Глобализация і інтернаціоналізація освіти й важливість вивчення іноземної мов

Глобализация і інтернаціоналізація освіти й важливість вивчення іноземних языков

Л. А. Вербицкая Когда ми розмірковуємо про світові тенденції кількох останніх десятиліть, на розум неминуче приходять два слова: глобалізація і інтернаціоналізація. Вчені у весь світ вивчають ці процеси, пов’язані з значними технологічними і соціальними змінами останньої чверті ХХ століття. Поняття глобалізації, і інтернаціоналізації вочевидь пов’язані одне з одним. Але чому в дійсності означають ці слова?

П. Скотт (P. Scott, 1998) у своїй книжці «Глобалізація вищої освіти» доходить висновку, що українці ці дві слова є синонімами, а й самі процеси від початку різняться діалектично протилежні. Глобалізація то, можливо описана вплив глобальним змінам довкілля, як загроза політичних вимог і соціальних конфліктів, яких не можна відгородитися політичної імміграцією, які може бути контрольовані сверхдержавами.

Глобализация означає виникнення гібридної світової культури та змішання національних традицій. Глобалізація передбачає посилення співпраці між націями і всесвітнє розподіл праці. Глобалізація тісно пов’язана з появою освіченого суспільства, яке торгує символічними благами, всесвітньо відомими товарними марками і науковими ноу-хау. Дж. Юрри (J. Urry, 1998) пише, що глобальна мережу й побудувати нові машини та технології скорочують час і простір і переступають межі соціального контролю та регуляції, маючи у своєму виду оптоволоконні кабелі, реактивні літаки, аудіовізуальні передачі, комп’ютерні мережі (включаючи Інтернет) тощо. буд. Глобальні організації, такі як ООН, Світовий банк, CNN, Грінпіс, ЄС тощо. буд. тощо. п., полегшують процес глобалізації. Нині можна розмірковувати вже й про всесвітньому громадянство, яке потягне у себе глобальний ризик, глобальні правничий та глобальні обов’язки. Одне слово, глобалізація стала характерною рисою нашого громадського, економічного і охорони культурної простору. Вона може зменшити місцевий і Львівський національний суверенітети, особливо у економічної і втратити фінансове сферах. Але вона також працювати у інтересах соціального та скорочення економічної розвитку багатьох країн світу, і навіть знедолених груп суспільства. Вона може допомогти нам зрозуміти й прийняти те що, що відчуває величезні зміни й переживає проблеми, що і розглядати світовим співтовариством загалом (Sadlak, 1998).

С з іншого боку, інтернаціоналізація передбачає існування національних держав б і відбиває світової порядок, з якого домінують національні держави. Інтернаціоналізація полягає в кросскоммуникации і обміні між розділеними народами. Глобалізація та інтернаціоналізація — два взаємозалежних процесу, що призводять до перетворенню університетів на нові формы.

В на відміну від глобалізації, інтернаціоналізація університетів — не новий феномен. Вища ж освіта завжди був перейнято духом інтернаціоналізму. Ідея кросскультурного співробітництва у мистецтві, науці й освіті зародилася вже XVII столітті. У середньовічний Європі студенти їздили від Болоньї до Парижа, доі університетську освіту переступало межі національних границ.

ХХ століття відкрив нову сторінку у цьому. У першій половині сучасності колоніальні імперії почали створювати університети у заокеанських землях, переважно, щоб навчати колоніальну адміністративну еліту. Щойно колонії почали отримувати від незалежність, процес створення нових університетів отримав новий розмах. Аналізуючи цей етап новостворені університети були більш ніж простими копіями західних моделей, але здійснювалися також намагання створити інститути задоволення місцевих потреб. Так чи інакше, ближчі один до середині сучасності міжнародна діяльність у вищу освіту головним чином служила мети насадження культури метрополії в колоніальних і постколоніальних странах.

