Инвестиционная стратегія в Украине

смотреть на реферати схожі на «Інвестиційна стратегія України «.

ДГУ.

ПО КУРСУ.

МАКРОЭКОНОМИКА.

НА ТЕМУ.

Інвестиції та би їхнє місце у економічній системі УКРАИНЫ.

СТУДЕНТКИ ФАКУЛЬТЕТУ ССМК.

ГР. ЗМ 98−1.

НЕСТЕРЕНКО ТАТЬЯНЫ.

ДНЕПРОПЕТРОВСК.

1999 г.

ПЛАН.

Вступление.

1. поняття инвестиции.

2. Структура инвестиций.

3. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦИКЛ.

4. Структура інвестиційного циклу у будівництві. КАПИТАЛЬНЫЕ.

ВЛОЖЕНИЯ.

5. ВПЛИВ ИНФЛЯЦИИ.

6. ПОНЯТТЯ эффективностИ инвестиций.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

Вступление.

Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебував у центрі уваги економічної науки. Це пов’язано з тим, що інвестиції зачіпають самі глибинні основи господарську діяльність, визначаючи процес економічного зростання загалом. За сучасних умов вони найважливішим засобом забезпечити умови виходу зі економічної кризи, структурних зрушень на народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарську діяльність на мікроі макроуровнях.

Актуальним нині є поглиблене теоретичне дослідження ринкових форм і немає механізмів інвестиційної діяльності на мікроі макрорівнях. Не менше значення має тут також дослідження джерел постачання та коштів формування інвестиційних ресурсів у сучасних умовах перехідною економіки Украине.

Сформована нині у Україні економічна ситуація значно ускладнює інвестиційного розвитку: потрібно розробка адекватного ринковим відносинам інвестиційного механізму, органічно поєднала форми приватного й державного інвестування, оптимізації взаємозв'язків різних суб'єктів інвестиційної діяльності, розробки відповідної законодавчо-нормативної бази й інших заходів, які регламентують інвестиційний процес, на рівні окремої фірми, компанії галузі, і лише на рівні національної економіки целом.

1. поняття инвестиции.

Саме поняття інвестиції (від латів. investio — вдягаю) означає вкладення капіталу галузі усередині країни та по закордонах. Розрізняють фінансові (купівля цінних паперів) і реальні інвестиції (вкладення капіталу в промисловість, сільському господарстві, будівництво, освіту й др.).

Реальні інвестиції є вкладення капіталу якусь галузь економіки чи підприємство, результатом чого є освіту нового капіталу чи прирощення готівкового капіталу (будинку, устаткування, товаро-материальные запаси й т.д.). Фінансові ж — вкладення капіталу (державного чи приватного) в акції, облігації, інші цінних паперів. Тут приросту реального капіталу немає, відбувається лише купівля, передача титулу собственности.

Поняття інвестиційних ресурсів охоплює виготовлені кошти виробництва, тобто. всі види інструмента, машини, устаткування, фабричнозаводські, складські, транспортні засоби та збутову мережу, використовувані в виробництві товарів та послуг і доставці їх до кінцевого споживача. Процес виробництва та накопичення цих коштів виробництва називається инвестированием.

Інвестиційні товари (засоби виробництва) від споживчих товарів тим, що задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші роблять це побічно, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. Фактично, за змістом, інвестиції представляють той капітал, з якого збільшується національне багатство. У цьому слід пам’ятати, термін «капітал» має на увазі гроші. Щоправда, менеджери і економісти часто говорять про «грошовому капіталі», маю на увазі гроші, які можна використані на закупівлю машин, устаткування й інших засобів виробництва. Проте, гроші, як такі, щось виробляють, отже, їх можна вважати економічним ресурсом. Реальний капітал — інструмент, машини, устаткування, будівлі і інші виробничі потужності - це економічний ресурс, гроші, або фінансову капітал, таким ресурсом не являются.

Інвестиції - те, що «відкладають» на завтрашнє, щоб мати можливість більше споживати у майбутньому. Одна частина інвестицій — це споживчі блага, які використовують у поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції збільшення запасів). Інша ж частина інвестицій — це, які йдуть розширення виробництва (вкладення будинку, машини та сооружения).

У системі національних рахунків України статистика інвестицій (капітальних вкладень) включає тільки матеріальні витрати (на машини, будинку, споруди), але з враховує найважливіші інвестиції в «знання», «інтелект», наукові дослідження й освіту. Такий підхід, при якому інвестиції включається лише матеріальні компоненти, Демшевського не дозволяє точно визначати дійсний обсяг инвестиций.

Отже, під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, які йдуть збільшення реального капіталу суспільства, цебто в розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це то, можливо пов’язані з придбанням нових автомобілів, будинків, транспортних засобів, і навіть з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди слід залучити і скоротити витрати освіту, наукові дослідження й підготовку кадрів. Ці витрати є інвестиції в «людський капітал», котрі з сучасному розвитку економіки мають дедалі більше й великої ваги, бо, зрештою, саме результатом людської діяльності виступають будівлі, і споруди, і машини, й устаткування, і найголовніше, основний чинник сучасного економічного розвитку — інтелектуальний продукт, який визначає економічне становище у світовій ієрархії государств.

2. Структура инвестиций.

Структуру інвестицій, можна уявити з допомогою такої схеми (див. схему 1).

Схема 1.

Структура инвестиций.

У системі міжнародних взаємин розширеного відтворення інвестиції виконують найважливішу структуроутворювальну функцію. Від, в які галузі народного господарства вкладаються кошти на його розвитку залежить майбутня структура економіки: чи переважати будуть машинобудівні заводи, випускають сільгосптехніку чи машинобудівні заводи, випускають військової техніки і спорядження. Або, далі, переважання буде боці будівельних фірм, що спеціалізуються з спорудженні великих виробничих комплексів, чи за будівельних фірм, будують комфортне жилье.

Приватні інвестиції, переважно, повністю зосереджені на завданню одержання прибутку. Отже, рівнем прибутковості кожної окремої галузі, підгалузі, окремого підприємства визначається рівень інвестиційної перевагу цієї галузі, підгалузі, предприятия.

Прибутковість — цей найважливіший структурообразующий критерій, визначальний пріоритетність інвестицій. Недержавні джерела інвестицій направляються насамперед у високорентабельні галузі із швидкою оборотністю капіталу. У умовах, сфери економіки з повільної окупністю вкладених коштів, залишаються недоинвестированными.

