Високоточне озброєння

Зміст.

ВСТУП 2.

ПОНЯТТЯ ВИСОКОТОЧНОГО ОЗБРОЄННЯ 3.

КЕРОВАНІ РАКЕТИ ДАЛЬНОСТІ ВІД 100 ДО 500 КМ 10.

ФІЗИЧНИЙ ВПЛИВ СОТ (ВИСОКОТОЧНОЇ ЗБРОЇ) НА ЗАХИСТ 12.

ВИСНОВОК 15.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 16.

Вступ.

Розглядаючи роль СОТ (високоточного озброєння), важливо також відзначити ще одну деталь. як відомо, підвищення точності зброї Веде до підвищення його ефективності й знижує небажані побічні ефекти. Про «єктивність така, що обидва цих чинника ведуть до зниження «порога », якому потрібно перебороти для ухвалення рішення про можливості застосування зброї. Якщо, приміром, США вдасться створити ефективного СОТ, за допомогою якого можна якщо в майбутньому превентивно знищити російські СЯС, то такий крок їм був бі досить притягальним. У цьому змісті підвищення ефективності зброї Веде до дестабілізації ситуації.

Власне, із метою вивчити вплив перспективних видів СОТ на стратегічний баланс сил США й Росії й був здійснена робота, результати якої викладаються нижче. Основний висновок з статтею полягає до того, що до 2010 р. США будуть матір значну кількість звичайних озброєнь, що будуть здатні загрожувати «становому хребтові «російських СЯС — шахтному й мобільному ракетному комплексам наземного базування. Здатність США завдати превентивний удар, що обеззброює, за допомогою СОТ на звичайному спорядженні якщо визначатися не лише кількісними характеристиками російського ядерного арсеналу, але й структурою й рівнем боєздатності російських СЯС, а також можливостями Росії по їхньому захисті.

На погляд автора, чинник, зв «язаний із високоточною зброєю, що існує, до речі, вже сьогодні і ефективність якого безсумнівно підвищиться в майбутньому, потенційно набагато небезпечніше для російського ядерного арсеналу, чим чинник ПРО. Майбутнє національної ПРО США поки ще досить мрячно, але й уже тепер фахівці єдині в тім, що вон не якщо здатна протистояти масованій ракетній атаці. Однак, якщо масований ракетний удар у перспективі можна якщо запобігти превентивним потайливим високоточним ударом без використання ядерної зброї, то система, що розгортається, НПРО може позбавити Росію можливості відповідного удару, й побоювання російських експертів у цьому відношенні далеко ще не необґрунтовані.

Поняття високоточного озброєння.

Важливо на самому початку визначити, що ж розуміється под високоточною зброєю. як відомо, існують різні визначення цого терміна. У контексті даної роботи под СОТ маються на увазі типи звичайних озброєнь й засобів їхньої доставки, що потенційно здатні загрожувати російським стратегічним комплексам наземного базування. До таким можна віднести:

> Керовані авіабомби (УАБ), у тому числі модульної конструкції (із ракетним прискорювачем).

> Керовані ракети типу «повітря-земля «.

> Крилаті ракети повітряного й морського базування.

> Міжконтинентальні балістичні ракети в звичайному спорядженні.

Дальність застосування керованих авіабомб звичайно складає до 30 км, що планують УАБ й УАБ модульної конструкції - до 80 км, керованих ракет — до 200 км, а крилатих ракет — до 2000;3000 км.

У годину Міністерством оборони США розробляється кілька десятків типів СОТ, потенційно здатного загрожувати про «єктам СЯС РФ. Протягом найближчого десятиліття планується розгорнути более 100 тисяч одиниць СОТ калібром від 230 кг до 2.5 т.

Відповідно до існуючої класифікації міністерства оборони США розрізняють щонайменше 5 типів цілей, котрі включають:

> стаціонарні, добро укріплені: підземні бункери, укріплені спорудження, мости й т.п.

> стаціонарні: будинку, промислові підприємства, дороги.

> броньовані мобільні: танки, броньовані машини, артилерія.

> мобільні: автомобілі.

> про «єкти РЛС.

