Методичні основи формування перспективного товарного асортименту промислових підприємств

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ.

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ.

ВИПУСКНА РОБОТА.

БАКАЛАВРА МЕНЕДЖМЕНТУ студента факультету Економіки та Управління спеціальності менеджмент у виробничій сфері.

Васильківського Владислава Сергійовича.

/прізвище, ініціали, підпис/.

Тема: Методичні основи формування перспективного товарного асортименту промислових підприємств.

Науковий керівник Щербина Про. В.

Робота допущена до захисту.

Завідувач кафедри канд.екон.наук, доцент Соболь С.М.

КИЇВ-1999.

ЗМІСТ.

Вступ 3.

І. Теоретико-методологічні основи формування товарного асортименту підприємства, що функціонує в умовах ринкової економіки 5.

1.1. Економічна сутність та види товарного асортименту 5 Глибина 7 1.2. Перспективний товарний асортимент як складова частина економічної стратегії підприємства 9 1.3. Методичні підходи щодо формування перспективного товарного асортименту 15.

ІІ. Аналітична оцінка базового товарного асортименту та обгрунтування механізму його формування з перспективи 28.

2.1. Техніко-економічна характеристика підприємства-об'єкту дослідження 28 2.2. Аналіз результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства 41 2.3. Аналіз існуючого товарного асортименту підприємства 47 2.4. Обгрунтування механізму формування перспективного товарного асортименту підприємства 53.

Заключення 62.

Список використаної літератури 64.

ДОДАТКИ…67.

Вступ.

Порівняно нещодавно на Україні, та й в інших колишніх державах соцтабору, діяла командно-адміністративна система господарювання. Підприємства знаходились в прямому підпорядкуванні відповідних міністерств й відомств. У порядку наказу підприємства одержували контрольні цифри для укладання своїх планів по випуску продукції, собівартості продукції, використання фінансів. Керівництво підприємства чітко знало, котрі види продукції та в якому обсязі будуть випускатися найближчим годиною. Аналогічно здійснювалося й матеріально-технічне забезпечення та збут продукції. Заздалегідь були відомі постачальники сировини й матеріалів, споживачі готової продукції.

Актуальність даного дослідження визначається тім, що в умовах ринкової економіки цілеспрямоване формування перспективного товарного асортименту підприємства є одним їз засобів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

У нинішній година за умовах ринкової економіки, підприємства отримали можливість самостійно формувати свою економічну стратегію, тобто знайти відповіді на наступні запитання: котрі види продукції виробляти, в якій кількості, як й якими засобами, кому й коли виробляти. Однією із основних завдань є формування товарного асортименту продукції. Підприємство винне матір перелік певних номенклатурних позицій продукції, що користуються потенційним попитом на ринку й забезпечать виживання підприємства в довгостроковому періоді.

Мету даного дослідження полягає в розгляді методологічних основ та практичних аспектів побудови товарного асортименту підприємства.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

— розгляд зрозуміти номенклатури та асортименту;

— характеристика видів асортименту;

— розгляд поняття перспективного товарного асортименту як складової частини економічної стратегії підприємства;

— визначення методів формування товарного асортименту та засобів його розширення, на основі даних, отриманих на підприємствіоб'єкті дослідження;

— здійснення оцінки базового товарного асортименту підприємства та внесення пропозицій щодо формування перспективного товарного асортименту.

У якості об'єкту дослідження виступає київське Відкрите Акціонерне Товариства «Електроприлад». У результаті політичних й економічних змін в державі підприємство отримало господарську самостійність й розпочало формування свого портфеля замовлень на випуск продукції на власний розсуд.

Теоретико-методологічною основою даного дослідження є положення Сучасної економічної теорії, що відноситься до формування перспективного товарного асортименту підприємства. У ході дослідження вивчено та узагальнено вітчизняні та закордонні літературні джерела із питань, що стосуються методів формування перспективного товарного асортименту та засобів його розширення, а також данні статистичної звітності підприємстваоб'єкта дослідження.

Структура роботи складається із вступу, двох розділів, заключення, списку літератури та додатків.

У вступній частині визначені актуальність дослідження, його позначка та задачі, об'єкт дослідження, методологічна та інформаційна база.

У першому розділі розкрита суть зрозуміти номенклатури та асортименту, визначені методи формування перспективного товарного асортименту підприємства.

У іншому розділі на основі даних по підприємству-об'єкту дослідження показано механізм формування перспективного товарного асортименту підприємства.

У заключенні сформульовано основні результати дослідження, узагальнено висновки та пропозиції.

І. Теоретико-методологічні основи формування товарного асортименту підприємства, що функціонує в умовах ринкової економіки.

1.1. Економічна сутність та види товарного асортименту.

Будь-яке підприємство, що виробляє яку-небудь продукцію чи надає послуги, має свою номенклатуру продукції та свій асортимент.

Номенклатура продукції - це перелік найменувань виробів, заподіяння по випуску які міститься в плані виробництва продукції.

Асортимент — це сукупність різновидів продукції за марками, найменуваннями, розмірами, типами, сортами, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками.

Асортиментна політика — система заходів, по визначенню переліку товарних груп, котрі мають найбільшу перевагу для успішної діяльності на ринку, й котрі забезпечують економічну ефективність діяльності підприємства в цілому. 5, з. 75].

Основними завданнями асортиментної політики є:

1. Задоволення потреб споживачів;

2. Завоювання нових покупців;

3. Оптимізація фінансових результатів підприємства;

Отже, — задоволення потреб споживачів. Потреба споживачів — величина змінна. Вона залежить від цілого комплексу факторів, котрі впливають на неї. Це й соціальний статус, й рівень доходів населення, очікування, й навіть смаки, котрі є різні у кожної людини. Отже, підходити до розробки асортименту й номенклатури продукції чи послуг також потрібно комплексно й всебічно, із урахуванням всіх вище перерахованих факторів. Підприємство нездатне задовольняти потреби всіх верств населення одночасно. Виходячи на ринок, воно та обирає сегмент господарювання й тім самим обирає контингент споживачів, який має свої особливості. Асортимент й номенклатуру потрібно розробляти із максимальним врахуванням цих особливостей, й навіть понад того. Це дасть можливість розширити ринки збуту й завоювати нових покупців. Завоювання нових покупців можливе лише у випадку стійкої позиції підприємства на ринку, досконалої рекламної кампанії та гарної репутації, й, звичайно, можливості задовольнити потреби нових споживачів. Ефективне впровадження й здійснення політики завоювання нових покупців неодмінно сприятиме подальшій стабілізації позиції підприємства на ринку й призведе до оптимізація фінансових результатів діяльності.

У глобальному плані - асортимент є одним із вихідних й найважливіших пунктів здійснення ефективної діяльності підприємства, й вміла та розумна його розробка є однією з запорук успіху.

Номенклатури продукції розрізняються по ширині охоплення (кількості різних категорій товарів) й ємності (кількості товарів в кожній категорії).

Підприємство, що випускає електроприлади та товари народного вжитку, має широку й й ємну номенклатуру виробів.

Ширина номенклатури визначається такими видами продукції, що випускається:

. електровимірювальні прилади;

. прилади контролю за технічними процесами;

. товари народного вжитку;

Окремі види продукції мають в своєму складі великий перелік товарів. Наприклад, товари народного вжитку — це закаточна машинка, садовий секатор, підставка под телевізор, котушка спінінгова, дитячі іграшки, обприскувач та ін.

Всі товари можна класифікувати за наступними категоріями: Споживчі товари, що на свій чергу діляться втричі підгрупи в залежності від підходу людей до купівлі - товари повсякденного попиту, товари тривалого користування, товари спеціального асортименту.

Товари повсякденного попиту — легкодоступні, дешеві й товари, що широко рекламуються, що часто й охоче купують споживачі. Ос-кільки споживач уже знайомий із цими товарами, то саме звичка виявляє серйозний вплив на його рішення про купівлю. Прикладом можуть слугувати газета чи хліб.

Товари тривалого користування — товари, при покупці які споживачі витрачають багато години на порівняння цін, якості, стилю. Це досить важливі товари, що люди й не купують щодня. Наприклад обігрівачі. Подібні купівлі вимагають более вимогливого ставлення до відмінностей між торговими марками, що виявляються в цінах, споживчих характеристиках, якості товару чи репутації фірми, тому споживачу потрібно порівнювати ці показники при покупці.

Товари спеціального асортименту — товари, зазаради придбання які споживач готовий додавати додаткові зусилля. Наприклад, секатор садовий. Покупця головним чином привертають споживчі характеристики товару, але й й реклама допомагає створити враження його специфічної цінності.

Товари для інституціональних споживачів. Інституціональні споживачі - це юридичні особини, організації (найрізноманітнішого профілю), заклади, підприємства. Товари для цієї категорії споживачів діляться на дві загальні підгрупи, що визначаються вартістю й тривалістю терміну служби. Це товари короткочасного користування й капітальні товари. 35, з. 87].

Інституціональні споживачі при виборі товарів й послуг керуються, як правило, про «єктивними критеріями, такими як: ефективність, технічне обслуговування, гарантія й вартість власності, тобто загальна вартість придбання й володіння товаром. Однак їхній специфічний підхід до покупок змінюється в залежності від призначення й ціни товару, що купується.

Товари короткочасного користування — це порівняно дешеві товари й послуги, що звичайно споживаються впродовж року із моменту їхнього придбання. Наприклад сировина чи якісь витратні матеріали (паливо для техніки, замінні радіатори).

Капітальні товари коштують дорожче й мають более тривалий термін служби. Фактично, в більшості організацій прийнято заздалегідь закладати в бюджет певну суму на придбання товарів. До капітальних товарів можна віднести нерухомість, обладнання, транспортні засоби.

До асортименту підприємства можуть входити товари, що відносяться до одного чи декількох типів. У залежності від цого асортимент може матір декілька видів, що схематично зображено на рис 1.1.

Ширина асортименту.

Широкий.

Вузький.

Дрібний Глибокий.

Глибина.

асортименту Рис 1.1. Матриця «Види асортименту» [12, з. 264].

Широкий асортимент включає велику кількість різноманітних товарних груп.

Вузький асортимент складається із незначної кількості товарних груп;

Глибокий асортимент виникає, якщо в товарній групі пропонуються багаточисельні альтернативні якості, кольори, зразки, розміри, форми, ціни та інше;

Дрібний асортимент характеризується тім, що пропонуються окремі товарні групи в незначних варіантах.

Виходячи на ринок, підприємству не одразу вдається зайняти стійкі стабільні позиції. Це навіть не усім вдається. І як уже зазначалося вище, одним з ключових питань на шляху досягнення успіху є саме вірна розробка асортименту продукції.

У залежності від ринкової позиції підприємства та його потенційних можливостей розробляється й відповідний вид асортименту. «Початківці», зазвичай, пропонують відносно вузький та дрібний варіант асортименту. Це пояснюється як можливостями, то й очікуваннями на реакцію споживача. Не маються на увазі філії могутніх закордонних концернів та корпорацій. Хоч смердоті й є початківцями на вітчизняному ринку, але й потенціал, із яким смердоті починають, відкриває їх дуже широкі можливості й дозволяє пропонувати годиною дуже велику кількість товарних груп із величезною кількістю варіантів. Прикладом можуть слугувати такі світові гіганти як «Philips», «Sony», «Hewlet Packard», та інші. Широкий та глибокий асортимент також пропонують й деякі вітчизняні товаровиробники, котрі вчасно й вірно зорієнтувалися у середовищі, що швидко змінюється й перевели своє виробництво на потрібні рейки.

Глибокий асортимент характерний для виробників чи дистриб’ютерів, котрі займаються продукцією відносно вузької спеціалізації. Це можуть бути спеціалізовані комп’ютерні фірми. Сюди також можна віднести, наприклад, корпорації, котрі виробляють автомобілі. Ос-кільки шириною асортименту смердоті не виділяються (іншого автомобільного заводу чи компанії Яка б виробляла легкові й вантажні автомобілі, автонавантажувачі й тягачі, мотоблоки та мотоцикли, трактори та комбайни й багато іншого й це все одночасно й в межах одного підприємства), то глибокий асортимент — їхнього характерна властивість.

Широкий товарний асортимент можуть представляти концерни, корпорації чи інші об'єднання підприємств, котрі поєднали под своїм дахом найрізноманітніших виробників. Яскравим прикладом є усесвітньо відомий корейський концерн «Деу» та японська корпорація «Мацусіта денкі». У цьому випадку можна із впевненістю говорити про величезну кількість товарних груп та багаточисельність їхнього варіантів. Ці гіганти представляють продукцію важкої та легкої промисловості, електроапаратуру різного рівня складності та різного профілю, займаються розробками у сфері комп’ютерної техніки, літакота автомобілебудування й багато іншого.

1.2. Перспективний товарний асортимент як складова частина економічної стратегії підприємства.

Будь-яка дія починається із її попередньої теоретичної розробки. Неможливо розпочати щось робити завчасно не склавши план дій. Це аксіома.

Виробнича діяльність, як ніяка інша, потребує особливої уваги із боці планування. І це планування винне бути, по-перше, комплексним та всебічним. По-друге, воно та винне відповідати всім вимогам середовища та організації. І, по третє, не менш важливо дотримуватись реалістичності планових показників, тобто плани повинні бути досяжними у реальні строки.

Всі вище перераховані сторони планування діяльності підприємства повинні функціонувати у межах єдиної зваженої системи, що забезпечить більшу ефективність їхні здійснення.

Еволюція теорії та практики управління в умовах зростаючої мінливості характеру середовища діяльності підприємства призвела до формування стратегічного підходу до управління, зокрема планування.

Стратегія — це генеральна комплексна програма дій, Яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи їхні досягнення таким чином, що підприємство має спільний (об'єднуючий усі його підрозділи) напрямок розвитку. [10, з. 62].

Розробка стратегії представляє собою складний ітеративний процес розгляду певної кількості альтернатив розвитку підприємства, постійної переоцінки й періодичної перевірки здійснюваної стратегії в залежності від стану середовища діяльності.

Економічна стратегія — ефективного досягнення мети підприємства економічними засобами.

Економічна стратегія підприємства виробляє правила й прийоми економічно-ефективного досягнення однотипових в масштабах впливу на конкурентний статус підприємства стратегічних цілей. Взаємне поєднання за годиною та ресурсами локальних стратегічних дій дозволити досягти глобальної мети економічної стратегії - створення й підтримання конкурентної переваги підприємства.

Економічна стратегія має дати відповіді на такі питання:

— що й в якій кількості виробляти?

— як й якими засобами виробляти?

— кому й коли виробляти?

А, щоб відповісти на ці запитання, економічна стратегія підприємства винна виробляти правила й прийоми:

1) дослідження умів конкурентної переваги;

2) дослідження ринків потенційних товарів й послуг, що відповідають місії підприємства, й вибору таких стратегічних зон господарювання, що здатні в тривалій перспективі забезпечити зовнішню гнучкість підприємства, тобто можливість переорієнтації підприємства на функціонування в найбільш сприятливих із економічної, політичної, правової, соціально-культурної, науковотехнічної й екологічної точок зору зонах;

3) формування перспективного товарного асортименту підприємства, що в найбільшому ступені задовольнить актуальні індивідуальні й виробничі потреби потенційних покупців в середині країни та за її межами, й що забезпечує на цій основі систематичний прибуток, тобто прибуток, що дозволити реалізовувати програми розширеного відтворення;

4) розподілу наявних в розпорядженні підприємства додаткових ресурсів, що взаємодіють між різноманітними напрямами діяльності, що забезпечує максимальну продуктивність (рентабельність) використання цих ресурсів;

5) формування ефективної цінової політики, що забезпечує в довгочасній перспективі тривале положення підприємства в традиційних й нових сегментах ринку, що освоюються;

6) раннього виявлення кризових тенденцій як у межах національної економіки та її галузей, то й всередині підприємства, й попередження банкрутства підприємства. 21, з. 176].

Виробляючи правила й прийоми ефективної реалізації цих напрямків діяльності, економічна стратегія підприємства — із моменту визначення його місії, формування його виробничого профілю й протягом всього періоду функціонування — винна бути орієнтована на підтримання конкурентної переваги, запобігання його банкрутства, забезпечення тривалого процвітання у середовищі, що постійно змінюється.