Надмірне інвестування призводить до інфляції недостатнє ж — до дефляции.

Перехід до ринкових відносин в інвестиційної сфері передусім стосується її джерел. Інвестиції можуть здійснюватися рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (амортизаційні відрахування, прибуток, грошові накопичення, заощадження громадян, юридичних осіб і ін.), залучених фінансових коштів інвесторів (банківські, бюджетні, облігаційні кредити, і навіть кошти, отримані від продажу акцій, облігацій, пайових та інших внесків громадян, і юридичних), бюджетних інвестиційних асигнувань і запозичених фінансових ресурсів (кредити, займы).

Про те, як змінюється структуру формованих інвестиційних ресурсів, з розвитком України ринкових відносин, можна судити з даним табл.1.

Як очевидно з даних таблиці 1, структура інвестиційних ресурсів, що складається України на останнім часом, перестав бути оптимальної і це наочно засвідчують факти за однією із найбільш індустріально розвинених областей — Дніпропетровської. Так, частка однієї з основні джерела інвестицій — амортизації, надзвичайно низька й в 1992 р. займала загалом обсязі 0,41%, в 1993 р. — 2,1%, 1994 р. — 3,2%, а 1996 р. — 38%, що свідчить про переломлення ситуації у потрібному напрямі. За аналізований період кардинально змінилася роль прибутку як однієї з найважливіших ресурсів на формування інвестиційних коштів: вона зросла із чотирьох% в 1992 р. до 49,4% в 1993 р., 7,3% 1994 р. і 43,6% в 1996 р., хоча такі різкі перепади протягом незначного часу, звісно, що неспроможні позитивно проводити інвестиційний клімат, що відзначається стабільністю лише за умов більш-менш усталеної структури інвестицій. Приблизно однакову частину складають, в аналізовані роки, власні грошові накопичення інвесторів: в 1992 р. — 19%, в 1993 р. -21%. Змінювалася роль залучених фінансових коштів: з 76% в 1992 р. до 19% в 1993 р., 11,3% в 1994 р., 12,8% в 1996 р., щоправда в 1992 р. у цю статтю входили кошти, які відпускаються їх бюджетних джерел, і з 1993 р. бюджетні гроші засоби виділено на окрему статтю. Дуже знаменною віянням часу є зміна ролі такий статті як прибутки від акцій, які, ясна річ, має зростати і далі: з 0,02% в 1992 р. до 2,86% в 1993 р., 2,7% в 1994 р. і 0,5% в 1996 г.

Таблиця 1.

Джерела інвестицій у Дніпропетровській області протягом 1992;1996гг.

|Источники вкладень |Одиниці виміру |в % від виробленого | |1992 р. |млн. крб. | | |Амортизаційні відрахування |1042,3 |0,41 | |Прибуток |9765,4 |3,87 | |Власні грошові накопичення |48 726 |19,31 | |Залучені фінансові ресурси | | | |(включаючи кредити) |192 806 |76,39 | |Доходи від акцій |65,404 |0,02 | |Разом: |252 405,1 |100,0 | | | | | |1993 р. |млн. крб. | | |Амортизаційні відрахування |291 647 |2,1 | |Прибуток |6 906 434 |49,38 | |Власні грошові накопичення |2 995 776 |21,4 | |Залучені фінансові ресурси |2 713 919 |19,4 | |Доходи від акцій |400 000 |2,86 | |Бюджетні кошти |679 441 |4,86 | |Разом: |13 987 217 |100,0 | | | | | |1994 р. |млн. крб. | | |Амортизаційні відрахування |662 234 |3,2 | |Прибуток |15 329 091 |73,0 | |Внески в статутні фонди інших | | | |підприємств |102 945 |0,5 | |Облігації |180 172 |0,9 | |Акції і депозити |559 356 |2,7 | |Інші залучені кошти |1 521 150 |7,2 | |Бюджетні й позабюджетні кошти |2 631 749 |12,5 | |Разом: |20 986 697 |100,0 | | | | | |1996 р. |тис. грн. | | |1. Амортизаційні відрахування |529 628,2 |38,0 | |Прибуток |606 610,7 |43,6 | |Внески в статутні фонди інших | | | |підприємств |19 623,3 |1,4 | |Облігації |2387,5 |0,2 | |Акції і депозити |6464,2 |0,5 | |Інші залучені кошти |148 945,8 |10,7 | |Бюджетні й позабюджетні кошти |77 340,2 |5,6 | |Разом: |1 390 999,9 |100,0 |.

3.ИНВЕСТИЦИОННЫЙ ЦИКЛ.

За характером формування інвестицій, у сучасній макроекономіці прийнято розрізняти автономні і індуковані инвестиции.

Під автономними інвестиціями розуміється створення нової капіталу незалежно від норми відсотка чи рівня національного доходу. Причинами появи автономних інвестицій є зовнішні чинники — інновації (нововведення), переважно пов’язані із дивовижною технічною прогресом, розширення зовнішніх ринків, приріст населення, перевороти, війни. Найбільш типовим прикладом автономних інвестицій є інвестиції державних або громадських організацій, пов’язані з будівництвом військових і цивільних споруд, доріг тощо. Під индуцированными інвестиціями розуміють створення нової капіталу результаті збільшення рівня споживчих витрат. Автономні інвестиції дають початковий поштовх зростання економіки, викликаючи ефект мультиплікації, а індуковані, будучи результатом зрослого доходу, призводять до його подальшому росту.

Процес формування та використання інвестиційних ресурсів охоплює певного періоду, яку заведено називати інвестиційним циклом. Якщо розглядати реальні інвестиції, він входять такі етапи: наукові розробки, проектування, будівництво, освоєння. Його можна наступній схемою (схема 2).

Схема 2.

Структура інвестиційного циклу в строительстве.

Інвестиції грають центральну роль економічному процесі, вони визначають загальне економіки. Через війну інвестування засобів у економіку збільшуються обсяги виробництва, зростає національний дохід, розвиваються і собі уперед, у економічному суперництві галузі й підприємства у найбільшою мірою задовольняють попит тих чи інші товари та. Отриманий приріст національного доходу частково знову накопичується, відбувається подальше збільшити виробництво, процес повторюється безупинно. Отже, інвестиції, які утворюються з допомогою національного доходу на результаті його розподілу, самі зумовлюють його зростання, розширене відтворення. У цьому, ніж ефективніше інвестиції, тим більше коштів зростання національного доходу, то більша абсолютні розміри накопичення (при даної його частці), які можна знову вкладено в виробництво. При досить високої ефективності інвестицій приріст національного доходу може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному зростанні потребления.

