Ефіопіка

Эфиопика

(Aethiopica) — Роман

Гелиодор (Heliodorus) III в. до зв. е.

Античная література. Греция

Ю. У. Шанін.

Уроженец Фінікії із міста Эмесса (эллинизированного і переважно і з грецьким населенням), Гелиодор мав духовний сан. Відомо: місцевий синод, вважаючи, що «Эфиопика» розбещує молодь, зажадав від Геліодора спалити мою книжку публічно чи відмовитися від священнослужения. І Гелиодор віддав перевагу друге.

Предположительно події роману ставляться до V чи IV в. до зв. е. Місце початкового дії — Північна Африка (Єгипетський узбережжі).

Прекрасная Хариклея і могутній красень Теаген полюбили одне одного й таємно заручилися. Проте доля приготувала їм чимало тяжких випробувань. Молодим еллінам доводиться втекти з Дельф, де їх зустрілися й познайомилися на Пифийских іграх (священні торжества, присвячені Аполлону).

В початку роману вони потрапляють у полон до єгипетським розбійникам з войовничого племені буколов (волопасов) і знайомляться зі своїми співвітчизником — афінянином Кнемоном. Теж бранець, він працює як перекладачем, а й вірним супутником Теагена і Хариклеи.

Кнемон теж змушений був залишити Батьківщину, боючись помсти без відповіді закоханої до нього мачухи.

Благородная краса Теагена і Хариклеи настільки піднесена, що волопаси спочатку приймають за небожителів. Ватажок розбійників Тиамид закохується в эллинку й кореспондентка традиційно яку нині вважає своєї здобиччю, збирається брати шлюб із Хариклее.

Сын мемфисского пророка Тиамид став ватажком розбійників лише через підступу молодшого брата, відібрав в нього декларація про потомствене священнослужительство.

А під час подій, як людина шляхетний, він скликає народ на збори й поводиться до соратників по розбою з проханням віддати йому прекрасну эллинку замість належної частини захоплених багатств: «…ні з потреби у насолодах, а заради потомства буде в мене ця полонянка — так вирішив Насамперед вона шляхетного походження, здається мені. Суджу про це з знайденим в неї коштовностям і у тій, як не піддалася який осягнув її бідам, але зберігає те духовне шляхетність, що у колишньої своїй частці. Потім, відчуваю у ній душу добру і целомудренную. Якщо благообразием вона перемагає усіх своїх жінок, якщо соромливістю погляду мимоволі викликає повагу в усіх, хто її бачить, хіба природно, що вона закликає всіх добре думати скоріш про собі? Але що найважливіше сказаного: вона як на мене жрицею якогось бога, оскільки скинути священні вбрання і вінець навіть у нещастя вважає чимось жахливим і недозволеним. Закликаю всіх присутніх судити, може бути подружжя влаштовуватиме більше, ніж чоловік з цієї родини пророків і дівчина, присвячена божеству?».

Народ схвалює його прийняти рішення. А розумна і далекоглядна Хариклея також суперечить. Адже вона справді жриця Артеміди, обрана по жеребкування роком. А Теаген (вона з міркувань безпеки видає за свого брата) служить Аполлону.

Хариклея лише у почекати з весіллям, коли вони прибудуть до міста, де є вівтар чи храм Аполлона чи Артеміди, щоб там скласти із себе жрецтво. Тиамид і народ погоджуються із нею. Тим більше що вони готуються штурмувати Мемфіс, де одружитися буде приличней і достойніший, ніж туп на лігвищі розбійників. Та раптом ними нападає інший, більш численний загін, спокушений як багатою наживою: залишений у Мемфісі Петосирид, молодший брат Тиомида, жадає знешкодити претендента на жрецький посаду, пообіцявши над його поимку велику нагороду. У нерівному бою Тиамид захоплений полон. А далі все, що є острові розбійників, віддане вогню.

Чудом уцілілим Теагену і Хариклее разом із Кнемоном удасться втекти (з печери, де їх ховалися) з болотистого острова волопасов. Після чергових пригод елліни зустрічають шляхетного старця — єгиптянина Каласирида з Мемфіса.

В свого часу, щоб не піддатися спокусі (раптово спалах пристрасті до прекрасної фракиянке), Каласирид, головний пророк храму Ісіди в Мемфісі, вирушає до добровільне вигнання й потрапляє в Елладу, в священний місто Дельфи. Там він, ухвалений ласкаво і прихильно, знайомиться з еллінськими мудрецями, які у ньому побратима за духом і знанням.

