Государственное регулювання у розвитку споживчого ринку регіону

Государственное регулювання у розвитку споживчого ринку региона.

Смирнов А.В., ВлГУ.

Государственное регулювання процесів розвитку регіональних ринків — це система економічних, адміністративних і розмноження нормативно-законодавчих заходів, здійснюваних федеральними і регіональними установами i громадськими організаціями, з метою забезпечення збалансованого та сталого розвитку системи регіональних та її адаптацію змінюваним условиям.

Содержание державного регулювання ринкових процесів на регіональному рівнях, його форми та фізичні методи визначаються, з одного боку, загальнодержавної економічної політикою, та, з іншого боку, регіональної економічної політикою, котра враховує особливості розвитку регіонів різного типа.

Формирование регіональних ринків має здійснюватися з урахуванням функцій і особливості різних типів суб'єктів регіональних ринкових відносин. У цьому слід відзначити, що ринкові відносини не є єдиним можливим засобом регулювання взаємовідносин суб'єктів у регіональній економіці. Діяльність суб'єктів за умов регулюється системою економічних, адміністративних і правових норм. Ефективному управлінню на регіональному рівні перешкоджає відсутність чіткої системи регулювання регіонального відтворювального процесу. Тому з головних завдань у сфері управління економікою регіону на сучасному розвитку — об'єднання наявних окремих елементів на єдину систему управления.

Отсутствие єдиної системи регулювання регіональних ринків наводить до багатьох негативним наслідків, пов’язаних з порушенням нормального відтворення товарних і грошових ресурсів региона.

В останнім часом виникає чимало дискусій з проблем регулювання регіональних ринків. І з найважливіших місць у них відводиться проблемі державного регулированиям регіонального споживчого рынка.

Потребительский ринок кожної країни є сукупністю регіональних споживчих ринків. У регіональної економіці, як й економіці загалом, поруч із споживчим ринком, діють ринки праці, товаровиробників, капіталу, топливо-энергетических ресурсів немає і т.д.

Каждый їх відрізняється певної структурою організації, механізмом взаємодії коїться з іншими категоріями ринків, функціональним призначенням, і інших ознак у структурі економіки регіону. Проте з своєї соціальної та його економічної значимості споживчий ринок товарів та послуг посідає своє особливе место.

Современный період розвитку ринкового механізму характеризується переходом до економічної самостійності регіональних систем за умов зміцнення ринкових відносин та послаблення розподільних функцій центральних органів управління. У неперервному зв’язку з цим, необхідно використання системи регулювання, які забезпечують ефективний розвиток країни споживчого ринку за умов демократизації управлінських функцій, дії ринкових механізмів мотивації та методології регіонального управления.

Товары і житлово-комунальні послуги — найважливіший соціально-економічний критерій оцінки економічного розвитку і статку її населення. У ринковій економіці товари та послуги реалізуються і відтворюються за умов конкурентного середовища над ринком потребления.

Региональный споживчий ринок — це діюча модель і розробити та її реалізації соціально-економічної політики у регіоні. У ринковій економіці політика будь-який демократичної країни декларується як соціально орієнтована, тобто пріоритет соціально-економічного розвитку віддається її гражданам-потребителям. За станом споживчого ринку судять про рівень розвитку й положення населення. Тому діяльність споживчого ринку маєш бути у центрі уваги законодавчої і виконавчої влади всіх рівнів, а політика у його розвитку — зрозуміла споживачам та всім учасникам пов’язаних із нею процесів. Тому проблема нормального функціонування та розвитку ринку дуже часі має розглядатись в різних аспектів розвитку ринкової економіки і за позицій його державного регулирования.

Системный підхід до проблем економіки та управління споживчим ринком дозволяє в цілому світі побачити у його діяльності багато, підлягає планомірному і обгрунтованого вдосконалення і реформированию.

Потребительский ринок, з одного боку, є одним із галузей ринкової економіки нашої країни, яка взаємодіє з іншими галузями за правилами, встановленим державою, з іншого — автономної системою, у якій відносини між учасниками взаємозв'язані й регулюються, передусім, державними правовими актами. Така система має не може функціонувати та розвиватися на основі саморегулирования.