После Другої світової війни процес інтернаціоналізації в університетської життя став значно більше різноманітним. Епоха холодної громадянської війни відзначено затятим протистоянням між Сходом і Заходом, і двоє табору суперничали впливів серед та розвитку націй. Уряди енергійно залучали потоки студентів Африки та інших континентів до своєї університети. СРСР до свого розпаду в кінці 80-х років приймала ВРЦ у кращих університетах тисячі студентів із країн третього світу й мав спеціальні освітні програми для інструкторів, які працювали з іноземцями, водночас склалася й прекрасна система навчання іноземців російському языку.

В 1980;90 x роках міжнародне співробітництво набуло нового значення — по іншим, неполітичним, причин. Реструктуризація світової економіки та створення світових ринків стали головними силами, визначальними інтернаціоналізацію вищого образования.

За останні 25 років міжнародна академічна мобільність зросла понад 300% (Brunch, Barty, 1998). З’явилися нових форм міжнародного співробітництва. Інтернаціоналізація вищої освіти сьогодні передбачає, крім студентської і викладацької мобільності, реформу програм, тож навчальних планів, співробітництво у науково дослідницької сфері через сіті й асоціації, відкритий і дистанційне навчання перебуває без кордонів, регіональне і закордонне співробітництво інститутів, міжнародний поділ праці та інші види діяльності. Світові ресурси, програми, інститути та організації мобілізуються навколо ідеї интернационализации.

Преимущества інтернаціоналізації у цьому освіті очевидні: воно ресурсів, в особливості що вони так важкодоступні, як тепер, запобігання дублювання і непотрібного копіювання тим дослідження, найкраща ідентифікація проектів і зростання впевненості у тому доцільності за умов колективного надзора.

Интернационализация поглиблює базу знань інститутів учасників, розсовує рамки наукового пошуку, збагачує навчальні програми. Присутність у вузі студентів та науковців із різних країн розширює культурні горизонти як студентів, і викладацького складу своєї страны.

Обучение іноземних студентів впливає на розвиток їх країн і сприяє глобальної економічної та політичної стабильности.

А. Каллан говорить про специфічної освітньої «додаткової вартості «в обмінних і мобільних програмах (Callan, 1998). Це дуже важливо задля особистого розвитку. Кожен що у міжнародних освітніх програмах автоматично і часто підсвідомо розвиває у собі такі способности:

— вміння впізнавати розбіжності й мати із нею дело,.

— розуміння різницю між эмическим і етичним чином думки, яке є відмінність між сприйняттям іншої зсередини і снаружи,.

— здатність визнавати лакуни знання, які неминучі для свідомості, вихованого у межах однієї культуры,.

— спроможність до міжкультурної коммуникации,.

— здатність визнавати недостатність знання, т. е. знання про нестачі знання, яка визначає мотивацію до учебе,.

— здатність мислити в порівняльному аспекте,.

— здатність змінювати самовосприятие,.

— здатність розглядати своєї країни в кросскультурном аспекте,.

— знання про інші культурах, вивчених изнутри,.

— діагностичні навички (мистецтво, вміння, майстерність), необхідних функціонування інших суспільствах, — як особисті, і безпосередньо які стосуються обучению,.

— розуміння видозмін — якість, важливе для порівняльного анализа,.

— розуміння розмаїття досліджуваних стилів і ще (Mestenhauser, 1997).

Что є передумовами успішної інтернаціональної кооперації? Які успішного міжнародного співробітництва вчених та ефективності міжнародної діяльності? Або, інакше кажучи, з якими практичними проблемами зіштовхується будь-якої освітній інститут, бажаючий розвивати міжнародне співробітництво для одержання якихось суттєвих результатів? Тут, звісно, ми повинні згадати недолік фінансування, недостатність інформації, розбіжності у організації та навчальних планах, але перша з серйозні проблеми по дорозі інтернаціоналізації і глобалізації вищої освіти — мовної барьер.

