Международно-правовой режим міжнародних проток

Международно-правовой режим міжнародних проливов

Контрольная робота з міжнародному праву Выполнил: студент 4 курсу 2 роки навчання заочного комерційного відділення Жаров Микола Борисович.

Министерство загального характеру і професійної освіти Російської Федерации Ивановский державний университет Юридический факультет Кафедра теорії й історію держави й права Иваново, 1997.

1. Поняття транзитного хідника та його правової режим

«Проливы, чи природні морські проходи, з'єднують частини однієї й тієї ж моря чи, що набагато частіше, окремі моря, и океани друг з одним, створюючи цим систему морських шляхів не більше усієї світової океана.

При встановленні правового режиму морських проток враховуються, зазвичай, два пов’язаних між собою чинника: географічне розташування тієї чи іншої протоки та її значення для міжнародного судоходства"[1] [1].

В справжнє час режим міжнародних проток регулюється нормами Конвенції ООН по морського права 1982 года.

Конвенция встановлює 4 виду проток, що використовуються міжнародного судоходства[2] [2]:

1) протоки між однієї частиною відкритого моря чи її економічною зони і той частиною відкритого моря чи її економічною зони, у яких військові кораблі, будь-які невійськові суду користуються правом безперешкодного транзитного проходу. Ширина цих проток вбирається у подвійний ширини 12-мильного краю територіального моря прибережного чи прибережних держав (Гібралтарську, Малаккська, Ормузский і др.);

2) протоки, утворювані островом держави, що із цим протокою, та її континентальної частиною, яких не застосовується транзитний прохід, а застосовується мирний прохід, якщо зігнорувати моря від острова є так само зручний з погляду навігаційних і гідрографічних умов шлях у відкритому морі або у економічній зоні. Їх ширина перевищує подвійну ширину територіального моря;

3) протоки між тим районом відкритого моря, и територіальним морем іноземного держави, яких також застосовується мирний прохід (Мессинский, Тирана і др.);

4) протоки, режим яких регулюється спеціальними конвенціями (Чорноморські, Балтійські і др.).

Таким чином, до протокам різних груп застосовуються різні правові режими: мирний прохід і транзитний проход.

«Под проходом розуміється плавання через територіальні води без заходу у внутрішні води, на рейди чи порти прибережного держави або входження у ці морські простору чи виходу їх у відкрите море. Прохід може бути безперервним і быстрым"[3] [3].

Принцип мирного проходу застосовується до судноплавством в територіальному море (розділ 3 частини 2 Конвенції), а принцип транзитного проходу застосовується до протокам, що використовуються для міжнародного судноплавства, зокрема і перекрываемым територіальними водами припроливных государств[4] [4].

Какая-то частина вод, їхнім виокремленням протоку, то, можливо внутрішніми водами прибережного держави й мати режим, який передбачає право мирного проходу іноземних судов[5] [5].

«Проход вважається мирним, тоді як результаті їх порушується світ, добрий лад у територіальні води або ж безпека прибережного держави й коли він відбувається відповідно до положеннями Конвенції 1982 р. та інші нормами міжнародного права"[6] [6].

В основу поняття «транзитний прохід» Конвенцією 1982 р. покладено принцип свободи мореплавания[7] [7].

Пункт 2 ст. 38 год. 3 Конвенції 1982 р. дає легальне визначення транзитного прохода:

«Транзитный прохід є здійснення свободи судноплавства і прольоту літальних апаратів єдино з метою безперервного та швидкого транзиту крізь протоку між однієї частиною відкритого моря чи її економічною зони і той частиною відкритого моря чи її економічною зоны"[8] [8].

Однако по конвенції транзитний прохід в повному обсязі адекватний свободі судноплавства в відкритому ж морі. Частина III Конвенції передбачає деякі положення, уравновешивающие інтереси всіх користувачів протоками зі специфічними інтересами припроливных держав (наприклад, підводних човнів у тих протоках мусять лише проводити операції маневри, вчення, і навіть призупинити проход)[9] [9].

Требование про безупинному і швидкому транзиті виключає прохід крізь протоку з метою входу, виходу чи повернення з держави, що із протокою, при дотриманні умов, встановлених цією державою для входу у внутрішні морські води та порты[10] [10].

Государство, межує з протокою, немає права припиняти чи переривати транзитний прохід чи іншим чином перешкоджати цьому проходу в протоках, використовуваних для міжнародного судноплавства і що з'єднують одну частина відкритого моря чи економічної зони з іншою частиною відкритого моря чи її економічною зони, навіть якщо такий протоку перекривається його територіальним морем[11] [11].

«В конвенції містяться також становища, щоб забезпечити інтереси держав, межуючих із протоками, у сфері безпеки, рибальства, боротьби з забрудненням, дотримання митних, фіскальних, імміграційних і санітарних законів і керував. Суду і яке літальні апарати під час здійснення права транзитного проходу утримуються від будь-якої діяльність у порушення принципів міжнародного права, втілених в Статуті ООН. і навіть від будь-якої діяльності, невластивою безперервному й швидкого транзиту"[12] [12].

«Конвенция не зачіпає правового режиму міжнародних проток, прохід у яких регулюється у цілому або частково давно існуючими перебувають у силі міжнародними конвенціями, спеціально які належать до таким протокам. Ці конвенції зазвичай полягали у відношенні проток, мають особливе становище, передусім які ведуть у закриті моря. Такі, зокрема, Чорноморські протоки (Босфор-Мраморное море-Дарданеллы), які ведуть тільки в берегів чорноморських стран"[13] [13].