З погляду розглянутої проблеми нас якщо цікавити перша й третя групи цілей, тобто шахтні й мобільні ПУ. У таблиці 1 наведено типи СОТ, що призначені для поразки таких цілей й знаходяться на озброєнні (чи в стадії розробки) ВПС (AF) й ВМС (N) США.

Таблиця. 1. СОТ США, призначене для поразки стаціонарних й мобільних добро укріплених цілей.

Тип мети.

На озброєнні.

У серійному виробництві.

У стадії розробки.

Стаціонарні, добро укріплені.

Maverick (AF/N).

КР AGM-130 (AF).

УАБ JSOW/моноблок (N).

УАБ GBU-10 (AF/N).

КР AGM-142 (AF).

КРМБ Tactical Tomahawk (N).

УАБ GBU-12 (AF/N).

УАБ GBU-28 (AF).

КР SLAM-ER (N).

УАБ GBU-15 (AF).

КР SLAM (N).

КРВБ JASSM (AF).

УАБ GBU-24 (AF/N).

КРМБ TLAM (N).

УАБ GBU-27 (AF).

КР SLAM-ER (N).

УАБ GBU-28 (AF).

УАБ JDAM (AF/N).

КР Walleye (N).

УАБ GAM (AF).

КР AGM-130 (AF).

КР AGM-142 (AF).

КРМБ TLAM (N).

КР SLAM (N).

КРВБ CALCM.

Мобільні укріплені.

КР Maverick (AF/N).

УАБ SFW/WCMD (AF).

УАБ JSOW/BLU-108 (AF/N).

УАБ GBU-10 (AF/N).

УАБ Gator/WCMD (AF).

УАБ GBU-12 (AF/N).

УАБ JDAM (AF/N).

УАБ GBU-24 (AF/N).

УАБ GBU-27 (AF).

КР Walleye (N).

GPS aided munition (AF).

УАБ SFW (AF).

Арсенал СОТ США, а також характеристики для різних типів СОТ представлені в табл. 2 й 3.

Таблиця 2. Арсенал СОТ ВПС й ВМС США й плани виробництва.

Тип.

Існуючий арсенал.

Плани виробництва.

Плановані витрати.

(млн доларів).

Керовані авіабомби (УАБ).

GBU-10.

GBU-12.

GBU-24/27.

GBU-28/GBU-37.

JDAM.

Navy.

AF.

JDAM-PIP.

WCMD.

SFW.

Касетні бомби.

CBU-87 (Gator).

CBU-89 (CEM).

CBU-97 (SFW).

Планувальні УАБ й УР.

GBU-15.

Maverick.

Walleye.

AGM-142.

JSOW (AGM-154).

Baseline/BLU-108 (AF).

Baseline/BLU-108 (N).

Unitary.

AGM-130.

КР середньої дальності.

SLAM.

SLAM-ER / SLAM-ER PLUS.

JASSM.

КР великої дальності.

TLAM.

~ 2000.

Tact Tomahawk.

CALCM.

~ 90.

Керовані авіабомби (УАБ).