Языковой бар'єр технічно нескладне проблеми лише разі співробітництва, заснованого на экс-колониальных узи, і навіть співпраці між країнами, використовуючи і той ж мову. Мовні курси становлять бoльшую частина міжнародних програм в усьому світі. Вивчення менш широко використовуваних мов заохочується і підтримується. Інтернаціоналізація у цьому освіті не розвинулася б настільки добре, але існував лінгва франка міжнародних обмініванглійська мова. До цього часу англійська мова служив багатьом народам для підтримки та розвитку їх контактів із закордоном. І несхоже, що ця ситуація зміниться на майбутньому. Багато європейські країни сигналізують про своє перехід до інтернаціоналізації, вводячи курси із вивчення англійської мови, для здобуття права пристосувати чи залучити іноземний серед професорсько-викладацького складу чи зарубіжних студентів (Elliot, 1998).

Все розуміють, що як перша передумова міжнародного співробітництва — це забезпечення порозуміння у вигляді преподавания/изучения спільної мови і надання іноземним студентам освітніх програм тією мовою, який вони можуть понимать.

В такому випадку західноєвропейські країни знайомилися з їх традиціями мовної освіти перебувають у сприятливішим ситуації, ніж, приміром, Росія. Десятиліття життя за «залізною завісою» особливо стимулювали вивчення іноземних мов. Вільно розмовляти іноземною мовою був звичайною справою для середньостатистичного російського. Навіть університетські мовні програми для майбутніх вчителів іноземної мови не включали масу сучасних радіо та телепрограм, а основному безпечно грунтувалися на літературі ХІХ століття. Якщо ж студент не спеціалізувався в мовами, то вимагалося, що він (або він) лише показував, яка прочитала певну кількість текстів. Вивчав мову не міг купити часопис або газету або подивитися новий фільм тією мовою, яким він намагався опанувати. Може скластися враження дивним, однак у цих дуже обмежених умовах перетворюється на Росії розвинулася дуже ефективна методологія викладання іноземних языков.

Положение речей рішуче змінилося кінці 80-х років, коли відкрилися межі і люди почали подорожувати і організовувати бізнес із іноземними партнерами. Винятково зріс інтерес до вивчення іноземної мов, і він діти знають, навіщо і їх учат.

Глобализация і інтернаціоналізація освіти також вимагають більшої уваги до розвитку наукових установ та кросскультурных досліджень. Хочеться згадати Центр російської та громадянської культури СПбГУ. Ми побачили справді віримо, що російську мову — одне із найбільш важливих мов, як адже нього відгукуються мільйони людей, але і з за величезного вкладу Росії у світову культуру. Центр проводить програми для іноземних студентів, викладачів і фахівців та щороку приймає близько 1000 студентів із 40 країн світу. У ньому працюють близько 60 висококваліфікованих викладачів з багатим досвідом викладання РСІ. Центр пропонує стандартні і індивідуальні програми з російській мові всім категорій слушателей.

За кілька років у Росії сталися ті величезні зміни у сфері вивчення та викладання іноземної мов. Іноді важко було повірити, що таке багато могло змінитися лише десятиліття. У той самий час ми недостатньо задоволені нашими поточними програмами. Рівень мовної компетенції, який поліпшені університетських програм пропонують студентам нелингвистических спеціальностей, найчастіше орієнтовано пасивне вміння читати й переводити. Студентів навчають граматиці й використовують переважно спеціальні тексти. Це, звісно, допомагає знайти свій шлях у спеціальності, але спілкування і компетентне вираз думки в письмовій формах залишаються проблемою. Здається що згадані процеси глобалізації, куди ми все залучені, вимагають, щоб студенти нелингвистических спеціальностей отримували міцнішу підготовку по іноземних мов, що тепер. Ми повинні наново переглянути підсумок вивчення студентами іноземних мов, і навіть розширити діапазон методичних засобів у лінгвістичному навчанні. Це нелегка, приймаючи до уваги недолік фондів і високі навчальне навантаження наших викладачів.

Список литературы.

Brunch T., Barty A. Contemporary Transformations of Time and Space. In: Scott P. The Globalization of Higher Education. The Society for Research into Higher Education and Open University Press. 1998.

Callan H. Internationalization in Europe. Ibid.

Sadlak J. Globalization and Concurrent Challenges for Higher Education. Ibid.

Urry J. Internationalizing British Education. Ibid.

Tjedvol A. Globalization and Education. Report № 10, University of Oslo, 1997.