібералізації на економіку кожної країни буде різним, т.к. воно залежить від еластичності цін, масштабів підтримки і захисту фермеров-производителей. Зміна світових цен.

У таблиці № 1 представлені результати розрахунків очікуваного зростання на основні сільськогосподарські товари кожного з чотирьох варіантів лібералізації. За повної лібералізації торгівлі різко виростуть світові ціни на всі товари, виробники яких користуються найбільшу підтримку і держави. Ціна рису збільшиться на 42,6%, пшениці - на 20,4%, кукурудзи — на 15,1%, яловичини і телятини — на 12,5% і сорго — на 12,4%. Якщо прийняти це до уваги наявність запасів цих товарів, то фактичний зростання цін то, можливо набагато менше прогнозних значень, приведених в таблиці № 1. Проте, принаймні використання запасів ціни зростатимуть. Скасування митних тарифів на тропічні товари значним чином вплине на торгівлю каву й какао. До того ж зростання обсягів світової ціни на всі необроблені какао-боби (0,1%) буде набагато менше, ніж зростання ціни какао-порошок (5,2%), олію (2,8%)и шоколад (9,0%).Аналогичная ситуація відбутися над ринком кави. При зниженні субсидій фермерам-производителям на 20% спостерігається суттєвий зростання ціни рис (18,3%), яловичину і телятину (13,0%), цукор (10,6%) і пшеницю (7,5%).

Слід зазначити, що у ціну м’яса зниження субсидій вплине навіть більше (на 0,5%), ніж повну лібералізацію. Така ситуація то, можливо пояснена тим, що багато країн проводить політику ізоляції внутрішнього ринку яловичини і телятини від хитання й невизначеності коливань світових цін (підтримують цьому ринку рівновагу). Така політика призводить до штучному зниження еластичності світового попиту й пропозиції, що влечёт збільшення коливань світової ціни на всі м’ясо, т.к. ринок прагне досягненню рівноваги. При лібералізації політика ізоляції ринку м’яса більше застосовуватися нічого очікувати. Що буде рівень лібералізації, тим зменшиться зміна світової ціни на всі мясо.

Ефект від скасування експортні субсидії буде невеликим. Світові ціни на всі пшеницю виростуть на 12,2%, яловичину і телятину-11,1%,. рис-8,5%, ринок цукру буде ледь зачеплять (0,9%). Варіант, який передбачає скасування експортні субсидії, не застосовується стосовно тропічним товарам, отож ніякого зміни нічого очікувати, зате при збільшенні імпорту кожного продукту на 10% світові ціни на всі ці товари різко виростуть. Річ у тім, що в разі зростання цін залежить немає від ступеня протекціонізму, як від відносної важливості для стран-экспортёров і импортёров конкретного товару, тому внаслідок збільшення попиту ринки тропічних товарів будуть найбільш порушено. Істотно збільшаться ціни на всі зелені (нежареные) кавові боби (29,9%), смажені кавові боби (38,7%), какао-боби (19,7%), листовий тютюн (12,3%) і копру.