2. Правовий режим чорноморських проливов

Режим Чорноморських проток нині регулюється конвенцією, закладеною у Монтрьо в 1936 р., яку підписали Болгарія, Франція, Великобританія, Греція, Японія, Румунія, Туреччина, СРСР, Югославія й Италия.

Статья 1 Конвенции[14] [14] проголошує принцип права свободи хідника та мореплавання в Проливах.

В мирний час Торговельні судна користуються правом повної свободи хідника та плавання в протоках (перевозити будь-який вантаж під будь-яким прапором й удень і тільки вночі) (ст. 2 Конвенції), але з обов’язкової санітарної зупинкою біля входу до Протоки (ст. 3).

Во час війни, коли Туреччина перестав бути воюючою стороною, право свободи зберігається (ст. 4), а якщо Туреччина є воюючою стороною, лише загрузка, не належать країні, що знаходиться в Туреччиною війні, користуються правом свободи і то лише вдень і лише дорогою, зазначеному турецькими владою. У цьому такі суду нічого не винні надавати сприяння противнику Туреччини (ст. 5). Аналогічний порядок встановлюється для випадків, коли Туреччина не в стані війни, але вважає себе що надійшла стан військової небезпеки (ст.6).

Особый порядок встановлено для проходу через протоки військових судів нечерноморских держав.

В мирний час легкі надводні кораблі, невеликі бойові суду користуються правом свободи, але лише вдень (ст. 10).

Общий тоннаж військових кораблів всіх держав в транзиті через протоки ні перевищувати 15 тис. т, а число кораблів, одночасно що у Протоках, — дев’ять (ст. 14). Загальний тоннаж військових суден усіх нечерноморских держав за її перебування в Чорному морі ні перевищувати 30 тис. т із можливістю збільшення його 45 тис. тонн на разі збільшення військово-морських сил чорноморських країн (п. 1 ст. 18).

Пункт 2 ст. 18 встановлює граничний термін перебування кораблів нечерноморских держав в Чорному морі - 21 день.

Статья 11 Конвенції встановлює, що підводних човнів маємо проходити Протоки в надводному стані, а лінійні кораблі - за одним — у супроводі трохи більше двох есмінців. Обмежень щодо тоннажу лінійних кораблів не установлено.

Статья 13 встановлює гарантії безпеки Туреччини проходячи через Протоки військових кораблів. Про таке проході турецькому уряду дипломатичним шляхом має зроблено повідомлення по крайнього заходу за 8 днів, якщо йдеться про кораблях прибережних до Чорного моря держав, і поза 15 днів — щодо проходу кораблів нечерноморских стран.

Другие гарантії безпеки Туреччини зберігають у статтях 19 і 20. Що стосується участі Туреччини у війні їй надається право вирішувати чи забороняти прохід через Протоки будь-яких військових судів (ст. 19), тоді як у час війни, у якій Туреччина не бере участь, Протоки повинні бути закриті для проходу військових судів будь-який воюючою держави (ст. 20).

Таким чином, у разі участі у війні, норми Конвенції сковують військову активність російського Чорноморського флота.

Статья 23 Конвенції встановлює принцип свободи повітряного судноплавства за умови повідомлення Туреччини і тільки після такого повідомлення маршрутом, зазначеному Турцией.

«В 1982 р. Туреччина ухвалила новий регламент порту Стамбул, що передбачає право турецьких влади тимчасове призупинення проходу суден крізь протоку Босфор і обов’язкову лоцманську проведення суден крізь протоку», що суперечить ст. 1 Конвенции[15] [15].

Список литературы

Конвенция про режимі Чорноморських проток. — У кн.: Міжнародне право в документах. — М.: Міжнародні відносини, 1982.

Международное морське право: Довідник / Під ред. С. Г. Горшкова. — М.: Воениздат, 1985.

Международное право: Підручник. — 5-те вид., перераб. і доп. / Відп. ред. Ф. И. Кожевников. — М.: Міжнародні відносини, 1987.

Молодцов С.В. Міжнародне морське право. — М.: Міжнародні відносини, 1987.

[1] [1] Міжнародне право: Підручник. — 5-те вид., перераб. і доп. / Відп. ред. Ф. И. Кожевников. — М.: Міжнародні відносини, 1987, з. 207−208.

[2] [2] Див.: Міжнародне морське право: Довідник /Під ред. С. Г. Горшкова. — М.:Воениздат, 1985, з. 150; Молодців С.В. Міжнародне морське право. — М.: Міжнародні відносини, 1987, з. 220−228.

[3] [3] Міжнародне морське право, з. 86.

[4] [4] Див.: Молодців С. В. Кк. тв., з. 220.

[5] [5] Молодців С. В. Кк. тв., з. 221.

[6] [6] Міжнародне морське право, з. 86.

[7] [7] Див.: Молодців С. В. Кк. тв., з. 224.

[8] [8] Міжнародне морське право, з. 151.

[9] [9] Молодців С. В. Кк. тв., з. 225.

[10] [10] Див.: Міжнародне морське право, з. 151.

[11] [11] Молодців С. В. Кк. тв., з. 228.

[12] [12] Міжнародне право. Підручник, с.208−209.

[13] [13] Міжнародне право. Підручник, з. 209.

[14] [14] Тут і далі посилання статті конвенції даються по: Конвенція щодо білоруського режиму Чорноморських проток від 27 липня 1936 року. — У кн.: Міжнародне право в документах. — М.: Міжнародні відносини, 1982, з. 508−514.

[15] [15] Міжнародне право в документах, з. 514.