Стратегія в управлінні

Стратегія — це загальний план досягнення цілей о-ії. Це заг-ний, пост-ний процес мен-ту, спрямований на формування і застосування ефективної стратегії, яка забезпечує найкращий варіант поєднання о-ії з середовищем. Стратегії склад-тьт з 3 складових: особлива компетентність (те, що о-ія робить дуже добре);сфера дії (визначення розміру ринку, на якому діятиме фірма); розміщення ресурсів (вибір о-ї щодо розподілу своїх рес-ів між сферами д-сті). Більшість о-ій розвиває свою стратегію на 2-х рівнях: стратегія бізнесу і корпоративна стратегія. Стратегія бізнесу — сукупність варіантів, з яких о-ія вибирає діючи в конкретній галузі чи на конкретному ринку. Корпоративна стратегія — сукупність варіантів, з яких о-ія вибирає діючи одночасно в кількох галузяк чи на кількох ринках.

Види стратегій організації

Ознаки класифікації стратегій — комбінації джерел виникнення ситуацій і об'єктів впливу: Регулююча — передбачає здійснення регулюючих функцій у процесі життєдіяльності організаційної системи, які спрямовані на забезпечення її стабілізації або на переведення в новий якісний стан. Адаптивна — зумовлена певними змінами в зовнішньому середовищі, що вимагають здійснення відповідних змін у внутрішньому середовищі в усіх підсистемах організації з метою гарантованого пристосування їх до вимог зовнішнього середовища. Стратегія, що формує середовище — тісно пов’язана з активними реакціями організаційної системи і спрямована на зміну зовнішнього середовища у вигідному для певного виробничого або іншого формування напряму.

— класифікація: Загальні охоплюють генеральні ключові напрями розвитку організаційної системи. Вони визначають генеральну лінію майбутньої поведінки організації з урахуванням змін зовнішнього середовища.

Специфічні стратегії охоплюють напрями розвитку підсистем організаційної системи. Вони забезпечують реалізацію загальної стратегії організації .

— за Портером: Контроль над затратами. Стратегії такого типу базуються на зниженні власних витрат в порівнянні із затратами конкурентів шляхом обов’язкового контролю над затратами, або шляхом регулювання розміру підприємства і обсягу продукції, завдяки чому досягається вища ефективність виробництва. При більш низьких затратах підприємство (або структурний підрозділ) має можливість підтримувати певний рівень прибутку, хоча ціни у нього нижчі, ніж у конкурентів. Такі ж низькі ціни можуть бути інколи бар'єром для появи нових конкурентів. Стратегія диференціації. її суть полягає в концентрації організацією своїх зусиль на декількох пріоритетних напрямах, де вона намагається мати більше переваг над іншими. Стратегія фокусування. Остання «видова» стратегія — це стратегія фокуса. В цьому випадку підприємство цілеспрямовано орієнтується на якусь групу споживачів, або на обмежену частину асортименту продукції, або на специфічний географічний ринок. У такому випадку часто говорять про нішу на ринку.