Для атаки крапкових добро захищених цілей із відстані до 20−30 км у даний годину застосовуються бомби із лазерною системою наведення (GBU-10, GBU-12, GBU-24, GBU-27). Бойовою частиною цих УАБ є фугасні гравітаційні бомби Mk-82 (калібр 230 кг), Mk-84 (калібр 900 кг) чи проникаючі боєголовки типу BLU-109. Виявлена оператором позначка висвітлюється за допомогою лазера із літака, що забезпечує. Розташоване на УАБ прийомний пристрій реєструє відбите від мети випромінювання й видає сигнали на систему керування бомби. КВО бомб з лазерними системами наведення складає близько 3 м. Основним недоліком цих бомб є можливість застосування лише в безхмарну погоду. У цьому зв «язку на початку 1990;х років здобула могутній поштовх програма JDAM (Joint Direct Attack Munition) по створенню модулів для коректування гравітаційних бомб по сигнали, одержуваним від супутників системи GPS. Авіабомби, оснащені JDAM, володіють КВО не гірше 13 м й можуть застосовуватися в будь-яких погодних умовах. До кінця 1998 р. було б проведено более 250 іспитів УАБ із JDAM, 96% із які виявилися успішними. У бойових умовах ці бомби вперше були випробувані 1999;го р. у Югославії із бомбардувальників B-2.Усього в ході конфлікту в 45 вильотах було б застосовано 656 бомб типу JDAM калібром від 900 до 2000 кг. Крупне виробництво планується почати у 2000;му році, й існують плани закупівлі 87 500 модулів. Керованими авіабомбами із JDAM якщо обладнань практично весь парк бомбардувальної авіації США, включаючи стратегічні бомбардувальники, тактичну авіацію ВПС й ВМС. Успішне застосування бомб у Югославії навесні 1999 р. зробило могутній стимул до якнайшвидшого їхнього розгортання. Так, якщо до березня 1999 р. темпи виробництва складали близько 100 од./міс., ті до серпня планувалося довести них до 500 од./міс, а наступному й до 1200−1500 на місяць. Для оснащення 11 000 бомб модулями JDAM у 2000 р. понад намічену раніше програми було б виділено 306 млн. доларів.

Ведуться також роботи із удосконалювання характеристик модулів JDAM. В частности, планується збільшити дальність застосування авіабомб з 28 до 74 км. Паралельно із програмою JDAM ВПС США ведеться програма JDAM-PIP (Product Improvement Program), ціль якої підвищити КВО до 3 м за рахунок установки на модулі систем для корекції на кінцевій ділянці траєкторії. Розроблювачі планують вибрати варіант такої системи не пізніше 2004 р.

Необхідно також відзначити, що на озброєнні ВПС США прийняті й более могутні бомби калібру 2000 кг (GBU-28, GBU-37), спеціально призначені для знищення захованих підземних бункерів. Так, прототип бомби лазерного наведення GBU-28 був уперше випробуваний у 1991 р. у ході операції «Бура в пустелі «в Іраку. Бойова частина бомби GBU-28 являє собою артилерійський стовбур калібру 203 мм й довжиною близько 6 м, у якому розміщений заряд вибухової речовини. На відміну від GBU-28, GBU-37 наводяться за даними КРНС GPS, й хоча й мають меншу точність, але й є всепогодними. Бомбами GBU-28 й GBU-37 оснащені відповідно штурмовики F-111 й стратегічні бомбардувальники B-2.

Для поразки мобільних броньованих цілей на суші (автомобілів, танків, броньованих машин й т.п.) застосовуються бомби касетного типу (CBU-87, CBU-89 й CBU-97). В частности, касетні бомби CBU-97 (SFWSensor Fused Weapon) оснащені 10 cуббоєприпасами типу BLU-108, кожний із які містить по чотирьох самонавідних бойових елементаа типу Skeet. На думку розроблювачів, дальність, на якій самонавідні елементи здатні із достатньою ефективністю перехоплювати й знищувати мети складає до 30 м. Таким чином, бомби можуть досить успішно застосовуватися із висоти в кілька кілометрів. Для збільшення припустимої висоти бомбометання й, відповідно, — дальності їхнього застосування ведеться розробка модулів WCMD (Wind Corrected Munitions Dispenser), призначення які аналогічно JDAM. Однак, на відміну від JDAM, бомби із WCMD не одержують цілевказівка від супутників КРНС GPS й тому виграють по вартості.

Планувальні УАБ, керовані ракети.

З метою збільшення дальності до 100 км, що дозволяє застосовувати бомби, не заходячи в зони дії ППО супротивника, були розроблені планувальні УАБ, УАБ модульної конструкції й керовані ракети. Планувальна УАБ GBU-15, прийнята на озброєння 1974;го р., несе бойове навантаження 900 кг (бомба Mk 84 чи проникаюча боєголовка BLU-109). Аеродинамічне керування польотом бомби здійснюється дистанційно бортовим оператором завдяки оснащенню УАБ телевізійним координатором мети.

Таблиця 3. Технічні характеристики СОТ США.

Тип.

Вага бойової частини (кг).

Дальність (км).

КВО (м) / наведення.

Керовані авіабомби.

