Сущность, структура і обіг капитала

СУЩНОСТЬ, СТРУКТУРА І ОБОРОТ КАПИТАЛА.

1.Сущность капитала.

Термин капітал — головний, основний, фундаментальний, дуже важливий. Капітал як і товар, ціна, гроші, прибуток — одна з фундаментальних явищ виробничо-господарської практики і з провідних категорій економіки. Функціонування капіталу був із цими ек. явищами й починає свій рух у вигляді грошей, отже гроші - це останній продукт розвитку товарного обміну й перша форма руху капіталу. Капітал і його функціонує грунті тов. пр-ва в середовищі тов-ден. відносин. Капітал, передусім, постає як різноманітні чинники пр-ва. виробів чи грошей. Ця їхня сукупність явл. капіталом лише за умови їхнього високоефективного функціонування, з метою створення нової, зокрема і додаткової вартості, й отримання прибули з виручки реалізації створюваної товарної продукції. Капітал — це соціальна, расширенно-самовоспроизводящаяся з урахуванням додаткової вартості продуктивна сила суспільства. Ця якість капіталу зумовлено ринковоконкурентної середовищем його функціонування, об'єктивно властивою і що спонукає власників до створення найкращих умов більш продуктивного функціонування свого капіталу. З урахуванням її натуральноречовинного забезпечення і социально-экон. форми капітал — це фонд ек. ресурсів, представлений будинками, спорудами, зем. ділянками та інших. засобами виробництва, і навіть раб. силою, грошима, цінними паперами, различ. об'єктами інтелектуальної власності, який ек. осторонь функціонує в товарно-рыночной середовищі, зумовлює найефективніший використання всіх згаданих чинників пр-ва і дає його власникам дохід у формі прибутку. Матер. основою капіталу явл. прибавочний працю минулих років і сучасних поколінь працівників. Для неёмных працівників — це радше чинник зацікавленого створення ними фондів життєвих коштів на своїх сімей шляхом роботи з найму, в тому числі знаряддя їх експлуатації, тобто безоплатного відчуження опред. частини створюваного ними додаткового продукту користь власників. З боку власників капітал — це авансована вартість, дає їм дохід у формі прибутку. Глуб. сутністю капіталу явл. очевидно: він є засновану у власному інтересі підприємців та найманих працівників соціальноэкон. форму організації найбільш раціон. хоз-ва. Эксплуататорская риса капіталу минуща і гаснуча. Універсальної і узагальнюючої формою капіталу явл. гроші. починаючи свій рух в грошової форми, завжди досі у обобщающ. стоимостно-денежном вираженні і безупинно возращ. зі своєю результат. грошової форми. Від звичайній грошової маси капітал в денеж. формі особливий тим, що безупинно возвращ. до свого власнику у вигляді грошової виручки і ще зрослої на величину додаткової стоимости.

2.Прибавочные накопичення та генезис капіталу .

Уже на початку 16 в. в Англії й Голландії намітився перехід від мануфактурного до машино-фабричному пр-ву. У різних країнах він переважно здійснювався межі 18−19 ст. у зв’язку з 1 пром. революцією. У зв’язку з цим з урахуванням простого товар. пр-ва, яке базувалося у власному праці склалося капіталіст. товар. пр-во, яка грунтується на неёмном праці. Дія з-на вартості зумовило ек. розшарування ремісників і найпростіших товаровиробників, невеличке їх кількість з низк. індивід. витратами праці збагачувалося, перетворюватися на підприємців, інші ж хто має індивідуальні витрати вище обществ-необходимых розорялися і перетворювалися на найманих працівників. Відому роль виникненні капит. товарного пр-ва зіграв що виник ще епоху рабства купецький капітал. Залучаючи ремісників до виконання своїх замовлень, забезпечуючи їх сырьём, купці власне перетворювали в неёмных працівників, не бажаючи ставали промисловцями. Відому роль також зіграла експропріація селян. У процесі т. зв. обгородження в Англії клас селян ліквідували, які зем. ділянки перейшли до великим землевласникам. Функціонування капіталу поступово руйнувало натур. хоз-во і поширювалося попри всі сфери громадського пр-ва. За сучасних умов економіки розвинутих країн функціонує з урахуванням, переважно, акціонерного капіталу, власниками якого явл. физич. особи, і навіть гос-во, різні фонди, з банківських установ. Нині України та інших. постсоц. країнах відбувається своєрідне первісне нагромадження капіталу. Вона полягає у цьому, що монопольно узурпированные, бюрократ. верхівкою парт. і держ. апарату ср-ва пр-ва шляхом їх роздержавлення і приватизації переходить до приватну власність усіх громадян. Є у вигляді побудова за досвідом эк-ки розвинутих країн соціальної ринкової економіки, заснованої на широкої демократизації капіталу шляхом його акціонування. Однак процес побудови такий эк-ки слабко управляється, переоцінюється ринкове саморегулювання, внаслідок значної частини держ. власності переходить до колишньої верхівці рада. бюрократ. апарату, до мафіозним корумпованим структурам, до ділкам тіньової экономики.

