CCCР у роки НЕПу

Анализ основних процесів у житті країни у роки нэпа.

Виявляючи певну гнучкість в господарської політиці, більшовики без вагань зміцнювали контроль правлячої партії над політичної стороною життя суспільства. Тут найважливішим інструментом до рук більшовиків були органи ВЧК, перейменованої з 1922 р. в Державне політичне управління (ГПУ). Цей апарат насильства безупинно розвивався, усе щільнішими охоплюючи госуд., воєн., хозяйствен., партійні та інші інститути. Основного удару завдавався по досі збережені структурам опозиційних політичних сил є. У 1922 р. закриваються легально публікувалися газет і журналів лівих есерів, есерів-максималістів, анархістів. Незабаром вони й існують самі припиняють своє існування під тиском ГПУ. На середину 1920;х рр. остаточно ліквідується эсеровское і меньшевистское підпіллі. Через розгалужену систему секретних співробітників ВЧК-ГПУ було налагоджено контроль над політичними настроями державних службовців, інтелігенції, робітників і селян. Органи таємного розшуку оперативно виявляли, відправляли до в’язниць та совєцького концтаборів всіх активних противників радянської влади. Особливо пильно стежили за кулаками і міською приватними підприємцями (нэпманами), які прагнули забезпечити політичні гарантії своїм господарським інтересам. Це полягала у вимогах дозволити незалежні селянські союзи, розширити виборчі права, демократизувати політичну систему.

Багатство громадських протиріч непівської епохи, невирішеність багатьох найважливіших проблем російського життя зумовили у 20-ті роки. гострі суперечки в більшовицької партії, яка монополізувала декларація про політичну діяльність. Широко практикуючи диктаторські методи у відносинах з різними верствами суспільства, більшовики дуже швидко виявили, що цим самим чином партійне начальство стало ставитися до масам рядових комуністів, Радам, організаціям робітничого класу. Х з'їзд РКП (б) під загрозою винятки з партії заборонив «фракційну діяльність», а фактично — можливість будь-якого колективного висловлювання думок на певної політичної платформе.

Після смерті Леніна на січні 1924 р. у Комуністичній партії розгорнулася боротьба за лідерство між трьома найвпливовішими членами Політбюро — Сталіним, Каменєвим і Зинов'євим, яка закінчилася висуванням перше місце генерального секретаря Сталіна. У партії більшовиків сталося твердження жорстких авторитарних порядків, безумовною влади одного вождя й абсолютної безправ’я маси комуністів.

У реалізації національної політики радянської держави очолювали дві засади. По-перше, намагалися реалізовувати ленінські тези на право націй самовизначення, у результаті визнали державну незалежність Фінляндії. Проте взяв гору другий принцип, який вимагав зберегти колишню Російську імперію у колишніх межах, недопущення розвалу країни й відділення різних народів. Ці народи отримували формальну автономію лише на рівні республік і областей.

Отже, у Комуністичній партії йшли процеси посилення централізму, зміцнення жорсткої дисципліни, очищення від інакодумців, зміцнення влади партаппарата. Політична ситуація й процеси, які ішли у світі початку й компартії, свідчили становлення тоталітарного режиму, що остаточно сформувався позднее.

Чому у СРСР згорталася нова економічна политика.

До об'єктивних причин згортання НЕПу належить непропорційне розвиток сільського господарства і промисловості (щодо 60% до 40%), що слід було змінювати. Інший причиною є соціальні контрасти у суспільстві. Фінансові ресурси перекочували до рук непманів, а робочі як і жили надголодь. Збільшувалися масштаби безробіття. Робітники були у умовах: тоді як зарплата у текстильщиц становила 93 коп. за див, пуд хліба коштував 3,5 руб.

Суб'єктивними причинами згортання НЕПу є проблеми, які виникли у результаті кон’юнктурних помилок Бухаріна. Це насамперед криза хлібозаготівель, який стався у зв’язку з переходом до золотого рубаю. Селяни швидко втрачали інтерес до постачання зерна ринку, на продаж його хлебозаготовителям, бо в зароблені гроші було неможливо купити промислові товари. Через брак промислові товари держава встановлювало низькі знизили собі на хліб. Адже всі матеріальні кошти і ресурси прискореним порядком перекачувалися для будівництва індустріальних гігантів, а чи не заводів і фабрик, які виробляють товари народного споживання. Влада намагалася покінчити з проблемою шляхом лавірування, та коли держава підвищувало знизили, селяни знищували врожай. У підсумку проти межі 1927;1928 рр. державні засіки після закупівель селянської продукції залишилися порожніми. Під загрозою голоду залишилися міста Київ і армія. Більшовики за прикладом епохи «військового комунізму» вдалися до насильницьким методам вилучення зерна, тобто натомість, аби розв’язувати проблему, знову використовували надзвичайні заходи.

З іншого боку, сталися стихійні деформації НЕПу також проникнення адміністративно-командних методів в численні галузі господарства. Уся торгівля лежить у руках держави, що й встановлювало ціни. Самостійність і госпрозрахунок було дозволено тільки рівні трестів, а чи не предприятий.

До того ж, НЕП був приречений на завершення хоча б оскільки включав у собі елементи ринкової системи господарювання, яка жодним чином не входила до планів більшовиків. Попри те що, що у сільське господарство, у легкій і харчової промисловості був тимчасово допущений приватний сектор, зберігався потужний державний і централізована систему управління народним господарством. Свобода економічної діяльності була доповнена демократичними змінами у політичного життя суспільства. НЕП був вороже зустрінутий рядовими комуністами й сприймалася як відступ від ідеалів социализма.