Отже, формування перспективного товарного асортименту підприємства є складовою економічної стратегії підприємства. Причому дуже вагомою складовою. Від структури асортименту продукції прямо пропорційно залежить процес розподілу сировинних ресурсів підприємства. Лише їхнього розумне та збалансоване використання дасть змогу запобігти перевитрат сировини та отримати максимальний результат від її використання. Відповідно до розподілу сировини відбувається формування фінансових потоків, котрі охоплюють усі «клітини» виробництва чи будь-якого процесу на підприємстві. Така собі «кровоносна система».

Асортимент продукції, за умови, якщо він визначений не точно (не точно — поняття відносне, й мається на увазі, що відхилення у співвідношеннях товарних груп будуть більші, й призведуть до більших втрат, ніж це передбачене), являє собою «бомбу сповільненої дії». Асортимент розробляється, затверджується й йде у виробництво. По завершенню виробничого процесу, виявляється, що попит однією товарну групу нижчий, ніж сподівалися із заподій її моральної старості, оскільки, протягом години, який товар був у розробці й виробництві з’явились аналогічні товари, але й уже із новими споживчими якостями. Інша товарна група представлена у надто великій кількості, й попит не зможе перекрити пропозицію. Ще одна товарна група стала нерентабельною в результаті підвищення цін із боці постачальників сировини. І таких варіантів може бути дуже багато, якщо їхні не розрахувати й не здійснити заходів по їхні запобіганню (зрозуміло, що всього передбачити неможливо, але й прогнози стосовно розробки асортименту повинні бути максимально наближені до реальності). На результаті - нецілеспрямоване використання сировини та матеріалів, втрачені кошти. Час та ресурси, котрі можна було б б використати на підвищення конкурентоспроможності продукції й підприємства в цілому, підуть на мобілізацію нового потенціалу, що звичайно не тягне за собою позитивних наслідків.

Склад та характеристики товарного асортименту, як відомо, багато в чому залежать від зони господарювання підприємства (ринку чи сегменту ринку). Отже, при формуванні перспективного товарного асортименту дуже важливо враховувати такий чинник як то стратегічна зона господарювання. Стратегічна зона господарювання (СЗГ) — окремий сегмент зовнішнього середовища підприємства, на який воно та має, чи хоче матір вихід. 5, з. 49].

Вибір СЗГ безпосередньо заговорили українською у «язаний із місією підприємства. Якщо місією підприємства є обслуговування ринку споживчих товарів й послуг, то в якості СЗГ виступають чи окремі сегменти ринку товарів народного споживання, чи різноманітні поєднання цих сегментів. Це можуть бути як усвідомлені, то й неусвідомлені більшістю соціальних груп потреби в тихий чи інших товарах та послугах. У якості СЗГ можуть також виступати регіональні ринки окремих товарів чи їхні поєднання.

Місія підприємства може обумовлюватися як однією СЗГ, то й їхні набором.

Для виділення СЗГ застосовують такі параметри, як: перспективи зростання в даній СЗГ, перспективи рентабельності виробництва продукції в даній СЗГ, очікуваний рівень нестабільності зовнішнього середовища.

Зазначені параметри визначають по кожній потенційній СЗГ на основі аналізу, порядок якого наведено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Процес виділення СЗГ. 32, з. 184].

як видно із малюнку, процес виділення СЗГ починається із визначення потреб потенційних споживачів продукції. У залежності від характеру засобів задоволення цих потреб досліджують можливі технологічні рішення заговорили українською у «язані із виробництвом цих засобів. На основі аналізу засобів задоволення потреб й технології їхні виробництва прогнозують можливий тип клієнта (покупця), що може в перспективі придбати такі засоби по ціні, зумовленій витратами виробництва по даній технології виявлених засобів задоволення потреби. Після цого визначають географічний регіон, в якому можуть концентруватися більшість потенційних клієнтів.

Шляхом аналізу зазначених чинників визначають, котрі із них можуть забезпечити успіх підприємства в даній СЗГ.

У ході аналізу досліджують чинники, котрі безпосередньо впливають на конкретні значення шкірного параметру СЗГ.

Ключовою задачею стратегічного аналізу є внесення до набору СЗГ нових зон, й відокремлення тихий, котрі понад не відповідають параметрами стратегії зростання підприємства.

Для порівняння різноманітних СЗГ застосовують різні підходи. Одним із них є підхід, запропонований Бостонською консультативною групою (БКГ) США. Його суть полягає у визначенні за допомогою матриці співвідношення зростання обсягу попиту й показника, що характеризує ставлення частки ринку, що належить підприємству, до частки ринку, що належить її ведучому конкурентові (рис. 1.3.). Це співвідношення визначає порівняльні конкурентні позиції підприємства в перспективі. Для кожної СЗГ робиться оцінка наведених двох параметрів, що вписуються в відповідні клітинки.

Високий Зростання обсягу попиту.

Низький.

Висока Низька.

Частка ринку фірми у порівнянні із часткою ведучого конкурента Рис. 1.3. Матриця БКГ. 4, з. 224].

Матриця БКГ пропонує наступний набір рішень відносно подальшої діяльності підприємства у відповідних СЗГ:

— оберігати й зміцнювати «зірки»;

— по можливості позбавлятися «собак», якщо немає вагомих причин для їхнього зберігання;

— жорсткий контроль капіталовкладення й передача надлишку копійчаного виторгу под контроль вищого керівництва підприємства у відношенні.

«дійних корів»; «дикі кішки» підлягають спеціальному вивченню, щоб встановити, чи не зможуть смердоті при відомому капіталовкладенні перетворитися на «зірок».

Пунктирна лінія показує, що «дикі кішки» можуть статі «зірками», а «зірки», в подальшому, із приходом неминучої виробленості, можуть перетворюватися на «собак». Матриця БКГ допомагає виконати дві функції: прийняти рішення відносно намічених позицій на ринку й розподілити стратегічні грошові засоби між СЗГ в майбутньому. Матриця БКГ може бути застосована лише до того випадку, коли зростання обсягу діяльності може бути надійним вимірником перспектив (не зміниться фаза життєвого циклу, невеликий рівень нестабільності). Відносні позиції підприємства як конкурента можна визначити по його частці на ринку. Крім того, слід враховувати фактори ризику, знання минулих стратегій, реакцію на володарів підприємства із боці інвесторів й споживачів, чинник часу.

Найважливішими стратегічними завданнями підприємства є:

— визначення набору СЗГ, в які підприємство якщо діяти в перспективі;

— визначення роду взаємодії між СЗГ, включених в перспективний набір;

— визначення засобів захисту стратегічного перспективного набору від руйнівного впливу несподіваних подій;

— визначення напрямків діяльності по підготовці до використання перспективних технологічних нововведень. [12, з. 264]:

Проблема вибору СЗГ, в якій підприємство намагається здійснювати свою діяльність, полягає до того, щоб забезпечити рівновагу між короткостроковою й довгостроковою прибутковістю (рентабельністю). Така рівновага може бути досягнута, передусім, балансуванням життєвих циклів СЗГ, що полягає в послідовному зосередженні зусиль підприємства на обслуговуванні СЗГ, що знаходяться в різних фазах життєвого циклу.

Якщо ж СЗГ, що обслуговуються знаходяться в одній фазі життєвого циклу, це дасть переваги в короткостроковій перспективі, але й призведе до краху в довгостроковій, оскільки усі СЗГ прийдуть водночас до фази спаду.

Тому доцільно балансувати життєві цикли СЗГ, тобто створювати умови для перманентного досягнення максимального обсягу продажів в кожній СЗГ за рахунок їхнього зрушення по фазам. Це означає, що в міру переходу СЗГ із фази виробленості в фазу спаду, зусилля підприємства повинні спрямовуватися в іншу СЗГ, що укладати фазу виробленості із фази зростання.

Таким чином, безперервне збільшення обсягу продажів й прибутку за рахунок актуалізації набору СЗГ, що знаходяться в різних фазах життєвого циклу, підтримується на рівні стратегічних рішень. Це здійснюється за рахунок урізання одних СЗГ, розширення інших, догляду за тепер існуючими, переходу в нові СЗГ. Ці дії заговорили українською у «язані із витратами ресурсів підприємства в СЗГ, що знаходяться в різних фазах життєвого циклу. Так, якщо вкладені великі суми засобів в СЗГ, що знаходилась в фазі зародження, доцільно вкласти додаткові ресурси в фазу виробленості, щоб забезпечити тривалу базу отримання прибутку.

Вибір стратегічних зон господарювання у процесі реалізації економічної стратегії підприємства є необхідним при визначенні основ формування товарного асортименту підприємства.

1.3. Методичні підходи щодо формування перспективного товарного асортименту.

Після того, як визначені набори СЗГ, в які підприємство зможе найбільш ефективно реалізувати свої конкурентні переваги, необхідно конкретизувати товарну стратегію у межах кожної СЗГ. Цей процес здійснюється удвічі етапи. перший із них передбачає вибір альтернативи товарної стратегії. Інший — реалізація вибраної альтернативи у вигляді перспективного товарного асортименту.

Основні альтернативи товарної стратегії:

— недиференційований маркетинг;

— концентрований маркетинг;

— диференційований;

— споживчий. [34, з. 97].

Недиференційований маркетинг.

Колі підприємство вдається до цого типу маркетингу (широко відомого також под назвою «масовий маркетинг»), воно та взагалі не ділить ринок на категорії. Воно виходить із того, що у всіх покупців однакові потреби, тому їхнього можна задовольнити однаковими стандартними товарами.

Недиференційований маркетинг має одну велику перевагу: він дозволяє підприємству мінімізувати витрати на виробництво й збут. Колі підприємство виробляє й просуває на ринок лише один товар, воно та заощаджує на цих операціях. Однак, такі підприємства вразливі для конкурентів, що використовують более цілеспрямований маркетинг.

Концентрований маркетинг.

Призначення концентрованого маркетингу — повністю охопити один із сегментів ринку. У цьому випадку усі зусилля підприємства направлені на задоволення особливих потреб цільової групи споживачів.

При всіх його привабливих сторони, концентрований маркетинг має ряд недоліків. Обсяг продажів підприємства обмежений розмірами вибраного їм ринкового сегменту, а його ділові операції носять мінливий характер через мінливість смаків й прибутків певної групи споживачів.

Диференційований маркетинг.

Використовуючи стратегію диференційованого маркетингу, підприємство орієнтується не так на один сегмент ринку, а варіює структуру маркетингу спеціально для шкірного сегменту.

Диференційований маркетинг — це найпопулярніший спосіб сегментування, особливо для споживчих товарів. Однак, він вимагає значних ресурсів, оскільки підприємству потрібні додаткові витрати, щоб пристосувати до шкірного сегменту свої товари, засоби їхні просування, ціни й канали збуту.

Споживчий маркетинг.

Підприємства, що вдаються до стратегії споживчого маркетингу, розглядають шкірного споживача як окремий сегмент ринку й пристосовують структуру маркетингу до його особливих вимог. Такий підхід необхідний до певних ринків промислових товарів, коли продукцію неможливо стандартизувати.

При виборі более прийнятної альтернативи важливе значення мають ціннісні орієнтації вищого керівництва підприємства. І. Ансофф утверждает, що стратегічна поведінка чітко знаходиться под впливом цінностей: «як індивіди, то й організації виявляють перевагу до певних типів стратегічної поведінки, под впливом ціннісних орієнтацій, навіть якщо це означає втрати із точки зору результатів» [4, з. 93].

Основні види ціннісних орієнтацій:

— теоретичні (істина, знання);

— економічні (практичність, корисність);

— політичні (влада, визнання);

— соціальні (відсутність конфліктів, прихильність);

— естетичні (склад, форма, симетрія);

— релігійні (етико-моральні проблеми). [26, з. 474].

Однак, головним орієнтиром при формуванні товарної стратегії є досягнення конкурентної переваги підприємства в довгостроковій перспективі. ознаки.

Обравши ту чи іншу альтернативу товарної стратегії, підприємство винне «наповнити» її конкретним змістом — відповідним товаром чи товарним асортиментом, тобто групою товарів, тісно заговорили українською у «язаних між собою хоча б по одній із ознак:

— спільне застосування;

— загальний сегмент ринку;

— загальний канал розподілу;

— схожий діапазон цін.

Товарний асортимент являє собою динамічний набір номенклатурних позицій (типорозмірів, марок, моделей) продукції, що користуються потенційним попитом на ринку й що забезпечують виживання підприємства в тривалій перспективі.

Чинники, що складають основу формування асортименту — це чинники, на основі які розробляється приваблива виробнича програма (товарів чи послуг), щоб подолати опір ринку. У центрі уваги не лише критична перевірка існуючих, але й й розробка нових товарів чи послуг.

При цьому існують обмеження:

— закони (патентне право, захист прав споживачів, охорона навколишнього середовища);

— технічні знання;

— економічно-ринкові умови (обмеження виробничої потужності, фінансові обмеження);

— суспільно-політичні події (вимоги не завдавати шкоду навколишньому середовищу, високоякісні багаторазового використання товари й упаковки).

Ці чинники є обмеженнями при формуванні товарного асортименту, але й їхнього слід враховувати поряд із основними чинниками формування асортименту. До основних із них відносяться наступні :

1. як правило, споживач схильний до індивідуального порядку задоволення потреб, щоб підкреслити індивідуальність. На тому годину, він лякається індивідуалізації споживання, що іде надто далеко, щоб не порушити норми власної соціальної групи. При купівлі товару покупець схильний до звичної споживчої поведінки. Перед панівним розмаїттям виникає пізнавальний дисонанс, тобто почуття невпевненості, сумнівів в останній момент придбання товару, що може бути присутнім навіть после прийняття рішення про його купівлю. Тому одна із завдань реклами й товарної стратегії - усунути це почуття.

2. Виходячи із потреб споживачів логічно було б б зробити висновки: а) сьогодні жоден продукт не винен залишатися нижче рівня якісних норм свого цінового класу; б) відокремлюваною перевагою товару є його унікальність, тобто вдале поєднання товарних, сервісних, інформаційних вимог споживачів. в) товар винен матір, по можливості, декілька функціональних характеристик; р) товар винен матір привабливий зовнішній вигляд.

Якщо це, наприклад, підставка под телевізор, то вимоги покупців, до неї будуть наступними: вон винна бути міцною, тобто надійною, матір сучасний дизайн, бути зручною для установки чи кріплення.

3. Мода. Всі понад товарних груп підлягають диктату моди. З одного боці, вон сильно впливає на товари, що розрізняють як «модні» й «не модні». З іншої, залишає більшу свободу дій й кожний, у межах панівного направлення моди, може висловити свою особисту оцінку.

Алі саме через моду товари «морально» застарівають, тобто прискорюється виробництво замінних товарів. Цей процес іде назустріч зацікавленим в зміні проявів своїх потреб покупцям.

4. НДДКР. як всередині, то й поза межами підприємства проводяться систематичні пошуки засобу вдосконалення виробництва й створення нових зразків. Внаслідок бурхливого технічного прогресу існуючі товари «морально» застарівають задовго до їхні фізичного зносу. Технічно нові продукти не лише відрізняються від своїх попередників, але й й переважають їх.

5. Зменшення ризику. Ризик — це можлива небезпека. У економічній теорії под «ризиком» слід розуміти ймовірність (загрозу) втрати ринковим суб «єктом частини прибутку в результаті здійснення певної виробничої чи фінансової діяльності (32,с. 74(. При формуванні товарного асортименту слід враховувати ризик:

— зміну в зовнішньому середовищі (зміну цін, попиту);

— зміну відношень підприємства із контрагентами (зміну орієнтації партнерів та інші.);

— зміни всередині підприємства (раптовий вихід із ладу основних виробничих фондів);

— зміни внаслідок науково-технічного прогресу (поява нових технологій та інші). [31, з. 287].

Для мінімізації цих ризиків підприємству необхідно:

— правильно оцінювати ресурсні обмеження, виробничі потужності;

— вірно сформулювати стратегічну мету;

— правильно визначати ситуацію на ринку, та інші.

— періодично проводити маркетингові дослідження й науково-технічні розробки, щоб підприємство мало гнучкість в реагуванні на зміни, що відбуваються на ринку.

Існує два шляху захисту підприємства від ризику, що можна класифікувати по активності дій: 1) пасивне реагування; 2) активне втручання.

Пасивне реагування — використання стратегії страхування можливих ризиків. Підприємство знаходиться в ролі стороннього спостерігача, що констатує факт реалізації й нереалізації застрахованих ризиків.

Активне реагування — використання підприємством стратегії диверсифікації своєї діяльності із метою зниження ступеня ризику.