(10,1%). Вплив на стан торгового балансу і за добробут. На національному рівні зміна світових цін, і співвідношень між сукупним попитом й пропозицією впливає обсяг зовнішньої торгівлі, і добробут. У таблицях № 2 і № 3 кожному за варіанта лібералізації наведено отримані внаслідок розрахунків оцінки сальдо балансу зовнішньої торгівлі сільськогосподарськими товарами. Якщо сальдо позитивне, то обсяг експорту перевищує обсяг імпорту і, отже, зовнішня торгівля цими товарами приносить країні прибуток, Якщо ж навпаки має місце негативне сальдо торгового балансу і за Витрати імпорт перевищують доходи від експорту, то країна зазнає збитків від зовнішньої торгівлі. У таблицях також наведено оцінки очікуваного зміни рівня добробуту. Це є суму ренти (надлишку) у виробників і ренти споживачів, включаючи зміна державних доходів від митних тарифів та підвищенням податків на сільськогосподарські товари. При расчётах обох показників засадничими вважалися середні світові ціни 1985;87 рр. У таблиці № 2 наведено дані у регіонах, а таблиці № 3-по окремих країнах. Отримані результати змін регіональному рівнях недостатньо точні, т.к. при угрупованню збитки (програш) однієї країни компенсуються прибутками (виграшем) інший, що насправді немає. Тому, щоб більш більш-менш точно оцінити розміри прибутків і збитків від лібералізації для конкретно взятій країни, потрібно докладно вивчити ситуацію її сільськогосподарських ринках. За результатами розрахунків регіональних показників, можна дійти невтішного висновку, зростання світових цін при повної лібералізації й тотального зниження підтримки виробників нанесёт збитки зовнішній торгівлі африканських країн (обсяг імпорту збільшиться і буде перевищувати обсяг експорту), але водночас виростуть прибутку країн Латинська Америка й Карибського басейну, Азії, і Тихоокеанського регіону. Зміна рівня добробуту буде позитивним для країн Латинської Америки й Карибського басейну, але негативним — для країн Африки, Азії і Тихоокеанського регіону. При скасування експортні субсидії країни Африки, Азії, і Тихоокеанського регіону терпітимуть втрати від зовнішньої торгівлі, які добробут знизиться. У країнах Латинської Америки й Карибського басейну зовнішня торгівля сільськогосподарськими товарами принесе прибуток, добробут цих країн збільшиться. Найбільш сприятливим всім регіонів буде вплив від підвищення провідними странами-экспортёрами імпорту сільськогосподарських товарів на 10%. Що ж до тропічних товарів, будь-який варіант лібералізації позитивно позначиться торгівлі ними. До того ж, збільшення імпорту на 10% призведе до різкого збільшення чистого експорту та зростання добробуту переважають у всіх та розвитку регионах.

Слід зазначити, що це основні розвинені страны-экспортёры лише виграють за будь-якого варіанту лібералізації (причому найбільший зиск матимуть США). Наприклад, за цілковитої лібералізації добробут США збільшиться на 2,8 млрд. дол., цей показник виросте також у країнах ЄЕС (1⁴ млрд. дол.), Японії (1,3 млрд. дол.), Канаді (4 7 6 млн. дол.) і навіть Австралії (678млн •дол.). Країни Е5С і навіть Японія значно збільшать свої Витрати імпорт, та їх добробут однаково збільшиться від скасування ринкових обмежень. Рівень добробуту найрозвиненіших країн не розраховувався для варіанта, що передбачає збільшення імпорту на 10%, оскільки це зробити, не володіючи інформацією, рахунок чого збільшується импорт.

За повної лібералізації помітний суттєве зростання обох показників на ринках всіх основних сільськогосподарських товарів наступних країн: Аргентини, Бразилії, Уругваю, Колумбії, Куби, Індії, Пакистану, Таїланду, Філіппін. Знизяться показники у Єгипту, Алжиру, Нігерії, Іраку, Ірану, Саудівської Аравії, Марокко, Маврикію, Мексики Південної Кореї. В окремих країн (наприклад, Індонезії, Танзанії і Заїру) зростає обсяг чистого експорту, але знижується добробут. При зниженні фінансової підтримки і скасування експортні субсидії очікувані позитивних змін обох показників будуть незначними. Збільшення імпорту на 10% повлечёт у себе найбільше зростання доходів від зовнішньої торгівлі, і рівня добробуту. За всіх інші варіанти лібералізації число країн, які програють зміною провідними розвинені країни їхньої торгової політики, перевищує країн, яким лібералізація выгодна.

Розрахунки двох основних показників (сальдо торгового балансу і за зміни рівня добробуту) окремим країнам за кожним видом сільськогосподарських товарів дали такі результати. За повної лібералізації найбільший зиск від торгівлі певними видами товарів матимуть такі країни: Аргентина (зерно), Таїланд (рис, цукор і кукурудза), Бразилія (цукор і м’ясо), Пакистан (рис), Уругвай (м'ясо і рис), Куба (цукор) і Філіппіни (цукор). У цих країн має місце позитивне збільшення обох показників. У деяких країнах (наприклад, в Колумбії та Індії) обсяг чистого експорту зросте, а добробут навпаки знизиться. За повної лібералізації і зниженні підтримки виробникам на 20% африканських країн збільшують імпортні витрати, рівень їхнього добробуту меньшается. Скасування експортні субсидії буде вигідною лише Аргентини і Уругваю. Для всіх країн найсприятливішим варіантом лібералізації буде десятивідсоткове збільшення импорта.