4. Структура інвестиційного циклу в строительстве.

КАПИТАЛЬНЫЕ ВЛОЖЕНИЯ.

Більша частина інвестиційної діяльності посідає будівельний сектор экономики.

Будівництво — одну з найбільших галузей народного господарства, що включає будівельно-монтажні підрядні, проектно-пошукові, проектно-конструкторські організації та фірми, науково дослідницькі установи будівельного профілю, органи господарського управління будівництвом, і навіть різноманітне число малих і середніх приватних і колективних будівельних фірм. Процес будівництва відрізняється, як правило, великий тривалістю, капіталоємністю і матеріалоємністю, продукція носить індивідуальний характер, оскільки варта окремого замовника. Кожен об'єкт будівництва здійснюється за індивідуальному проектові і прив’язаний до визначеної території, тому кошти праці та робоча сила постійно переміщують із одного об'єкта на інший. Кінцевим результатом будівництва є будівельна продукція, що є здані в експлуатацію виробничі потужності і основні фонди за повною кошторисної вартості. Частка цієї продукції валовому національному продукті становить приблизно 9%.1.

Значна частка власності капітальних вкладень здійснюється минаючи стадію будівництва, наприклад, як витрат на транспортних коштів, сільськогосподарської техніки, устаткування, не що вимагає монтажу тощо. З допомогою капітальних вкладень здійснюється регулювання пропорцій і темпів розвитку окремих галузей народного хозяйства.

До капітальним вкладенням ставляться видатки будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, що вимагає і що вимагає монтажу, був у кошторисах для будівництва, виробничого інструменту та господарського інвентарю, які включаємо в кошторису будівництва, машин і устаткування, оргтехніки, не які входять у кошторису будівництва, інші капітальні витрати й работы.

Відтворення основних фондів народного господарства відбувається у вигляді з трьох основних каналів надходження інвестицій: державних капітальних вкладень, капітальних вкладень, здійснюваних з допомогою підприємств і виробничих компаній, інвестицій, здійснюваних з допомогою ресурсів інвестиційних фондів і виробничих компаній, формованих з урахуванням акумуляції коштів населения.

Із загальної величини інвестицій більша частина припадає на капітальні вкладення розширене відтворення, є основним джерелом якого є національний дохід. Про величині цих вкладень, званих чистими інвестиціями, можна судити з приросту основних фондів, хоча точного відповідності з-поміж них кожний час може бути. Ілюстрацією даного становища тут може бути схема 3. Іншим джерелом капітальних вкладень є амортизаційний фонд. Середня зношеність основних фондів, особливо з робочим машинам і устаткуванню, економіки України досить великою і 1991 р. становила 45%, зокрема у промисловості - 51,3%, сільське господарство — 27,1%, будівництві - 64,5%. У 1993 р. показник зносу основних фондів кілька знизився і становить 33,1%, зокрема у промисловості - 37,8%, сільське господарство — 20,7%, будівництві - 42,1%. 2.

1 Статистичний щорічник України у 1995 рік. До. Техніка, 1996, с. 12.

2 Народне господарство України у 1991 року. Статистичний щорічник. К.

Техніка. 1992, с. 256.

Народне господарство України у 1993 року. Статистичний щорічник. К.

Техніка. 1994, с. 74.

Валові инвестиции.

На 1 січня Річний обсяг ВНП.

На 31 декабря.

а) Дедалі більша экономика.

Валові инвестиции.

На 1 січня Річний обсяг ВНП На 31 декабря б) Статична экономика.

Валові инвестиции.

На 1 січня Річний обсяг ВНП На 31 декабря в) Сокращающаяся економіка Схема 3. Дедалі більша, статична і стагнирующая экономика.

У зростання економіці (а) валові інвестиції перевищують амортизацію, що означає, що міра капіталу зростає. У статичної економіці (б) валові інвестиції повністю заміщають капітал, спожитий у процесі виробництва річного обсягу продукції. У стагнуючої економіці (в) валових інвестицій недостатньо, щоб замістити капітал, спожитий у річному виробництві. У результаті відбувається скорочення обсягу капіталу экономике.

Розрізняють галузеву і територіальну, технологічну і відтворювальну структуру капітальних вложений.

Для технічного відновлення виробництва велике значення має тут використання капітальних вкладень на реконструкцію діючих підприємств. У зв’язку з цим дуже важливо встановити доцільне співвідношення між вкладеннями до нового будівництво, реконструкцію, модернізацію структури і розширення існуючих виробничих мощностей.

У, наприклад, межі 90-х рр., змінено технологічна і відтворювальна структура промислових інвестицій: на активні елементи основний капітал — машини та устаткування — на початку 1980;х доводилося 62% інвестицій, а початку 90-х — 85%. На модернізацію устаткування — відповідно 52 і 75%1. У ФРН, нині, більш 80% капіталовкладень іде на модернізацію устаткування та заміну устаткування, і тільки 20 можна % - розширення потужностей. 2.

Про те, як складається дана структура капітальних вкладень, в народному господарстві України, можна судити з наступним даним (табл.2).

Таблиця 2.

Відтворювальна структура капітальних капіталовкладень у Україні 1980; 1995 рр., в % з об'єктів виробничого назначения.

| | | | | | | | | | |Показники |1980|1985|1990|1991|1992 |1993 |1994|1995| | | | | | | | | | | |Капітальні вкладення, |100 |100 |100 |100 |100 |100 |100 |100 | |всього | | | | | | | | | |зокрема спрямовані | | | | | | | | | |України на технічне | | | | | | | | | |переозброєння і |39,8|44,8|61,1|61,1|62,0 |57,2 |58,6|54,6| |реконструкцію діючих | | | | | | | | | |підприємств | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |розширення діючих |30,4|22,8|14,7|15,4|29,4 |33,3 | | | |підприємств | | | | | | |34,7|33,2| | | | | | | | | | | |на нове будівництво |29,8|31,1|19,9|16,6| | | | | | | | | | |8,6 |9,5 | | | |деякі об'єкти | | | | | | | | | |діючих підприємств | | | | | | |6,7 |12,2| | |- |1,3 |4,3 |6,9 | | | | |.

