Правове регулювання ринку паперів

Правовое регулювання ринку бумаг..

Введение

3.

1. Поняття і цілі регулювання. 5.

2. Принципи регулювання ринку. 7.

ценных паперів. 7.

3. Державне регулювання. 8.

российского ринку цінних паперів. 8.

4. Саморегульовані організації. 11.

рынка цінних паперів. 11.

Заключение

12.

Список використовуваної літератури. 13.

Введение

В результаті глибоких інституціональних реформ Росія, ставши на початку 1990;х на шлях формування цивілізованої економіки ринкового типу, домоглася на сьогодні разючих результатів. Попри досить хаотичне розвиток ринку на протягом цього часу, на цьому етапі вже сформувалася, хоч і неповноцінна, але реально функціонуюча класична система трирівневого фінансування економіки. Така система, як відомо, складається з бюджетного фінансування, системи банківського кредитування й немає прямих інвестицій через механізми ринку. У цьому, системі пряме інвестування слід приділити найбільша увага, оскільки два складові обмежені. Ресурси державного бюджету предельны з самої сутності її формування, бюджетне фінансування на повинен не може служити є основним джерелом коштів на розвитку. Банківська система у сенсі і більше мобільна, й володіє великим потенціалом, проте, попри величезні акумульовані банками кошти, навіть їхнього замало повноцінного фінансування всього ринкового механізму. І тільки механізми прямого й опосередкованого інвестування зі своїми воістину безкрайому потенціалом можуть виступити на ролі сили, двигающей розвиток різних структур, діючих над ринком, отже й всієї російської економіки. Але механізми такого інвестування можуть щось заробити у повною мірою лише за умови в добре організованій і захищеної від неринкових ризиків інфраструктури ринку, що є усе ж системою, що дозволяє перекачувати кошти зацікавлених інвесторів лише з областей економіки інші, цим, розвиваючи економіку страны.

Государство, проте, на повинен стояти осторонь процесів інвестування, й тут державі всього-на-всього відводиться роль організатора і регулятора системи сторонніх інвестицій. Державні структури покликані виступатимуть і проти як структуроутворюючої сили, й у ролі регулюючих органів, передусім через механізми законодавчого регулювання.

Инфраструктура ринку складна й різноманітна. Важливою її складовою є ринок цінних паперів. На даному етапі ринок цінних паперів у Росії значною мірою вже сформований: є держава й емітенти цінних паперів, численні компанії та підприємства, і навіть держава й муніципальні освіти, є держава й інвестори, зацікавлені у найкращому собі розміщення коштів. Очевидним стає необхідність існування структур, які б з обопільною вигодою собі, безпекою і зручністю двом цим зацікавлені сторони проводити операції із цінними паперами. Тут слід справити й структури, провідні облік прав власності на цінні папери спрощують процедури переходу прав власності під час операції із нею (реєстроутримувачі, депозитарії і трансфер-агенты). З огляду на специфіку ринку паперів необхідне й наявність організацій, професійно працівників ньому як посередників (брокерські інвестиційні компанії та банки). Важливою складової ринку цінних паперів також і функціонування структур, безпосередньо здійснюють організацію торгівлі цінними паперами (структури біржовий і позабіржового торгівлі).

Исторически склалося, що, починаючи із появи самих цінних паперів, функцію організаторів торгівлі цінними паперами завжди виконували біржі, і навіть близькі до них щодо сутності спеціалізовані позабіржові організовані системи. У нашій країні стала винятком, і сьогодні у Росії сформувався і реально функціонує ряд торгових систем, переважна більшість яких біржі.

Данная дипломна робота присвячена розгляду питань, що стосуються діяльності саме організаторів торгівлі цінними паперами. У цьому роботі розглядатимуться: теоретичні і практичні аспекти біржовий і позабіржового торгівлі цінними паперами, які діють даному етапі у Росії біржові і позабіржові системи торгівлі, їх структура, принципи функціонування та внутрішні правила, особливу увагу буде приділено розгляду ролі державного регулювання і правовим основам діяльності організаторів торгівлі цінними паперами, буде порушено ще й недоліки як самих торгових систем, і діяльності державними структурами з їхньої регулированию.

1. Поняття і цілі регулирования

Регулирование ринку цінних паперів (р.ц.б.) — це впорядкування діяльності ньому всіх учасників і операцій з-поміж них із боку організацій, уповноважених суспільством для цієї действия.

Регулирование р.ц.б. охоплює усіх її участников:

— эмитентов,.

— инвесторов,.

— професійних фондових посредников,.

— організацій інфраструктури рынка…

Регулирование учасників ринку то, можливо зовнішнім і внутренним.

Внешнее регулирование — це подчинённость діяльності цієї організації нормативних актів держави, інші організації, міжнародним соглашениям.

Внутреннее регулирование — це подчинённость діяльності цієї організації її власним нормативних документів: статуту, правилами і іншим внутрішнім нормативних документів, визначальним діяльність цієї організації у цілому, її підрозділів, і її працівників.

Регулирование р.ц.б. охоплює всі види роботи і всі види операцій ньому:

— эмиссионные,.

— посреднические,.

— инвестиционные,.

— спекулятивные,.

— залоговые,.

— трастові і т.п.

