Вексель як дебентура

Вексель як борговий обязательство

Согласно пункту 1 статті 142 і статті 143 ДК РФ вексель — це цінний папір, то есть:

«документ, котра засвідчує із дотриманням встановленої форми і обов’язкових реквізитів майнових прав, здійснення або передачі яких можливі лише за його предъявлении.

С передачею цінних паперів переходять все засвідчувані нею права в совокупности".

Федеральный закон від 11 березня 1997 року № 48-ФЗ «Про перекладному і простому векселі» та інші нормативні акти законодавчо встановлюють операції, пов’язані з передачею векселя.

Вексель — индивидуально-определенная річ, тобто річ, що має відмітними ознаками: номер і серія (якщо вексель виписаний на типографському бланку), найменування платника, термін платежу, дата складання, місце складання, вексельна сума, термін платежу і другие.

Вексель, як индивидуально-определенная річ, на відміну пологових юридично незамінний. Зобов’язання, предметом якого є така річ, припиняється її гибели.

Рассмотрим деякі питання, пов’язані з розрахунком векселем в господарську діяльність організацій, ось на чому примере:

Пример 1.

Организация ТОВ «Райдуга» передає вексель організації ТОВ «Світлана», яка укладає улаштуванням ЗАТ «Катруся» договір. Відповідно до даним договором ТОВ «Світлана» замість грошових сум третьої організації ЗАТ «Катруся» передає вексель, отриманий першої організації ТОВ «Райдуга». ЗАТ «Катруся» випускатиме повернення або грошовими засобами, або погашенням зустрічних обязательств.

В даному прикладі вексель:

относится до цінних паперів на основі статті 143 ДК РФ;

является річчю виходячи з статті 128 ДК РФ;

денежным зобов’язанням виходячи з статті 815 ДК РФ;

средством платежу.

Рассмотрим встановлення умови про конкретні строки договора.

В відповідно до пункту 1 статті 486 ДК РФ товар має бути оплачений безпосередньо до чи влітку після передачі речі, якщо інше встановлено угодою сторін. Стаття 488 ДК РФ передбачає можливість оплати товару через певний час саме його передачі покупцю (продаж товару в кредит). У цьому покупець повинен зробити оплату у призначений договором термін. Законодавством необмежений термін, який то, можливо надано відстрочка оплати. Термін у договорі встановлюється угодою сторін. Зобов’язання, відповідно до статті 317 ДК РФ, має бути виконане розумний термін саме його виникнення. Тож у договорі доцільно вказати розумний термін на оплату векселі, який надалі потреби і за згодою сторін можна буде потрапити изменить.

Рассмотрим, якого виду договору можна віднести даний договір, пов’язані з розрахунком векселем.

В відповідності до статті 807 ДК РФ по договору позики один бік (заимодавец) передає у власність інший боці (позичальнику) гроші інші речі, певні родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку суму грошей (суму позики) чи однакову кількість інших отриманих речей тієї самої роду Мазуренків та якості. Отже, об'єктом позики може лише гроші інші речі, певні родовими признаками.

Существует категорична думка: передача позикодавцем позичальнику векселі третя особа замість грошей за договором позики неможлива. Така думка підтверджується, наприклад, Постановою Президії Вищої Арбітражного Судна Російської Федерації від 26 квітня 2002 року № 2602/01. Нагадаємо, що у договору позики один бік (заимодавец) передає боці (позичальнику) гроші інші речі, певні родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж кількість грошей (суму позики) чи однакову кількість інших так само речей того ж роду Мазуренків та якості. У названий Постанові вказується, що до пункту 1 статті 807 ДК РФ, вексель, як безумовне грошове зобов’язання щодо своєї природі, може бути об'єктом займа.

При купівлі-продажу векселі як цінних паперів правомірно застосовувати договір купівлі-продажу, а чи не договір позики. З статті 454 ДК РФ за договором купівлі-продажу один бік (продавець) зобов’язується передати річ (товар) у власність боці (покупцю), а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити для неї певну гроші (цену).