Зміна торгової політики провідними странами-экспортёрами сильно стимулюватиме торгівлю тропічними товарами. За повної лібералізації Бразилія найбільше виграє на ринках кави, какао і тютюну, також збільшаться прибуток від торгівлі, і добробут Колумбії (кави), Кот-д^Ивуара (каву й какао), Індонезії (каву й чай), Мексики (кави) й Індії (каву й чай). Незначний приріст обох показників матиме місце у Уганді, Кенії, Сальвадорі, КостаРіке, Камеруну, Еквадорі, Гондурасі (все-кофе), Зімбабве (тютюн), ШріЛанке (чай) і Малайзії (пальмова масло).

Він дотримувався думки Латинська Америка, Азії, Тихоокеанського регіону за рідкісним винятком (наприклад, у Чилі показники змін — негативні за будь-якого варіанту лібералізації) виграють при скасування ринкових обмежень. У Малайзії, Фіджі і Індонезії обидва показника позитивні лише за десятивідсотковому збільшенні імпорту. Якщо відбувається скасування експортні субсидії, деяких країнах з перелічених вище регіонів зазнають збитків. Зниження рівня добробуту в цій ситуації матиме місце у Бразилії (на 48 млн. дол.), Чилі (17 млн. дол.), Колумбії (3 млн. дол.), Малайзії (18 млн. дол.), Фіджі (1 млн. дол.), Індонезії (3 9 млн. дол.) і Філіппінах (11 млн. дол.).

З усіх країн лібералізація найвигідніша країнах Центральної та Південної Америки й Карибського басейну. Вони збільшують добробут, нарощуючи експорт цукру, яловичини, телятини, каву й тютюну. Пакистан, Індія, Непал, Бутан, країни Південної і ЮгоСхідній Азії також підвищують свій рівень благососотояния, експортуючи рис, чай, цукор і тютюн. На жаль, вплив лібералізації на Африка в основному негативним. Усе-таки у деяких африканських країн добробут за цілковитої лібералізації незначително підвищиться: Камерун (на 10 млн. дол.), Кот-д^Ивуар (8 млн. дол.), Кенія (13 млн. дол.), Уганда (19 млн. дол.), Ботсвана (5 млн. дол.), Бурунді (4 млн. дол.), Свазіленд (11 млн. дол.), Руанда (4 млн. дол.) і Зімбабве (2 2 млн. дол). Збільшення відбувається поза рахунок наступних продуктів: яловичини і телятини, цукру, кави, тютюну, какао-порошку, чаю та кукурудзи, у більшості країн найбільше зростання рівня добробуту очікується зі збільшенням імпорту на 10%. Прибуток надходитиме від експорту тропічних товарів. Проте, країни Північної Африки і Західної Азії, і деяких країнах Південно-Східної Азії несуть прямі збитки при будь-якому вигляді лібералізації, т.к. ці країни переважно импортёрами продовольства. Всім країн оптимальним варіантом лібералізації є десяти відсоткове збільшення імпорту. Загальний рівень добробуту країн виросте на 4,6 млрд. дол., які загальний прибуток від зовнішньої торгівлі - на 6, 5 млрд. дол. Вплив лібералізації на країни, користуються торговими преференциями.

Вплив лібералізації на країни, користуються торговими пільгами, потребує окремого коментарю. Кількісні оцінки зміни чистого експорту цих країн може бути занадто завищені через доходів, вступників системою преференцій. Особливо завищені будуть результати торгівлі цукром. Наприклад, через системи взаємних преференцій цукор із багатьох країн Карибського басейну імпортується США безмитно, цьому він купується по внутрішньої ціні цукор, яка вище світової. Після лібералізації весь цукор буде імпортуватиметься США за цінами, тому прибуток від зовнішньої торгівлі країн Карибського басейну знизяться. Аналогічна система преференцій існує під час імпорту цукру із Індії країни ЄЕС. Деяким країнам, хто користується в час преференціями,. буде завдано значної шкоди; лібералізація знизить їх науковий рівень добробуту і від зовнішньої торгівлі. У той самий час деяких країнах (наприклад, Індія, Куба, Котд^Ивуар), навіть коли всі преференції скасують, навпаки, лише виграють при лібералізації. На жаль, проводячи дослідження та розрахунки, не можна було врахувати що існують преференції на різновиди товарів (особливо у тропічні товари). Можна тільки відзначити, що лібералізація загалом призведе до доходів від зовнішньої торгівлі у його та розвитку країнах, які раніше користувалися торговими пільгами. Особливо це належить до африканськими країнами, т.к. обсяг їх експорту дуже залежить від преференций.