Під диверсифікацією розуміють процес проникнення підприємства в нові для собі галузі матеріального й нематеріального виробництва із метою забезпечення стабільних рівнів функціонування й зниження рівня втрат у випадку реалізації ризику [36, з. 314].

При використанні підприємствами диверсифікації із метою зниження ризику підприємства можуть вирішити цілий ряд задач:

— створення принципово нових товарів й послуг на базі використання передової технології;

— розвиток нових напрямків підприємництва;

— поліпшення якості продукції, раціоналізація виробництва, зниження витрат;

— можливість збільшення своєї частки на ринку, активізація своєї ринкової політики.

6. Сегментування ринку — це розподіл великого ринку на более дрібні групи індивідуальних чи інституціональних споживачів, яким властиві деякі загальні характеристики, тип поведінки, потреби. Мета сегментування — виявлення групи покупців, що цінують самі тих ж якості конкретного товару чи послуги.

Таблиця 1.1.

Основні принципи сегментування ринку [31, з. 203].

|Принципи |Змінна сегментувания | |сегментувания | | |Демографічний |Вік, купівельна спроможність, професія, освіта, стати,| | |раса, | | |Національність, життєвий цикл родини | |Географічний |Регіони світу, країни, штати, округу, міста, клімат | | |місцевості, | | |Щільність населення | |Поведінковий |Обсяг споживання, прихильність товарній марці, тип | | |споживання, | | |Очікувані вигоди | |Психографічний |Соціальний клас, особисті характеристики, спосіб життя|.

Демографічний. Для сегментування ринку найбільшу корисність представляють чинники: стати, вік та інше. Ці чинники являють собою предмет демографії.

Географічний. Для сегментування ринку іде розподіл споживачів на категорії в залежності від їхні проживання. Багато із промислових підприємств схильні до географічного сегментуванню. Тут, головним чином, грають роль чинники, такі як клімат, місцевість та інше.

Поведінковий. Поведінкове сегментування — це розподіл споживачів на категорії в залежності від їхні ставлення до товарів, частоти використання товару чи реакції на різноманітні споживчі характеристики товарів.

Однім із засобів поведінкового сегментування є розподіл потенційних споживачів на групи в залежності від того, чий товар смердоті купують — ваш чи вашого конкурента. Це дає вам можливість розробити такі маркетингові засоби, в які будуть враховані слабості конкурента.

Психографічний. Психографія — це порівняно нова наука, що характеризує споживачів із точки зору їхні психологічного складу — їхнього ролі в суспільному житті, роду діяльності, життєвих позицій та інше. Психографічний аналіз концентрується на тому, чому люди ведуть собі так, а не інакше. Якщо поділити ринок на підставі психографічних характеристик, виявиться, яким товарним знакам віддає перевагу споживач, яку коло його читання й що він думає про самого себе.

Рівень впливу шкірного із зазначених чинників визначається при формуванні товарного асортименту в залежності від типів товарів, що входять в його склад.

На основі прогнозу отримання державних замовлень й проведених маркетингових досліджень складається динамічний набір номенклатурних позицій (типів, розмірів, марок, моделей) продукції, тобто іде формування базового товарного асортименту підприємства.

До потенційних економічних характеристик, що слід визначити по кожному виду продукції, включеної в базовий товарний асортимент (БТА) підприємства, відносять:

— ціни на одиницю продукції (по їхні видам: фіксовані, договірні, зовнішньоекономічні та інші);

— потенційні обсяги виробництва продукції в натуральному й грошовому виразі;

— трудомісткість продукції;

— необхідна чисельність робітників;

— витрати на виробництво продукції, загальні та по елементам;

— витрати на маркетинг;

— капітальні вкладення в матеріально-технічну базу виробничої й соціальної сфер діяльності;

— усі види податків, передбачені законодавством;

— прибуток від реалізації продукції;

— прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства после сплати всіх податків із урахуванням пільг й санкцій;

— рентабельність шкірного виду продукції до витрат на виробництво;

— ефективність капіталовкладення, заговорили українською у «язаного із засвоєнням й висновком продукції на ринок;

— тривалість засвоєння й виводу продукції на ринок. [13, з. 277].

Інші характеристики визначаються на основі аналізу реальних потреб підприємства в ресурсах, що виникають в зв «язку із необхідністю освоєння й виводу на ринок тієї чи інший продукції, а також експертним шляхом.

Порядок формування перспективного товарного асортименту наведено на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Формування перспективного товарного асортименту підприємства [14, з. 356].

На ряду із потенційними характеристиками шкірного виду продукції, включеної в БТА (цільові характеристики), визначають нецільові характеристики, стосовні до всього БТА:

— капітальні вкладення в матеріально-технічну базу виробничої й соціальної діяльності, що не можуть бути віднесені на конкретний вид продукції (природоохоронні заходь, ресурсозбереження, ін.);

— нецільові санкції й збитки, зумовлені збоями в діяльності підприємства, що не можуть бути віднесені до конкретного вигляду продукції (санкції за порушення екологічних й соціальних нормативів, ін.).

Під годину аналізу та визначення «перспективності» асортиментної позиції й, як наслідок часто вдаються до ранжування асортименту продукції та визначення рейтингу кожної позиції.

Під рейтингом продукції розуміють місце, займане тією чи іншою номенклатурною позицією в ранжованому ряді всіх позицій товарного асортименту [12, з. 398].

Ранжування номенклатурних позицій може здійснюватися по будь-якій цільовій економічній характеристиці продукції, як по зменшенню значень характеристик, що оцінюють результативність для підприємства включення даної позиції в його товарний асортимент, то й по зростанню значень характеристик, що оцінюють величину витрат ресурсів, необходимых для засвоєння й виведення на ринок даної позиції.

Рейтинг продукції падає в міру зменшення результативності й збільшення необходимых витрат ресурсів, заговорили українською у «язаних із виробництвом й виведенням на ринок даної номенклатурної позиції.

Вибір економічної характеристики, за якою слід провести ранжування номенклатурних позицій, залежить від конкретних умів, що складаються на підприємстві, для якого формується товарний асортимент.

Перевага винна надаватися характеристикам, що відбивають гостроту дефіцитності ресурсів, якими воно та володіє (чи може придбати підприємство). Наприклад, якщо загострюється дефіцит матеріалів, в якості показника ранжування доцільно вибрати рентабельність по відношенню до матеріальних витрат.

Можна ранжувати продукцію й по величині податків того чи іншого вигляду із тим, щоб проаналізувати заподій зменшення (збільшення) залишкового прибутку.

Важливе значення при формуванні варіантів товарного асортименту мають рішення про систему організації виробництва тихий чи інших товарів чи асортиментних груп. Ці рішення залежать від багатьох чинників: потенційної ємності ринку й їхнього географічного розміщення, системи постачальників комплектуючих виробів й інших ресурсів, потенційно можливого ефекту масштабів виробництва, ін.

Варіанти системи організації припускають різноманітні поєднання форм й напрямків спеціалізації, концентрації й розміщення виробництва, диференціювання останнього на самостійні етапи, що дозволяти виділяти їхні в окремі, але й взаємопов'язані підприємства. Кожний із подібних варіантів створює різноманітні передумови у тому чи іншого рівня витрат виробництва.

Стосовно до окремого виробу чи асортиментної групи фірма може віддати перевагу стратегії створення одиничного підприємства. Стосовно до інших видів продукції чи товарного асортименту найкращою може виявитися стратегія створення безлічі кооперуючих підприємств.

Перспективним варіантом товарного асортименту слід вважати перелік номенклатурних позицій, що мають найвищий рейтинг за обраним показником ранжування в умовах заданих ресурсних обмежень: обсягів виробництва (виробничою потужністю), чисельності робітників, капітальних вкладень та інші. [13, з. 280].

Варіанти товарного асортименту формуються шляхом послідовного ранжування номенклатурних позицій за обраними економічними характеристиками й водночас складання значень цих характеристик для умів обмежень, що задаються.

Формування варіантів товарного асортименту здійснюється наступним чином:

— задається величина обмеження, по якому формується варіант товарного асортименту ;

— здійснюється послідовне ранжування номенклатурних позицій за обраними економічними характеристиками доти критичного порядкового номери позиції, при якому зростаючий сумарний підсумок значень відповідної економічної характеристики по номенклатурним позиціям, що передують критичному номера в перший раз перевищить задане значення відповідного обмеження;

— визначається значення залишкового прибутку й всіх інших економічних характеристик по усім номенклатурним позиціям, що передують критичному порядковому номеру;

— в результаті набори номенклатурних позицій розглядаються як можливі варіанти асортиментів.

Перспективний варіант товарного асортименту обирають на основі аналізу переваг й недоліків можливих варіантів із точки зору можливостей подолання проблем виробничого й соціального характеру, що можуть виникати у випадку включення в более прийнятний товарний асортимент тієї чи іншої номенклатурної позиції.

З годиною асортимент товарів ширшає, оскільки підприємства шукають нові шляхи для збільшення обсягу продаж. Існують декілька різноманітних варіантів розширення асортименту [36, з. 372]:

1. Поновлення асортименту;

2. Розширення асортименту;

3. Розповсюдження товарного знаку.

Поновлення асортименту — розробка нових виробів для заповнення тихий ринкових позицій, котрі залишилися непоміченими конкурентами чи із «явилися в результаті зміни смаків й потреб споживачів.

Розробка товару й його впровадження — це ціла низька складних етапів, котрі потрібно пройти, починаючи від первісної концепції до реальної появи на ринку.

Процес розробки перспективного товару складається із розробки й відбору ідей, економічного аналізу, розробки прототипові, іспиту, комерціалізації.

1. Розробка й відбір ідей.

З появою нових ринкових потреб відповідно з’являються ідеї відносно того, як ці потреби задовольнити.

З величезної сукупності ідей підприємство обирає лише такі, котрі можливо та доцільно втілювати в життя. Для відбору ідей застосовуються наступні критерії:

— чи підходять для створення нового товару існуючі виробничі потужності;

— котрі масштаби технічного й маркетингового ризику.

Якщо товар промисловий, то вагомим критерієм є рентабельність. Якщо йдеться про споживчі товари, для оцінки нових ідей використовуються консультанти із питань маркетингу чи рекламні агентства.

2. Економічний аналіз.

У його основі лежить вирішення запитання, чи виправдані будуть витрати на розробку нового товару. Підприємство складає:

— прогноз обсягів продаж даного товару за різними цінами;

— оцінку витрат, заговорили українською у «язаних із різними обсягами виробництва товарів;

— потенційний касовий виторг й прибуток на інвестиції у випадку впровадження даного товару.

3. Розробка прототипу.

Прототип — це діюча модель проектованого товару. Розробка прототипові - це виробництво й випробовування декількох дослідних зразків (прототипів), включаючи їхнього упаковку.

На цьому етапі поєднуються різноманітні елементи маркетингової стратегії. Підприємство оцінює можливість серійного виробництва, визначає ресурси, доведення товару до споживача.

4. Випробовування.

Невелика група споживачів користується даним товаром, порівнюючи його із існуючими товарами замінниками. Якщо результат позитивний, товар переходити у етап маркетингових випробовувань. Він іде у продажів обмеженою кількістю в деяких регіонах країни, а підприємство, тім годиною, вивчає реакцію споживачів.

5. Комерціалізація.

Це крупномасштабне серійне виробництво й розподіл продукції. Ця фаза вимагає координації багатьох видів діяльності: виробництва, упаковки, збуту, ціноутворення й просування товару.

Головне, щоб маркетингові заходь не проводилися у відриві від виробництва. Інакше споживачі отримають можливість купити товар, перш ніж підприємство якщо в стані забезпечити його в достатній кількості. Цією ситуацією можуть скористуватися конкуренти.

Багато із підприємств впроваджують на ринку свої товари, переходячи із однієї географічної зони в іншу. Це дозволяє розтягнути витрати на просування товару на более тривалий період й вдосконалити стратегію в процесі впровадження.

Важливою проблемою для підприємства одразу после появи в його товарному асортименті нового товару, є процес включення його в асортимент, що склався на ринку, тобто оптимальне позиціювання товарів. Цей процес винен здійснюватись так, щоб:

. товар чітко виділявся на фоні пропозицій конкурентів;

. товар збирав навколо собі якомога понад споживачів.

Позиціювання товару здійснюється удвічі етапи [16, з. 71]: 1. Аналіз простору якості; 2. Модель ідеальної крапки й ідеального вектору.

1. Аналіз простору якості.

Якщо товар сприймається як певна комбінація властивостей, він займає певне місце в просторі якості. Часто сприймання якостей споживачами відхиляється від про «єктивних властивостей. Тому в області суб «єктивних властивостей (сфера товарного ринку) може виникнути цілком інша конфігурація товару, ніж в області про «єктивних властивостей.

2. Модель ідеальної крапки й ідеального вектору.

На цьому етапі потрібно перевірити, якої ідеальну уяву мають споживачі. Тут особливе значення мають дві форми: модель ідеальної крапки й ідеального вектору.

У моделі ідеальної крапки вважається, що кожний споживач має цілком певну уяву про ідеальну комбінацію властивостей товару. Вона зображується в просторі товарного ринку як ідеальна крапка, що більш-менш усунено від положення реального товару.

Кожне відхилення від властивостей ідеальної крапки розглядається як погіршення. На тому годину споживач винен шукати компромісний варіант із наданих товарів. Після роздумів він вибирає реальний продукт, що найбільш наближений до його уявлень про ідеал.

У моделі ідеального вектору споживач має певне уявлення про ідеальні властивості товару. Він бажає (в певному кількісному співвідношенні) якомога понад всього. У межах просторового товарного ринку це представляється як ідеальний вектор, нахил якого визначається бажаним кількісним співвідношенням.

Розробка товарного перспективного асортименту — багатогранний аналітичний процес який передбачає всестороннє вивчення самого товару, перш на. Необхідно знаті чи має даний товар перспективу поширення на ринку, чи не вийшов він «із моди», й взагалі, чи існує потреба в цьому товарі. У сфері вирішення цого запитання існує таке поняття, як, життєвий цикл товару. Це певний життєвий цикл товару, який складається із чотирьох яскраво визначених стадій, що розрізняються за обсягами продаж й прибутків: впровадження, зростання, зрілість й спад. На кожну із цих чотирьох стадій слід використовувати відповідну маркетингову стратегію.

ВПРОВАДЖЕННЯ.

Першою стадією життєвого циклу товарів є стадія впровадження, на якій виробник намагається стимулювати попит. Звичайно цей етап вимагає широкої рекламної кампанії й заходів, спрямованих на просування товару, а також витрат на дослідження й розробки. як правило, на стадії впровадження необхідні великі інвестиції, щоб покрити видатки на розробку товару, сформувати канали збуту й переконати людей перевагах даного товару. На цій стадії виробник не одержує великих прибутків.

ЗРОСТАННЯ.

Після цого слідує стадія зростання, на якій, за умів вдало проведеного впровадження, спостерігається різкий стрибок обсягів продаж, й, як правило, зростання числа конкурентів. Зусилля, затрачені на першій стадії, починають окупатися. Колі товар вступає в фазу зростання, конкуренція посилюється й починається боротьба за частку на ринку, й виробник вимушений вкладати великі кошти в просування товару й водночас знижувати ціни. Така конкурентна боротьба вимагає великих витрат, тому маленькі слабкі підприємства часто розорюються. Підприємства що вижили, ділять ринок, й конкуренція слабшає. Ціни стабілізуються, обсяг продажів збільшується, витрати на одиницю продукції скорочуються. Поєднання стабільних цін із более низькими витратами призводить до збільшення прибутку, й виробники починають одержувати прибутки на вкладений капітал.

ЗРІЛІСТЬ.

На стадії зрілості обсяги продажів не ростуть, а навіть трохи зменшуються. Таке зниження темпів продажів може призвести до неповного завантаження виробничих потужностей в галузі, тому виробникам знову потрібно знижувати ціни, щоб максимально завантажити своє обладнання. Стадія зрілості - найтриваліший період життєвого циклу товару, на якій витрати, заговорили українською у «язані із впровадженням та розвитком знижуються. Прибуток від товарів, котрі знаходяться в фазі зрілості, потрібен підприємствам для фінансування розробки нової продукції, тому смердоті додають значні зусилля у тому, щоб «зрілі» товари якомога довше залишалися конкурентноспроможними. СПАД.

Хоча фаза зрілості може тривати багато років, в кінці кінців більшість товарів вступають в стадію спаду, коли обсяги продажів й прибутку поступово зменшуються й сходять нанівець. Це відбувається по декільком причин: змінюються демографічна ситуація й смаки споживачів, удосконалюється технологія.