(УАБ).

GBU-10.

900 (Mk-84, BLU-109).

GBU-12.

230 (Mk-82).

GBU-24/27.

900 (Mk-84, BLU-109).

> 20.

GBU-28.

> 9.

JDAM.

900, 450 (Mk-84, Mk-83, BLU-109).

JDAM-PIP.

GAM.

> 9.

WCMD.

900 (CBU-87, CBU-89, CBU-97).

Планувальні УАБ й УР.

GBU-15.

900 (Mk-84, BLU-109).

< 50>

Maverick.

60 (кумул. заряд), 140 (фугас).

Walleye.

190, 430.

< 65>

AGM-142.

< 80>

< 4>

JSOW (AGM-154).

Baseline/BLU-108.

Unitary.

< 75>

< 75>

< 5>

AGM-130.

< 65>

< 3>

КР середньої дальності.

SLAM.

> 110.

SLAM-ER.

> 270.

JASSM.

~ 500.

КР великої дальності.

TLAM.

Tact Tomahawk.

CALCM.

~ 1000.

Більш сучасна УАБ AGM-130 несе таке ж бойове навантаження, але й, на відміну від GBU-15, вона оснащена ракетним прискорювачем, що дозволяє застосовувати бомбу на відстані до70 км. Керування AGM-130 у ході польоту може здійснюватися як автономно за допомогою ИНС. На кінцевій ділянці траєкторії, як правило, керування бере у собі бортоператор, що контролює положення мети за допомогою телекамери, установленої на УАБ. При цьому КВО складає близько 3 м. УАБ AGM-130 оснащені літаки ВПС США F-15E, F-16 й F-111. Існуючими планами передбачається закупівля 600−700 бомб. Вперше в бойовій обстановці бомби AGM-130 були випробувані 1999;го р. в Іраку проти стаціонарних комплексів ПВО. Основним типом планувальних УАБ стані в перспективі AGM-154 (JSOW — Joint Standoff Weapon), розроблювальна в трьох варіантах (варіанти AGM-154A й AGM-154B несуть касетні бомби, а AGM-154C — моноблочну БГ) для оснащення практично всього авіапарку ВПС й ВМС США. Усього планується закупити более 23 000 одиниць. Максимальне бойове навантаження JSOW складає 450 кг при максимальній дальності до 75 км. Керування AGM-154 якщо здійснюватися автономно за допомогою ИНС/GPS. Точність AGM-154A й -154B порівнянна із точністю WCMD й складає близько 30 м. Моноблочний варіант AGM-154C якщо обладнань також телекамерою, й керування на кінцевій ділянці траєкторії якщо вироблятися бортоператором. У годину закупівля моноблочного варіанта планується лише для палубної авіації ВМС США. Вперше в бойовій обстановці AGM-154 використовувалася в Іраку 24 января 1999 м із борту палубного винищувача-бомбардувальника ВМС США F/A-18, ударом якої був знищений комплекс ПВО.

Ефективність застосування високоточної зброї проти наземних МБР залежить від безлічі факторів, що включають із однієї сторони:

> здатність, що руйнує, точність й експлуатаційну надійність СОТ,.

> точність, із яким супротивникові відомі позиції МБР до моменту нанесення удару,.

> підготовленість засобів доставки СОТ й персоналу до виконання задачі,.

> здатність супротивника завдати скоординованого удару по всьому угрупованню стратегічних ядерних сил у короткий проміжок години, достатній у тому, щоб запобігти відповідний чи навіть відповідно-зустрічному ударові,.

а із іншої:

> захищеність ПУ МБР,.

> ефективність ППО,.

> склад угруповання МБР й її боєздатність.

У дійсній роботі аналізуються лише бойові характеристики СОТ, що вимагаються для поразки наземних ПУ МБР в умовах, коли нападаючій стороні добро відомі дані про цілях (положення й захищеність) й відсутнє протидія сторони, що захищається. У роботі не розглядається уразливість стратегічних комплексів морського і авіаційного базування СЯС в умовах впливу СОТ. З цієї заподій висновки дійсного дослідження не слід сприймати як аргументи на користь тієї чи інший складової СЯС. На погляд автора, СОТ може являти загрозу задля наземної складової, а інших компонентів російської ядерної тріади, й проблеми виживаності морських й авіаційних повинні бути розглянуті окремо.