Государство зобов’язане втручатися у економіку, створюючи умови у розвиток підприємництва, для цивілізованої конкуренції проектів, товарів, підприємств, щодо дотримання консенсусу інтересів учасників ринкових процесів на основі засад демократизації нашого суспільства та лібералізації економіки.

Наличие над ринком товарів та послуг різних учасників із різними інтересами і правами здійснення діяльності робить завдання забезпечення консенсусу їхніх інтересів та сталого розвитку ринку дуже складної. Створити необхідні умови для розвитку і зробити контролю над дотриманням учасниками ринку без державного регулювання й суспільного контролю неможливо. Державне регулювання — це, передусім, актуалізація законодавчої і нормативно-правової бази на діяльності споживчого рынка.

Региональная політика розвитку споживчого ринку є вирішальним умовою забезпечення консенсусу інтересів його участников.

Государственное регулювання і загальну координуючу функцію діяльності ринку поки що розвитку ринкових відносин мають здійснювати органи виконавчої влади у взаємодії з громадськими інститутами підприємців та споживачів і під сумнів їхню контролем. Органи виконавчої влади повинні забезпечувати єдину для всіх учасників нормативно-правову базу діяльності на споживчому ринку, створювати економічних умов у розвиток конкуренції серед продавців товарів хороших і виробників послуг, сприяти розвитку найефективніших організаційних форм діяльності учасників ринку виробництва і забезпечувати виконання чинного законодавства та цивільного захисту прав споживачів. Існуючий бюрократичний режим діяльності органів виконавчої усім рівнях без централізованій системі громадського контролю як зберігає, а й посилює корупцію і тіньової економіки. Незалежний громадського контролю відсутня на усіх напрямах діяльності споживчого ринку: розробки нормативно-правових документів та їхні виконанні, під час вирішення фінансових, соціально-економічних і організаційних питань розвитку, з організацією і проведення контрольно-наглядової діяльності, під час вирішення конфліктних ситуацій і суперечок. Усе це вкотре підтверджує ідею не достатньому застосуванні принципів державного регулювання й суспільного контролю. У найближчому майбутньому пріоритет цієї функції у діяльності та розвитку споживчого ринку бути за громадськими організаціями підприємців та споживачів, створеними на професійній основі і задумувався дійовими з допомогою государства.

В перехідний пе-ріод посилюється роль державних та громадських контролюючих організацій, насамперед у області якості та безпеки реалізованих товарів і надання послуг споживачам як головного напрямки вирішення завдання конкурентоспроможності вітчизняних у виробників і продукції (товарів, послуг). Серед багатьох державних та громадських контролюючих організацій систематизована, комплексно працювати на споживчому ринку, можуть лише ті - передусім, Державна інспекцію з торгівлі, якості товарів хороших і захисту споживачів і навіть громадські організації з захисту споживачів із професійним кадровим составом.

Разумеется, не можна недооцінювати роль інших організацій, здійснюють контроль фінансового становища підприємств споживчого ринку України і виконання ними кредиторських і дебиторских зобов’язань; контролю над дотримання вимоги стандартів, сертифікацією товарів та послуг, єдністю вимірів; якістю сировинних і продуктів харчування; санітарно-епідеміологічних вимог, і і інших аспектів господарської роботи і індивідуальних підприємців. Разом про те, такі організації є здебільшого узкоспециализированными, і базі важко створити ефективну систему координації й взаємодії між учасниками ринку. Вони важко адаптуються до ринкових механізмів реалізації товарів і надання послуг споживачам, не використовують сучасні інформаційні технології взаємодії між учасниками ринку нафтопродуктів та вивчення своєї діяльності, немає у структурі мобільних і технічних оснащених випробувальних центрів — і комп’ютерних баз даних, не володіють методологічним апаратом аналізу та прогнозу ситуацій, не пов’язані і системи підготовки кадрів підвищення кваліфікації працівників у області комплексних проблем розвитку ринку товарів хороших і услуг.