1Макконнэлл До., Брю З., Економікс, т.1, М., Наука, 1993, с. 238.

2Экономика розвинених країн, М., Вищу школу, 1990, с. 270.

Як очевидно з аналізу даних таблиці 2 частка капітальних вкладень, вкладених у реконструкцію, розширення й технічне переозброєння підприємств зросла з 70,2% в 1980 р. до 76,5% в1991, а частка коштів, вкладених у технічне переозброєння і реконструкцію у тому обсязі, зросла ще більше значніша: з 39,8% до 61,1. А нова будівництво, відповідно, зменшилося з 29,8% до 16,6%.

Зростання ефективності капітальних вкладень може бути передусім з допомогою вкладень інтенсивного типу. На жаль, статистика поки що не розрізняє обидва типу капітальних вкладень. Звісно ж, що у практиці статзвітності подібні розмежування було б запровадити. Це могло б б служити важливим критерієм стимулювання інвестицій та відповідній політики налогообложения.

Існує проблема вибору між споживанням сьогоднішнім і завтрашнім. Що більшу частина виробленого сьогодні ми збережемо і інвестуємо, тим більше в нас можливостей споживати завтра. Навпаки, що більше сьогоднішніх ресурсів ми використовуємо («проїмо»), тим менше в нас шансів на значне зростання виробництва та вищий рівень споживання майбутньому. У цьому полягає таки головною причиною того, чому низький рівень заощаджень може стати серйозною проблемою для народного хозяйства.

До 1990 р. економіка України, хоч і розвивалася неефективно, все-таки мала позитивні прирости національного доходу (2% - в 1986 р., 4,9% - в 1987 р., 2,3% - в 1988 р., 4,1% - в 1989 г.). У 1989 г. обсяг виробленого національного доходу збільшився (проти 1985 р.) на 14%. Починаючи з 1990 р. і особливо з 1991 р., України як уже почалися загального спаду производства.

У 1992;1996гг. спад виробництва, у Україні значно збільшився. У 1993 р., наприклад, обсяг національного доходу скоротився (порівняно з 1990 р.) на 39,4%, продукції промислового виробництва — відповідно на 17,8%, продукції сільського господарства — на 21,8%, виробництво товарів народного споживання — на 29,1% (зокрема продовольчих товарів -на 34,6% і непродовольчих -на 27,5%).

Розвиток економіки цей період відбувався за значною мірою під впливом ціни енергоносії. У грудні 1993 р. нафтові ціни збільшилися (тоді як груднем 1991 р.) в 14 з лишком тисяч разів і газ — 7,5 тисяч разів. Внутрішні ціни на всі вугілля збільшились протягом цей період більш ніж 3,4 тисяч разів. Чергове підвищення цін вугілля (в 4,8 разу), яке сталася на початку 1994 р., своєю чергою, призвело до новому підвищення цін в стране.

У 1990;1996гг., економіки України лише відтворювалася, а й погіршувалася стара, успадкована від колишнього Союзу, деформована структура, яка має внутрішніх стимулів саморозвиватися і перевантажена енергоі материалоемкими производствами.

У результаті значного погіршення ситуації у економіці, на більш кризової ситуації виявилося капітальне будівництво. У 1993 р. обсяги капітальних вкладень і будівельно-монтажні роботи зменшилися (порівняно з 1990 р.), відповідно, на 54% і 48%, тобто наполовину.

Факторний аналіз причин розвитку інвестиційного кризи, виконаний з використанням методів міжгалузевого балансу, підтверджує, що з збільшенні в 1992 р. (тоді як 1991 р.) обсягу валової продукції будівництва (в фактичних цінах) в 36 раз — вплив чинника підвищення ціни будматеріали і конструкції становив 28%, (чи 10,1 разу) цієї величини, чинника підвищення ціни паливно-енергетичних ресурсів — 8% (чи 2,9 разу), чинника збільшення вартості вантажних перевезень — 5% (чи 1,8 разу), чинника підвищення заробітної плати у будівництві - 25% (чи 9 раз), чинника змін — у систему оподаткування продукції будівництва — 18% (чи 6,8 разу), інших чинників — 16% (чи 4,9 раза).

Істотних змін зазнала і може виробничого потенціалу України. Порушилися інвестиційні процеси та в відтворенні основних фондів. Однією з головних цього стало невідповідність між їх до реальної і фактичною стоимостью.

У найгіршому разі 1990 р. загальна вартість основних фондів (враховуючи американських доларів) досягла офіційним курсом Національного банку України України (1дол.=0,64крб) 740,6 млрд. дол., а, по ринковому і обмінному интуристовскому (1дол.=4крб.) — 118,5 млрд. дол., як і відповідало, приблизно, їх до реальної стоимости.

З урахуванням переоцінки на 1 травня 1992 р. під кінець року загальна вартість основних фондів (враховуючи американських доларів) стала складати по офіційним курсом Національного банку України (1 дол. = 637 крб.) 9,42 млрд. дол., а, по неофіційному ринковому (1 дол. = 750 крб.) 8 млрд. дол., тобто за розрахунках по офіційним курсом вона (тоді як 1990 р.) майже 79 раз, а, по ринковому — майже 14,8 раз, що є економічним абсурдом і і не відповідає реальности.

Після нової переоцінки на 1 серпня 1993 р. до кінця 1993 р. загальна вартість основних фондів (враховуючи американських доларів) становила за курсом Національного Банку України (1 дол. = 12 610 крб.) 27,2 млрд. дол., а, по неофіційному ринковому (1 дол. = 32 000крб.) — 10,9 млрд. дол., то є, по офіційним курсом, вона зросла (порівняно з 1992 р.) в 2,9 разу, а, по ринковому — в 1,36 раза.

Отже, до кінця 1993 р. під час розрахунків по офіційним курсом загальна вартість основних фондів зменшилася (тоді як 1990 р.) в 26,7 разу, а на ринковому — майже 11 разів у тому числі основних виробничих фондів — в 8,6 разу, і невиробничих — в 23,1 раза.

