Эмилия Джейн Бронте. 
Грозової перевал

Эмилия Джейн Бронте. Грозової перевал

Ощутив нагальну потребу відпочити від суєти лондонського світла, і модних курортів, містер Локвуд вирішив на кілька днів оселитися у сільській глухомані. Місцем свого добровільного самітництва він вибрав старий поміщицький будинок, Мизу Скворцов, котрий стояв серед горбкуватих вересковых порожнин і боліт північній Англії. Облаштувавшись на на новому місці, містер Локвуд вважав за потрібне завдати візит власнику Скворцов і єдиному свого сусіда — сквайру Хитклифу, який жив миль чотири, в садибі, що називається Грозової Перевал. Хазяїн та її житло справили на гостя трохи дивна враження: джентльмен одягу і манерами, виглядом Хитклиф був чистий циган; будинок само одержувати його нагадував скоріш суворе домівку простого фермера, ніж садибу поміщика. Крім хазяїна на Грозовому Перевалі жили старий буркотливий слуга Джозеф; юна, чарівна, але якась надмірно різка і повна всім неприхованого презирства Кетрін Хитклиф, невістка хазяїна; і Гэртон Эрншо (це Локвуд бачив вибитим поруч із датою «1500» над входом в садибу) — сільського виду малий, небагатьом старше Кетрін, коли бачиш якого з упевненістю сказати лише те, що воно і слуга, і хазяйський син. Заінтригований, містер Локвуд попросив экономку, місіс Дін, задовольнити снедавшее його цікавість й повідати історію дивних людей, жили на Грозовому Перевалі. Прохання була якнайбільше за адресою, бо місіс Дін виявилося лише прекрасної оповідачкою, але й безпосередньої свідком драматичних подій, у тому числі складалася історія сімейств Эрншо і Линтонов та його лютого генія — Хитклифа.

Эрншо, розповідала місіс Дін, здавна жили на Грозовому Перевалі, а Линтоны на Мизі Скворцов. У старого містера Эрншо було два дітей — син Хиндли, старший, і дочка Кетрін. Одного разу, повертаючись зі міста, містер Эрншо підібрав Донецькій залізниці вмираючого з голоду оборвыша-цыганенка і приніс їх у будинок. Хлопчака виходили і охрестили Хитклифом (згодом ніхто було точно сказати, ім'я це, прізвище чи й те разом), і всім стала очевидною, що містер Эрншо прив’язаний до найденышу вулицю значно більше, ніж до рідного синові. Хитклиф, у чийому характері переважали зовсім на найблагородніші риси, безсовісно цим користувався, по-дитячому всіляко тиранячи Хиндли. З Кетрін у Хитклифа, хоч як дивно, зав’язалася міцна дружба.

Когда старий Эрншо помер, Хиндли, на той час кілька років прожив за місті, приїхав поховання чимало, і з дружиною. Спільно вони жваво завели на Грозовому Перевалі свої порядки, причому молодий господар відразу ж жорстоко відігратися за приниження, що їх переносив від батьківського улюбленця: той тепер жив в становищі майже простого працівника, Кетрін теж доводилося нелегко під опікою недалекого злобного ханжі Джозефа; єдиною, мабуть, її втіхою була дружба з Хитклифом, помалу перераставшая в неусвідомлювану ще молодими людьми влюбленность.

На Мизі Скворцов тим часом теж жили двоє підлітків — хазяйські діти Едгар і Ізабелла Линтоны. На відміну від дикунів сусідів, що це справжні шляхетні добродії — виховані, освічені, зайве, то, можливо, нервові і зарозумілі. Між сусідами були не відбутися знайомства, проте Хитклиф, безрідний плебей, в компанію Линтонов прийнято ні. Це давало б ще нічого, але з моменту Кетрін стала з неприховано великим задоволенням проводити час у товаристві Едгара, нехтуючи старим іншому, бо, часом, і насміхаючись з нього. Хитклиф заприсягся страшно помститися молодому Линтону, вперше і не натурі цієї людини було кидати слова на ветер.