У роботі також не зачіпаються потенційні погрози, що можуть виявитися, у дійсності, не менш небезпечними, чим погрози, що виходять від СОТ, а саме диверсії, саботаж, й т.п. Крім цого, у дослідженні зовсім не розглядаються оперативно-стратегічні аспекти проблеми, не конкретизуються сценарії конфлікту із застосуванням СОТ проти СЯС й не обговорюється можливість й імовірність реалізації тихий чи інших сценаріїв. Безумовно, подібна вузька постановка задачі не здатна дати вичерпні відповіді на усі запитання про ролі СОТ на стратегічному балансі. Однак, проте, вон дозволяє проаналізувати важливі технічні аспекти проблеми, а саме умови, при які СОТ здатно уражати шахтні й мобільні ПУ МБР. Пропонована постановка задачі також дає можливість сформулювати практичні підходи в переговори з СНО у тому, щоб узяти до уваги чинник СОТ.

Керовані ракети дальності від 100 до 500 км.

У годину керовані ракети типу «повітря-земля «дальності від 100 до 500 км знаходяться лише на озброєнні авіації ВМС США (F/A-18, P-3). КР SLAM (AGM-84E) здатні нести боєзаряд вагою 230 кг на відстань более 110 км. У травні-червні 1998 р. проводилися іспити удосконаленої КР SLAM-ER (AGM-84H) із дальністю более 270 км. КР SLAM-ER також відрізняється поліпшеною точністю, більшою перешкодозахищеністю й більшою проникаючою здатністю боєголовки. Керування ракетою в польоті здійснюється інерційною навігаційною системою із корекцією від глобальною супутниковою системою навігації, але в кінцевій ділянці траєкторії керування здійснюється пілотом, що коректує крапку прицілювання завдяки відеозображенню.

З літа 1998 м здійснюється переозброєння палубного винищувача-штурмовика F/A-18 на КР SLAM-ER, а надалі планується оснащення цими ракетами й патрульним літаком P-3C. Планується й подальша модернізація ракет (SLAM-ER PLUS). Передбачається, що нова модифікація ракети якщо оснащена пристроєм автоматизованого розпізнавання цілей ATA (Automatic Target Acquisition), що підвищить її ефективність при застосуванні в несприятливих погодних умовах.

ВПС США Веде розробку КР JASSM, що порівнянна по дальності із SLAM-ER, але й якщо при цьому нести велике навантаження. КР JASSM будуть оснащені B-52H, F-16C/D, F-15E, F-117, B-1B, й B-2. Можливо, КР цого типу якщо озброюватися і авіація ВМС (F/A-18E/F, P-3C й S-3B), як передбачалося на початковому етапі програми, але й в дійсний період керівництво ВМС США віддає перевагу варіантові SLAM-ER. Проте, бюджет 2001 р. включає витрати на розробку КР JASSM у варіантах розміщення на палубних F/A-18E/F й на борті авіаносців.У квітні 1999 р. вироблялися Перші іспити КР JASSM в автономному режимі, що завершилися невдачею. Існуючими планами передбачається прийняти ракету на озброєння 2002;го р.

Крилаті ракети великої дальності.

Крилатими ракетами морського базування (КРМБ) Tomahawk збройні багатоцільові атомні підвідні човни й деякі типи надводних кораблів США. КРМБ Tomahawk може нести ядерний чи звичайний боєзаряд калібром 450 кг. Існують модифікації із моноблочної (TLAM-C) й касетної (TLAM-D) бойовою частиною. У своєму розвитку КРМБ Tomahawk пройшла кілька модифікацій (Block I, Block II, Block III). Основними відмінностями модифікації Block III від попередніх є велика дальність (до 1600 км) й можливість корекції КР у польоті по сигнали КРНС GPS.

