Психопатология міжнародного бізнесу

Психопатология міжнародного бизнеса

Попросив у японця позичає сто доларів, почуєте «так». Не факт, що подасть гроші. Вимовивши це, японець лише інформує, почув ваше слово: «так, ви просите в мене сто доларів». У бізнесі таке недорозуміння матиме зависоку цену.

Владимир Вікторович Кочетков, доктор соціологічних наук, професор, заступник завідувача кафедри соціології міжнародних відносин МДУ їм. М. В. Ломоносова Попросив у японця позичає сто доларів, почуєте «так». Не факт, що подасть гроші. Вимовивши це, японець лише інформує, почув ваше слово: «так, ви просите в мене сто доларів». У бізнесі таке недорозуміння матиме зависоку ціну. Тому, зіштовхуючись із представниками іншої, краще заздалегідь вивчити національні особенности.

Сегодня найпрестижнішої і високооплачуваної є робота у галузі міжнародного бізнесу. У найближчим часом усі найбільші компанії — «Газпром», «ЛУКойл», «Сибнафта» — стануть транснаціональними. Проте тісно співробітництво з іноземцями, переконуєшся, що чужій культури іноді виявляються разюче дивними. Часом здається, що з партнером аж ніяк неможливо досягти обопільного згоди. Іноді через національних відмінностей боку що неспроможні укласти вигідний контракт. Але непорозуміння можна й избежать.

Время — деньги

В різних країнах цілком неоднаково ставляться до такої категорії, як час. Американський психолог Едвард Голл критерієм ставлення до часу вважає величину припустимого запізнення назустріч. Він виділив 5 тимчасових інтервалів при спізненні у західних странах:

время невиразного бурмотання (замість пояснення людина бурмоче щось нерозбірливе, оскільки запізнення незначне) — до 5 хвилин;

время недбалого вибачення — до 15 хвилин;

время легкої образи — 20−30 хвилин.

опоздание середньої грубості — до 40 хвилин;

оскорбительное запізнення — понад 40 хвилин.

К питання часу характерний випадок із американським послом в латиноамериканської країні. Він прибув зустріч із міністром раніше призначеного терміна. Проте його відмовили і крізь 15 хвилин після за домовлений час. Посол постарався дипломатично з’ясувати через свого секретаря, чи знає міністр, що його чекають в приймальні. Але це вплинула. Нарешті, минуло 45 хвилин — той час очікування, які з американським мірками є свідченням навмисного бажання образити людини. Посол наговорив грубостей, ніж ускладнив відносини. Однак на думку міністра, хвилюватися було зовсім нема чого. Адже 45 хвилин, у Латинської Америки — цей час «невиразного бормотания».

В залежність від ставлення до часу виділяють моноактивные, полиактивные і реактивні культури. У моноактивных культурах (Німеччина) менеджери старанно планують своєї діяльності у певному послідовності, становлять розкладу. У полиактивных культурах (Іспанія) справи ведуть у залежність від сьогохвилинних переваг. Жителі таких країн із легкістю порушують розкладу. Росія займає проміжне становище між двома культурами. Наприклад, домовляючись з партнером зустрітися за тиждень, російські менеджери зазвичай кажуть: «Давай напередодні созвонимся». Це означає, що ні виключена можливість скасування призначеної встречи.

В культурах ісламського світу час рухається циклічно: відповідно до сходом і заходом сонця, зміною пір року. Менеджери з цих культур поспішають. Вони йдуть арабської прислів'ю: «Коли Аллах робив час, він зробив його досить». Їх абсолютно неприйнятними є така мотивація, як: «Квапся, а то запізнишся!», «Другого шансу може і не!». Жителі цих країн вважають, що другий шанс є завжди. На наступний цикл людина буде виявився мудрішим і зможе краще підготуватися. Яскравими представниками реактивних культур є Саудівська Аравія і Афганистан.

По одежинці встречают

В західні країни співробітники компаній позиционированы виключно на особисту вигоду. Тоді як східні менеджери передусім виходять із міркувань загального добра. Наприклад, вітаючи одне одного, американці видаються: «Адам Річардсон, відділ оптового продажу, компанія «Майкрософт». На Сході ж переважає колективізм. Відповідно порядок слів змінюється: «компанія «Соні», відділ маркетингу, мене звуть Ямомото».

Россия, розташовану між Заходом та Сходом, займає проміжне становище за шкалою индивидуализма-коллективизма. Тому російські менеджери поводяться вкрай непослідовно. На Сході вони виявляють риси індивідуалізму, з західними партнерами поводяться як коллективисты.

В таких країнах, як Японія, Німеччина, у регіоні Кавказу, менеджери чітко націлені для досягнення результату. Вони також готові до конкуренції, та бізнес ведуть агресивно. У Росії той-таки основну увагу приділяють людським відносинам, гуманності. Співробітники вітчизняних компаній схильні до компромиссам.

В Південно-Східної Азії і країнах арабський світ багато що каже зовнішній вигляд, статус, марка автомобіля, розташування і розміщення офиса.