3.Рабочая сила як товар.

Рабочая сила — це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовують у пр-ве життєвих благ, виняткова надбання людини, точніше самодіяльного эк-ки активного населення. У разі тов. пр-ва, заснованого на наёмном праці, робоча сила набуває соц. форму товару. Умови перетворення раб. сили у товар: 1. Юридична свобода особистості 2. свобода засоби пр-ва, недостатність власних ек. ресурсів в організацію власного пр-ва. Це змушує працювати за наймом. Необхідність працювати по найму перетворює раб. силу в товар і передбачає її продаж роботодавцю. Потребительная вартість раб. сили полягає у її здібності створювати нову вартість, зокрема і додаткову вартість. Вартість товару «раб. сила» утворює ОНРВ його безперервного відтворення. Її утворюють: вартість засобів існування, необхідні задоволення в певний період й у країні фізичних і соціально-культурних потреб робочого і вільного його сім'ї, вартість навчання працівника. Вартість товару «раб. сила» є вартісну форму необхідного продукту. Особливість товару «раб. сила». 1.Раб. сила невіддільні від особистості працівника і продається, купується тимчасово користування, у своїй працівники не втрачають своєї особистої свободи, 2. В споживанні раб. сила не утилізується. Її витрати в виробничому процесі повністю відновлюються під час відпочинку працівника й особистого споживання життєвих благ та надання послуг. У цьому шляхом накопичення виробничого досвіду, навичок, підвищується кваліфікація науково-технічного рівня раб. сили, вона вдосконалюється і невдовзі стає носієм людського капіталу Разом про те період найбільш продуктивного функціонування раб. сили окремих працівників обмежений (40−45 лет).3. Вартість раб. сили оплачується її вживання, а чи не в останній момент купівлі. НТП підвищує якісні вимоги до раб. силі, і цим підвищує її вартість, але одночасно більш якісна раб. сила явл. більш продуктивної, що знижує вартість фонду життєвих коштів. Вартість товару «раб. сила» формується в протиборстві цих двох тенденций.

4.Заработная плата.

Оплата праці, або зар. плата виплачується працівникові роботодавцем по закінченні процесу праці. Її величина залежить кількості витраченого праці, вимірюваного його тривалістю у часі чи то з кол-ва створеного продукту. У зв’язку з цим розрізняють погодинну і відрядну зарплати. У зв’язку з цим створюється видимість, ніби товаром є працю працівника, що він оплачується повністю, ніби зарплата є ціною праці. Насправді працю товаром бути неспроможна. Робоча сила, як спроможність до праці, передує процесу праці, але у своєму функціонуванні раб. сила постає як живої працю й збігаються з ним. Власністю працівника може лише раб. сила і лише в потенційної формі. Раб. сила у вигляді живого праці не належить працівникові, а роботодавцю. Попередньо купивши раб. собі силу й маючи засобами пр-ва, він організує цю роботу. Минулий працю належить роботодавцю. Минулий працю — продукт пр-ва. Зарплата, зовні виступає як ціна праці, насправді є зовнішньої у повсякденній практиці превращ. формою вартості і товару, раб. сила. Основний зар. платою є необхідний продукт чи Фонд життєвих коштів працівників. Зар. плата, отримувана працівником в грошової форми, є номінальною заробітною платою. За неї працівник набуває продуктів харчування, загалом містить себе і свій сім'ю. На дійсний, реальний розмір зар. плати значної ролі надають товарні ціни, і податки. Тому поруч із номінальною необхідно розрізняти реальну зар. плату. Реальна зар. плата — це зарплата, котре виражається у масі товарних коштів, те що можна неї реально придбати після сплати податків. Вона змінюється прямо пропорційно змін номінальної і назад пропорційно змін ціни товари та услуги.

