Содержание, особливості і завдання української политологии

Тема № 10: ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗАВДАННЯ.

УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ.

ПЛАН.

1. Зміст Української політології.

2. Особливості розвитку й становлення української політології.

3. Основні заподіяння та проблеми української політології.

4. Висновок.

Список використаної літератури:

1. Гаєвський Б.А. Українська політологія. — До.: МАУП, 1994р. 2. Кирилюк Ф. М. Українська політологія; рівень розвитку, проблеми. — Політологічний вісник, 1993р. — № 4. 3. Кирилюк Ф. М. Основи політології. — До.: 1995р. 4. Потульницький У. Історія української політології. — До.: 1992р.

Творення нової України викликає нагальну необхідність в теоретичному осмисленні й наданні будівничим силам наукового інструментарію, що зробить досить ефективним сам процес цого творення. Без науки, котра безпосередньо служити конкретній українській будівничій практиці, неможливе здійснення нинішнім поколінням історичної місії - побудови вільної, демократичної, правової, громадської держави як спільності, що зветься «народ України».

Основне навантаження лягає на науки, покликані осмислювати політичне життя, політичні відносини, політичну діяльність в Україні, оскільки саме із ними пов (язані основні реформаційні процеси, саме смердоті сьогодні є одним із найефективніших елементів української самоорганізації, за допомогою якої народ України виходить на сучасний рівень цівілізованості.

Питання про рівень політизації суспільного життя, і суспільної свідомості в Україні сьогодні визначене досить виразно: смердоті набрали характеру основного соціального руху за радикальні перетворення, насамперед за допомогою політики, політичної організації, політичної діяльності, політичного менталітету. Факт загального підвищення політизації українського суспільства ставши незаперечним, а загальноукраїнська стратегія кардинальних реформ за допомогою нової правової органїзації суспільних, зокрема економічних, відносин принципово змінила роль політики у розбудові нової України.

Отже, зміст української політології неважко визначити: це політичне життя українського народу в його багатонаціональній структурності, українська політична історія в еволюційному зв (язку із сьогоденням як певний магістральний шлях нації, його національна й загальнолюдська сутність, творчій зміст боріння українства, народу України за можливість національного самоутвердження й набуття, таким чином, необходимых інтеграційних якостей щодо загальнолюдської цівілізації.

Нинішній стан політики й політології в Україні нетиповий для, так званого, цівілізованого світу, бо України лише створює своє політично — організзаційне обличча. Тому і судити про політичні процеси не можна з класичної точки зору західної політології, із її канонами історично поступового державотворення. Можна відразу зауважити: американці, анцлійці, французи будуючи свою державу, українську політичну думку не використовували. Вони розробляли політологічні проблеми відповідно до власних потреб, власного бачення. Отже, саме період початкового будівництва, як правило, в всіх країнах був перідом інтенсивного пошуку шляхів власного, зокрема національного самоутвердження. Протягом століть політичної залежності в Україні формувалась певна духовна структура, основні елементи якої були спрямовані на власне духовне розкріпачення. Українська державність зазнавала тяжких історичних іспитів, протистояла різним завойовникам із Візантії, Варшави, Москви, Відня, Прибалтії.

Політичні режими, котрі встановлювались завойовниками на українських землях, булиздебільшого неорганичними для українства. Народ шукав заходь самозбереження, виховувалось почуття національної гідності і непримиренності до загарбників, що в політичному вигляді найбільш опукло виявилось в житті українського козацтва та його державному оформленні - Запорізькій Січі, зародку нової українськоїдержавності, політичного улаштую українства. Запорізька Сич та інститут гетьманів (від засновника Вишневецького до Сагайдачного, Хмельницького, Мазепи, Орлика, Дорошенка…) залишились в українському й світовому політичному світовому досвіді як форма політичного суверінитету нації, а українському політичному уявлення — як власна політична традиція, варта не лише уваги, але й і розвитку. Адже політична організація часів гетьманщини може живити і сучасне політичне життя України.