Колі товар вступає в цю стадію, підприємству потрібно приймати рішення — продовжувати виробництво товару, використовуючи тих чи інші засоби зростання його рейтингу серед споживачів, чи припинити, й зосередити свою увагу на нових виробах. Більшість підприємств вибирають останнє.

При прийнятті рішення про розробку нових видів товарів необхідно володіти точною маркетинговою інформацією про стан даних та аналогічних товарів на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Може скластися ситуація, коли на внутрішньому ринку товар знаходиться в такий стадії життєвого циклу як зрілість, й в найближчому майбутньому може перейти в наступну стадію, стадію спаду. На підприємстві цей товар знаходиться на стадії впровадження. Підприємство в даному випадку несе збитки, бо будуть вкладені кошти та витрачені сировинні ресурси на створення й просування товару, а прибуток не якщо отриманий, оскільки попит товару скорочується й знижуються ціни.

Щоб цого не трапилося, керівництво підприємства винне постійно співвідносити життєвий цикл товару на ринку із життєвим циклом на підприємстві.

ІІ. Аналітична оцінка базового товарного асортименту та обгрунтування механізму його формування на перспективу.

2.1. Техніко-економічна характеристика підприємства-об'єкту дослідження.

Історія розвитку ВАТ «Електроприлад «бере свій вухо у 1935 році, коли було б створено науково-виробниче об'єднання «Електроприлад», у склад якого входила мережа заводів та конструкторських бюро, котрі спеціалізувалися на виготовленні електровимірювальних приладів. У процесі розвитку науки та техніки об'єднання перейшло на випуск надскладних систем автоматики для надводних та підводних човнів й атомних електростанцій.

Після розпаду СРСР об'єднання припинило своє існування й було б роздроблене на цілий ряд самостійно господарюючих одиниць. У липні 1994 року державне підприємство «Електроприлад» перетворилося на відкрите акціонерне товариство, а й у 1996 році підприємство ВАТ «Електроприлад» стало приватизованим. Акціонерами стали усі робітники підприємства та інші залучені юридичні та фізичні особини. Під годину приватизації акціонерного товариства було б випущено 252 тис. іменних акцій, котрі було б розповсюджено між працівниками підприємства та іншими юридичними й фізичними особами. Основні показники обсягу випуску товарної продукції, за 1997;1998 рр. характеризуються даними, наведеними у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Показники випуску продукції.

|№ |Найменування |Одиниця |Фактично |Темп | |п/п|показників |виміру |випущено |зростанн| | | | |продукції |я до | | | | | |1997р. | | | | |1997 |1998 | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |І |Товарна продукція у |Тис. |3224,0 |2726,2 |84,6 | | |порівняних цінах на |грн. | | | | | |01.01.98, до того | | | | | | |числі: | | | | | |ІІ |Прилади, засоби |Тис. |661,4 |556,8 |84,2 | | |автоматизації та |грн. | | | | | |запчастини перед тим | | | | | | |до того числі: | | | | | | |а) прилади електро- | |619,3 |522,5 |84,4 | | | |Тис. | | | | | |вимірювання; |грн. |42,1 |34,3 |81,5 | | |б) прилади контролю; | | | | | | | |Тис. | | | | | | |грн. | | | | |ІІІ|Товари народного |Тис. |2562,6 |2169,4 |84,7 | | |вжитку |грн. | | | | |ІV |Частка товарів народного| | | | | | |вжитку у загальному |% |79,5 |79,6 |—— | | |обсязі виробництва | | | | |.

як видно із наведених даних, у 1998 році у випуску товарної продукції акціонерного товариства спостерігається зниження темпів виробництва порівняно із 1997 фатальністю. Зниження випуску товарної продукції пояснюється зміною структури об'єму виробництва, проведенням конверсії, пов’язаної зі зміною номенклатури виробництва.

Попри усі зусилля, котрі доклало акціонерне товариство у 1998 році для збільшення об'ємів випуску електровимірювальних приладів (нормуючі перетворювачі, ТРЕ 6513, потенціометри), йому усе ж таки таки не вдалося перевищити показники 1997 року. І причина не скільки в самому «Електроприладі», стільки в споживачах цієї продукції (ринок та специфіка споживачів якщо розглянуто далі). За часів існування СРСР це був один з профілюючих напрямків виробництва (іншим визначальним напрямком було б виробництво систем автоматики). Алі Незважаючи на усі зміни та негаразди, котрі пережило та переживає акціонерне товариство, на сьогоднішній день ВАТ «Електроприлад «являється монополістом по випуску потенціометрів та нормуючих перетворювачі на всій територї СНГ.

Тип виробництва. Виробнича структура ВАТ «Електроприлад «носити змішаний, тобто предметно-технологічний характер. На підприємстві ряд цехів носити предметний характер (виготовлення потенціометрів, нормуючих перетворювачів, закаточних машинок), а решта — технологічний (штамповка, пресування, гальванопокриття, малярний цех). Алі Незважаючи на це виробничі підрозділи не утворюють сталу структуру. Характер та напрямок взаємозв'язків між ними постійно змінюються, в залежності від ринкової ситуації та пріоритетів, котрі визначає керівництво. Зборочні цехи, наприклад, в одному місяці можуть збирати електрооприскувачі, а весь наступний квартал — підставки под телевізор, якщо попит ними якщо перевищувати пропозицію.

Тип організації виробництва скоріше всього можна визначити як серійне виробництво. У залежності, знову ж таки, від напрямків, котрі визначає керівництво, керуючись інформацією комерційного центру, виробництво може бути дрібносерійним, середньо та крупно серійним.

На ВАТ «Електроприлад» основні фонди розподілені втричі кваліфікаційні підгрупи.

До І-ї підгрупи входять приміщення виробничого та адміністративного характеру, різні споруди, до того числі периферійні, а також передавальні пристрої. Вартість цієї підгрупи на 1 января 1999 року оцінювалася в 13 млн. грн.

До ІІ-ї підгрупи відносять транспортні засоби, меблі, господарчий інвентар, а також різноманітні прилади та інструменти. Сумарна вартість всіх складових цієї класифікаційної підгрупи на 1 января 1999 року дорівнює 1,4 млн.грн.

До ІІІ-ї підгрупи включають усі інші основні засоби, котрі не увійшли до перших двох груп. Це верстати, цехове обладнання й т.ін. Вартість цієї підгрупи на 1 января 1999 року оцінена в 6 млн. грн.

Таким чином, загальна вартість основних фондів ВАТ «Електроприлад» на 1 января 1999 року становила приблизно 20,4 млн. грн. Норма амортизації відповідно по групам становить 5%, 15% та 25%. Нарахування амортизації відбувється щомісяця.

У виробничо-господарському комплексі України ВАТ «Електроприлад «грає виключно неоднозначну роль. Це підприємство є монополістом по виготовленню нормуючих перетворювачів та потенціометрів. А ці електроприлади застосовуються на теплових електростанціях, але в атомних електростанціях, котрі обладнані атомними реакторами РВПК-1000. Нині в Україні усі атомні станції обладнані такими реакторами, а отже й є прямим споживачами продукції ВАТ. Особливо тісні зв’язки підприємство налагодило із Ровенською та Чорнобильською атомними станціями.

Організаційна структура управління підприємства зазнала змін разом із трансформацією самого підприємства із державного на акціонерне. Нинішня організаційна структура управління ВАТ «Електроприлад «є типовою для акціонерних товариств. Вищим органом керівництва звичайно ж є збір акціонерів. На ньому вирішуються різнорідні запитання глобального та стратегічного характеру, призначаються найвищі посади, визначаються розміри зарплат персоналу та керівництва, визначаються напрями використання фінансових ресурсів, розробляється виробнича та ринкова стратегія розвитку підприємства.

Також вищий орган має два своєрідні супутники. Це ревізійна комісія та спостережна рада (спостережну раду). Спостережна рада координує діяльність зборів акціонерів.

ВАТ «Електроприлад «хоч й є акціонерним товариством, воно та, усе ж таки таки, має свої характерні особливості, котрі відображені в організаційній структурі управління підприємством. До таких особливостей, перш на, входити ревізійна комісія. Ця комісія слідкує за дотриманням, правильністю та точністю виконання встановлених правил, нормативів та показників в процесі виробництва потенціометрів та нормуючих перетворювачів. Виробництво цих продуктів відбувається на спеціалізованому обладнанні по таємній технології. А тому є нагальна потреба суворого виконання та дотримання техніко-організаційних обмежень.

Другою характерною особливістю оргструктури є спеціалізоване конструкторське бюро, із діяльністю якого узгоджує свої дії відділ головного технолога й усі виробничі підрозділі основного профілю (по виробництву та комплектації потенціометрів й нормуючих перетворювачів). Організаційна структура управління підприємством представленій у додатку 1.

На ВАТ «Електроприлад «мають місце наступні виробничі процеси: заготівельний, механічна обробка, швайка аж, зубонарізка, шліфування, токарні процеси, штамповка, пресування, електрофарезна гальванообробка, пістолетна малярна обробка, напилення, збірка, монтаж, гравіровка, намотка, пропитування, слюсарні процеси.

Виробнича структура на підприємстві носити змінний характер в залежності від пріоритетів, котрі визначає керівництво. Орієнтовну схему виробничої структури зображено на рис. 2.1.

Механічна обробка Малярна обробка.

Складальні цехи.

Рис. 2.1. Схема виробничої структури.

Взаємозв'язок між елементами цієї структури з’являється лише у разі потреби. Наприклад, підприємство отримало замовлення, на кінець наступного місяця поставити 4 тис. потенціометрів. Начальники підготовчих цехів (гальванопокриттів та штампування) а також механічних цехів (намотка, монтаж) одразу налагоджують виробничий взаємозв'язок. Це все, звичайно, відбувається за згоди керівництва, навіть за підтримки. Утворюється так бі мовити «зелений коридор», при цьому усі інші підготовчі та виробничі процеси не припиняються, а відходять на другий план. Якщо по пріоритетному напрямі відмічається недостатнє завантаження чи ж підприємство не встигає вчасно виконати замовлення, можлива мобілізація додаткового виробничого, фінансового чи трудового потенціалу. У результаті реалізації поставленого заподіяння (виконання замовлення й т.ін.) виробництво знову повертається у звичне «русло», чи ж визначається наступний пріоритетний напрямок.

За таких умів існування виробничої системи досягається максимальна децентралізація виробничих підрозділів. Звичайно, останнє слово залишається за керівництвом акціонерного товариства, але й по поточним питанням (інколи навіть по вирішенню черговості надходження напівфабрикатів на складальний конвеєр) рішення приймаються на місцях начальниками цехів под їхню повну відповідальність.

Техніко-організаційний рівень основного обладнання на кінець 1998 р. у класифікації за віком має наступний розподіл:

. До 5 років — 5 одиниць;

. Від 5 до 10 років — 90 одиниць;

. Від 10 до 20 років — 155 одиниць;

. Понад 20 років — 275одиниць;

Середній знос промислово-виробничого обладнання на 1 января 1999 року становив приблизно 50%, а із урахуванням нових показників розрахунку амортизації цей рівень становить приблизно 60%.

У структурі управління ВАТ «Електроприлад «є елемент, який виконує маркетингові функції. Це комерційний центр. Він здійснює свою діяльність за такими напрямами:. своєчасне забезпечення виробництва необхідними матеріалами, сировиною та комплектуючими;. пошук потенційних споживачів та забезпечення збуту виготовленої продукції;. дослідження конкурентноздатності продукції;

Конкурентоспроможність — основний критерій, завдяки якому продукція надходить на ринок, й відповідно, не знімається із виробництва. Саме із заподій неконкурентноздатності у 1998 році були зняті із виробництва дитяча іграшка «Бім» та електроводонагрівачі. Відслідковуванням рівня конкурентноздатності також займається комерційний центр. Товари акціонерного товариства порівнюються із аналогами, котрі представлені на ринку конкурентами, досліджуються технологічні та конструктивні збіжності та відмінності, а також ряд інших показників (економічні, ергономічні, надійності, тощо.). Також об'єктивним показником конкурентноздатності є рівень попиту на продукцію. У результаті, на основі синтезу всіх категорій конкурентноздатності, приймається рішення про зняття продукції із виробництва, чи продовження випуску цого виду продукції (із можливістю подальшого вдосконалення по відстаючим напрямкам).

У 1998 році комерційний центр в своїй більшості займався забезпеченням виробництва матеріалами по випуску потенціометрів, вимірювальних перетворювачів, товарів народного вжитку. Забезпечення матеріалами для виробництва цих товарів було б організовано таким чином, щоб зменшити дорогі імпортні поставки сировини й комплектуючих, а також використовуючи бартер, под залишки комплектуючих, котрі лежати на складі, й неліквідних матеріалів, котрі залишились на підприємстві у зв’язку із припиненням виробництва систем автоматики для судобудівництва. По імпорту завозилися лише тих вироби (комплектуючі), котрі не виробляються підприємствами України, але й вкрай необхідні для здійснення виробництва.

Усе матеріально-технічне забезпечення здійснюється за рахунок прямих зв’язків між підприємством та виробниками/постачальниками сировини.

Ринок продукції. На сьогодні ВАТ «Електроприлад «представляє свої позиції на таких ринках:. ринок спецавтоматики та спецтехніки (основна спеціалізація);. ринок товарів народно-господарського призначення;. ринок товарів промислового призначення;

На ринку спецавтоматики та спецтехніки «Електроприлад» тримає стійкі, монопольні позиції по виробництву контрольного обладнання для атомних та теплових електростанцій, зокрема нормуючих перетворювачів та потенціоемтрів на всій територї СНД. Ці прилади виготовляються на високоскладному технологічному обладнанні й відповідають дуже високим технічним вимогам та стандартам.

Основним замовником та споживачем потенціометрів (95%) та нормуючих перетворювачів (89%) є Росія. У порівнянні із 1997 фатальністю цих замовлень було б відправлено на 8% понад. Користуються попитом також системи автоматики, але й відсутність коштів у замовників та покупців не деє їм змогу своєчасно розраховуватись із підприємством. Так наприклад система «Кама-Б», котра був авансована на 30% й повністю виготовлена уже понад чотири рокта знаходиться на відповідальному збереженні на складі до повної її оплати.

З цими виробами акціонерне товариство вийшло далеко за межі ближнього зарубіжжя. Контракти на закупівлю потенціометрів та перетворювачів укладено із електростанціями Індії, Болгарії, Венгрії та Китаю.

Товари народного споживання мають ринок збуту на Україні. Такі товари, як електронасос «Каштан-2», спінінгова котушка «Дельфін-10», прилади для домашнього консервування мають більший попит у весняно-літній період, а водонагрівачі - восени та взимку. Враховуючі сезонний характер деяких товарів народного вжитку, залишки на складі готової продукції на 01.01.99р складають 140,2 тис.грн., й мають бути реалізовані найближчим часом.

На ринку товарів промислового призначення рівень конкурентноздатності продукції акціонерного товариства не достатньо високий. Це свідчить про необхідність конструктивного та технологічного доопрацювання продукції цієї категорії.

У відповідності зі спеціалізацією підприємства та згідно затвердженого «Плану нової техніки на 1998р» були виконані наступні роботи:. розроблені та впроваджені у виробництво 10 нових модифікацій вимірювальних перетворювачів Ш703, Ш705М. Вартість робіт — 5000 грн.;. закінчена розробка конструкторської та технологічної документації реле тиску та гідроакумулятора для установки індивідуального водопостачання.

Вартість робіт — 10 400 грн.;. розроблена документація конструкції, технологічного обладнання виготовлення модернізованих пристроїв для домашнього консервування із метою економії матеріалів та поліпшення якості виробу. Вартість робіт -.

5000 грн.;. спроектовано та виготовлено технологічне обладнання для виробництва гумового гідроакумулятора (установка індивідуального водозабезпечення).

Вартість робіт — 4500 грн.;. розроблена технологія виробництва та виготовлення технологічного обладнання із метою економії матеріалів та електроенергії виробів: «Каштан;

2″, оприскувач «ОЕС-2» та водонагрівач ВПО-5/5/220. Вартість робіт — 4000 грн.;. проведена сертифікація (органів Держстату) електронасоса «Каштан-2» та.

«Каштан-2М». Вартість робіт — 2000 грн.