КРМБ Tomahawk активно використовувалися ВМС США в конфліктах. Тільки з серпня 1998 р. було б застосовано более 500 КР по територї Афганістану, Судану, Іраку й Югославії. До кінця апреля 1999 р. арсенал крилатих ракет цого типу складав близько 2000 одиниць, більшість із які являють собою варіант Block III. По деяким даним, розгорнута лише половина із цих ракет, а інша частина знаходиться на яких складах чи в ремонті. Виробничі лінії по модифікації КР Block II у Block III були зупинені 1999;го м, але й 1999;го р. надійшов додаткове замовлення на переустаткування более 600 КР Block II й противокорабельних ракет Tomahawk у Block III до 2001 р.

У годину ведеться розробка наступної модифікації КРМБ Tomahawk (Tactical Tomahawk), що передбачається прийняти на озброєння 2003;го — 68,2 р. Нова ракета якщо матір дальність до 2400 км, а також можливістю перенацілювання в польоті.

Крилаті ракети повітряного базування великої дальності США також, як й КРМБ Tомаhаwк, можуть нести ядерні й звичайні боєзаряди. Ракета в неядерному оснащенні здобула позначення Conventional Air-Launched Cruise Missile (CALCM) чи AGM-86C. КРВБ CALCM може доставляти боєзаряд PBXN-111 фугасного типу калібром 1350 кг на дальність более 1000 км. Система наведення CALCM — інерційна, із корекцією від КРНС GPS (модифікації Block I й Block IA).

КРВБ CALCM застосовувалися у військових конфліктах, починаючи із 1991 р. По оцінках експертів, до кінця апреля 1999 р. арсенал КРВБ CALCM нараховував менш 90 одиниць. Бюджет 2000 р. уключив фінансування переоснащення 322 ядерних КРВБ у неядерні. У ході модернізації КРВБ CALCM AGM-86D (Block II) її точність якщо поліпшена до 5 м (КВО), а сама ракета якщо нести проникаючу боєголовку. ВПС США розглядає плани виробництва нових КРВБ великої дальності, але й поки на цей рахунок конкретних рішень ще не прийнято.

Фізичний вплив ВТО (високоточної зброї) на захист.

Існуючі оцінки захищеності шахтних пускових установок, як правило, відносяться до впливу вражаючих факторів ядерного удару, основним із які є надлишковий тиск ударної хвилі. Починалися спроби застосувати аналогічні критерії й до вражаючих факторів СОТ. Однак, навряд чи такий підхід обґрунтований, оскільки високоточна зброя робить лише локальний вплив, на відміну від ядерної зброї. як відомо, захищеність шахтних ПУ від ударної хвилі оцінюється фахівцями в 100−200 атмосфер. При ядерного ударі такий надлишковий тиск реалізується на відстанях до 50−100 м від епіцентру вибуху, так що ударну хвилю в розрахунках стійкості ПУ можна приблизно вважати плоскою хвилею. Зовсім інша ситуація виникає при впливі високоточної зброї. Оцінки показують, що при калібрі застосовуваного СОТ до 1 т, порівнянне надлишковий тиск у фронті ударної хвилі виникає усього лише на відстані до декількох метрів, якщо не починається ніяких мір для фокусування енергії вибуху. Ударна хвиля вибуху (фугасний вплив) не є основним вражаючим чинником при впливі СОТ із укріпленим ШПУ, а до таким відносяться кінетичне (за рахунок кінетичної енергії боєзаряду) й кумулятивний вплив. При достатній кінетичній енергії боєзаряду, потужності його кумулятивного струменя, чи сукупного ефекту від цих факторів можливо наскрізне прибивання захисного даху ШПУ, що приведе до ушкодження контейнера МБР й самої ракети, так що пуск останньої якщо неможливим. Шахта ПУ може бути виведена із ладу також й в результаті влучення боєзаряду в критично важливі вузли. Приміром, вплив СОТ може бути не настільки сильним у тому, щоб пробити захисний дах, але й достатнім у тому, щоб викликати її заклинювання чи інше ушкодження, що також приведе до неможливості пуску ракети. Для оцінки необходимых вражаючих характеристик СОТ розглянемо системи захисту стаціонарних наземних МБР. Най-більший інтерес представляють захисні пристрої ШПУ, у які розміщені ракети типу РС-18 (SS-19), РС-20 (SS-18), оскільки розміщення перспективних МБР передбачається саме в цих шахтах.