5.Рабочий що і його границы.

Раб. день — частина часу діб, протягом якої працівник зайнятий виконанням своїх працю. обов’язків на роботі. Физич. кордону визначаються відніманням з часу діб часу, необход. для удовлет. фізичних потреб працівника. Робочий день була в фізичних межах — 13−14 годин відзначився для ранніх етапів розвитку капіталізму, коли вирішальним умовою пр-ва була физич. сила працівника. Це зумовлювалося низькою виробляє. праці та необхідністю створювати як необход. і прибавоч. продукт. У разі современ. НТП від працівників потрібно високий общеобразов., загальнокультурний рівень, високий професіоналізм. Час, необхідне отримання й вдосконалення цих якостей, зумовлює скорочення раб. дні його соціальних кордонів (6−8 час).С тривалістю раб. дня связ. пр-во необход. і прибав. продукту, у складі раб. дня розрізняють необхідне та прибавочное робоче время.

6.Процес створення, норма і безліч додаткової стоимости..

Уже на заключних щаблях первісного суспільства робоча сила у своїй поступальному розвитку досягла цього рівня, що працівники спромоглися створювати велику масу життєвих коштів ніж необхідне відтворення їхнього робочої сили в. З того часу у суспільстві поруч з необхідним створюється ще й прибавочний продукт. У разі рабства і феодалізму прибавочний продукт присвоюється рабовласниками і феодалами. Вільні селяни і ремісники, прості товаровиробники восновном самі присвоювали створюваний ними прибавочний продукт. У разі найманої праці працівники продають свою робочої сили роботодавцям все повний робочого дня, у своїй втечении необхідного робочого часу працівник створює вартість необхідного продукту, відтворюючи вартість своєї робочої сили в, в прибавочное робочий час створює додаткову вартість, присваемую роботодавцем. На підприємствах, із використанням найманої праці на відміну від феодального господарства немає чіткої розмежування необхідного і додаткового робочого дня у просторі та у часі. Кожна одиниця робочого дня містить у собі певну частку необхідного і додаткового робочого дня. Відповідно, у вартості W кожної одиниці товару містить 3 її структурних елемента — вартість спожитих коштів пр-ва З, вартість новостворену живим працею U + m, W = C+U+m, де U — вартість фонду життєвих коштів працівників матеріального пр-ва, набуває форми зарплати, mдодаткова вартість, присвоюється роботодавцем. m — має дві виміру: 1- абсолютне чи кількісне (в од. вартості), 2- відносне чи якісне (в відсотках) — m' = m/U*100% - відсоток. ставлення маси додаткової вартості до перемінному капіталу одержало назву норми додаткової вартості. Вона характеризує ступінь ефективності живого праці громадському пр-ве. У економічно розвинених країнах у минулому столітті m' = 100%, а нині 350−400%.

7.Стр-ра авансированного промислового капіталу. Постійний і перемінний капитал..