Шло час. У Хиндли Эрншо народився син — Гэртон; мати хлопчика ж після пологів злягла і більше не підводилася. Втративши найдорожче, що він було у житті, Хиндли очах здавав і опускався: цілими днями пропадав у селі, повертаючись ж п’яним, невгавучим буйством наводив жах на домашних.

Отношения Кетрін й Едгара поступово набували дедалі більше серйозний характер, і вже, до одного чудового дня молодики вирішили одружитися. Кетрін непросто далося таке рішення: душею і серцем вона знала, що надходить неправильно; Хитклиф був осередком найбільших її дум, тим, без кого нею немислимий світ. Проте якщо Хитклифа воно могло уподібнити підземним кам’яним шарам, у яких все тримається, але чиє існування не приносить повсякчасного задоволення, своє кохання до Едгару вона порівнювала із весняною листям — ти знаєш, що зима не залишить і її, і тих щонайменше не можеш не насолоджуватися ею.

Хитклиф, ледь дізнавшись про майбутньому подію, зник з Грозового Перевала, багато часу про неї не було слышно.

Вскоре була зіграна весілля; ведучи Кетрін на вівтар, Едгар Линтон почитав себе найщасливішим з людей. Молоді зажили на Мизі Скворцов, і кожен, хто бачив їхні тоді, було не визнати Едгара і Кетрін зразковою люблячої парой.

Кто знає, хіба що довго ще тривало безтурботний існування цієї родини, але у одного чудового дня в одні ворота Скворцов постукався незнайомець. Не відразу у ньому визнали Хитклифа, бо колишній необтесаний юнак став тепер дорослим чоловіком з військовою виправкою і звичками джентльмена. Де він був і що навчався роки, що минули з від його зникнення, так всіх і залишилося загадкой.

Кэтрин з Хитклифом зустрілися як давні добрі друзі, у Едгара ж, що й раніше недолюблював Хитклифа, його повернення викликало невдоволення і тривогу. І недарма. Його улюблена дружина відразу втратила душевну рівновагу, так бережно їм оберегаемое. Виявилося, що це час Кетрін стратила себе, немов винуватицю можливої загибелі Хитклифа десь на чужині, і тепер його повернення примирило її з Богом і людством. Друг дитинства став нею ще більше доріг, ніж прежде.

Несмотря на невдоволення Едгара, Хитклиф було прийнято на Мизі Скворцов і став там частим гостем. Заодно він зовсім на переймався дотриманням умовностей і пристойностей: був різкий, грубий і є прямолінійним. Хитклиф не приховував, що повернувся тільки до здобуття права здійснити помста — але тільки над Хиндли Эрншо, а й над Едгаром Линтоном, отнявшим в нього життя з всім її змістом. Кетрін він гірко нарікав через те, що він, людині з великої літери, визнала за краще безвольну нервового слинька; слова Хитклифа боляче каламутила їй душу.

Ко загальному здивуванню, Хитклиф оселився на Грозовому Перевалі, віддавна який перетворився з дому поміщика в кубло п’яниць і картярів. Останнє тому було вигідна: програв всі Хиндли видав Хитклифу заставну додому і маєток. Таким чином той став власником всього надбання сімейства Эрншо, а законний спадкоємець Хиндли — Гэртон — залишився без гроша.

Частые візити Хитклифа на Мизу Скворцов мали одне несподіване слідство — Ізабелла Линтон, сестра Едгара, безпам’яті закохалася. Усе навкруг намагалися відвернути дівчину від цього майже протиприродної симпатії до людині з душею вовка, але та залишалася глухою до умовлянням, Хитклифу у неї байдужа, бо і було плювати усім і весь, крім Кетрін і своєю помсти; ось знаряддям цієї помсти і вирішив виготовити Ізабеллу, якій батько, обійшовши Едгара, заповідав Мизу Скворцов. У одну прекрасну ніч Ізабелла втекла з Хитклифом, а, по спливанні часу вони з’явилися на Грозовому Перевалі вже чоловіком і дружиною. Поза сумнівом, щоб описати всі ті приниження, яким піддавав молоду дружину Хитклиф, і який думав від неї приховувати істинних мотивів своїх дій. Ізабелла ж мовчки терпіла, у душі не розуміючи, хто такий насправді її чоловік — чоловік, або дьявол?