Результати і выводы.

На уругвайському раунді був представлений і розглянуто 4 варіанта лібералізації торгівлі у сфері сільського господарства: повна лібералізація торгівлі будь-якими сільськогосподарськими продуктами, зниження субсидій національним фермерам-производителям на 20%, скасування всіх експортні субсидії і десятивідсоткове збільшення імпорту кожного виду сільськогосподарської продукції провідними странами-экспортёрами. Мета цього дослідження — оцінити вплив кожного з 4 варіантів лібералізації торгової політики на зовнішню торгівлю і культурний рівень добробуту країн. Для побудови моделі і твори розрахунків було обрано основні групи товарів: зернові, цукор, яловичина і телятина, кофепродукты, какаопродукты, тютюнові вироби, олійні культури та рослинні масла.

Кількісний аналіз передбачає, що лібералізація торгівлі сільськогосподарськими товарами принесе вигоду всім провідним розвиненим країнам (США, Японії, Канаді, Австралії та країнам ЄЕС). Вплив лібералізації для цієї країни буде сприятливим незалежно від з 4 варіантів, у своїй має значення будуть вони экспортёрами чи импортёрами. Країни Центральній Азії та Південної Америки (наприклад, Колумбія, Аргентина і Уругвай), Тихоокеанського регіону (наприклад, Філіппіни, Фіджі), ЮгоСхідної Азії та Центральної Африки підвищать рівень свого добробуту внаслідок лібералізації. Але є договір винятку: наприклад, до Чилі, Індонезії і Малайзії добробут зменшиться незалежно від з варіантів лібералізації (крім десятивідсотковому збільшення імпорту країнах). Багато країн постраждає в результаті лібералізації, особливо це ж стосується торгівлі зерновими культурами і продуктами харчування. Усі країни Західної Азії (виключаючи Туреччину) та Північної Африки зазнають збитків за зміни торгової політики провідними розвинені країни. Протекціонізм найхарактерніший для країн, що у помірному поясі. Вони виготовляють сільськогосподарську продукцію, яку імпортує більшість країн. Оскільки лібералізація означає скасування підтримки фермеров-производителей і занепаду всіх торгових захисних заходів, світові ціни мусять вирости, що призведе до погіршення торгових показників країн, зменшиться їх науковий рівень добробуту. Скасування експортні субсидії буде збитковою для цілого низки країн і окремих розвинутих країн. Протилежний ефект характеризується збільшенні імпорту провідними розвинені країни. Така торгова політика буде вигідною багатьом країнам. Збільшення імпорту стимулитует попит на сільськогосподарські товари, в експорті найбільш зацікавлені що розвиваються (тобто. тропічні товари). Розширення масштабів торгівлі какао, каву й тютюновими виробами в довгостроковому періоді призведе до зростання рівня добробуту країн. У цих продуктів є специфічні властивості, що роблять їх привабливими широкої торгівлі. По-перше, де вони являютя гостро необхідними продуктами для та розвитку стран-импортёров, тому збільшення світових цін не призведе погіршення становища найменш розвинутих країн. Удругих, необроблені продукти не производягтся в промислово розвинених країн. Збільшення імпорту одних розвинутих країн нічого очікувати супроводжуватися збільшенням експорту інших, що дозволить країнам збільшити обсяги виробництва. По-третє, тропічні товари экпортируются цілу низку країн. Таким чином, багато країн матимуть вигоду від майбутньої лібералізації. І нарешті, скасування митних тарифів та інших торговельних бар'єрів стимулює розвиток обробних галузей у країнах. Що стосується останнього становища, слід відзначити, що отримане результати відрізняються у кожному окремому разі. Зараз більшість опрацьованих тютюну, каву й какао посідає промислово розвинені країни, обробкою переважно займаються великі ТНК. До цього часу залишається спірним, чи можливо впровадження країн на ринки опрацьованих товарів, навіть за відсутності торговельних бар'єрів. З іншого боку, величина підвищення видатків імпорту сільськогосподарських товарів сильно відрізняється кожної що розвивається країни. Самій постраждалої країною буде Єгипет (за цілковитої лібералізації його імпортні витрати збільшаться на 172 млн.). Це дослідження неспроможна вважатися всеосяжним. Однією з його недоліків є абстрагування від взаємодії, існуючого між різними товарами, і навіть між галузями у межах економіки. Наприклад, не можна було врахувати торгівлю замінників цукру, і навіть взаємозв'язок між торгівлею з зерном і м’ясом. Проте це дослідження дозволяє досить точно оцінити результати лібералізації торгівлі в сільськогосподарському секторе.

