Этапы і закономірності розвитку личности

Этапы і закономірності розвитку личности.

В умовах формує педагогічно! і вил-действия відбувається розвиток особистості, станів ление її найважливіших психологічних властивостей і якостей. Що ж є рушійними силами розвитку особистості, які сприяють досягненню нею социаль іншої зрелости?

В історії психології існувало два напрями у ре шении питання про рушійних силах, джерелі розвитку та ста новления особистості. Ці спрямування, отримали назва біо генетичної і социогенетической концепцій развития.

Биогенетическая концепція розмірковує так, що успішний розвиток особистості людини визначається біологічним, преимущест венно спадковим, чинником. Тому розвиток особистості носить спонтанний (мимовільний) характер. Відповідно до цієї точки зору, людина від природи має предрасположе ние як до деяких особливостям перебігу емоціо нальных реакції, особливостям темпу дій, до опре поділеній комплексу мотивів (нахил до преступ ности тільки в, до успіхів в адміністративної діяльності в інших тощо. п.). У людині нібито від природи запрограмми рованы як форми його психічної діяльності, а й їхні зміст, спочатку визначено етапи психічного раз вітія і Порядок їх возникновения.

Биогенетическая концепція, що становить особистість чого ловека позбавленої власної активності, продуктом дії фатальних біологічних чинників, робила і педагога пасивним свідком народження цих фатально предопре ділених якостей особистості. Дозвольте дитині бути егоїстом, дозвольте йому брехати, обманювати, доки ці сили не вичерпають себе; яскраві егоїстичні вчинки породжують у дитини ідею його «Я»,—призывали биогенетпки педагогів, залишаючи за по следними лише право знати, які риси особистості повинні фатально з’явитися в дитини, обов’язок не перешкоджати їхній появі, а, навпаки, сприяти ему.

Социогенетическая концепція розглядає розвиток ліч ности як наслідок прямих впливів оточуючої соці альной середовища, як зліпок зі середовища. У цьому, як і й у биогенетической концепції, ігнорується власна актив ность що розвивається людини, йому відводиться пасивна роль істоти, лише приспособляющегося до оточуючої обстанов ке. Якщо з социогенетической концепції, то залишається непоясненим, чому одному й тому ж соціальному середовищі виростають часом такі різні люди.

Таким чином, ні биогенетическая, ні социогенетическая концепції неможливо знайти прийнято в основі розуміння задо номерностей розвитку особистості. Ні та ні інша неспроможні виявити рушійні сили психічного розвитку. Не дозволяє це провести теорія механічного взаємодії, чи конвергенції, двох чинників (середовища проживання і спадковості), у долалися помилки двох концепцій розвитку, а скоріш удваивались.

Диалектико-материалистическая позиція під час вирішення проб лемы рушійних сил розвитку особистості із необхідністю тре бует звернення до характеристиці тих протиріч, разреше ние яких і було забезпечує який наразі триває у розвитку пе реход від нижчого (простого) до вищої (складного). Актив ность особистості обумовлюється сукупністю потреб, що спонукають людини через систему усвідомлених і неусвідомлених мотивів до діяльності. Однак процес удов летворения потреб є внутрішньо противоречи-в и м. Потреби, зазвичай, не задовольняються немед ленно після їх виникненню. Для задоволення необ ходимы матеріальні кошти, певний рівень готовий ности особистості до діяльності, знання, вміння тощо. п. Движу щие сили. розвитку особистості виявляються у цілковитій суперечності між ду изменяющимися у діяльності потребами чоловіки й реальних можливостей їх удовлетворения.

Удовлетворение потреб знову і знову відтворює ситуацію, у якій можна знайти протиріччя між дос тигнутым рівнем розвитку потреб чоловіки й реаль ными можливостями їхнього задоволення. Подолання проти воречий, що призводить до розвитку особистості, відбувається у діяч ности через заволодіння певними засобами її осуще ствления (прийомами, способами, операціями, вміннями, зна ниями тощо. буд.), що проходить у процесі навчання. У цьому задоволення потреб у вигляді активної діяч ности закономірно породжує нову, вищу по уров ню потребность.

Вот чому розвиваючись особистість, постійно воспроизво дя нові й нові потреби (отже, і разветвлен ную систему мотивації), своєю чергою є результа тому розвитку потреб. Розвиток, добір і виховання піт ребностей, наведення до тієї моральної висоті, що має бути властива людині комуністичного загальне твердження ства, є одним із центральних завдань формування особистості радянського человека.

Формирование особистості в умовах включення їх у колектив. Як підкреслював А. З. Макаренка, особистість розвивається у колективі і крізь колектив, що є групу високого рівня розвитку, обла що дає найсприятливішими умовами для формиро вания цінних якостей особистості. Саме колективі підлозі сподівається повноцінне задоволення потреба індивіда бути особистістю, активний учасник будівництва нового загальне твердження ства, відбувається всебічне її развитие.

Ведущая роль формуванні особистості належить це ленаправленным впливам її у — вихованню. Воспита ние спрямовує організовує розвиток особистості відповідність до цілями, заданими суспільством. У цьому виховання як належним чином організує, впорядковує життя й діяльність дитини, а й створює відповідно до існуючими педагогічними принципами спеціальну зі циальную середу чи ситуацію розвитку, найкраще выявляющую можливості конкретної особи, створює вус ловия для прояви її активності, формуючи і направляючи її. Тут психологія особистості поступається місце педагогіці вос харчування особистості, методиці комуністичного виховання, завданням яких входить виявлення засобів і шляхів всесторон нього розвитку особистості, формування морального созна ния, виховання свідомої дисципліни, соціалістичного патріотизму і пролетарського інтернаціоналізму. Осуществле ние цих високих завдань і відданість забезпечує становлення особистості радянського человека—строителя комуністичного общества.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.