Показники ефективності використання обладнання. Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання Кекст визначається відношенням фактичної кількості часів роботи обладнання до кількості часів його роботи за планом, формула 1: де tроб. ф — фактичний годину роботи обладнання, рік; tроб. пл — годину роботи обладнання за нормою (встановлюється у відповідності із режимом роботи підприємства та із урахуванням мінімально необхідного години для проведення планово-попереджувального ремонту).

Звідси можна зробити висновок, що у 1998 році плановий фонд години роботи обладнання був виконаний на 88,1%, що на 0,58% менше ніж 1997 року, й це, звичайно, знижує показник ефективності використання парку обладнання.

Фондовіддача — показник випуску продукції, Яка відноситься на 1грн. вартості основних виробничих фондів. Він будується на принципі співвимірювання виробленої продукції з всією сукупністю застосованих на виробництві основних фондів.

Для розрахунку величини фондовіддачі Фвід застосовується формула 2: де Т — об'єм товарної чи валової, чи реалізованої продукції, грн;

Ф — середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.

З наведених вище розрахунків можна пересвідчитись, що у 1998 році на 1 крб. вартості основних виробничих фондів було б випущено готової продукції на суму 58,94 коп., чи 0,59 грн., що свідчить про неефективне використання основних виробничих фондів.

Фондоємкість продукції - величина обернена до фондовіддачі. Вона відображає частку вартості основних виробничих фондів, котрі припадають на кожну гривню випущеної продукції, формула 3:

По розрахункам на 1 гривню випущеної продукції припадає 1,7грн. вартості основних виробничих фондів ВАТ «Електроприлад » .

Ще одним показником ефективності роботи підприємства є рівень фондоозброєності роботи, який визначається за формулою 4: де Ф — вартість основних виробничих фондів;

Чпвп — чисельність промислово-виробничого персоналу;

Розрахунки свідчать про ті, що у 1998 році однієї робітника промислово-виробничого персоналу припадало основних виробничих фондів на суму 9335,7 грн., що на 603,3 грн більше, ніж 1997року. Цей показник винен безперервно збільшуватись, так як від нього напряму залежать технічна озброєність, а відповідно, й продуктивність праці.

Відділ Технічного Контролю здійснює функції по управлінню якістю продукції, котрі полягають у:

. координації робіт по досягненню належного рівня якості на всіх стадіях життєвого циклу продукції, особливо на виробництві потенціометрів та нормуючих перетворювачів.

. координації діяльності мережі збиральних цехів щодо якісної зборки;

. визначенні витрат, спільно з комерційним центром, обумовлених виготовленням неякісної продукції (й як наслідок поверненням її акціонерному товариству) та заходами по забезпеченню виготовлення якісної продукції.

Плануванням діяльності ВАТ «Електроприлад «займається плановоекономічний відділ.

Показники оперативного планування розраховуються поквартально із розбиттям на місяці. Вони узгоджуються із основним плановим документом, який має форму виробничої програми.

За нестабільних економічних умів в стране керівництво ВАТ вирішило звузити часовий обрій стратегічного планування до одного року. Стратегічний план розробляється строком однією рік із розбиттям на квартали. Показники стратегічного планування обов’язково узгоджуються із показниками оперативного планування.

Після розпаду об'єднання «Електроприлад» та створення ВАТ «Електроприлад «кількість персоналу значно скоротилась. Якщо раніше в об'єднанні налічувалося близько п’яти тисяч Чоловік, то, на сьогоднішній день, на ВАТ працює 580 чоловік.

Співвідношення категорій персоналу ВАТ «Електроприлад «станом на 01.01.99р. зображено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Кругова діаграма «Структура персоналу » .

як видно із рис. 2.2. переважна більшість працівників «Електроприладу» — робітники. Динаміку структури персоналу по категоріям працюючих відображено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Динаміка структури персоналу ВАТ «Електроприлад », чол.

|Категорії персоналу |1996 |1997 |1998 |1999 | | | | | |І квартал |План | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |Загальна чисельність | | | | | | |персоналу |714 |639 |580 |552 |557 | |ПВП |700 |629 |572 |550 |555 | |зокрема.: робітники |503 |454 |406 |389 |394 | |ІТР |137 |125 |117 |108 |108 | |Службовці |30 |26 |26 |26 |26 | |МОП |5 |3 |2 |2 |2 | |Охорона |25 |21 |21 |25 |25 | |Непромислова група |14 |10 |8 |2 |2 |.

як показує динаміка чисельності персоналу, за останні чотири рокта чисельність постійно зменшується. Причому зменшення чисельності персоналу відбувалося в основному за рахунок зменшення кількості промислововиробничого персоналу, а й за рахунок вибуття робітників.

На рис. 2.3. за допомогою гістограми проілюстровано динаміку чисельності персоналу акціонерного товариства протягом 1996;1999 рр.

Рис. 2.3. Гістограма динаміки чисельності персоналу.

як показує гістограма, основне зменшення чисельності персоналу відбувалося под годину зменшення чисельності робітників. Значно менша частка припадає на категорію інженерно-технічних робітників (ІТР). Частка МОП та охорони в промислово-виробничому персоналі а також непромислової групи в загальній кількості персоналу не зіграли вирішальної ролі, й тому навіть не були включені в гістограму. Їх вплив на динаміку чисельності персоналу майже не відчувався. Виходячи із аналізу динаміки чисельності персоналу в таблиці 2.3. приводяться розрахунки показників плинності кадрів до того ж вартов періоді.

Таблиця 2.3.

Розрахунок плинності кадрів |Категорії персоналу |Плинність, % | | |1996;1997 |1997; |1998;199| | | |1998 |9 | |1 |2 |3 |4 | |Загальна чисельність персоналу |-10,5 |-9,2 |-4,8 | |Промислово-виробничий персонал: |-10,1429 |-9,062 |-3,84 615| |зокрема.: робітники |-9,7 |-10,6 |-4,2 | |ІТР |-8,8 |-6,4 |-7,7 | |Службовці |-13,3 |0 |0 | |МОП |-40 |-33,3 |0 | |Охорона |-16 |0 |19 |.

Продовження табл.2.2. |1 |2 |3 |4 | |Непромислова група |-28,6 |-20 |-75 |.

як видно із таблиці, переважно по усім категоріям персоналу протягом всього годинникового періоду плинність спрямована у бік зменшення чисельності персоналу. Лише один показник має позитивне значення — збільшення чисельності охорони.

Для зручності уявлення графічне відображення плинності чисельності персоналу зображене на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Гістограма плинності кадрів.

як видно із гістограми, постійну тенденцію на зниження негативної плинності має лише категорія промислово-виробничого персоналу (ПВП). Інші категорії мають хаотичний характер показників. Насмілюся зробити припущення, що після двох негативна плинність взагалі винна припинитись, оскільки за нинішніх економічних умів негаразд уже і легко знайти якусь роботу, особливо за фахом.

Склад інженерно-технічних робітників підприємства, станом на 01.01.99р., характеризувався такими показниками:

Всього робітників: 108 до того числі за освітою: вищий 61 (56,88%) незакінчена вищий 1 (0,91%) середня-спеціальна 41 (37,61%) середня загальна 5 (4,58%) за віком: до 30 років 2 (1,83%) до 40 років 16 (14,67%) до 50 років 29 (26,6%) до 60 років 33 (30,27%) понад 60 років 29 (26,6%).

У роботі із кадрами адміністрація керується Статутом підприємства, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Колективним договором та трудовим законодавством.

Питання підбору й використання кадрів, становище із трудовою дисципліною, плинність кадрів обговорюються на виробничих нарадах, зборах трудового колективу.

Підбір спеціалістів на керівні посади на підприємстві здійснюється переважно із робітників акціонерного товариства. У зв’язку зі змінами в організації й структурі виробництва проводилися й проводяться переміщення робітників в підрозділах. Це вимагає їхні перекваліфікації. У 1998 р. пройшли перекваліфікацію 5 робітників. 3 чоловіки здобули нову професію, 2 чоловіки підвищили кваліфікацію.

На ВАТ «Електроприлад» існує «Положення про формування заробітної плати робітників, керівників, спеціалістів та службовців ВАТ «Електроприлад», згідно якого і проводитися визначення та нарахування заробітної плати. Положення встановлює порядок та розмір оплати роботи робітників за основні результати виробничо-господарської діяльності виробництв, цехів, відділів, самостійних дільниць за результатами роботи за місяць та із початку року. Оплата роботи робітників, керівників, спеціалістів та службовців складається із основної заробітної плати та додаткової оплати праці.

Форма оплати роботи. Основна заробітна плата робітників, керівників, спеціалістів та службовців визначається тарифним ставками, відрядними розцінками та посадовими окладами. На почасовій формі оплати роботи нараховується приблизно 25% ПВП. Близько 75% ПВП — на відрядній формі оплати роботи. Усю решту робітників, службовців та спеціалістів класифіковано по плаваючій тарифній сітці, котра використовується на ВАТ. Основна заробітна плата займає приблизно третину в загальному об'ємі виплат. Решту виплат становить додаткова заробітна плата та інші виплати. Додаткова заробітна плата залежить від результатів виробничо-господарчої діяльності акціонерного товариства, структурного підрозділу та проводитися за виконання основних показників та умів, встановлених для шкірного цеху, підрозділу та окремих професій. Оплата роботи керівних робітників здійснюється на рівні середньомісячної оплати одного робітника на акціонерному товаристві із урахуванням коефіцієнтів, затверджених зібранням акціонерів від 11 грудня 1996 року. Причиною для нарахування додаткової зарплати є:

. Для заготівельних цехів — відсоток виконаного номенклатурного плану по товарній продукції складального виробництва даного місяця, підтверджений відповідно керівниками складальних виробництв /об'єм, комплектність поставки й т.ін;

. Для складальних виробництв — забезпечення базового заподіяння по реалізації за поточний місяць в діючих цінах при обов’язковій умові виконання плану випуску товарної продукції не нижче 80%;

. Для інструментального цеху, ремонтно-майстерних дільниць (РМД), експлуатаційно-ремонтних цехів (ЕРЦ) — виконання об'єму затвердженого номенклатурного плану, підтвердженого відповідними цехами та відділами-замовниками.

У листопаді 1998 році були випадки відключення електроенергії. Це призвело до простоїв виробництва й падіння рівня продуктивності роботи робітників. Показники продуктивності роботи за 1997;1998 рр. наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Продуктивність роботи ПВП та обсяги виробництва в 1997;1998 рр.

|Показники |Звіт |Звіт | У % до | | |1997р. |1998р. |1997 р. | |1 |2 |3 |4 | |Обсяг виробництва товарної продукції| | | | |в порівняльних цінах (тис.грн) |3224,0 |2726,2 |84,6 | |Чисельність ПВП |629,0 |572 |90,93 | |Продуктивність роботи на 1-го | | | | |працюючого ПВП (грн) |5126 |4766 |93,17 | |У % до 1997р. |— |93,17 |— |.

як видно із таблиці, за 1998 р. темп зростання продуктивності роботи в порівнянні з 1997 фатальністю становить 93,17%.

Також частково чи повністю можуть бути зняті коефіцієнти додаткової оплати роботи робітникам, котрі винні у порушенні дисципліни чи допущенні шлюбу на виробництві.

2.2. Аналіз результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства.

ВАТ «Електроприлад» у 1998 році реалізувало продукції на суму 3147,2 тис.грн. До 50% продукції було б реалізовано за передплатою, частина був відправлена торговельним організаціям под реалізацію.

Фінансовий стан ВАТ «Електроприлад» у 1998 році був відносно стабільний. Фінансова діяльність був спрямована на створення фінансових ресурсів для виробничого й соціального розвитку підприємства, забезпечення зростанню прибутку за рахунок випуску нових видів продукції, зниження собівартості продукції й поліпшення використання основних фондів, адміністративних та виробничих приміщень (залучення орендаторів для надання приміщень под офіс та виробництво).

Також фінансова діяльність був спрямована на своєчасну закупівлю матеріалів й комплектуючих для випуску продукції, оплату енергоносіїв, сплату податків до державного бюджету та виплату заробітної плати.

На протязі року матеріали та комплектуючі закуповувались своєчасно. Заробітна плата — на протязі року виплачувалась із незначними затримками (1−2 місяці). Через нестачу коштів на рахунку ВАТ «Електроприлад» станом на 01.01.99 залишився борг по виплаті заробітної плати працівникам за листопад 1998р. Хоч за прострочку деяких податків до бюджету був нарахована пеня, ВАТ із державним бюджетам по податкам розрахувався повністю, за виключенням податків на заробітну плату.

У 1998 році деякі матеріали закуповувались в Росії. Розрахунок них проводився із кореспондентського рубльового рахунку ВАТ «Електроприлад» грошовими коштами. Проводилися також бартерні операції в обмін на продукцію підприємства.

Всього за 1998р. було б вироблено продукції вартістю 3 021 879 грн., а реалізовано на суму 3 147 282 грн. Вироблено та відвантажено продукції в країни ближнього зарубіжжя на суму 792 431 грн. Борг за відвантажену й несплачену продукцію станом на 01.01.99р. становить 24 001грн., а кредиторська заборгованість підприємства за відвантажену продукцію й виконані роботи становить 104 481грн.

У 1998р. ВАТ «Електроприлад» було б надано фінансову допомогу в розмірі 140 000 грн. на розробку та впровадження в серійне виробництво високоточних цифрових регуляторів температури. Повернення фінансової допомоги № 7 від 17.03.98р. підприємство розпочало із березня 1999р. згідно подовження договору фінансової допомоги № 2 від 01.12.98р.

Також на розрахунковий рахунок ВАТ «Електроприлад» в 1998р. надійшли кошти від Мінпромполітики України на суму 19 000грн. на розробку Конструкторсько-технологічної документації регулятора температури ТРЕ-6532, згідно договору № 6857/07−7 від 16.09.97р. Розробка приладу виконана й кошти були використані повністю.

Фінансування капітальних вкладень не проводилися. Поповнення мобілізаційного резерву із бюджетного рахунку не фінансувалось. Залишку коштів на бюджетних рахунках ВАТ «Електроприлад» за станом на 01.01.99р. немає.

Ціноутворення. Протягом 1998 року був зроблений перегляд.

цін на:

. товари народного вжитку у бік збільшення, але в: а) прилад для домашнього консервування (комплект вузлів та деталей); б) вказівник напруги УНП-750; в) ремонт вироба «Каштан-2»;. електровимірювальні прилади у бік збільшення, але в потенціометри;

У 1998 році було б розраховано ціни на електротвимірювальні прилади для країн близького зарубіжжя. Розраховано ціни на:. системи автоматики: блок ІІІ до виробу «Каспій-4», ремонт вироба УСГ-35;. товари народного вжитку для оптових покупців: насос «Каштан-2», водонагрівач ВНО-5/5/220, прилад для домашнього консервування.

Протягом року розраховувались калькуляції на прилади, що перетинали митний кордон у зв’язку зі зміною курсу долара й рубля до гривні. Розрахунки цін складаються на базі договірних цін постачальників сировини та комплектуючих. Заробітна плата при ціноутворенні закладається із урахуванням діючого на підприємстві «Положення про виплату заробітної плати». Ціни на продукцію ВАТ «Електроприлад» узгоджуються з споживачами.

Собівартість й прибуток. як уже зазначалося вище, у 1998 році на ВАТ «Електроприлад» було б вироблено товарної продукції в діючих цінах на суму 3515,0 тис.грн., реалізовано — на суму 3147,2 тис. грн. Залишки нереалізованої продукції на складі за станом на 01.01.99 р. становлять 140,2 тис.грн. Основні показники по собівартості й прибутку за 1998р. приведені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Показники собівартості та прибутку. |Найменування показників |Фактично за | | |1997р |1998р. | |1 |2 |3 | |Собівартість товарної продукції |3567,0 |3515,0 | |Собівартість реалізованої продукції |тис.грн |тис.грн | |Реалізація |3758,0 |3641,0 | |Прибуток (збиток) від реалізації |тис.грн |тис.грн | |Рентабельність реалізованої продукції |3140,0 |3147,2 | | |тис.грн |тис.грн | | |-618,0 |- 467 тис. грн| | |тис.грн | | | |- 19,68% |-14,84% | |6. Прибуток (збиток) від неосновної |726,8 тис. грн|517,6 | |діяльності | | | |7. Балансовий прибуток (+), збиток (-) |108,8 тис. грн|50,6 тис.грн.|.