Капитал, функціонуючий у матеріальному пр-ве складається з коштів пр-ва і раб. сили. У процесі їх продуктивного споживання кошти пр-ва переносять свою вартість на створювані товари у постійній незмінною величині. Раб. сила створює наново необход. продукт, відповідний її вартості, і прибавоч. продукт. Відповідно до цим капітал, функцион. у вигляді коштів пр-ва, називається постійним капіталом (З). Капитал, функцион. у вигляді раб. сили, назыв. змінним капіталом (U). Капітал, авансований в матер. пр-во, дорівнює С+U, К=С+U. Стр-ра капіталу, функцион. в матер. пр-ве, характериз. технічного, вартісного і органічного будівлі капіталу. Технич. будова капіталу характериз. ставленням маси коштів пр-ва до кол-ву працівників, і навіть специф. показниками (кол-вом площі, верстатів одному працівникові). Узагальнюючим показником технич. будівлі капіталу явл. вартісне будова капіталу, як ставлення С/U. Зростання продуктивність праці з урахуванням НТП влечёт у себе сниж. вартості коштів пр-ва і товару «раб. сила». У динаміці будова вартісного капіталу викривлене (це зумовлює НТП), спотворюється і технічне будова капіталу. У зв’язку з цим існує поняття органічного будівлі капіталу. Щоб вартісне будова капіталу правильно відбивало його технічне будова, воно має бути звільнено цінових показників, і назыв. органічне будова капіталу. Органічне будова капіталу — це вартісне будова капіталу, оскільки він опред. його технічним будовою б і відбиває у своїй динаміці дійств. зміни технич. будівлі капіталу. 1 і 2 промышл. революції зумовили зростання органічного будівлі капіталу. За період поч. 19 — перв. підлогу. 20 ст. органич. будова капіталу виросло від 4: 1 до 8: 1. У ум. совр. НТР немає чіткої тенденції до зростання органічного будівлі капіталу, що з зростанням наукоёмкости пр-ва (вона потребує кваліфікацію раб. сили та викликає швидке зростання її вартості (U)), і навіть зниження энергоёмкости, материалоёмкостои пр-ва, зростанням фондовіддачі. Ці величини знижують величину постійного капіталу (З). Сучасна ентеепу та уповільнення зростання органич. будівлі капіталу сприяли дуже серйозним соц. наслідків: зменшилася частка раб. сили, зайнятою в крупн. матеріальному пр-ве, одночасно збільшилася їхня частка в соц. сфері, і сфері послуг, де функціонують восновном малі і середні пр-ия із широкою застосуванням людського праці. У сфері послуг у США зайнято 70% трудоспособ. населення — загальмувався зростання безробіття, який обумовлювався у минулому столітті й у перші 70−75 л. нинішнього століття зростанням органічного будівлі капіталу. Стабілізація орган. будівлі капіталу і за припустимий рівень безробіття разом із акціонуванням промислового капіталу при широкому участі працівників відповідних пр-ий зумовили твердження економіки розвинутих країн соц.-ориентированного ринкового хоз-ва. Розвивається соц. партнерство різних шарів населения.

8.Современная трансформація соц. експлуатації раб. силы..

