Проблеми правового регулювання договору енергопостачання бюджетних установ

Проблемы правовим регулюванням договору енергопостачання бюджетних организаций

Жанэ Азамат Давлетович, консультант Правового управління Адміністрації Президента Республіки Адигея та складу Кабінету Міністрів Республіки Адыгея Роль енергопостачання переоцінити нині важко. Нині вона стала невід'ємною частиною життя сучасного суспільства, його існування. Висока соціальна значимість енергопостачання явна. Явна ще й значимість енергопостачання як правового інституту, що у сучасному цивільному обороті договір енергопостачання — одне з найбільш поширених.

Сегодня в постачанні енергією у тому чи іншого формі потребує більшість використовуваних сучасної цивілізацією предметів. Від безперебійної подачі енергії залежить належне функціонування таких життєво важливих як лікарні, поліклініки, навчальними закладами, банки, — тобто то, без чого немислима в час життя будь-якої людини. Саме з на цій причині законодавство трактує енергопостачання як діяльність, пов’язану із забезпеченням життєдіяльності населення ([1]).

Столь масштабна роль енергопостачання передбачає розгорнутий та детальне правове регулювання, що у сьогодні навряд можна вважати досить розробленим і адекватним до соціальних потреб. Вивчення чинного законодавства, регулюючого правові (договірні) питання енергопостачання, і навіть аналіз практики застосування зазначеного законодавства зі всієї очевидністю свідчить про його недосконалість. Особливо гостро і актуальність то цієї проблеми набуває при постачанні паливно-енергетичними ресурсами організацій, фінансованих з федерального бюджету. На жаль, в останні роки держава часом знімає вини з себе піклування про їхнє належному (бесперебойном) забезпеченні енергією. Полягає це у неврегульованості багатьох як економічних, а й правових аспектів енергопостачання. Припинення подачі енергії даним суб'єктам нерідко виробляється всупереч чинного законодавства. Та й сам законодавство часом це не дає конкретної відповіді мали на той чи іншого спірний питання. Поновлення ж цільового фінансування, судовий захист та своєчасне відновлення порушених прав бюджетних організацій триватиме досить тривалий час, тоді як припинення подачі енергії цієї категорії споживачів неприпустимо і хвилину.

Говоря про проблемах правового інституту енергопостачання, слід, передусім, відзначити традиційну для Росії множинність відповідних нормативних актів та його низьку якість. Більшість юридичних норм згаданих актів у силу їх недосконалості і двозначності настільки заплутані, що спроби розібратися у яких під сили лише фахівцю, має серйозну юридичну підготовку. Але основна проблема залежить від безсистемності правова база, відсутності єдиної концепції регулювання тих чи інших питань энергоснабжения.

Отмечая прорахунки у законодавчому регулюванні енергопостачання і пов’язані з цим серйозні негативні наслідки для країни, слід зазначити про необхідності комплексного вирішення проблеми в кодифицированном акті - ДК РФ. У цьому систематизація законодавства має здійснюватися з урахуванням наступних принципів:

минимизация регулювання енергопостачання підзаконних актів шляхом надання нормам ДК РФ імперативного характеру, а як і розробку нових норм;

повышение платіжної дисципліни в енергопостачанні шляхом жорсткості юридичної відповідальності сторін порушення договірних умов;

совершенствование порядку обмеження і припинення енергопостачання споживачів, не які забезпечують оплати прийнятої ними енергії;

совершенствование порядку компенсації державою спожитої стратегічними (не отключаемыми) організаціями енергії у випадку їхньої неплатежеспособности.

Естественно, відновлення норм ДК РФ не можна розглядати, як панацею. Не можна однозначно стверджувати, що довгоочікуваний Закон вичерпним чином відповість попри всі існуючі питання. Але, по крайнього заходу, зміна чинного порядку дозволить вирішити масу проблем, що сьогодні у дивовижно складному і суперечливому правовому полі. Усе це зумовлює необхідність глибокого осмислення і основам правової аналізу спірних питань енергопостачання, вирішення і наступного усунення правових колізій, що перешкоджають прийняттю єдино вірного рішення. На нинішньому етапі є важливим привернути увагу суспільства до даних проблемам, викликати широку дискусію з тими, хто хотів би позитивних зрушень на енергопостачанні як і економічному, і у правовому смысле.

[1]) Див. ст. 142 Трудового кодексу Російської Федерації від 30 грудня 2001 р. N 197-ФЗ // РГ. 2001 р. N 256.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.