Збитковість виробництва пояснюється зміною структури об'єму виробництва, проведенням конверсії та зниженням збуту готової продукції. Алі це одна із причин. Виробництво потенціометрів та нормуючих перетворювачів також збиткове, й Незважаючи на це підприємство не збирається припиняти випуск цих товарів. Існує ряд причин, із які виробництво цих виробів якщо продовжено:

. збереження унікальних технологій;

. збереження робочих місць та утримання на підприємстві висококласних спеціалістів, інженерів та технологів, котрі на виробництві нормуючих перетворювачів та потенціометрів;

. розробка более досконалих аналогів та зразків цих видів продукції;

Припинення випуску означатиме, перш на, втрачу монополії на ринку. А це, звичайно, піде не так на користь підприємству.

Окрім основної виробничої діяльності підприємство займається ще і неосновною діяльністю, зокрема це:

. продажів зношеного обладнання та інших основних фондів;

. здача в оренду приміщень та основних виробничих фондів;

. інша діяльність;

Саме за рахунок неосновної діяльності (та нереалізаційного прибутку) підприємству вдається виходити з складної економічної ситуації. Якби ВАТ «Електроприлад «не займалося неосновною діяльністю, воно та б уже давно збанкрутіло.

У подальшому планується розширити спектр неосновної діяльності. В частности, розроблюється проект спільного підприємства із однією американською компанією по виробництву електрообігрівачів. Також в недалекому майбутньому планується здати до одного з цехів механічної обробки. Структура витрат по елементам представлена у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Витрати на виробництво по елементам | |Витрати на |Питома ваги в | |Елементи витрат |виробництво, |товарному | | |тис. грн. |випуску, % | | |1997р.|1998р.|1997р.|1998р.| |1 |2 |3 |4 |5 | |Основні матеріали |933,0 |1036,0|26,16 |29,47 | |Покупні вироби |477,0 | |13,37 |11,95 | |Допоміжні матеріали |43,0 |420,0 |1,21 |0,46 | |Разом матеріальні витрати (1+2+3) |1453,0|16,0 |40,73 |41,87 | |Енергоресурси | |1472,0|6,59 |6,20 | | |235,0 | | | | | | |218,0 | | |.

Продовження табл 2.6. |1 |2 |3 |4 |5 | |Витрати на оплату роботи |1076,0|922,0 |30,16 |26,22 | |Відрахування від зарплати | |444,0 |14,44 |12,63 | |Амортизація основних фондів |515,0 |318,0 |7,76 |9,05 | |Відрахування на інноваційний фонд, |277,0 | | | | |фонд будівництва шляхів | |68,0 |2,64 |1,93 | |10. Інші витрати |94,0 |73,0 |1,26 |2,08 | |Вартість товарного випуску |45 | | | | |(4+5+6+7+8+9+10) | |3515,4|100 |100 | |Вартість реалізованої продукції |3567,0| |105,35|103,5 | |Прибуток (збиток) від реалізації | |3641,0| |-13,28| |Прибуток (збиток) від неосновної |3758,0| |-17,33| | |діяльності | |-467,0| | | |13.Балансовий прибуток |-618,0| | |14,72 | | | | |20,38 |1,44 | | | |517,6 |3,05 | | | |726,8 |50,6 | | | | |108,8 | | | |.

як видно із таблиці, у 1998 р. питома ваги матеріальних витрат збільшилась із 40,73% до 41,87% за рахунок збільшення цін на основні матеріали та комплектуючі. Питома ваги витрат на оплату роботи зменшилась із 30,16% до 26,22% (ВАТ не працювало 1998;го р. через відключення енергії). Питома ваги амортизації збільшилась із 7,76% до 9,05% у зв’язку зі збільшенням ставки відрахувань від основних фондів. Відрахування в інноваційний фонд й фонд будівництва шляхів зменшились із 2,64% до 1,93%.

Фонд оплати роботи у 1998 р. дорівнює 922 тис.грн., до того числі :

1) основна зарплата — 354,5 тис грн.

2) фонд додаткової заробітної плати — 547,0 тис.грн.

3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати — 20,5 тис.грн.

Структура фонду заробітної плати по категоріям персоналу представлена в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Структура виплат зарплати та річних премій |Категорії |1998 |1999 |У тому числі по кварталами | |персоналу | |план | | | | | |І |ІІ |ІІІ |ІV | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 | |Весь персонал |945 655|1115216|267 131|282683|294 643|270759 | |ПВП: |911 727|112046 |266 321|281903|293 843|269979 | |зокрема.: |640 259|765972 |179 440|195457|207 017|184058 | |робітники | |259 302 | | | |64 445 | |ІТР |223 021|63602 |65 046 |64 806 |65 005 |15 716 | |Службовці | |1848 |15 955 |15 900 |16 031 |462 | |МОП |55 393 |21 322 |462 |442 |482 |5298 | |Охорона |1162 | |5418 |5298 |5308 | | | |15 354 | | | | | | |Непромислова |4551 |3170 |810 |780 |800 |780 | |група | | | | | | | |Несписковий склад|5722 |— |— |— |— |— |.

як видно із таблиці, 1999;го році планується підвищити заробітну плату для всіх категорій персоналу без виключення.

Структура додаткових виплат та премій по категоріям персоналу представленій у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8.

Витрати на доплати та премії 1998;го році на ВАТ «Електроприлад », грн. |Категорії |Премії із фонду зарплати |Премії із прибутку | |персоналу | | | | |Економія|Зда-ч|Досяг-не|Ювілейн|Одно-разо|Соці-ал| | |кольо-ро|а |ння в |й та |ва |ьно-тру| | |вих |маку-|роботі |інші |матері-ал|дові | | |металів |ла-ту| |премії |ьна |льготи | | | |рі | | |допомога | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 | |Весь персонал |420 |50 |764 |4058 |5765 | | |ПВП: |420 |50 |714 |4038 |5585 |9091 | |У т.ч.: |270 |10 |280 |945 |3165 |4046 | |робітники |— |10 |196 |2303 |1630 |2838 | |ІТР |150 |30 |238 |720 |610 |1800 | |Службовці |— |— |— |70 |30 |— | |МОП |— |— |— |— |150 |407 | |Охорона | | | | | | | |Непромислова |— |— |50 |20 |90 |— | |група | | | | | | | |Несписковий склад|- |— |— |— |— |— |.

як видно із таблиці, усі додаткові виплати, премії та допомоги мають два джерела: фонд заробітної плати та прибуток. як наслідок, премії із прибутку залежать від наявності самого факту прибутку. Премії ж із фонду заробітної плати носять более постійних характер в плані свого джерела. Це обумовлене специфікою цих премій та частотою їхні використання, Яка значно перевищує частоту преміювання по статтям із прибутку.

2.3. Аналіз існуючого товарного асортименту підприємства.

Наступного дня ВАТ випускає асортимент продукції, який характеризується наявністю різноманітних асортиментних підгруп, від товарів народного вжитку до систем автоматики. На мал.1. зображено структурну схему діючого товарного асортименту ВАТ «Електроприлад » .

Рис. 2.5. Схема асортименту продукції ВАТ «Електроприлад».

Існуючий товарний асортимент можна умовно поділити на наступні характерно-особливі номенклатурні підгрупи. 1. Продукція, що виготовлюється підприємством на власні кошти.

На основі інформації, Яка отримується в результаті аналітичних досліджень ринку, що здійснюються відділом маркетингу, підприємство формує певний асортимент продукції. Часткова відповідальність за виготовлення товарів цієї номенклатурної групи лягає саме на плечі відділення маркетингу (комерційного центру нашому випадку), оскільки майже 90% цієї продукції споживається через роздрібну торгівлю, й лише на 10% продукції підприємство отримує індивідуальні замовлення від окремих споживачів чи фірм (електроводонагрівачі, вузли гідроакумулятора та ін.).Отже, для забезпечення конкурентоздатності, товари цієї номенклатурної групи повинні відповідати, щонайменше, хоча б трьом наступним вимогам:

. відповідати сучасним стандартам якості продукції;

. користуватися попитом серед потенційних споживачів;

. матір відповідно «реальну» ціну (под реальною ціною розуміється адекватне співвідношення ціни товару із одного боці, та якості із попитом із іншого).

Дану номенклатурну групу, Яка розроблена із урахування всіх вище перерахованих аспектів, можна поділити на такі асортиментні підгрупи: 1) товари народного споживання; 2) товари промислового призначення; 3) прилади та засоби автоматизації, а також запчастини до них.

Під час перебування чергу, товари народного споживання, за характером сезонності, можна розподілити на: а) товари постійного використання (споживання); б) товари сезонного використання (споживання).

Для більшої наглядності, асортиментну підгрупу «Товари народного споживання» подано у вигляді динаміки випуску цих товарів за період 1997; 1998 років в таблиці 2.9. До 1997 року в асортиментну групу товарів народного споживання входили лише машинка закаточна та спінінгова котушка «Дельфін-10», й тому автор висвітлює динаміку виробництва підгрупи в вартов інтервалі, коли підгрупа уже зформувалася.

Таблиця 2.9.

Динаміка випуску товарів народного вжитку протягом 1997;1998 років, прим |№ | |Фактично випущено|Відхи-л| |п/п |Назва |в |ення | | | |1997р |1998р | | | | | | | | |1 |Товари постійного використання: | | | | | |- Насос «Каштан-2 «; |74 167 |60 516 |-13 651 | | |- Дитяча іграшка «БІМ»; |152 |— |-152 | | |- Підставка под телевізор |300 |435 |+135 |.

Продовження табл. 2.9. |1 |2 |3 |4 |5 | |2 |Товари сезонного споживання: | | | | | |- Котушка спінінгова «Дельфін-10» |500 |1080 |+580 | | |- Машинка закаточна |279 614 |245 350 |-34 264 | | |- Сікатори садові |1576 |1100 |-476 |.

як видно із таблиці, серед товарів постійного споживання зменшилось виробництво насосів «Каштан-2», збільшилось виробництво підставок под телевізор, а також зовсім зникла асортиментна позиція № 2 — дитяча іграшка «Бім». Зняття її із виробництва пояснюється майже відсутнім попитом на цей вироб.

У 1997 році цю асортиментну позицію було б включено до підгрупи «Товари народного вжитку», але й протягом року стало зрозуміло, що «Бім» не користується попитом, на який розраховувало ВАТ, й як наслідок 1998;го році його було б знято із виробництва.

Серед товарів сезонного споживання можна спостерігати зменшення обсягів випуску закаточних машинок та садових сікаторів. Ці заходь обумовлені фінансовими труднощами, котрі переживало ВАТ 1998;го році. Алі відбулося збільшення обсягів виробництва спінінгових катушок.

Товари промислового призначення.

У затвердженому та діючому на сьогодні асортименті ВАТ «Електроприлад» є певні вироби промислового призначення, котрі важко более детально класифікувати за якою-небудь ознакою. Саме тому ці вироби об'єднано до однієї загальну асортиментну підгрупу «Товари промислового призначення». Питання щодо класифікації інших товарів на асортиментні підгрупи будуть розглянуті далі у процесі роботи. Динаміку виробництва та асортименту цієї підгрупи протягом 1997;1998 років відображено в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10.

Динаміка випуску товарів народного вжитку протягом 1997;1998 років, прим |№ п/п|Вид продукції |Фактично |Відхи-л| | | |випущено в |ення | | | |1997р |1998р | | |1 |2 |3 |4 |5 | |1 |Електроводонагрівач |2273 |— |-2273 | |2 |Електрооприскувач «ОЕС-2» |1613 |602 |-1011 | |3 |Вузол гідроакумулятора |10 |64 |+54 | |4 |Оповідач |— |10 |+10 |.

як видно із таблиці, у 1998 році припинено випуск електроводонагрівачів, а також налагоджено випуск оповідачів. По електрооприскувачах та вузлах гідроакумулятора спостерігається спад об‘ємів випуску продукції.

Окрему асортиментну підгрупу складають прилади та засоби автоматизації, а також запчастини перед тим. Ці вироби мають одну, спільну для них характерну особливість — усі смердоті, обов’язково, в подальшому своєму використанні є складовими елементами систем автоматизації, котрі мають дуже широке промислово-технологічне застосування. І саме ця їхні особливість стала основною причиною виділення цих виробів в асортиментну підгрупу, динаміку (також виробничу та асортиментну) якої відображено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11.

Динаміка випуску приладів та засобів автоматизації а також запчастин перед тим протягом 1997;1998 років, прим |№ п/п |Фактично |Відхи-| |Вигляд продукції |випущено в |лення | | |1997р |1998р | | |1 |2 |3 |4 | |Реле ТРЕ 6513 |84 |46 |-38 | |2. Вказувач електроструму УНП-1−750 |950 |1700 |+750 | |3. Вказувач електроструму УЖНП-1−10 000 |1173 |619 |-554 |.

як видно із таблиці, протягом двох останні рокта якісний склад асортиментної підгрупи не змінився. Зміни відбулися лише у обсягах випуску цих виробів. 2. Товари, що виготовляються на замовлення.

Ця номенклатурна група включає три асортименті підгрупи.

Постійні замовлення. Замовники, що у своєчасному та якісному виконанні замовлення, через приблизно рівні періоди години знову розміщують замовлення на підприємстві. Замовники можуть заздалегідь інформувати про приблизні терміни розміщення нового замовлення, тобто ВАТ має можливість планувати випуск цієї продукції. Такого роду замовлення акціонерне товариство регулярно отримує на виготовлення потенціометрів та нормуючих перетворювачів, а також окремих деталей для цих вироб ів.

Разові замовлення. Їх розміщують замовники, що мають разову потребу в продукції ВАТ «Електроприлад». У основному такі замовлення надходять на виготовлення систем автоматики. Виготовлення таких систем — дуже громіздкий та складний технологічний процес. Та і реальну потребу в системах відчувають лише великі промислові підприємства із широкою номенклатурою продукції, незалежно від галузі промисловості. А працюють такі системи досить тривалий годину, тому і замовлення найчастіше носять разовий характер, із боці різноманітних промислових виробників.

Стосовно специфічних окремих виробів підприємство віддає перевагу стратегії кооперації. Це пояснюється відсутністю необхідного обладнання для виконання всього комплексу робіт по виготовленню продукції. Наприклад, при виробництві надскладних напівінтегрованих систем автоматики, ВАТ здійснює лише частину робіт по виготовленню вузлів, агрегатів та модулів, котрі дозволяє виготовити наявне обладнання «Електроприладу». Решту робіт (виготовлення інших складових частин системи, складання й т.ін.) здійснюють інші підприємства.

Товари експортного призначення. Деякі товари не випадково виділено в окрему підгрупу. Це товари експортного призначення. Ці вироби є предметом міжнародних відносин ВАТ «Електроприлад» із іншими закордонними виробниками та споживачами. Платоспроможні зарубіжні замовники (та і українського товаровиробника) відіграють дуже важливу роль для ВАТ «Електроприлад» за сьогоднішніх нестабільних, кризових умів, у межах які тепер перебуває економіка України. Відповідно зрозуміло, якої відповідальність несе керівництво «Електроприладу» і весь персонал за якісний та своєчасний випуск потенціометрів та нормуючих перетворювачів.

Товари цієї підгрупи уже згадувались вище серед переліку постійних замовлень. Може виникнути справедливе запитання — чому самі і тих ж вироби зустрічаються в різних класифікаційних асортиментних підгрупах? Праворуч в бо 95% потенціометрів та 89% нормуючих перетворювачів йдуть на експорт. А решта, відповідно 5% та 11%, реалізуються на внутрішньому ринку. Ці мізерні замовлення в основному регулярно надходять від українських замовників (відхилення від строків зазвичай не складає понад місяця). Тому ці товари і було б віднесено до класифікаційної підгрупи «Товари експортного призначення».

Перелік позицій асортиментної підгрупи та динаміку виробництва за 1997; 1998 рокта відображено в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12.

Динаміка випуску товарів експортного призначення протягом 1997;1999 років, шт.

|№ п/п|Вид продукції |Фактично |Відхи-л| | | |випущено в |ення | | | |1997р |1998р | | | | | | | | |1 |Потенціометр |3660 |3146 |-514 | |2 |Нормуючий перетворювач |1788 |1236 |-552 |.

як видно із таблиці, 1998;го році зменшились обсяги виробництва як потенціометрів, то й нормуючих перетворювачів. Далися взнаки фінансові труднощі, котрі переживало підприємство в другій половині 1998 року. Істотно вплинула на обсяги виробництва й російська кризу, котра вибила зі звичної колії російських замовників на цю продукцію.

На підставі наведеного вище аналізу можна зробити певні висновки.