Эксплуатация — доцільне використання коштів пр-ва, раб. сили та ін. об'єктів довгострокового користування. Що стосується робочої сили розрізняють два аспекти експлуатації: 1 — виробничо-технологічний використання творчих св-в раб. сили по пр-ву життєвих благ і рівнем послуг. 2 — социально-економических — в безоплатному присвоєння власниками коштів пр-ва, додаткового продукту, створюваної чужим працею. Виникнення додаткового продукту на найвищих щаблях первісного суспільства призвело до у себе виникнення приватної власності і експлуатації людини людиною. Спочатку соц. експлуатація виникла самої найжорсткішої, рабської формі, подальший прогрес людської цивілізації супроводжувався либирализацией. За сучасних умов в ек. розвинених країнах у через відкликання глибокими якісними змінами робочої сили основі НТП спостерігається зниження рівня експлуатації робочої сили в. На ранніх щаблях капіталізму пр-во складає индивидуально-частных щодо невеликих незавжди економічно стійких пр-ях і ґрунтувалось на найманій ані такого кваліфікованого фізичному праці. Визначальна роль виробничо-господарської діяльності належала власності коштом пр-ва, найманий працівник була майже живим додатком до ниму. За цих умов весь прибавочний продукт, а то й частина необхідного присвоювалися підприємцем. ентеепу та сучасна НТР корінним чином змінили це положення, сучасне матеріальне пр-во в основному стало высоконаукоемким, великим, спеціалізованим, заснованим на акціонерному підприємництво. Таке пр-во передбачає високо кваліфікованих працівників з досить широким загальноосвітніх, загальнокультурним, науково-технічним світоглядом, талановитими в безперервному оновленню професійних знань, вдосконаленню свою кваліфікацію, до науково-технічному творчості. Виникає особливий шар найманих працівників: менеджери, технократи, фінансисти, маркетологи, тепер вони управляють виробництвом і які функціонуванням акціонерного капіталу. Колишні одноосібні господарі перетворилися на акціонерів. Підготовка працівника нової якості і безперервне вдосконалення кваліфікації цю складну справу досить трудомістка, з погляду цього економічно досконалостей. працівники є накопляемый і безупинно оновлюється невіддільний від особистості працівника людський капітал. Висока кваліфікація працівника тепер має вирішальне значення в виробничо-господарської діяльності, вона за суті є визначеної і найчастіше вирішальної часткою капіталу. Акціонерні пр-ия тому відому частину зарплати особливо її преміальну частина таким працівникам виплачується у вигляді акцій. Здійснюються також програми викупу працівниками певну частку або тільки пакети акцій підприємств. Більшість працівників акціонерних підприємств стає їх власниками. Вони різні форми беруть участь у управлінні підприємством, продуктивності праці і дохідність на таких підприємствах зростає у 2−4 разу швидше ніж звичайних фірмах. Наймана робоча сила перестає бути лише формою її купівлі-продажу, він усе більшою мірою стає одним із форм організації виробництв за умов її високої концентрації, сутнісно відбувається відомий підрив товарної форми раб. сили, вона за суті перестає бути товаром. Виникнення нового соціального статусу сучасного найманого працівника і підрив товарної форми робочої сили в свідчить про подальшої лібералізації експлуатації найманої праці про виникнення тенденції до її відмиранню, про наявність і рівня експлуатації найманої праці у сучасних умовах слід судити з розподілу та використання прибутку, як перетворення поверхневою форми додаткової вартості. Основних напрямів використання додаткової вартості є: 1- накопичення капіталу підприємством скеровуються в розширення й вдосконалення пр-ва. 2- платежів до держ. бюджет на загальнонаціональні потреби зокрема і здійснення низки соц. програм. 3- виплата дивідендів власникам акций.

9.Кругооборот промислового капіталу, його стадії і функціональні формы..

Пр-во безупинно і капітал перебуває у безупинному русі. Зупинка капіталу умертвляє його. Розпочавши своє спрямування грошової форми, капітал перебуває в шляху закупівлі необхідних чинників пр-ва, організації відповідних процесів і продажу товарної продукції, потім він повертається у формі виручки від у своїй початкової грошової форми. Рух капіталу здійснюється нібито за колу, і навіть по розширення і зростаючій спіралі. Абстрактна схема кругового руху капіталу, починаючи з вихідної грошової форми і по повернення цю грошову форму і становить кругообіг капіталу. Кругообіг капіталу Д — Д', розгорнуто відбитий символами, набуває вигляду формулы:

Д — Т… П…Т' - Д', де Т — робоча сила коштів пр-ва, Ппр-во, Т' - нові товари (з прибавленной вартістю), Д' - прибуток від реалізації вироблених товарів. З цієї формули видно, що кругообіг капіталу складається з 3 стадій, 3 функціональних форм промислового капіталу: денежный, производительный, товарний капитал.1 стадія осущ. у сфері звернення (ДТ), коли грошовий капітал перетворюється на продуктивний. Виконує підготовку умов здійснення пр-ва шляхом закупівлі чинників пр-ва.2 стадія руху капіталу осущ. у сфері пр-ва. Тут продуктивний капітал перетворюється на товарний капітал. У цьому производ. капітал виконує організацію створення нової товарної маси, і навіть нової створеної вартості, зокрема і додаткової. Виконавши цю ф-ию, продуктивний капітал перетворюється на товарный.3 стадія — у сфері звернення товарний капітал перетворюється на грошовий. Ф-ия товарного капіталу — твір товарної маси, зокрема новоствореної і додаткової вартості, і «повернення пром. капіталу вихідну ден. форму. Стадії кругообігу капіталу послідовно пов’язані між собою, й кожна наступна бере початок у завершенні предыдущей.