Навіть якщо його поступово переорієнтовуватися під вартість основних фондів (в американських доларах), що склалася до їх переоцінки — 1990 р. (118,5 млрд. дол.), то, на 1 січня 1994 р., з урахуванням приросту фондів в 1991;1993гг., вартість всіх основних фондів можна накинути у 127 млрд. дол., чи з ринковому курсу долара, і українського карбованца — в 4.064.000 млрд. укр. крб. Отже, на 1 січня 1994 р., індекс недооцінки фондів становив (при справжніх ринкових курсах долара, і українського карбованца) 10,6 разу, як і відповідає реальну вартість основних фондів в Украине.

Зниження реальну вартість основних фондів і несистематичне проведення їх індексації за умов гіперінфляції призвело до суттєвого погіршення їх відтворення у зв’язку з недоотчислением значні обсяги амортизації і недовиконанням нею своїх можливостей. За 1990;1993гг. народне господарство України недоотримало 16 003 млрд. крб. (в порівняльних цінах 1993 р.) амортизаційних відрахувань, які дозволили б, за умов дефіциту держбюджету, нормалізувати інвестиційну деятельность.

Поза тим, що інвестиції впливають загальну ефективність господарювання і можливість зростання в довгостроковій перспективі, вони також надають пряме та швидке вплив на зайнятості й суспільстві доходи. Наприклад, знижуються інвестиції у житлове будівництво, зростає безробіття серед будівельних робочих, їх сукупні доходи знижуються, отже, скорочується та його попит на товари та, вироблених у інших галузях. Це спричиняє скорочення доходів населення і зниження зайнятості у цих галузях. З іншого боку, скорочення інвестицій у будівництво надає негативне вплив тих галузі, котрі постачають матеріали самих будівництва, для субпоставщиков галузі будівельних матеріалів і т.д.

Інвестиції, здійснювані підприємством належала для розширення свого виробничого апарату, грають стимулюючу роль для всієї економіки. Купівля підприємством інвестиційних товарів, наприклад, різноманітних машин, тягне загальне збільшення попиту товарному ринку, аж сприяє зростання економіки в целом.

Отже, інвестиції як впливають розширення потужностей у в довгостроковій перспективі, а й подають істотне вплив те що, в якій мірі використовуються вже наявні потужності. Не меншою мірою, на рівень використання потужностей, впливають інвестиції в товаро-материальные запаси — тобто перевищення приросту запасів за їх витрачанням. Тому коливання в інвестиційному процесі - важливий чинник зміни темпи зростання як і короткостроковій, і у довгострокової перспективе.

5. ВПЛИВ ИНФЛЯЦИИ.

Не всякі інвестиції грають позитивну роль економічному процесі. Інвестиції можуть бути і «помилковими», тобто, спрямованими в безперспективні сектори й ті види виробництва. Це трапляється зазвичай через зрадливої інформації про майбутнє. Коли органи господарського управління, котрі приймають рішення про інвестиції, просто що неспроможні вірно визначити, виробництво який продукції буде вигідним чи (як у колишньому СРСР), коли, загалом, економічна політика, стратегія, зорієнтовані неправильним образом.

Помилкові інвестиції означають марнування ресурсів, оскільки пов’язують в проектах, які приведуть до наміченого зростання економіки. І, звісно, вони є надійним джерелом робочих місць у довгострокової перспективе.

Наукове знання новітньої технології виробництва, про майбутнє попиті і про прийдешньої ділової коньюктуре — визначальний для економічного зростання. А освіта, сфера наукових досліджень про стають вирішальним чинником економічного роста.

Щоб мала місце прийнятний за рівнем стабільний економічного зростання, ресурси повинні спрямовуватися у ті галузі господарства, які давали найвищий економічний эффект.

Ринок інвестицій може бути рухомим. Інвестиції повинен мати можливість переливатися з стагнуючих деяких галузей і підприємств у ті, у яких понад сприятливі перспективы.

З огляду на суто економічних причин існують розбіжності у прибутках інвестицій. А доходи на виробничі інвестиції би мало бути більше доходів по альтернативним видам вкладень, таким, наприклад, як вкладення антикваріат, золото, діаманти, банківські внески, й т.п. Так як, інакше, немає за економічну вигоду від вкладення засобів у виробництво, що пов’язаний з ризиком, ні тим більше кращим виступає отримання з більш гарантованих операций.

Інвестиційний процес потребує державне регулювання, як прямому, і непрямому. Оскільки прибутку би мало бути достатніми у тому, щоб підприємці могли робити інвестиції. У той самий час, якщо прибутку стають як зависокі рахунок зменшення частки зарплати, то це може викликати напруженість у політики і вимога підвищити зарплатню, які швидко зведуть нанівець як і прибуток, і бажання здійснювати инвестиции.

Забезпечення конкурентоздатності продукції з допомогою виробництва певної високотехнологічної продукції найкращої якості (на відміну відносного зниження цін, і зарплати) й одержання відповідної і щодо оплати неї - шлях до підтримки платіжного балансу в рівновазі, а, отже, у разі не потрібно у проведенні політики стримування чи протекціонізму. Отже, висока конкурентоспроможність — що це ключ, що дозволяє розв’язати конфлікт цілей між внутрішнім і зовнішніх балансом. Вона — основна передумова розвитку, загалом, дефіциту платіжного балансу і за безробіття. Але, щоб виробляти необхідні товари та, країна повинна перебуває в місці у питаннях впровадження нової техніки і випуску нова продукція. А з цього витікає, своєю чергою, вимога не консервувати ресурси — покупців, безліч продуктивний капітал — в галузях, які вибиті міжнародної конкуренцією, натомість, щоб навпаки, підтримати і стимулюватиме структурну перебудову ще й перекласти ресурси із старих деяких галузей і підприємств у нові, шляхом проведення відповідних інвестиційних програм. У цьому необхідна довгострокова політика підвищення освітнього рівня кадрів, і навіть прибутковості для стимулювання нових інвестицій й ризик поширення нової техніки і технологии.

Необхідність державного регулювання особливо посилюється в умовах існуючої стагфляції. Річ у тім, що з інфляції і одночасному спаді виробництва спаді виробництва, економічних рішень стають більш короткостроковими й отримують спекулятивну спрямованість, а інвестиції скорочуються, крім, які обіцяють великі інфляційні прибутку, — але це інвестиції негаразд бажані з погляду всієї економіки. І це загрожує добробуту і зайнятості в довгострокової перспективе.