По-перше, виробнича потужність підприємства дозволяє здійснювати випуск даних видів продукції. На заваді збільшенню обсягів та нарощуванню темпів виробництва стають лише зовнішні фактори, на котрі акціонерне товариство над змозі впливати.

По-друге — в теперішній годину завдання акціонерного товариства — відбір певних видів продукції, котрі є найбільш перспективними та рентабельними із точки зору прибутку, а також вилучення тієї частки номенклатурних позицій, виробництво які є економічно недоцільне.

2.4. Обгрунтування механізму формування перспективного товарного асортименту підприємства.

Коли ж таке перспективний товарний асоримент? По суті своїй, це є діючий товарний асортимент підприємства, але й зкорегований та дороблений на величину вимог, котрі поставивши ринок перед виробником. Оскількі ці вимоги носять найрізноманітніший характер, й виразити їхнього у якісному чи кількісному виразі важкувато, то механізм розробки перспективного товарного асортименту, запропонований далі, можна назвати універсальним. У результаті здійснення комплексу розрахунків можна якщо отримати інформацію стосовно пріоритетності виготовлення тихий чи інших видів продукції. Розрахунки можна проводити раз чи два на рік. Частіші перерахунки також не зашкодять ані ВАТ «Електроприлад», а ані асортименту, а лише допоможуть вірно визначити напрямок використання коштів та ресурсів.

З метою забезпечення безперервної реалізації продукції постійно необхідно приділяти увагу асортименту продукції. Ринок раз в раз змінює свої інтереси, умови, приорітети, вимоги. Попит на продукцію також величина змінна. І не обов’язково винна змінюватись величина попиту. Можуть змінитися лише вимоги до певної технічної характеристики виробу, й цого якщо достатньо у тому, щоб попит товару різко змінився убік збільшення чи зменшення. як бачимо, неважко зрозуміти, чому потрібно приділяти постійну увагу проблемі формування асортименту. Якщо асортимент «застаріє», чи не якщо відповідати вимогам сьогодення (вимог інколи буває надто багато), це може негативно вплинути на діяльність підприємства взагалі.

Розробка та впровадження механізму формування перспективного товарного асортименту винне запобігти виникненню всіх тихий негативних тенденцій та процесів, котрі можливі у випадку ігнорування цого аспекту діяльності підприємства. Перспективний товарний асортимент, розроблений із урахуванням всіх необходимых моментів та вимог, якщо лише посилювати конкурентні позиції виробника в порівнянні із іншими суб'єктами підприємницької діяльності, котрі не приділяють належної уваги цій стороні. Я б відніс розробку та впровадження перспективного товарного асортименту до ряду конкурентних переваг того, хто впроваджує цей механізм.

Загальна послідовність дій щодо формування перспективного товарного асортименту здійснюється слідуючим чином.

1. Задається обмеження, по якому формується варіант товарного асортименту.

1. Здійснюється послідовне ранжування номенклатурних позицій по вибраним економічним характеристикам.

2. Здійснюється розрахунок рейтингових оцінок по кожному виду продукції, а також розрахунок загального рейтингу, й, в залежності від його значення, кожному виду продукції присвоюється певне місце.

3. Отриманий в результаті означених дій набір номенклатурних позицій розглядається як можливий варіант перспективного товарного асортименту.

Джерела отримання інформації для підбору позиції по кожному виду продукції, що включається в перспективний товарний асортимент.

1. Виробнича програма по трудомісткості виробів (нормо/годин та гривно/годин), фонду заробітної плати та доплатам до фонду заробітної плати по київському ВАТ «Електроприлад» за 1999р. містить Ця програма містить інформацію про види продукції, що випускається підприємством, й наступні характеристики по кожному виду продукції: назви виробів; трудомісткість виробу, виражена в нормо/годинах; трудомісткість виробу, виражена в гривно/годинах (цей показник характеризує, скількі гривень витрачається за годину на виробництво того чи іншого виду продукції); квартальні об'єми виробництва за видами продукції; фонд заробітної плати поквартально; доплати поквартально в залежності від прибутковості реалізації тихий чи інших видів продукції; вартість одиниці виробів у співставлених цінах; товарна продукція у співставлених цінах;

2. Облікова картка калькуляція замовлень, що ведеться по кожному замовленню й містить дані про собівартість продукції.

На підставі зазначених джерел отримання інформації складається таблиця, що включає у собі основні види продукції, котрі підприємство випускає кожний місяць.

У цій таблиці, по вищезазначеним характеристикам шкірного виду продукції, здійснюється ранжування продукції: об'єми товарної продукції за видами; трудомісткість виготовлення одиниці продукції, нормо/годин; річний прибуток від реалізації певного виду продукції;

Для здійснення ранжування продукції за таким класифікаційним параметром як прибуток однією нормо/годину використовуються дані по прибутку, який був отриманий в результаті реалізації цого виду продукції за рік, а також річна кількість нормо/годин, витрачених на його випуск. На їхні основі розраховується величина прибутку, що припадати на одну нормо-годину роботи обладнання. На підставі отриманих результатів за формулою 5 розраховується коефіцієнт КПР/н, який показує величину прибутку однією нормо-годину: де Пріч — прибуток, отриманий протягом року в результаті реалізації певного виду продукції;

Тн/г — кількість нормо/годин, котрі були витрачені на виробництво цого виду продукції;

Потім цей коефіцієнт множитися на 1000 для представлення рейтингової оцінки по класифікаційному параметру шкірного виду продукції у вигляді цілого числа.

Далі, за формулою 6, проводитися розрахунок частки, якої займає продукція в загальній трудомісткості (Ктр). де Т’річ — річна трудомісткість прибуток виготовлення певного виду продукції;

SТріч — кількість нормо/годин, котрі були витрачені на виробництво всіх видів продукції;

Розрахунок проводитися шляхом ділення річної трудомісткості шкірного виду продукції на загальну річну трудомісткість по виготовленню всього об'єму продукції. Отриманий в результаті показник відобразить, якої кількісну часку трудомісткість окремо взятого виду продукції займає в загальній річній трудомісткості.

Розрахунок наступного показника Ктпр дасть змогу кількісно виміряти ту часку, якої займає окремий вид продукції в загальному об'ємі товарної продукції, виробленої протягом року. Цей показник розраховується за формулою 7 шляхом ділення об'єму товарної продукції окремого виду на загальний об'єм товарної продукції. де V’річ — об'єм товарної продукції певного виду;

SVріч — загальний об'єм товарної продукції;

Загальною рейтинговою оцінкою по кожному виду продукції є добуток трьох вищеназваних рейтенгових оцінок. У залежності від його величини кожному виду продукції присвоюється певна позиція. Рейтинг продукції якщо тім вище, чим понад якщо значення загальної рейтингової оцінки. По мірі зменшення загальної рейтингової оцінки відповідно якщо зменшуватись й рейтингова позиція продукції.

У результаті розрахунків отримується інформація, якої потім можна взяти як керівництво до наступних дій:. переранжувати асортимент у відповідності із рейтингом;. виключити із асортименту збиткову продукцію та (або) такі види, який має найменший рейтинговий показник;. здійснити перегляд та реструктуризацію асортименту згідно встановленого обмеження;

Які заходь здійснюються у випадку вибору варіанту переранжування? Асортимент продукції подається у вигляді рейтингової таблиці в порядку спадання рейтингових показників. Це робиться для наглядності, щоб потім було б легше визначитись із вибором пріоритетів виробництва. А далі - як вирішить керівництво, ВАТ «Електроприлад ». Можна збільшити об'єми випуску продукції, котра має найвищі рейтингові показники. Можна приділити увагу цій продукції в плані зменшення собівартості та збільшенню рентабельності, чи спрямувати зусилля на інтенсивніше просування цих видів продукції на ринок. Також можна спрямувати зусилля на доробку «неперспективної» продукції, підвищенню її рентабельності, зменшенню собівартості продукції, й так далі. Варіантів багато. Головна проблема виправлена — Яка продукція «найкраща», так бі мовити.

Якщо попередній варіант передбачає лише структурні зміни діючого товарного асортименту із метою перетворення його в перспективний, то цьому випадку можливі ще і зміні кількісного характеру. Знову за рашенням вищого керівництва можна виключити із товарного асортименту збиткові позиції, чи ж тих види продукції, котрі мають найменшу загальну рейтингову оцінку.

Реструктуризація товарного асортименту згідно встановленого обмеження дещо відрізняється від двох попередніх варіантів присутністю зовнішнього чинника. Цей чинник відіграє роль лакмусового папірця, й вводитися у тому, щоб ідентифікувати тих позиції, котрі не задовольняють поставлені вимоги. Обмеження можуть носити найрізноманітніший характер. Наприклад, можна встановити максимальну кількість нормо/годин, витрачених на випуск всіх видів продукції за місяць. Після ранжування товарного асортименту, види продукції, що займають, наприклад, останні три позиції, виключають із асортименту із таким розрахунком, щоб сума нормо-годин, що залишається на випуск видів продукції, що залишилися, не був менша за встановлену в обмеженні.

Розрахунки по ранжуванню продукції та визначенню рейтингових оцінок по кожному виду продукції, що пропонується до включення в перспективний товарний асортимент, наведені в таблиці 2.13.

Таблиця 3.1.

Результати ранжування продукції й знаходження критичної номенклатурної продукції.

| |Річна |Товарна|Прибуток/збито|Прибу-|Частка|Частка|Рейтин-|Рейтин-|Рейтинг|Загаль|Позиці| |Найменування |трудоміс|продукц|к від |струм на|в |в в |гова |гова |о-ва |на |я, | |Продукції |т-кість |ія у |реалізації |одну |загаль|об'ємі|оцін-ка|оцін-ка|оцінка |Рейтин|продук| | |по видам|співста|цього виду |нор-мо|-ній |товарн|по |за |за |-гова |-ції в| | |продукці|в-лених|продукції на |/рік. |тру-до|ої |ве-личи|часткою|часткою|Оцінка|то-вар| | |ї, |ці-нах |протязі року, | |містко|продук|ні |в |в | |ному | | |норм/год|за рік,|грн. |Кпр/н |сті |-ції |прибутк|загальн|товарні| |асорти| | | |тис. | |6=5:2 |Ктр |Ктпр |у на 1 |ій |і | |-менті| | | |грн. | | | | |н/г |трудо-м|продукц|9×10×1| | | | | | | | | | |істкост|ії |1 | | | | | | | | | | |й | | | | | | | |Один. |Сума | | | | | | | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 |10 |11 |12 |13 | |Реле ТРЕ 6513 |43 129 |67,2 |0,01 |4 |0,0000|0,0524|0,0443|0,9 274|52,4160|44,3857|215,77|11 | | | | | | |927 |16 |86 |5 |8 |3 |37 | | |Вказувачі |65 280 |8,8 |-6,50 |-15 600|-0,238|0,0793|0,0058|-238,97|79,3369|5,81 241|-11 019|13 | |електро-струму | | | | |97 |37 |12 |1 |1 |7 |9 | | |УНП-1−750 | | | | | | | | | | | | | |Вказувачі |47 852 |15,2 |-22,46|-16 171|-0,337|0,0581|0,0100|-337,94|58,1561|10,0396|-19 731|14 | |електро-струму | | | |, 2 |94 |56 |4 |2 | |3 |3 | | |УЖНП-1−10 000 | | | | | | | | | | | | | |Електроводонагрі|68 160 |56,4 |2,50 |3000 |0,0440|0,0828|0,0372|44,0140|82,8370|37,2523|135 821|6 | |вачі | | | | |14 |37 |52 |8 |7 |1 |, 9 | | |Електрооприскува|24 042 |24,9 |0,015 |9 |0,0003|0,0292|0,0164|0,37 434|29,2190|16,4465|179,89|12 | |чі | | | | |74 |19 |46 |5 |3 | |17 | | |Вузли |33 610 |23,2 |1,5 |750 |0,0223|0,0408|0,0153|22,3147|40,8473|15,3236|13 967,|7 | |гідроакумулятора| | | | |15 |47 |24 |9 |3 |5 |5 | | |Оповідачі |60 235 |40,2 |1,8 |360 |0,0059|0,0732|0,0265|5,97 659|73,2055|26,5521|11 617,|8 | | | | | | |77 |06 |52 |2 |6 |8 |1 | | |Насос «Каштан-2"|76 716 |417 |20,13 |201 300|2,6239|0,0932|0,2754|2623,96|93,2354|275,429|673 828|1 | | | | | | |64 |35 |29 |4 |6 |3 |10 | | |Підставка под |69 920 |26,0 |9,51 |7608 |0,1088|0,0849|0,0171|108,810|84,9760|17,1730|158 786|5 | |телевізор | | | | |1 |76 |73 |1 |6 |5 |, 3 | | |Котушка |15 872 |20 |0,017 |68 |0,0042|0,0192|0,0132|4,28 427|19,2897|13,2100|1091,7|10 | |спінінгова | | | | |84 |9 |1 |4 |6 |4 |12 | | |"Дельфін-10» | | | | | | | | | | | | | |Машинка |80 790 |150 |1,07 |32 100 |0,3973|0,0981|0,0990|397,326|98,1867|99,0753|386 514|3 | |закаточна | | | | |26 |87 |75 |4 |2 | |3 | | |Сікатор садовий |8554 |11,5 |0,25 |350 |0,0409|0,0103|0,0075|40,9165|10,3959|7,59 577|3230,9|9 | | | | | | |17 |96 |96 |3 |6 |3 |87 | | |Потенціометри |29 352 |324,8 |50,00 |180 000|6,1324|0,0356|0,2145|6132,46|35,6724|214,531|469 307|2 | | | | | | |61 |72 |31 |1 |4 | |84 | | |Нормуючі |199 308 |328,8 |5,0 |9000 |0,0451|0,2422|0,2171|45,1562|242,225|217,173|237 543|4 | |перетворювачі | | | | |56 |26 |73 |4 |5 |1 |7 | | |Підсумкові |822 820 |1514 |Х |402 777|Х |Х |Х |Х |Х |Х |Х |Х | |значення | | | |, 8 | | | | | | | | |.

Кпр/н — коефіціент, що виражає ставлення суми прибутку, отриманого на протязі року в результаті реалізації певного виду продукції до кількості нормо/годин, котрі були витрачені протягом всього року на виробництво цого виду продукції, й відображає величину прибутку, що припадає однією нормо/годину роботи обладнання.

Ктр — коефіцієнт, що виражає ставлення річної трудомісткості шкірного виду продукції до загальної річної трудомісткісті по виготовленню всього об'єму продукції, й зображує ту кількісну часку, якої трудомісткість окремо взятого виду продукції займає в загальній річній трудомісткості.

Ктпр — коефіцієнт, що виражає ставлення об'єму товарної продукції окремого виду, до загального об'єму товарної продукції, виробленої на протязі року, й відображує, якої частку займає окремий вид продукції в загальному об'ємі товарної продукції, виробленої протягом року.

На підставі наведених розрахунків можна зробити певні висновки та зформулювати наступні пропозиції.

Перші три позиції займають відповідно насос «Каштан-2», потенціометр й машинка закаточна. Ці товари відносяться до таких класифікаційних підгруп: товари, що виготовляються підприємством на власні кошти (товари народного споживання сезонного та несезонного характеру); товари експортного призначення та постійні замовлення (потенціометри входять до обох класифікаційних підгруп). Виходячи із результатів ранжування, слід утримувати позиції, котрі займають сьогодні ці вироби на ринку. І хоча виробництво цих виробів не приносити великого прибутку, а інколи ще і виявляється збитковим, збитковим, ані в якому разі непотрібно знижувати пилність та контролю над якістю при виготовленні цих виробів, а також зменшувати об'єми виробництва. Оскількі ці вироби є конкурентною перевагою ВАТ «Електроприлад «слід приділити додаткову увагу щодо вдосконалення технологічних характеристик цих виробів, а також впровадити заходь в короткостроковому періоді, котрі зможуть зменшити собівартість виготовлення цих продуктів. І якщо при проведенні наступного рейтингового ранжування виявиться, що ці товари не втратили своїх високих рейтингових оцінок, можна подумати про более довгострокове інвестування виробництва цих виробів.