Существует і альтернативна думка, на погляд більш правильна, зазначена в Листі Мінфіну Російської Федерації від 9 серпня 2004 року № 07−05−14/207 «Оботражении у бухгалтерському обліку і оподаткуванні операцій із простими векселями»:

«На основі положень статті 815 ДК РФ в випадках, як у відповідно до угоди сторін позичальником видано вексель, котра засвідчує нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (простий вексель) чи іншого вказаної у векселі платника (перекладної вексель) виплатити по наступі передбаченого векселем терміну отримані в борг грошових сум, до взаємин сторін із векселем можна застосовувати правила договору позики, суперечливі закону простий і перекладному векселе».

Вексель по индоссаменту як борговий обязательство.

Пункт 3 статті 389 ДК РФ називає жодну з форм поступки требования:

«Уступка вимогами з ордерной цінної папері відбувається шляхом індосаменту в цій цінної папері (п. 3 статті 146 ДК РФ)».

Порядок поступки вимогами з векселем встановлено пунктом 3 статті 146 ДК РФ:

«Права по ордерной цінної папері передаються шляхом скоєння в цій папері передавальної написи — індосаменту. Індосант відповідає як за існування права, але й його осуществление.

Индоссамент, досконалий на цінної папері, переносить повне право, засвідчені цінної папером, в наявності, якому чи наказу якого передаються права по цінної папері, — індосата. Індосамент то, можливо бланковим (без вказівки особи, якому має вироблятися виконання) чи ордерним (із зазначенням особи, якому чи наказу якого має вироблятися исполнение).

Индоссамент може бути обмежено лише дорученням здійснювати права, засвідчені цінної папером, без передачі цих прав индоссату (препоручительный індосамент). І тут індосат виступає як представителя".

Таким чином, індосамент — це передатна напис, учинена на зворотному боці векселі (чи додатковому щодо нього аркуші - аллонже), яка передає права за векселем новому власникові векселі. Індосамент проставляється за власноручного підписом векселедержателя чи повіреного за дорученням звороті векселі чи приєднаному до зворотному боці векселі (по нижньому краю) додатковому аркуші (аллонже). Кожен індосамент повинен мати порядковий номер. Частковий індосамент недействителен.

Виды индоссаментов:

именной індосамент — містить повне найменування і реквізити індосата (банківські реквізити, дані про реєстрацію підприємця, паспортні дані для фізичної особи і підприємця, даних про банківському рахунку фізичної особи);

индоссамент на пред’явника — містить напис «Платіть наказу пред’явника цього векселі» або іншу не що суперечить зазначеної напис;

бланковый індосамент — зовсім позбавлений вказівки особи, на користь якого виконаний, і складається з одного підпису індосанта (юридичне особи — з підписи й печатки).

Вексель може бути іншому власникові у вигляді індосаменту. Юридична чи фізична особа, яке здобуло вексель по индоссаменту, своєю чергою може передати вексель іншому юридичному чи фізичній особі (підприємцю), причому вексель може передаватися неодноразово. Коли векселі останній індосамент бланковий, то векселетримач може заповнити індосамент своїм добрим ім'ям, або ім'ям іншого особи; передати вексель у новій бланковому индоссаменту; передати вексель, не роблячи іншого індосаменту, по незаповненому бланковому индоссаменту.

При пред’явленні векселі не першим векселедержателем перший індосамент в обов’язковому обов’язковому порядку повинен бути зроблений обличчям, зазначеним на на лицьовій стороні бланка векселя.

Индоссамент заповнюється на пишучої машинці, з допомогою коштів комп’ютерна техніка чи то з руки розбірливим почерком. Відбитки печаток би мало бути чіткими та відповідати найменуванням юридичного лица.

Индоссамент підписується уповноваженим представником і завіряється відбитком друку індосанта — юридичної особи чи підписом індосанта — фізичного лица.

Если під час заповнення останньої передавальної написи було зроблено помилка, усю напис слід закреслити і заповнити таку. Закреслені индоссаменты вважаються ненаписаними не мають юридичної силы.

Лицо, в якого перебувала вексель, сприймається як законний векселетримач, коли вона засновує свого права на безупинному ряді индоссаментов.

Федеральная податкова служба у справі, що стосується порядку обліку прибутків і витрат, у разі передачі векселі в оплату зобов’язань по договоруруководствуется Листом Федеральна податкова служба (далі ФНП) Російської Федерації від 20 3 вересня 2005;го року № 04−2-02/381@ «Передача векселі як оплата зобов’язань по договору».