С Кетрін Хитклиф не бачився від дня свого втечі з Ізабеллою. Але якось, дізнавшись, що вона тяжко хвора, він, попри що, з’явився на Шпаки. Болісний обох розмова, у якому остаточно оголилася природа почуттів, питаемых Кетрін і Хитклифом друг до друга, виявився їм останнім: ж ніч Кетрін померла, давши життя дівчинці. Дівчинку (ось її, яка подорослішала, й знову бачив містер Локвуд на Грозовому Перевалі) названо на честь матери.

Брат Кетрін, пограбований Хитклифом Хиндли Эрншо, незабаром теж помер — напився, в буквальному значенні, на смерть. Ще раніше вичерпався запас терпіння Ізабелли, яка нарешті втекла чоловіка і оселилася десь під Лондоном. Там в неї народився син — Линтон Хитклиф.

Минуло дванадцять чи тринадцять років, протягом яких ніщо не порушувало мирного життя Едгара і Кеті Линтонов. Однак на Мизу Скворцов прийшла звістка про «смерть Ізабелли. Едгар негайно пішов у Лондон і привіз звідти її. Це було розпещене створення, від унаследовавшее болючість і знервованість, як від батька — жорстокість диявольський высокомерие.

Кэти, багато в чому схожа на мати, відразу прив’язалася до новоявленому кузену, але вже наступний день, на Мизі з’явився Хитклиф і знову зажадав віддати сина. Едгар Линтон, звісно ж, було заперечувати ему.

Следующие 3 роки пройшли спокійно, бо всякі зносини між Грозовим Перевалом і Мызой Скворцов знаходилися під забороною. Коли Кеті виповнилося шістнадцять, вона таки дісталася Перевала, де знайшла своїх двоюрідних братів, Линтона Хитклифа і Гэртона Эрншо; другого, щоправда, ніяк не визнавала за родича — дуже вже грубий і необтесаний він був. Що ж до Линтона, те, як колись її мати, Кеті переконала себе, що він любить його. І хоча байдужий егоїст Линтон ні здатний вирішити її любов, в долю молоді втрутився Хитклиф.

К Линтону не плекав почуттів, скільки-небудь які нагадували батькові, але у Кеті бачив відбиток чорт тій, котру все життя володіла його помислами, тієї, чий привид переслідував його тепер. І він задумав зробити, щоб і Грозової Перевал, і Миза Скворцов по смерті Едгара Линтона і Линтона Хитклифа (а обидва вони вже дихали на ладан) перейшли володарем Кеті. Тому дітей треба було поженить.

И Хитклиф, всупереч волі вмираючого батька Кеті, влаштував їх шлюб. Кілька днів через Едгар Линтон помер, а незабаром його був і Линтон Хитклиф.

Вот залишилося їх троє: одержимий Хитклиф, презирающий Гэртона і знаходить управи на Кеті; безмежно зарозуміла і гонориста юна вдова Кеті Хитклиф; і Гэртон Эрншо, жебрак мізинок древнього роду, наївно закоханий у Кеті, яка нещадно третирувала неписьменного деревенщину-кузена.

Такую історію розповіла містеру Локвуду стара місіс Дін. Настав час, і містер Локвуд вирішив нарешті відмовитися від сільським самотою, як і думав, назавжди. Але через рік проїздом знову там не міг не відвідати місіс Дин.

За рік, виявляється, багато що змінилося у житті наших героїв. Хитклиф помер; перед смертю він втратив розуму, було ні їсти, ні спати і всі бродив здіймаючись пагорбами, закликаючи привид Кетрін. Що стосується Кеті з Гэртоном, то поступово дівчина залишила зневага до кузену, потепліла його й нарешті відповіла з його почуття взаємністю; весілля мали зіграти до Новому году.

На сільському кладовищі, куди містер Локвуд зайшов перед від'їздом, все йому говорило у тому, що, які випробування ні випадали частку що лежать людей, що тепер вони сплять мирним сном.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.