Інфляція то, можливо обумовлена нестачею інвестиційних товарів. Тому антиінфляційна політика повинна мати заходи для подоланню цього: уряд інші органи господарського управління враховували заходи коштів на ризикового капіталу і інвестицій у предприятия.

Інфляція обумовлена зростання цін, але це, передусім, результат зниження ефективності виробництва та зростання питомих витрат за виробництво продукції. Україна має, під час панування адміністративно-командної системи, функціонував величезний сектор будівництва, не який відрізнявся високою ефективністю куди відволікалася левова частка коштів, не залишаючи досить ресурсів для економічного стимулювання, продуктивності праці та модернізації производства.

6. ПОНЯТТЯ эффективностИ инвестиций.

Економіка оперує вибором — такий вибір між орієнтирами інвестиційної стратегії, між різними технологіями виробництва, між виробництвом різних товарів та послуг, тоді як мають винагороджувати різні вкладення ресурсів. Будь-який вибір тягне у себе витрати. Питання у цьому, який вибір дозволяє їм отримати найбільшу эффективность.

Технічний погляд на ефективність інвестицій у тому, що виробництво має займати становище на кривою виробничих можливостей, а чи не в ній. Але він обмежений у тому, що ні враховує, чи є в населення потреба у тих товарах, які виробляються в тому випадку. Світ товарів та послуг різноманітний. Орієнтуватися у ньому непросто.

Для наповнення поняття ефективності інвестицій прийнятним макроекономічним змістом, необхідно ухвалити до уваги побажання й потреби людей. Отже, ефективної комбінацією інвестиційних капіталовкладень у різноманітних галузей та сферою господарства, має стати та точка на кривою виробничих можливостей, яка найкраще відповідає бажанням й потребам людей. Суспільство має різними ресурсами, які виносяться ринку і мають можливість вибирати між різними товарами і послугами. Отже, кожне вкладення ресурсів немає і кожен обмін організувати у такий спосіб, аби точно відповідали тим потребам, які споживач задовольняє в результаті певного економічного дії. Якщо ж виявляється, що витрати, затрати більші, ніж отримуваний ефект, необхідно відмовитися від цього действия.

У економічному розрахунку останнім словом належить співвідношенню витрат й можливі вигоди, яка поїде з діями, розпочатими господарюючими субъектами.

Отже, було б потенційний інвестор робити нові вкладення — визначається не тим, який прибуток дали попередні інвестиції, а тим, яку прибуток передбачається одержати окрайчик від нових. Чи прийме підприємство чергового працівника залежить немає від те, що виробляють ті, хто вже працює, як від те, що принесе новий работник.

Вигода (благо), яку суб'єкт господарювання від здійснення цього варіанта інвестицій, називається граничною корисністю. Доход, котра отримує підприємство від продажу додаткової одиниці товару, зроблений у результаті даних інвестицій, називається граничним доходом. Продуктивність, викликана додаткової витратою інвестиційних ресурсів, називається граничною продуктивністю. Додатковий продукт, вироблений ще однією новим працівником, внаслідок розширення підприємства, називається граничним продуктом. Ці додаткові споживчі блага, доходи підприємств і продуктивність додаткових ресурсів порівнюються з граничними витратами, які викликаються додатковими витратами чи відмовою від будь-яких благ. Іноді використовуються терміни «маргінальні витрати», «маргінальна корисність», «маргінальний продукт» і «маргінальний дохід» Вважається, що граничні витрати (під час розрахунків цього) зазвичай зростають, а витрати виробництва додаткової одиниці товару чи послуги ростуть. Це з убутній продуктивністю, яка передбачає, що з виробництва додаткової одиниці товару чи послуги необхідно вкладати щодо більше ресурсів, ніж для виробництва попередньої. Так само вважається, що з індивіда постійно зростає й тяготу (негативна корисність) від додаткового праці. Інакше кажучи, кожен додатковий годину праці потребує великих жертв, ніж предыдущие.

Гранична корисність падає при постійне зростання споживання якогоабо товару або ж послуги. Отже, корисність споживання чи використання першої одиниці інвестицій перевищить, ніж всіх наступних. Другий — вище, ніж наступних за нею тощо. Виходячи з цього, напрями вкладення інвестицій мають визначатися корисністю, представленої у вигляді показника удільної капиталоотдачи, за всі представленим проектам. Обираючи найвищий їх, ми забезпечуємо собі, при даному варіанті використання інвестицій, найвищу корисність. З часом, показник удільної капиталоотдачи за проектом, знижуватиметься, через те чинника, що відбувається насичення ринку цього товару або ж послуги і орієнтири у пріоритетних напрямках використання інвестицій необхідно зміщувати про те, щоб знову забезпечувати собі найвищу корисність від реалізованих інвестиційних проектів. Такий аналіз повинен носити постійний характер, — у тому запорука успіху прийнятих господарських рішень. У літературі його інколи іменують інвестиційним мониторингом.

Економічний обмін, економічних рішень має здійснюватися таким чином, щоб граничні вади у кожному окремому разі точно дорівнювали граничного прибутку чи перевершували його. Вкладення інвестиційних ресурсів слід нарощувати до того часу, поки ефект від участі вкладення останньої одиниці ресурсу не зрівняється з віддачею від даних інвестицій, нарощувати ж їх далі, означає забезпечити збитки і потери.

З погляду економічну ефективність раціональна інвестиційна діяльність означає, що граничні витрати й граничні прибутки від реалізованих інвестиційних програм є прийнятний для суспільства оптимум. Інвестиційна діяльність повинна тривати до тих пір, поки граничні витрати від інвестицій не зрівняються із граничним доходом від даних вкладень. Саме це обсяг інвестиційної діяльності дає найбільшу корисність з погляду макроекономічної збалансованості за умови, що у аналіз охоплюють усі значні витрати й прибутки від інвестиційної діяльності (див. рис. 3).

Издержки.

Доходы.

Граничні издержки.

точка равновесия.

Граничний доход.

Обсяг инвестиций.

Рис. 3. Граничні витрати й граничні прибутки від інвестиційних вложений.

Як випливає з розгляду рис. 3, до того часу, поки гранична корисність чи граничний прибуток від певного виду інвестицій більше граничних витрат, вигідно вкладати більше ресурсів, збільшуватиме обсяги інвестицій у цю сферу господарську діяльність чи дане предприятие.