Політичне становище українства у труднювалося тім, що воно та вело визвольну війну без підтримки. Хоча царська Росія був тюрмою народів, чи — Яка визвольна акція чи рух було неможливо одержати світової підтримки, ьо це було б б «втручання у внутрішні справ Ро-сійської імперії», а после встановлення Радянської влади колоніальне становище України було б прикрите славнозвісною «соціалістичною дружбою народів». Об (єктивне тяжіння народів до світу й злагоди, до співробітництва використовувалось для збереження й зміцнення більшовицької диктатури. Диктат більшовицької політичної системи перетворював українську національну ідею в антиімперську, антирадянську. Хоча й за більшовицького режиму багато національно свідомих українців робиле все можливе й неможливе, щоб зберегти власну націю. Для цого потрібна був принципово інакша методологія, що століттями визрівала в українстві і згодом набула рівня розвитку, який давши їй змогу статі російською національною ідеєю, що покладена основою стратегії й тактики української національно визвольної революції, а сучасних умовах — будівництва української державності.

Революційним за своїм місцем в історії українського народу єАкт проголешення незалежності України 1991 року, який ставши логічним результатом, великою політичною перемогою українського національновизвольного руху, початком нової історії Українства. як й чи — яку політичне рішення, Акт проголошення незалежності України покладає лише правовий вухо повній незалежністі, котра можлива лише як нрезультат всебічного творення матеріальних й духовних основ існування й розвитку народу України.

Українська політологія може бути принципово саамодостатньою й досить ефективною, якщо охоплюватиме необхідне нині коло проблем та завдань.

Політична думка Українства постійно спрямовувалась не так на прогрес власної нації, але в боротьбу за існування, що позначилося на її конструктивного, будівничому рівні. Тому заподіяння політології - представити конструктивізм української політичної думи як класичну методологію українського політичного менталітету, служитиме сучасній політичній практиці в Україні.

Завдання української політології - простежити становлення й розвиток української національної ідеї, її основні форми в історії політичної думи в Україні, розмаїття поглядів й течій в українському суспільстві протягом століть боротьби «українського духу» за своє розкріпачення й утвердження в суспільній свідомості.

Завдання української політології - дати оцінку політологічним основам сучасного українського націоналізму. Доцільно розповідати про політичну еволюцію українського націоналізму, його різні течії, про потворну сутність «радянського патріотизму».

Проблемою українськоїполітології, котра вимагає першочергового розв (язання, є реальний стан політичних відносин в Україні. Їх треба корегувати, виправляти, оскільки саме політична сфера — один із найнебезпечніших каталізаторів порушення стабільного розвитку суспільства.

Потребує вивчення проблема Сучасної української політичної системи й національних політичних традицій. Насамперед, виникає запитання про природність парламентарізму для України, принаймні у його теперішньому вигляді. Система виборів, котра пропонується сьогодні недосконала. Якого типу парламент й президент нам потрібні й як домогтися обрання саме таких основних політичних інституцій.

Практично не розпочиналось ще вивчення проблеми національного лідерства. сучасний розвиток цівілізації та демократизму, як її форми, характерний наявністю політичного лідерства. Економічні і соціальні підвалини лідерства ще лише визрівають. Тому будівництво української демократії - це економічне й культурне явище, хоча будівництво нової, незалежної України й відбувається за допомогою ораганізаційних заходів, що із неминучістю підносить роль лідерства, зокрема політичного, у становленні української державності.

Висновок.

У цій контрольній роботі розглянуті деякі основні завдвння й проблеми української політології. Ця наука досить молода, але й уже стала досить ефективним знанням, намагається забезпечити можливу безпомилковість політичних рішень, їхній оптимальний вплив на життя народу України. Українська політологіяце політична мудрість, Яка в боротьбі політичних сил бачить її першоджерело, фактори, що полягають в основі тихий чи інших політичних явищ, кроків, акцій.

Спрямування наукового пошуку саме ними й є вищим призначенням української політології, їїосновною проблематикою.