Таблиця 1. Основні характеристики російських ШПУ МБР.

Тип МБР.

РС-18.

РС-20.

Діаметр, м.

4.6.

5.9.

Висота, м.

29.8.

Діаметр контейнера, м.

2.9.

3.5.

Розміри даху, м.

7.6 (5.3…6-у нижн. частини) — діаметр

6.5×6.5.

Товщина даху (візуально), м.

0.9…1.4.

1.5…1.8.

Маса даху (оцінки), т.

260…360(при порівн. диам. 6.5 м).

500−600.

Рис. 1,2. ШПУ МБР РС-18.

Рис. 3. ШПУ МБР «Тополь-М «.

Візуальний аналіз фотографій й даних про МБР й ШПУ МБР, опублікованих у відкритій літературі (див. Рис. 1−3), показує, що захисний дах являє собою броньову плиту товщиною 0.9−1.4 м. для ШПУ РС-18 й 1.5−1.8 м. для ШПУ РС-20. Конструкція захисного даху, очевидно, є багатошарової, з застосуванням матеріалів, более стійких, чим сталь, стосовно впливу снаряда із високою кінетичною енергією чи кумулятивним струменем. В частности, відомо, що в сполученні з кулями стали стійкість уранової кераміки може бути вище в 2.5 рази при кінетичному впливі і у 4 рази — при кумулятивному, у порівнянні зі сталлю. як грубі оцінки можна припустити, що захищеність даху ШПУ при прямому влученні еквівалентна міцності плити із катаної броні товщиною не более 2−3 м.

Аналіз опублікованих даних по проникаючої БГ, що знаходиться на озброєнні США, дозволяє припустити, що в даний годину лише УАБ GBU-37 може матір здатність руйнувати ШПУ. Хоча оцінки фізичного впливу УАБ GBU-28 по броньованій плиті дають досить скромні результати, проте, існують підстави припускати, що якщо не сама УАБ GBU-28, ті более пізні її модифікації (GAM, GBU-37) оснащені кумулятивною бойовою частиною, що дозволяє істотно збільшити вражаючий вплив при впливі на броню. Відомо, що існуючі протитанкові керовані ракети, володіючи масою усього лише близько 20 кг й кумулятивним зарядом близько 5−6 кг, здатні пробивати броньові плити товщиною более 1,1 м за рахунок кумулятивного впливу (див. Табл. 4). Цей факт дає підставу для припущення, що оснащена кумулятивним, а тім понад тандемним зарядом, УАБ GBU-37 здатна пробивати захисні дахи ШПУ РС-18 й РС-20 наскрізь.

Імовірніше всього, положення справ зміниться в найближчі рокта, коли будуть прийняті на озброєння БГ BLU-116B, BROACH й AUP, якими передбачається оснастити КРВБ CALCM, КРМБ Tomahawk, а також широкий перелік УАБ й КР калібром 450−900 кг В частности, оцінки для боєголовки AUP-3(M) показують, що вона з допомогою кінетичної енергії якщо здатна пробивати броню товщиною до 1−1.5 м. Слід також зазначити, що США проводяться НДДКР, спрямовані на розгортання звичайних БГ на стратегічних МБР .

Таблиця 4. Порівняльні характеристики протитанкових керованих ракет (ПТУР).

Дракон.

Милан-2Т.

Дракон-2.

ТОУ-2А.

Хот-2.

Маса ракети, кг.

6.12.

6.6.

21.5.

23.5.

Маса бойової частини, кг.

2.5.

2.9.

Калібр ракети, м.

0.122.

0.115.

0.122.

0.152.

0.132.

Довжина ракети, м.

0.745.

0.77.

0.85.

1.14.

1.27.

Дальність, км.

3.75.

Швидкість, макр., м/c.

Бронепробивання, мм.

>1000.

>1100.