Підсумовуючи, можна сказати, що це загальна віддача як корисності чи прибутку — до котрої я прагнуть раціонально діючі суб'єкти господарську діяльність, — сягає найвищого значення, коли віддача від вкладення останньої одиниці ресурсу з точністю є величині понесених витрат, необхідні її досягнення. На рис. 3 — це найкраще місце перетину кривих зростаючих граничних витрат і убуваючих граничних доходів. До цієї точки вкладення ресурсів слід нарощувати, а після — снижать.

Але споживачі інвестицій витрачають гроші однією інвестиційний товар, але в безліч. Підприємство чи галузь повинні вибирати між різними альтернативними інвестиційними проектами. У цьому інвестиційні вкладення треба робити в такий спосіб, щоб збільшення прибутку чи корисності від останньої одиниці інвестиційного ресурсу було з всім реализуемым проектів та їх доданком, одинаковым.

А, щоб добробут країни стало можна вищим, слід також, щоб інвестиційна діяльність відбувалася як з меншим тертям. Щоб громадяни, підприємства, органи виконавчої влади могли приймати правильні і раціональні рішення про інвестиції, вони повинні мати доступом до інформацію про витратах і наслідках свого вибору. Витрати для збирання інформації та сам етап підготовки до реалізації інвестиційного проекту — повинні прагнути бути вкрай незначними. Чим більший витрати, пов’язані з підготовкою інвестиційних програм, то з меншою ефективністю може відбуватися сам інвестиційний процесс.

Економічних ресурсів вочевидь не досить проти нашими потребами та бажаннями. Тому важливо поводження з ними ощадливо. Недолік ресурсів означає, що змушені вибирати, як використовувати що є кошти зі тим, щоб забезпечити максимальний ефект від участі їх использования.

Обмеженість ресурсів означає також дії, що це має власну ціну, хоча б тому що завжди є альтернативні витрати — ми могли використовувати ресурси на щось інше, чого ж ми тепер лишены.

Критерієм ефективності інвестицій є мінімальні витрати ресурсів виробництво та транспортування продукції результаті здійснення даних вкладень. При розрахунку ефективності до інвестицій в основні виробничі фонди також додаються створення оборотних фондів. Крім прямих вкладень, також враховуються супутні вкладення, щоб забезпечити пуск об'єкта в експлуатацію (під'їзні шляху, лінії элетропередач, інженерні мережі), і поєднані - у розвиток виробництв, які забезпечують цього провадження постійно поновлюваними елементами основних фондов.

Розрахунок порівняльної економічну ефективність проходить за формулі наведених затрат:

З = З + ЕК,.

де З — наведені затраты,.

З — собівартість готової продукции,.

Є - коефіцієнт эффективности,.

До — інвестиції (капітальні вложения).

При розрахунках ефективності застосовується також показник рентабельності, визначається по формуле:

Ц — С.

E =.

.

До де Ц — вартість річного обсягу продукции,.

З — собівартість річного обсягу продукции,.

До — інвестиції (капітальні вложения).

Ефективність інвестицій неоднакова у часі. Про це можна судити стосовно приросту капітальних вкладень до приросту національного доходу: що більше цей показник, тим більша капіталомісткість національного доходу, тим більше коштів додаткових інвестицій потрібно зробити для одиницю приросту національного доходу. Це своє чергу, вимагає високу частку накопичення у національному доходе.

Питання вибору напрямків і обсягів інвестицій є об'єктом значної частини публікацій, і різноманітних обговорень. Причин підвищеного інтересу до проблеми раціонального інвестування, останнім часом, можна назвати несколько.

Насамперед, значно зросла відповідальність і зростає ризик у справі використання інвестиційних ресурсів у умовах початку ринковим формам організації виробництва. З іншого боку, за умов ринкової економіки, під час динамізації економічного життя, зростають поодинокі обсяги інвестиційних вкладень. За цих умов правильний вибір інвестиційних програм стає дедалі складним; і відповідальним делом.

Слід зазначити і що відбуваються зміни у органічному та в технічному будову капіталу сучасну епоху інформаційних технологій. З прогресуючим накопиченням та розвитком науку й техніки зростає питому вагу постійного капіталу, підвищується технічна озброєність праці, збільшуються масштаби коштів праці, продуктивність. Усе це підвищує зв’язаність капіталу засобах праці, зменшує його маневреність. У результаті зростає зацікавленість у правильному виборі об'єктів і масштабів інвестицій: дуже великі ставки боротьбі отримання прибутків. Перед економічної наукою стоїть проблема пошуку критеріїв вибору найвигідніших інвестиційних проектів. Вирішальним критерієм у своїй є отримання прибутку. Поруч із прямий вигодою, яку за сьогодні, дедалі більше значення надається очікуваної вигоді. Оцінюються можливості витіснення конкурентів з ринку, розраховуються вигоди від «вторинного ефекту», забезпечуваного розвитком виробництва та наступних інвестицій, тобто, вигоди, котрі виступають поза межі окремо взятої підприємства чи компанії. Що більше корпорація, підприємство, що більше капітал, яких вони мають, тим більше в них можливостей, поруч із інвестиціями, швидко приносять високий прибуток, здійснювати вкладення, у яких очікується значні прибутку на майбутньому. Доходи й витрати поточного моменту нерівноцінні майбутнім. Звідси необхідність їх соизмерения.

Нагромаджений досвіду у справі регулювання інвестиційної діяльності може бути використана під час розпочатих у Україні реформи, які, переважно, звелася до лібералізації цін, і що призвели до нових вибрикам в структурі економіки. Структура промислового виробництва ще більше деформувалася: за його загальному спаді найбільше скорочується виробництво споживчих товарів. Структура економіки України, колись всього внаслідок існуючої цінової, бюджетної системи і грошово-кредитної політики змінюється лише у гірший бік. Підвищення цін, і перегляди зарплати тільки погіршує ситуацію. Заходи економічної реформи, проведених під гаслом наближення до найкращим світових зразків, в практичній площині ведуть до подальшого віддаленню від цих коштів зразків. Оскільки перелив капіталу, інвестицій у високорентабельні, соціально орієнтовані ринкові сфери немає, те й в усій структурі економіки ніяких позитивних зрушень нет.

Відомо, що вона успадкувала вкрай застарілий виробничий апарат, який знаходився у стані стагнації незгірш від 20 років. У 1996; 1990 рр. лише 25% інвестицій направлялися відновлення виробничих фондів. Інші ж підтримували базового рівня виробництва зростаючими обсягами капітального ремонта.