В сучасних умовах відчувається потреба у розробці концепції регулювання та розвитку процесів регіонального споживчого ринку на довгостроковий період із виділенням основних етапів його реалізації, і навіть програми розвитку ринку. Концепція регулювання ринку як перспективний документ дасть регіональних органів управлінням довгострокову стратегію і вкаже можливість альтернативи його реалізації. З її допомогою можна визначити шляхи формування розвинених ринкових відносин; визначити соціально-економічні, інвестиційні і екологічні параметри розвитку регіонального ринку на перспективу; обгрунтувати систему форм і методів економічного і основам правової регулювання ринку.

Основы концепції такого регулювання лише на рівні регіону базуються наступних положеннях:

1) структура ринкової системи включає кілька типів ринків, кожний їхній яких має свої особливості освіти і регулирования;

2) споживчий ринок характеризується специфічними суб'єктами, який визначає показники діяльності, форми і силові методи управления;

3) розвиток інфраструктури споживчого ринку відбувається у тісний взаємозв'язок з іншими елементами ринкової системы;

4) механізм регулювання споживчого ринку повинно будуватися на несуперечливої основі, котра враховує взаємозв'язку всіх типів рынка.

В відповідність до концепцією, довгострокової метою розвитку є особливим створення економічної середовища регіонального споживчого ринку з урахуванням системи торгово-посередницьких, фінансово-кредитних, информационно-коммерческих, зовнішньоекономічних і управлінських перетинів поміж усіма елементами ринкової системи.

Для нормального її подальшого розвитку споживчого ринку необхідно вдосконалення грошово-кредитної системи, податкового, зовнішньоекономічного, контрольно-нормативного регулювання.

Эффективное функціонування ринку вимагає створення резервів економічного потенціалу матеріально-технічної бази ринкової інфраструктури, за відсутності яких можуть порушуватися взаємодії суб'єктів господарювання, зриватися терміни поставок товарів за контрактами, порушуватися ритмічність постачання торгових організацій, утруднятися виконання господарських договорів. Без розробки програми розвитку регіонального споживчого ринку виробництва і ринкової інфраструктури регіону, і навіть створення механізму його реалізації цієї проблеми вирішити неможливо. Розробка програми має базуватися на розкритті наступних блоків: розвиток ринкової інфраструктури, прогнозування попиту товари та, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків регіонального споживчого ринку, регулювання і фінансову підтримку програми розвитку ринку, збалансованість товарних і фінансових потоків, організаційно-управлінська структура.

Разработка програми розвитку й системи заходів для розвитку споживчого ринку дозволить регіональних органів управління здійснювати єдину, економічну науково-технічну політику перетворення ринкової інфраструктури, забезпечити комплексний підхід до розвитку всіх елементів регіонального споживчого ринку, і навіть ефективну взаємодію й погодження економічних інтересів суб'єктів господарювання, що у її формуванні та розвиток споживчого рынка.

Для вирішення питань розвитку стійкого і цивілізованого споживчого ринку слід також рішення загальнодержавних економічних та соціальних завдань, які забезпечують підйом вітчизняних товаровиробників, зниження інфляції, підвищення зайнятість населення та її життєвий рівень. Державна підтримка суб'єктів споживчого ринку регіону має здійснюватися на наступних принципах:

развитие конкурентного середовища над ринком товарів, робіт й нових послуг;

сочетание державних інтересів суб'єктів споживчого ринку;

сочетание фінансових і нефінансових заходів державної поддержки;

привлечение позабюджетних джерела фінансування галузевих програм розвитку споживчого рынка.

Таким чином, регіональний споживчий ринок перебуває у безпосередньої залежності від інших ринків регіону, впливає грошові доходи, платоспроможність населення, регулює товарно-грошові відносини, сприяє розвитку конкурентоспроможності вітчизняних товарів хороших і всього ринкового механізму. Тому проблемі розвитку споживчого ринку його регулювання має відводиться одне з найголовніших місць. І тільки завдяки державну підтримку та її активному втручанню на що регіону забезпечуватиметься позитивна тенденція у розвитку регіонального споживчого рынка.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.