В відповідності до статті 209 глави 23 «Податок з доходів фізичних осіб» НК РФ для фізичних осіб, є податковими резидентами Російської Федерації, об'єктом стягнення податку з доходів фізичних осіб (далі НДФЛ) зізнаються доходи, отримані платниками податків у податковій періоді, яким відповідно до статті 216 НК РФ визнається календарний год.

Рассмотрим випадок передачі індивідуальному підприємцю векселі як оплата зобов’язань по договору. Учет доходів населення і витрат і місцевих господарських операцій індивідуальними підприємцями ввозяться відповідність до Порядком обліку прибутків і витрат і господарських операцій для індивідуальних підприємців, затвердженим спільним Наказом Мінфіну Російської Федерації № 86н і МНС Російської Федерації №БГ-3−04/430 від 13 серпня 2002 року (далі - Порядок учета).

Пунктом 4 Порядку обліку встановлено, що облік прибутків і витрат і місцевих господарських операцій ведеться індивідуальними підприємцями шляхом фіксування в Книзі обліку прибутків і витрат і місцевих господарських операцій індивідуального підприємця (далі - Книжка обліку) операцій отримані доходи і вироблених витратах в останній момент їх здійснення з урахуванням первинних документів позиційним способом.

Согласно пункту 13 Порядку обліку доходи громадян та витрати позначаються на Книзі обліку касовим методом, тобто після фактичного отримання прибутку за вчинення витрати, що підтверджено відповідними платіжними документами.

В відповідно до пункту 14 Порядку обліку в розділі I «Облік прибутків і витрат» Книги обліку відбиваються всі доходи, отримані індивідуальними підприємцями у податковій періоді від здійснення підприємницької діяльності без зменшення їх у суму які слід стандартних, соціальних, майнових і фахових податкових відрахувань, встановлених статтями 218 — 221 НК РФ.

В дохід охоплюють усі надходжень від реалізації товарів, виконання робіт і надання послуг, і навіть вартість майна, отриманого безвозмездно.

При цьому основі статті 223 НК РФ дата фактичного отримання прибутку окреслюється день виплати доходу, зокрема перерахування доходу на рахунки платника податків в російських банках або за його дорученням на рахунки третіх осіб — і при отриманні доходів у грошової форми, а і при отриманні доходів у натуральній формі - як день передачі доходів у натуральній форме.

Дата скоєння витрат визначається відповідність до платіжними документами.

Статьей 815 ДК РФ передбачено, що у випадках, як у відповідно до угоди сторін позичальником видано вексель, котра засвідчує нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (простий вексель), чи іншого вказаної у векселі платника (перекладної вексель) виплатити по наступі передбаченого векселем терміну отримані в борг грошових сум, взаємини сторін за векселем регулюються законом про перекладному і простому векселе.

Таким чином, вексель є цінної папером, удостоверяющей зобов’язання займа.

При розгляді питань, що з зверненням векселів, треба враховувати, що ці відносини у Російської Федерації регулюються Федеральним законом від 11 березня 1997 року № 48-ФЗ «Про перекладному і простому векселе».

Вместе про те вексельні угоди регулюються ще й загальними нормами громадянського законодавства про угодах і зобов’язання (статті 153 — 181, 307 — 419 ДК РФ) з урахуванням їхньої особенностей.

В відповідність до Постановою Президії Вищої Арбітражного Судна Російської Федерації від 11 квітня 2000 року № 440/99 вексель засвідчує зобов’язання позики. Тому, будучи борговим зобов’язанням, вона може ототожнюватися ні з грошима, ні з інший формою еквівалента, що у товарному зверненні. Заміна боку (векселедержателя) по вексельному зобов’язанню не змінює змісту початкового зобов’язання векселедателя.

Таким чином, перехід до фізичній особі права вимогами з векселем зізнається об'єктом оподаткування, а дата такого переходу зізнається датою фактичного отримання прибутку. З іншого боку, отриманий фізичною особою оплату за угодою вексель перестав бути доходом у натуральній форме.

В разі, коли фізичній особі оплата зроблена не грошима, а передачею вексельного зобов’язання третя особа, датою фактичного отримання прибутку визнається день гасіння вексельного обязательства.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.