10.Оборот капіталу. Основний і оборотний капитал..

Кругооборот характеризує логіку руху промышл. капіталу абстрактної формі, тому що це стосовно лише до однієї производственно-технологическому циклу, завершающемся реалізацією вироблену продукцію. Однак у реальної дійсності пр-во безупинно, воно осущ. як виробничо-технологічних циклів, здійснювані паралельно й асинхронно (їх стадії не збігаються у часі). У зв’язку з цим пром. капітал завжди одночасно перебуває переважають у всіх 3 його організаційних формах, з логічно послідовної трансформацією з кожним в наступну. Безупинне рух капіталу, коли різні його складові одночасно перебувають у різні форми при логічному послідовному перетворення стадій одну до іншої і становить оборот капіталу. Оборот капіталу більш конкретний, ніж кругообіг. Найважливішою якісної рисою є швидкість обороту. 1 оборот — це час, протягом якого до підприємцю з виручки від реалізованої продукції повертається у грошової форми весь авансований капітал, зрослий на величину додаткової вартості. У зв’язку з цим розрізняють основний рахунок і оборотний капітал. Засн. капітал — будинку, машини, устаткування, вони беруть участь у багатьох произв.-технологич. циклах уже багато років, становлять собою основу підприємства. Сировину, матеріали, комплектуючі вироби беруть участь тільки щодо одного продуктивному циклі, цілком у ньому споживаються, переносять свою вартість на створювані товари та утворюють собою оборотний капітал. До обіговому капіталу ставляться також перемінний капітал, вироблені товари та гроші. Розподіл на основний рахунок і оборотний капітал полягає в швидкості обращения.

11.Физический моральний знос основного капитала..

Элементы основний капітал піддаються зносу (втрати фізичних св-в, втрати потреб. вартості, тому — і вартості). Розрізняють фізичний моральний знос. Фізичний знос відбувається у пр-ве, у процесі експлуатації і «поза пр-ва, під физико-химич. впливом оточуючої Середовища. Вартість фізичного зносу чи амортизації поступово переноситься на готовий продукт, за його реалізації при його реалізації з виручки віднімається т.зв. амортизаційний фонд, відповідний вартості фізичного зносу і отримати відшкодування споживання основний капітал. Моральний знос — це старіння елементів основний капітал в результату НТП. Розрізняють два виду моральної зношеності: — Втрата елементами основний капітал частини вартістю зв’язку зі збільшенням производ. праці галузях промисловості чи с/г, — Конструктивне старіння елементів основний капітал — втрата якості і вартості і навіть витіснення їх із пр-ва. Щоб уникнути збитків фізичного і моральної зношеності ел. осн. капіталу осущ. дбайливе зберігання, інтенсифікацію експлуатації (прискорення фізичного зносу до морального), прискорене освіту амортизаційного фонду чи прискорена амортизация.

12.Время обігу субстандартні та його основні части.

Оборот капіталу відбувається у сфері пр-ва у сфері звернення, відповідно час обороту ділиться тимчасово пр-ва та палестинці час звернення. Час пр-ва — цей час перебування капіталу сфері пр-ва, пов’язане з створення нових споживе. вартостей і прибавочн. вартостей. Час звернення — цей час, протягом якого ден. капітал звертається до продуктивна і товарний на грошовий. Структуру цих часів становлять час пр-ва 1. время перебування предмета праці системі виробничих запасов, 2. робочий період — період перетворення предметів праці готовий продукт, 3. перерви у період (естественно-технологические і искусственные).время звернення 1. время перебування товарів складі готової продукції, 2. час здійснення і оформлення актів купівлі-продажу і обгрунтованість розрахунків, 3. час доставки сировини й матеріалів. Щодо кожного з цих елементів часу пр-ва та звернення неодмінно вишукуються резерви їх скорочення. Основні шляху: 1. Організація пр-ва продукції у повному відповідність до запитом та постійний облік запиту споживачів, 2. Научно-техничное удосконалювання принципів і відновлення коштів пр-ва, розширення асортименту продукції, 3. Удосконалення зв’язку, прискорення доставки сировини, осущ. угод купівлі - продаж і др.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайтів: internet і internet.