Один з дельфийских мудреців Харикл повідав Каласириду, як і важкі рік він теж поневірявся в різних містах та країнах. Побував й у Єгипті. Там, у нільських порогів, у місті Катадупы він пройшов за таинственно-романтических обставин стає прийомним батьком божественно прекрасної дівчинки: її довірив йому эфиопский посол, котрий прибув у місто для переговорів із перським сатрапом про права осіб на володіння смарагдовыми копями: через неї у персів з ефіопами йшов давню суперечку…

Получил Харикл і кілька дорогоцінних предметів, колишніх при дівчинці. На шовкової стрічці були майстерно виткані ефіопські письмена, з яких випливало: Хариклея — дочка ефіопського царя Гидаспа і цариці Персинны. Довго в них дітей. Нарешті Персинна завагітніла і народила… білошкіру дівчинку. А сталося так вона перед пологами постійно милувалася зображенням Андромеди — міфічної царівни, врятованої Персеєм від морського чудовиська. Як-от Персея з Андромедою, поряд з іншими богами і героями, ефіопи вважали своїми родоначальниками…

Небезосновательно побоюючись, що, увидя біле дитя, Гидасп запідозрить їх у зраді, Персинна передала дочка надійному людині, забезпечивши завбачливо речами, якими дитини можна було б впізнати. Отже, зросла і що цвіте в Дельфах Хариклея присвячує себе Артеміді. І лише спалахнула любов до Теагену допомагає прекрасної жриці відмовитися від вічного дівоцтва. Вона погоджується стати нареченою. Так, поки що лише нареченою, але з дружиною. Саме таке цнотлива любов лише на рівні обіймів та поцілунків — духовний стрижень всього роману.

Каласириду в віщому сні Аполлон і Артеміда доручають прийняти він опіку над прекрасної подружжям і водночас і на батьківщину: «…чи їм супутником, вважай їх нарівні зі своїми дітьми і изведи їх від єгиптян туди, й оскільки це завгодно богам».

Есть і ще одне рушійна пружина сюжету: Каласирид, виявляється, батько шляхетного жреца-разбойника Тиамида і підступного Петосирида.

Меж тим Харикл в Дельфах мріє видати Хариклею за свого племінника Алкамена. Але дівчині огидний навіть вид його. Вона любить лише Теагена.

Повинуясь велінням богів і власним бажанням, Каласирид (ніби між іншим, саме його допоміг Теагену і Хариклее відкритися одна одній) разом із прекрасними обрученными біжить дунайським кораблем із Еллади до Єгипту…

Тиамид після жорстоких випробувань, і боїв повертається нарешті у Мемфіс, а Каласирид обіймає мимоволі примирилися синів, старший у тому числі заслужено займає місце пророка у храмі Ісіди…

Тем часом, перемігши військо перського сатрапа Ороондата, очолювані Гидаспом ефіопи дарують милостивий світ переможеним, захопивши незліченні скарби. А головним їх трофеєм стала богоподібна подружжя: вже у вкотре Теаген і Хариклея стають бранцями. Але ефіопи сприймають їх із обожнюванням: краса підкоряє всіх незалежно від способу життя й кольору шкіри. Проте поруч із прекрасним сусідить жахливе: Теаген і Хариклея би мало бути принесено на поталу богам переможців.

Но дівчина свято вірить, що, коли відбудеться довгоочікувана зустріч, батьки зречуться дочки навіть заради священних звичаїв над народом.

…Победители і бранці — вже у ефіопської столиці Мерое. Ще щось знає Персинна вражена виглядом прекрасної еллінки: «Якщо б судилося вціліти єдиний раз зачатій мною й сумно загиблої доньки, їй б, мабуть, стільки років, як і цієї».

Смело піднімається Хариклея на палаючий жертовник. І вогонь відступає, бо свідчить про її цнотливості. Також довів своєї чистоти і Теаген. І тоді проти прекрасного і водночас жахливого жертвопринесення повстають спочатку мудрецы-гимнософисты, та був й усе народ.

Хариклея несподівано всім вимагає суду: дозволено давати у жертву чужестранок, але з місцевих уродженок! І відразу пред’являє дорогоцінну пов’язку з історією свого його й перстень самого Гидаспа.

Присутствующий відразу мудрець Сисимитр визнається, що це, будучи ефіопським послом в Єгипті, передав маленьку Хариклею елліну Хариклу. Тут слуги приносять картину, яка зображує Андромеду і Персея, і всі вражені подібністю реальної законодавчої і міфічної царівен.

Но ще вирішена доля Теагена. Він блискуче витримує два нежданих випробування: приборкує скаженого жертовного бика, і виходить переможцем у поєдинку і хвалькуватого ефіопського борця. Хариклея відкриває нарешті матері, що Теаген — її чоловіка. А Сисимитр нагадує, як і боги висловлюють власну волю з упевненістю: вони вселили власний страх і сум’яття в що стояли перед вівтарями коней та волів і тих дала зрозуміти, і цілком відкинуті жертви, вважалися досконалими. І вигукує: «Так приступимо до жертвам чистішим, скасувавши людські жертвопринесення на віки вічні!» І укладає: «І це подружжя пов’язую законами шлюбними і дозволяю як їм єднатися узами для дітородіння!».

Затем, вже цілком прозрілий і смягчившийся, Гидасп покладає на голови хлопців і священні віденці — знаки жрецтва (перший носили і Персинна). І тепер заключні слова роману: «Таке завершення отримала ефіопська повість про Теагене і Хариклее. Її склав чоловік финикиянин з Эмесы, з цієї родини Гелиоса, син Теодосия Гелиодор».

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.