Наступні три позиції займають відповідно нормуючі перетворювачі, підставки под телевізор та електроводонагрівачі. Нормуючі перетворювачі, як й потенціометри, входять до класифікаційної підгрупи товарів експортного призначення та сторонніх замовлень. Підставки под телевізор входять до підгрупи товарів народного споживання несезонного характеру. Ці товари відіграють роль «підставок», на які стояти «основні кити» (Перші три). Позиції «Електроприладу» на ринку, котрі представлені цими товарами, також дуже важливі й поребують постійної уваги, щоб їхнього не втратити. Крім того, потрібно інтенсивніше просувати ці товари на ринок, застосовувати для цого более жорсткі стратегії захоплення ринку, а свою чергу, вимагає конструктивних доробок та корпоративних, виважених заходів як від керівництва ВАТ то й від шкірного робітника окремо. Особливу увагу слід приділити виробництву та реалізації нормуючих перетворювачів, оскільки смердоті поряд з потенціометрами є товарами монопольного характеру.

На чотирьох наступних позиції посіли відповідно вузли гідроакумулятора, оповідачі, сікатори садові та спінінгові котушки. Вісі ці вироби відносять у склад номенклатурної підгрупи товарів, котрі ВАТ виготовляє на свої власні кошти (товари промислового призначення та товари народного споживання). А, щоб ці вироби не займали останніх місць в рейтинговій таблиці, смердоті вимагають суттєвих доробок, як із боці технологічного то й із боці корпоративних та організаційних рішень.

Наступні дві позиції ще не увійшли до підгрупи збиткових товарів, але й у беззбитковій підгрупі смердоті займають два останні місця. Це реле ТРЕ та електрооприскувачі. Номенклатурна підгрупа — товари, що виробляються підприємством на власні кошти (прилади та засоби автоматизації а також товари промислового призначення). І цей факт дає усі вагомі підстави для прийняття рішення виключення цих виробів із діючого товарного асортименту акціонерного товариства. У протилежному випадку смердоті потребують прийняття негайних рішень стосовно подальшого їхні виробництва.

Збиткові вироби. До цієї підгрупи увійшли лише вказувачі електроструму різних модифікацій. Номенклатурна підгрупа — товари, що виготовляються підприємством на власні кошти (прилади та засоби автоматизації). Підстави для прийняти рішення про виключення їхнього із асортиемнту були одразу, после підсумків діяльності ВАТ «Електроприлад «за 1998 рік, й незрозуміло, чому керівництво ВАТ прийняло рішення про подальший випуск цих виробів.

Узагальнюючи рекомендації, хотілося б додати ще дещо. Отриманий в результаті дослідження асортимент можна назвати перспективним. Точніше, ту його частину, Яка має найвищий рейтинг, й як наслідок, якщо користуватись найбільшим попитом в перспективі. Зрозуміло, що основні зусилля потрібно напрявляти в конструктивне русло всілякої (технологічної, рекламної) підтримки цих виробів. Алі не слід забувати, що «неперспективний» асортимент теж потребує уваги. З «безперспективного» товару можна зробити перспективний, доклавши для цого необхідні організаційно-технічні зусилля та фінансові ресурси.

У завершенні аналізу спрбуємо визначити найбільш перспективну номенклатурну підгрупу. Для цого визначимо середні рейтингові оцінки асортиментних груп виходячи з рейтингових оцінок окремих виробів. Розрахунки подані в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Розрахунок групових рейтингових показників.

| | | |Рей-тинг|Середня | |Номенклату|Асортиментна |Найменування продукції |ова |рейтингова | |рна |підгрупа | |оцінка |оцінка | |підгрупа | | |виду |класифіка-ц| | | | |про-дукц|ійної | | | | |ії |підгрупи | |1 |2 |3 |4 |5 | |Продукція,|Прилади та |Реле ТРЕ 6513 |11 | | |що |засоби | | |12,7 | |виготов-ля|автоматизації, | | | | |ється |а також | | | | |підпри-ємс|запчастини до | | | | |твом на |них | | | | |власні | | | | | |кошти. | | | | | | | |Вказувачі електроструму|13 | | | | |УНП-1−750 | | | | | |Вказувачі електроструму|14 | | | | |УЖНП-1−10 000 | | | | |Товари |Вузли гідроакумулятора |7 | | | |промислового | | |8,25 | | |призначення | | | | | | |Електроводонагрівачі |6 | | | | |Електрооприскувачі |12 | | | | |Оповідачі |8 | | | |Товари |Пос-т|Насос «Каштан-2» |1 | | | |народног|ійні | | | | | |про | | | |5,6 | | |споживан| | | | | | |ня | | | | | | | | |Підставка под телевізор|5 | | | | |Се-зо|Катушка спінінгова |5 | | | | |нні |"Дельфін-10″ | | | | | | |Машинка закаточна |3 | | | | | |Сікатор садовий |9 | | |Продукція |Постійні |Потенціометри |2 |3 | |, що |замовлення | | | | |виготов-ля| | | | | |ється на | | | | | |замовлення| | | | | | | |Нормуючі перетворювачі |4 | | | |Разові |Системи автоматики |— |— | | |замовлення | | | | | |Продукція |Потенціометри |2 |3 | | |експортного | | | | | |призначення | | | | | | |Нормуючі перетворювачі |4 | |.

З таблиці можна зрозуміти, що найвищу середню рейтингову оцінку має група продукції, що виготовляється на постійне замовлення, а також продукція експортного призначення. Далі йдуть товари народного споживання та товари промислового призначення. Найгірша оцінка у приладів та засобів автоматизації.

При надходженні замовлень на виробництво нових видів продукції підприємству слід по економічним характеристикам шкірного виду продукції визначити їхнього рейтингову позицію й после цого приймати рішення про прийом чи не прийом цих замовлень на виробництво.

Даний товарний асортимент розрахований на однозмінну організацію виробничого процесу, оскільки підприємство ще не має достатнього числа замовників для здійснення своєї виробничої діяльності в дві зміни, хоча виробничі потужності обладнання дозволяють здійснювати його роботу навіть в три зміни. Підприємству слід проводити ряд заходів, направлених на збільшення обсягу випуску як власної, то й сторонньої продукції. Це можливо досягнути у випадку, коли підприємство якщо спрямовувати прибуток на закупівлю додаткового обладнання, що дозволити поширити асортимент продукції акціонерного товариства й збільшить прибуток за рахунок відмови підприємства від послуг інших підприємств, що виконують зазначені види робіт.

Заключення.

Однією із найважливіших завдань підприємства, діючого в умовах ринкової економіки, є складання свого товарного асортименту. Перевага винна віддаватися такому складу товарного асортименту, що забезпечує протягом тривалого періоду години постійне збільшення (чи, як мінімум, збалансованість) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства на потреби в фінансових ресурсах, необходимых для підтримання конкурентоспроможності підприємства.

Для цого підприємство винне здійснити прогноз можливості отримання державних замовлень й скласти свій асортимент товарів. Підприємство винне здійснити маркетингові дослідження ринку, не лише здійснити вибір ринку, але й й із «ясувати, який товар потрібен споживачу, якими перевагами він винен володіти порівняно із товарами конкурентів, аналогічними товарами на ринку. Ключовим моментом у встановленні виду ринку є знання поведінки покупця.

Таким чином складається можливий товарний асортимент. Для виділення із нього груп товарів, що будуть входити в реальний асортимент, підприємство встановлює обмеження, по якому якщо формуватися варіант товарного асортименту й проводити ранжування видів продукції із таких економічним характеристикам як, наприклад, кількість нормо/годин, витрачених на випуск шкірного виду продукції, величина прибутку однією нормо/годину та ін. У результаті вибирається продукція й складається товарний асортимент, що якщо випускати підприємство.

При появі в товарному асортименті нових видів продукції необхідно за допомогою їхнього економічних характеристик визначити рейтинг по кожному виду продукції й на його основі приймати рішення про включення чи невключенні його в товарний асортимент підприємства.

Підприємство постійно винне здійснювати прогнозування зміни ситуації на ринку, враховувати можливість появи нових товарів чи нових технологій, зміну моди, поведінка споживачів та інше. Для цого необхідно періодично проводити маркетингові дослідження, причому не обмежуватися ринком, на якому функціонує підприємство, а шукати виходи на нові ринки.

У процесі аналізу діючого товарного асортименту, проведеного на ВАТ «Електроприлад », були отримані наступні результати: — асортимент підприємства включає товари народного вжитку, товари промислового призначення, електровимірювальні прилади, системи автоматики та запчастини перед тим; - значна кількість асортиментних позицій, котрі стояти на виробництві, є збитковою, чи такою, із якої підприємство отримує мізерний прибуток; - підприємство є монополістом на надскладні електровимірювальні прилади.

(потенціометри та нормуючі перетворювачі) на всій територї СНД; - із метою збереження унікальних технологій та утримання на підприємстві висококваліфікованих спеціалістів, здійснюється випуск неприбуткових виробів, зокрема нормуючих перетворювачів та потенціометрів.

З метою вдосконалення діючого товарного асортименту та формування такого асортименту, який зміг бі ефективно працювати в перспективі, були проведені певні розрахунки та розробки. В частности, для розуміння позиції певного товару у ракурсі конкурентноздатності та економічної доцільності, було б проведене ранжування всіх асортиментних позицій. У результаті ранжування були отримані комплексні рейтингові показники, котрі охарактеризували місце кожної асортиментної позиції на ринку та у виробничому процесі.

Були також проведені розрахунки середніх рейтингових оцінок асортиментних груп, котрі дали змогу визначити місце групи в загальному асортименті.

На основі аналізу отриманих рейтингових показників були наведені рекомендації щодо формування та підтримання перспективного товарного асортименту для всіх асортиментних позицій.

Список використаної літератури.

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р. // Відомості.

Верховної Заради України. — 1991. — № 24. 2. Алексєєва М. М. Планування діяльності фірми — М.: Фінанси і статистика. — 1990. — 321 стор. 3. Анісімов Ю. П. Освоєння нова продукція — М.: Фінанси і статистика. ;

1990. — 187 стор. 4. Ансофф І. Стратегічне управління — М.: Прогрес, — 1989. — 224 стор. 5. Афанасьєв М. П. Маркетинг: стратегія і практика фірми — М.: Банки біржі - 1995. — 215 стор. 6. Бєлявський І. До. Попит: аналіз політики та управління — М.: Фінанси і статистика, ;

1997. — 160 стор. 7. Бухала З. М. Організація планування та управління діяльністю промислового підприємства, До.: Вищу школу, 1989. — 472 стор. 8. Ворст Й., Ривентлоу Т. Економіка фірми. Пер. з анг. — М.: Річ, 1994. ;

218 стор. 9. Гончаров У. У. У пошуках досконалості управління — М.: Економіка, ;

1995. — 543 стор. 10. Горфинкель У. Я. Економіка підприємств, — М.:Прогресс, 1995. — 280 стор. 11. Градов А. П. Стратегія і тактика антикризового управління фірми — М.:

Економіка, — 1996. — 441 стор. 12. Градов А. П. Економічна стратегія фірми — М.: Економіка, 1995. ;

387 стор. 13. Грузинів У. П. Економіка підприємств і предприни-мательство — М.:

Прогрес, 1994. — 356 стор. 14. Дегтяренко У. І. Основи логістики і маркетингу — М.: Гардарика, — 1995.

— 118 стор. 15. Зайцев М. Л. Економіка промислового підприємства — М.: Річ, 1996. ;

280 стор. 16. Ильенкова З. Д. Економіка і статистика фірми — М.: Фінанси і статистика, — 1996. — 240 стор. 17. Кабанов У. З. Менеджмент: проблеми, програма, рішення Л.: Лениздат,.

1990. — 113 стор. 18. Ковальов А. І., Войленко У. У. Маркетинговий аналіз — М.: Центр економіки та маркетингу, — 1995. — 126 стор. 19. Кунц Р., Про. Доннел Управління: системного і ситуаційний аналіз управлінські рішення — М.: Прогрес, — 1984. — 590 стор. 20. Ландина Т. У. Организаційно-економічні механізми адаптації підприємства до умів ринку — До.: Наукова думка, 1994. — 150 стор. 21. Майталь Ш. Економіка для менеджерів. Пер. з анг. — М.: Річ, 1996. ;

426 стор. 22. Мартиненко У. Р. Менеджмент фірми — М.: Річ, — 1995. — 372 стор. 23. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту. Пер. з анг. — М:

Річ, 1994. — 702 стор. 24. Мозговий Про. М. Товарна політика та планування товару в междуна-родном менеджменті - М.: Економіка, — 1995. — 324 стор. 25. Неруш Ю. М. Комерческая логістика — М.: Банки біржі, — 1992. ;

272 стор. 26. Покропивний З. Ф. Економіка підприємства — До.: Наукова думка, 1995. ;

520 стор. 27. Речмен Д. Сучасний бізнес. Пер. з анг., — М.: Річ, 1995. — 680 стор. 28. Семенов У. М. Економіка підприємства: Учеб. посібник. М.: Центр економіки та маркетингу, 1996. — 184 стор. 29. Соболь С. М. Підприємництво (початок бізнесу). ВЕНЧУР., К.:1994. 30. Устиненко У. Р. Підприємницький ризик — М.: Прогрес, 1995. — 200 стор. 31. Хоскинг А. Курс підприємництва — М.: Економіка, 1993. — 247 стор. 32. Хруцький У. Є. Сучасний маркетинг — М.: Прогрес, 1991. — 211 стор. 33. Шершньова З.Є., Оборська С. В. Стратегічне управління. КНЕУ., К.:1999р. 34. Шмалин Р. Основи і проблеми економіки підприємств. Пер. з ньому. — М.:

Економіка, 1995. — 512 стор. 35. Richard B. Chase, Nicholas I. Aquilano: Production & operations management. — Homewood, Boston: IRWI, 1992.

———————————- Велика кількість товарних груп в незначних варіантах Незначна кількість товарних груп в незначних варіантах Велика кількість товарних груп в багаточисельних варіантах Незначна кількість товарних груп в багточисельних варіантах.

ПОТРЕБА.

ТЕХНОЛОГІЯ.

ТИП КЛІЄНТА.

ГЕОГРАФІЧНИЙ РЕГІОН ПАРАМЕТРИ.

ЗРОСТАННЯ.

. Фаза розвитку попиту. Розміри ринку. Купівельна спроможність РЕНТАБЕЛТЬНІСТЬ.

. Звички покупців. Каналі збуту.

НЕСТАБІЛЬНІСТЬ. Склад конкурентів. Інтенсивність конкуренції. Державне регулювання.

ЧИННИКИ УСПІХУ.

. Економічна політика. Технологічна політика. Соціально-політичні умови. Рівень конкуренції.

ПЕРСПЕКТИВИ.

«Зірки» «Дикі кішки».

«Дойні корови» «Собаки».

Висока Низька.

Довгострокові цілі підприємства, його місія.

Аналіз суспільних потреб.

|Прогноз |Дослідження| |можливості |коньюктури | |отримання | | |держзамовлень | |.

Формування базового товарного асортименту.

Визначення переліку характеристик для оцінки позиції БТА, визначення обмежень й критеріів оптимальності.

Діагностика виробничого потенціалу підприємства.

Визначення рейтингу продукції, включеної в БТА.

Виявлення ступеня розбалансування шкірного варіанту перспективного товарного асортименту (ПТА) із виробничим потенціалом підприємства.

Оцінка можливостей нарощення (балансування) виробничого потенціалу.

Вибір кінцевого варіанту ПТА (припустимого, компромісного, оптимальнонго).

Монтаж.

Гравіровка.

Намотка.

Слюсарні роботи.

Штамповочний цех.

Пресовочний цех.

Цех гальванопокриттів.

Заготівельний цех.

Пістолетна покраска.

Напилен-ня.

Комерційний центр

Реалізація.

Заточка.

Шліфовка.

Зубонарізка.

Токарні роботи.

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

. Реле ТРЕ 6513. Вказувачі електро-струму (УНП-1−750, УЖНП-1−10 000).

. Електроводонагрівачі. Електрооприскувачі. Вузли гідроакуму-лятора. Оповідачі.

. Потенціометри. Нормуючі перетворювачі.

. Потенціометри. Нормуючі перетворювачі.

. Системи автоматики та окремі запчастини.

. Насос «Каштан-2». Підставка под телевізор

. Котушка спінінгова «Дельфін-10». Машинка закаточна. Сікатор садовий.

Асортимент ВАТ «Електроприлад».

Продукція, що виготов-ляється підприємством на власні кошти.

Продукція, що виготовляється на замовлення Товари народно-го спо-живання;

Прилади та засоби автома-тизації, а також запчас-тини до них Товари промис-лового призна-чення.

Вироби сезонного споживання.

Вироби постійного використан-ня Постійні замовлення Разові замовлення.

Товари експортного призначен-ня.

[pic].

[pic].

[pic].