Коли стосується захищеності мобільних МБР, то аналіз опублікованих даних про ПГРК «Тополь-М «дозволяє припустити, що товщина стінок транспортно-пускового контейнера не перевищує 25…75 мм. ПГРК може бути виведений із ладу як у результаті прибивання транспортно-пускового контейнера (ТПК) снарядом (кулею, осколком), що володіє достатньою кінетичною енергією, то й впливу бойового елемента із кумулятивної БГ.

Збройні сили США оснащені досить широким арсеналом засобів, застосовуваних для поразки мобільних броньованих цілей із повітряних носіїв. В частности, УАБ CBU-97/107 й УАБ JSOW з касетними боєголовками оснащені суббоєприпасами BLU-108/B (10 й 6 суббоєприпасів відповідно). Кожен такий суббоєприпас несе по 4 бойових елементи типу Skeet. Відомо, що ці бойові елементи здатні пробивати броню танків й бронемашин. Подібні суббоєприпаси можуть доставлятися також іншими типами УАБ, КР й КР.

Висновок.

як ми бачимо, чинник СОТ (високоточного озброєння) практично не знайшов відображення в рішеннях, досягнутих у ході двосторонніх переговорів по СНО у минулому. Пояснити це можна тім, що, із одного боці, ядерні арсенали нараховували десятки тисяч розгорнутих ядерних боєзарядів, а із інший, — й СРСР, й США — не малі неядерні засоби, здатними із високою імовірністю переборювати оборонні системи супротивника і уражати стратегічні про «єкти. Тому у тому годину високоточну зброю не вносило радикального впливу на баланс сил. У перспективі це положення справ може змінитися. Показово, що розвиток й розгортання СОТ на США супроводжується й появою доктринальних установок, спрямованих на поступовий перенесення ролі стримування із ядерного на високоточну зброю. Примітно й ті, у США здійснюється оснащення стратегічних систем доставки звичайною зброєю. як відомо, із початку 1990;х років були початі програми по переоснащенню стратегічних бомбардувальників под «неядерні «задачі. Розглядається можливість переустаткування в найближчій перспективі ПЛАРБ як носіїв звичайної зброї, а також використання міжконтинентальних балістичних ракет у звичайному спорядженні. Насторожує також наполегливість США в прагненні «вивести із зарахунка «свої стратегічні системи доставки, не знищуючи них. Деякою мірою симптоматичні й пропозиції кандидати президенти США Джорджа Буша про значні скорочення стратегічних арсеналів, й у тій годину, про зниження оперативної їхньої боєздатності й розгортанні повномасштабної НПРО. Деякою мірою заяви Буша можна трактувати як курс — на поступовий перенесення стримуючої ролі на високоточну зброю, що, на відміну від ядерного, може застосовуватися у військових конфліктах.

Доти поки СОТ не грає істотної ролі в стратегічному балансі, його розвиток, очевидно, сприяє подальшому скороченню ядерних озброєнь. Однак, у перспективі розвиток високоточних озброєнь здатно зупинити цей процес й навіть повернути тому. Питання про обмеження чи облік СОТ поки ще не винесений на переговори по СНО, й США практично не обмежені в можливостях його удосконалювати, робити й використовувати.

Список літератури.

1. Еліта Байчурина, Володимир Кучеренко, Борис Талів, «Винищувач супутників «проти зоряних воєн, Російська Газета, 3 березня 2000 р.;

2. Валентин Ріг, Документ, далека від досконалості, Незалежне Військове Огляд, N 5, 11−17 лютого 2000 р., із чотирьох;

3. Віталій Цимбал, Зростання стратегічної ролі високоінтелектуального зброї та боєприпасів проблеми контролю над розвитком і поширенням, Ядерний Контроль, червень-липень 2003 р., з. 39−43.

4. А. Дьяков, Є. М’ясников, Високоточні ракети заміняють ядерні, Незалежне Військове Огляд, N 4, 4−10 лютого 2003 р., із шостої.

5. У. Нестеренко, основні напрями розвитку зарубіжних ПТРК, Закордонне військовий огляд, N 1, 2003, з. 29−34.

6. А. Алексєєв, Яка Проникає бойова частина для крилатою ракети AGM-86C CALCM, Закордонне військовий огляд, N 2, 2003.