Скасування чи просте зниження фінансової підтримки сільськогосподарського сектори й скасування протекціонізму провідними странами-экспортёрами суттєво вплинуть в розвитку сільського господарства за країнах, що дозволить останнім збільшити свої доходи від експорту. Проте, в короткостроковому і довгостроковому періодах внаслідок малих обсягів виробництва, у країнах і тимчасових лагов, необхідні збільшення виробничих потужностей, може мати місце зростання світових цен.

За повної лібералізації й тотального зниження підтримки виробникам найбільше зростання світової ціни серед зернових культур практикується в рису. У той час, якщо з’являється скасування лише експортні субсидії, а державну підтримку виробництва зберігається, то найбільше збільшуються ціни на всі пшеницю, яловичину і рис, а зростання ціни цукор і кукурудзу буде незначним. Що ж до тропічних товарів хороших і рослинних масел, то зростання ціни ці товари за цілковитої лібералізації буде відносно невеликим, а за незначного зниження субсидування виробництва — неістотним. Такі результати вкотре підтверджують, що митні тарифи та внутрішні податки є засобом регулювання торгівлі тропічними товарами. Скасування цих торговельних бар'єрів призведе до зростання випадків вживання, а загальне зростання попиту — до зростання світових цін. Слід зазначити, що найбільше зростання цін матиме місце при збільшенні провідними розвинені країни імпорту тропічних товарів на 10%.

Хоча у довгостроковому періоді зростання цін збільшить прибутку, на початку процесу лібералізації високі ціни завдадуть серйозних збитків країнамимпортёрам продовольства. Зростання світових цін безсумнівно збільшить прибутковість сільськогосподарського сектори й дасть змогу зменшити державні Витрати підтримку національним виробникам. У довгостроковому періоді високі ціни сприятимуть розвитку сільського господарства за країнах, гостро що потребують імпортних поставках продовольства. На жаль, на початку процесу лібералізації зростання цін негативно позначиться на стані платіжного балансу країн, які від нестачі продовольства, що позначиться можливості підтримувати колишній обсяг імпортних закупівель, підвищення також істотно погіршить становище найбідніших верств населення цих країн. Для та розвитку країнимпортёров продовольства розміри прибутків і збитків залежатимуть тяжіння лібералізації на торгівлю тими сільськогосподарськими товарами, яка є основою їх експорту. Більшість таких країн орієнтується експорту тропічних товарів, цукру й деяких видів сировини. Дослідження і прогнози не відзначають різкого підвищення світових ціни ці товари. У результаті низьку еластичність попиту них, лібералізація навряд чи призведе до значного збільшення їх світового споживання. Отже, в короткостроковому і середньостроковому періодах доходи країн, які експортують тропічні товари, будуть значно менше, ніж Витрати імпорт інших товарів. На початку лібералізації багато що розвиваються будуть змушені зазнавати величезних збитків і з це нічого не можна вдієш. Можливо лише проведення певних заходів у торгової та інших сферах, вкладених у компенсацію негативних явищ. Ці збитки будуть тієї необхідної ціною, яку повинні заплатити що розвиваються, щоб у довгостроковому періоді лібералізація торгової політики у сфері сільського господарства, розпочата провідними розвиненими странами-экспортёрами, досягла мети, поставленої на уругвайському раунді - сприяти поліпшенню економічного й соціального стану та розвитку стран.