Представители мусульманських культур під час ділової розмови виявляють щонайглибше на повагу до старшим віком. Їх це природно, і необхідно. Але вихованець західної культури сприйме це як безнадійну відсталість і гальмо прогресу. І навпаки. Інформації про рівні освіти молодих менеджерів (основне гідність для західної культури) буде неправильно сприйнята на Сході, де звернуть увагу до відсутність опыта.

Пространство ділового контакта

При ділової зустрічі з іноземним партнером дуже важливо дотримуватися потрібну дистанцію. Наприклад, італійці чи латиноамериканці вважають шведів і американців недоброзичливими й голодними. Таку думку грунтується у тому, що жителі півночі звикли спілкуватися великих відстанях. Тобто в них прийнято наближатися до людини ближчий, ніж на 75 див. У жителів півдня нормальне відстань — це 40 см.

Таким чином, кращим експериментувати і намагатися по-дружньому поплескати німця по плечу. Він вас це не зрозуміє. Навпаки, людина, вихований на кшталт північно-західній культури, може образитися, подумавши, що ви зазіхаєте з його особисте простір. Або аналогічна ситуація. Хтось заглядає у двері кабінету. Російська людина вважав б, що відвідувач ще ввійшов у кімнату. Німці ж подумав би, що вона вже вторгся у тому простір, і реагували б соответственно.

Стиль общения

В процесі переговорів із іноземцями виявляються кросс-культурные відмінності мовних стилів.

Прямой стиль висловлює та справжні наміри говорить. Він характерний головним чином заради США. Американці намагаються використовувати ясні, певні слова, наприклад, «абсолютно», «чітко». Їх притаманні висловлювання: «вистачить ходити навколо й навкруги», «давайте сутнісно» і т.п.

Противоположным є непрямий (вигадливий) стиль. Його характеризують мовні повідомлення, які камуфлюють і приховують справжні наміри говорить. Зазвичай непрямий стиль притаманний для культур Південно-Східної Азії і арабського мира.

Например, східний менеджер будь-коли скаже прямо: «Звіт має бути готовим до 17.00». Натомість він туманно говорити приблизно таке: «Щось давно ми був котрий перевіряє. Адже вже кінець місяця. Ймовірно, що з’явиться завтра. Від неї всього можна ожидать».

Японцы розрізняють офіційне виклад — «татемаэ» — правду для публіки, та справжні наміри — «хоннэ» — справжню правду. Більшість інформації спілкування з іноземцями передається невербально. Невчасно уставлена пауза, безневинний (з погляду своєї культури) жест може лише спотворити сенс сказаного, але й може викликати негативну реакцію собеседника.

Например, вказівний жест японця є жестом жебраки для американця. Тому американці часто скаржаться на вимагання японських портьє, хоча вони тим і вирізняються від усіх портьє світу, що ні беруть чайових. У жест, освічений великим і вказівним пальцем, означає «O'кей» — «гаразд». У Японії він уособлює гроші, а Португалії та Латинської Америки узагалі має вкрай непристойний сенс. Росіяни, французи і італійці, вважаючи ідею дурної, стукають себе по лобі. Англійці і іспанці так показують, що вони задоволені собою. Голландці цим жестом зображують, що вони за гідності оцінили розум собеседника.

Мы не надаємо особливого значення лівої чи правої руці. На Сході, якщо бізнес-партнер протягне гроші подарунок лівицею, то завдасть образу. Іслам вважає ліву руку нечистої. Індуїзм приписує нечисту силу ногах. Тож у Індії при розмові недозволено, сидячи на стільці, закидати ногу на ногу.

Говоря національні особливостях народів світу, досить важливо усвідомлювати, кожна культура передбачає під інтелектом. Їх це сукупність розумових здібностей людини. У Китаї — наслідування й терпіння. У Африці — обережність і дружелюбність. У Росії її наголос зазвичай роблять на морально-етичних компонентах.

Культурный шок

В висновок мушу зупинитися на явищах, які виникають при злитті компаній, які базуються за кордоном. Здається, спеціалісти вираховують собі всі наслідки: фінансові, адміністративні, маркетингові. Проте причиною безлічі невдач стають саме кросс-культурные различия.

При контакту з чужими діловими культурами менеджери відчувають так званий «культурний шок». Він супроводжується тривогою, напруженістю, почуттям втрата часу та бути знехтуваним. Культурний шок може забезпечувати окремих випадках до психічним расстройствам.

Степень шоку залежить від величини кросс-культурных відмінностей. Динаміка, із якою людина пристосовується чужої культурі, відбивається U-подібної кривою і включає три етапу. Перший характеризується ентузіазмом і піднесеним настроєм. На другому етапі настає фрустрація, депресія, замішання, котрі з етапі повільно змінюються впевненістю й задоволенням. Якщо ж співробітник адаптувався до нової культурі, та був повернулося на свою вихідну то він має наново пройти через цих етапів. Тому крива реадаптаци має W-образную форму.

Существует залежність між релігійністю і обсягом валового національний продукт (ВНП) душу населення. Це виявили внаслідок дослідження, проведеного Світовим Банком. Встановлено, що найбільш висока величина ВНП посідає християнські протестантські суспільства. З другого краю місці — суспільства, котрі проповідують буддизм. Найбільш бідними є южно-буддийские і южно-индуистские общества.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.