Регулирование р.ц.б. здійснюється органами чи організаціями, уповноваженими виконувати функції регулювання. З цих позицій различают:

государственное регулювання ринку, здійснюване державними органами, до компетенції яких входить виконання тих чи інших функцій регулирования, регулирование із боку професійних учасників р.ц.б., чи саморегулювання ринку, цей процес в цей час розвивається подвійно. З одного боку, держава має передавати частину власних функцій із регулювання ринку уповноваженим чи отобранным їм організаціям професійних учасників р.ц.б. З іншого боку, США можуть самі домовитися у тому, що ними організація отримує якісь права регулювання стосовно до всіх учасників даної организации, общественное регулювання, чи регулювання через думку, кінцевому счёте саме реакція широких шарів суспільства взагалі якісь дії над ринком цінних паперів є першопричиною, через яку починаються ті чи інші регулятивні дії держави або професіоналів рынка.

Регулирование ринку цінних паперів зазвичай має такі цели:.

— підтримка порядку над ринком, створення нормальних умов всіх учасників рынка,.

— захист учасників ринку від недобросовісності й шахрайства окремих осіб, або організацій, від злочинних организаций,.

— забезпечення вільного і відкритого процесу ціноутворення на цінних паперів з урахуванням від попиту й предложения,.

— створення ефективного ринку, у якому завжди є стимули для підприємницької діяльності, і якому кожний ризик адекватно вознаграждается,.

— в певних випадках створення нових ринків, підтримка необхідних суспільству та ринкових структур, ринкових починань і нововведень і т.п.,.

— вплив ринку з досягнення якихось громадських цілей (наприклад, для підвищення темпів економічного зростання, зниження безробіття і т.д.).

Процесс регулювання над ринком цінних паперів включает:.

создание нормативної бази функціонування ринку, тобто. розробка законів, постанов, інструкцій, правил, методичних положень та інших нормативних актів, які ставлять функціонування ринку на загальновизнану та всіма соблюдаемую основу, отбор професійних учасників ринку, сучасний р.ц.б., як, мабуть, будь-який інший ринок, неможливий без професійних посередників. Проте чи будь-яка особа або решта організацій можуть забрати місце такого посередника. Щоб це, необхідно задовольнити певним вимогам за знаннями, досвіду і капіталу, які уповноваженими цього регулюючими організаціями чи органами, контроль над виконанням виконання всіма учасниками ринку і правил функціонування ринку, цей контроль виконується відповідними контрольними органами, систему санкцій за відхилення від і правил, встановлених над ринком, такими санкціями можуть бути: усні і письмові попередження, штрафи, кримінальні покарання, виключення з лав учасників рынка.

2. Принципи регулювання рынка ценных бумаг

Принципы регулювання російського р.ц.б. великою мірою залежать від у політичних і нових економічних умов, але водночас вони мають відбивати і перевірену часом історичну практику світового р.ц.б.

Основные принципы:.

1. Поділ підходів регулювання відносин між емітентом і інвестором, з одного боку, взаємин із участю професійних учасників ринку — з іншого. У першій зв’язці регулюються відносини між власником прав по цінної папері та обличчям за нею зобов’язаним, у другий — відносини, у яких полягають і виконуються угоди між емітентом і професійним учасником, інвестором, і професійним учасником чи між професійними участниками,.

2. Виділення із усіх видів ц.б. про інвестиційних, тобто. тих, які випускають масово, серіями (траншами) і може швидко поширюватися і ринок яких то, можливо швидко організований. Саме через такі папери потребують ретельному регулюванні, оскільки такими інструментами зловмисники можуть завдати великої шкоди учасникам рынка,.

3. Максимально широке використання процедур розкриття інформації про учасників ринку — емітенти, великих інвесторів і фахових учасників. Цим механізмом досягається можливість отримання учасниками ринку інформації друг про одному до ухвалення ділових рішень під час операції на рынке,.

4. Необхідність гарантування конкуренції як механізму об'єктивного підвищення якості послуг і тенденції зниження їх вартості. Цей принцип реалізується через неприйняття регулятивних документів, роблять преференції окремим учасники ринку. Усі суб'єкти регулювання мають рівні права перед регулюючими органами — в нормах не згадуються конкретних імен чи фірмові названия,.

5. При Поділі повноважень між регулюючими органами слід виходити із те, що нормотворчість і нормоприменение нічого не винні поєднуватися одним лицом,.

6. Забезпечення гласності нормотворчості, широке публічне обговорення напрямків вирішення питань ринку. Такий принцип підвищує якість нормотворчості та її объективность,.

7. Дотримання принципу наступності російської системи регулювання р.ц.б., має певну пам’ятати історію та традиції. Слід враховуватиме й все дедалі більшу інтеграцію національного ринку міжнародною. Неефективно починати будувати нової судової системи регулювання ринку «з центру поля », необхідно практично враховувати досвіду світового фінансового ринку, якісно переробляти його й використовувати вдалі регуляционные рішення. Не слід робити з цього досвіду догми, т.к. повторення чужих помилок може уповільнити прогрес в регулюванні рынка,.

8. Оптимальний розподіл функцій регулювання р.ц.б. між державними і недержавними органами управління (комерційними організаціями, громадськими организациями).

3. Державне регулирование российского ринку цінних бумаг

Государство російському р.ц.б. виступає в качестве:

эмитента під час випуску державних цінних бумаг, инвестора при управлінні великими портфелями акцій промислових предприятий.

профессионального учасника під час торгівлі акціями у ході приватизаційних аукционов, регулятора під час написання законодавства і підзаконних актов, верховного арбітра в суперечках між учасниками ринку системою судових органов.

Государственное регулювання р.ц.б. — це регулювання із боку громадських органів державної власти.

Система державного регулювання ринку включает:

государственные й інші нормативні акты, государственные органи регулювання і контроля.