Потреби економіки відтворенні основних фондів задовольнялися тільки 50%. На початку 90-х рр., в термінової заміні було понад чверть загального обсягу основних фондів у тому числі, близько сорока% машин і устаткування 1. Характерною рисою національної економіки стало підвищення показника зносу діючих основних виробничих фондів над показником введення нових. Такого стану в жодній розвиненою країні мира.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Треба мати у вигляді: коли ми навіть зупинимо спад виробництва, але з зробимо рішучих кроків в ресурсозберігання, то еволюційні тенденції майже вплинуть збільшення національного доходу. За відносно повільних змін у макроструктуре, має відбуватися інтенсивніші зміни у микроструктуре, тобто заміна одних виробів — інші - під ринковий попит, що, своєю чергою, назад впливає зміни в макроструктуре. Збільшення накопичення дозволить інтенсифікувати випуск інвестиційних товаров.

Поки що досягнуто нарощування відповідної маси фінансового капіталу інвестицій, структурну перебудову економіки можлива за рахунок маневру існуючими інвестиційні ресурси і удосконалення механізму розширеного відтворення. Відповідно до таблиці 4, в 1993 р. капітальні вкладення господарство склали 14 134 млн. (у цінах 1991 р.), зокрема 9611 млн. крб. (у цінах 1991 р.) — з об'єктів виробничого призначення. При этом.

1 Дзись Р., Структурна перебудова економіки України, — Економіка України, 1994, № 6, с. 17.

Таблиця 4.

Капітальні вкладення народногосподарський комплекс України в.

1991 — 1995 рр. | |Роки | |Показники | | | |1991 |1992 |1993 |1994 |1995 | |Млн. крб. | | | | | | |Капітальні вкладення підприємств і | | | | | | |організацій всіх форм собственности|49 713|31363|28 103|21768|14 134| | | | | | | | | | | | | | | |До того ж: | | | | | | |недержавних |13 562|8685 |9881 |7996 |5435 | | | | | | | | |з допомогою централізованих джерел| | | | | | |фінансування | |8740 |6183 |5007 |3533 | | |13 144| | | | | |в об'єкти виробничого | |20 092|16593|14 403|9611 | |призначення | | | | | | | |32 872| | | | |.

финансирование з допомогою централізованих джерел досягло 3533 млн. крб. (у цінах 1991 р.) 1.

Як кажуть, переважна частина інвестицій формувалася лише на рівні господарських структур, тоді як і 1991 р. визначальну роль формуванні інвестиційних ресурсів відігравало государство.

Переміщення інвестиційної діяльності з централізованих джерел в децентралізовані призвело до деякою втрати управління інвестиційним процесом, до стихійному формуванню одиничних і локальних програм накопичення та відтворення, для використання із метою досить незначних коштів навіть порівняно з тими можливостями, що є у розпорядженні підприємств. Значна частина коштів децентралізованого накопичення немає внаслідок, у перших, випереджаючого подорожчання машин і устаткування, по-друге, нестачі матеріальних ресурсів, по-третє, відсутності належних інтересів і мотивації швидкого технологічного оновленню, адже ринкові механізми ще діють у повному масштабі, кооперація з постачальниками енергоресурсів, сировини, матеріалів і дистрибуції комплектуючих виробів порушена, надійних замовників немає. Тому значної частини грошей залишається нереалізованої, а накопичені фінансові ресурси у кілька разів перевищують реальний обсяг інвестицій. При належної ринкової мотивації це дарує надію на до можливості як підтримувати і розвивати життєво необхідні інвестиційні структури, а й активізувати сам інвестиційний процесс.

І тому необхідно по-справжньому включити регулятори посилення інвестиційної діяльності, стимулювати її лише зняттям податків на інвестиції, а й формуванням досить великих бюджетних і позабюджетних інвестиційних та інноваційних фондів, міжгалузевий і міжрегіональної кооперацією і інтеграцією, створенням найсприятливіших умов іноземних інвесторів. У цьому на структурну перебудову економіки необхідно спрямовувати щонайменше 50% довгострокових кредитів банков.

Якщо не станеться фінансова стабілізація, ми, наприкінці кінців, будемо приречені на структурну перебудову за схемою, властивої країнам «третього світу», які з підпорядкуванням нашої економіки економіці розвинутих країн, з усіма від цього последствиями.

1 Статистичний щорічник України у 1995 рік. До. Техніка, 1996, с.273- 274.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

1. Статистичний щорічник України у 1995 рік. До. Техніка, 1996 2. Народне господарство України у 1991 року. Статистичний щорічник. К.

Техніка. 1992.

3. Народне господарство України у 1993 року. Статистичний щорічник. К.

Техніка. 1994 4. Макконнэлл До., Брю З., Економікс, т.1, М., Наука, 1993 5. Економіка розвинених країн, М., Вищу школу, 1990 6. Дзись Р., Структурна перебудова економіки України, — Экономика.

України, 1994, № 6 7. Клас Эклунд, Ефективна економіка, М. Прогрес, 1991 8. Бородюк У., Результативність економічних реформ України. — Экономика.

України, 1994, № 7.

———————————;

Инвестиции.

Розширення чи модернізація производства.

Створення виробничої инфраструктуры.

Створення товаро-материальных запасів і резервов.

Створення соціальної инфраструктуры.

Підготовка та перепідготовка персонала.

Наука і наукові обслуживание.

Науково-дослідні, пошукові і дослідно-конструкторські работы.

Проектно-дослідницькі работы.

Інженерна підготовка строительства.

Безпосереднє будівництво объекта.

Пуско-налагоджувальні работы.

Використання обладнання холостому режиме.

Освоєння технологічних процессов.

Вихід на проектну мощность.

Стадія підготовки й обоснования.

Стадія освоения.

Стадія будівництва й монтажа.

Інвестиційний цикл.

Чисті инвестиции.

Объем.

Амортизация.

Споживання і государствен-ные расходы.

Обсяг капитала.

капитала.

Амортизация.

Споживання і государствен-ные расходы.

Обсяг капитала.

Обсяг капитала.

А м про р т і із, а ц і я.

Споживання і государствен-ные расходы.

Обсяг капитала.

Обсяг капитала.

[pic].