Бурлескно-травестійне віршування 18 ст

РЕФЕРАТ.

на задану тему: Бурлескно-травестійне віршування XVIII ст. як передумова появи «Енеїди «І.Котляревського.

[pic].

студентки факультету: Українська філологія.

Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка.

Вірші-травестії - пізне явище української літератури. Автори їхні - мандровані дяки. Вірші-травестії - це в основному породження середини 18 ст., коли все глибшою ставала кризу старої феодально-релігійної ідеології.

Вони розвивалися протягом короткого години. Остаточне покріпачення широких мас українського народу 1783 р. поклало край мандруванню дяківпиворізів, а разом із тім згубило й їхню творчість загалом.

Віршів-травестій збереглося трохи понад десятка, усе в записах кінця 18 — першої половини 19 й навіть початку 20 сторіччя. Воно користувалися значною популярністю, довго жили, в народній пам (яті. Жанр пародія-травестія відомий із кінця 17 ст.

Питання про генезу травестії в українській літературі досліджено дуже мало; не вивчені її зв (язки із аналогічними явищами в інших літературах.

Тематично укра-їнські вірші - травестії поділяються на 2 групи — різдвяні й великодні. Вони виникли із біблійно-євангельських та апокрифічних легенд про Адама й Єви із раю, про народження Христа, його воскресіння та інш. Алі травестійний спосіб розробки релігійних тим призвів доти, що у віршах не залишилось від «святих образів «нічого, крім сюжетних схем й імен.

Наприклад, народження Христа «» Пісні Різдва Христового «є лише приводом для зображення веселої й гомінкої гулянки селян у корчмі.

Для всіх різдвяних й великодніх віршів найхарактерною рисою є ті, що у яких світло богів й святих зливається з світом українського простолюду. Образи небожителів втрачають свої божественно-ірреальні риси. І пекло із раєм — реальна земля.

Всі вірші-травестії звучати бадьоро, святково, оптимістично, відображаючи цим історичний оптимізм народних мас, який смердоті не втрачали навіть в важких умовах, відображається «панібратський «гумор народу, стосовно «божих промов » .

Мова травестій — жива народна розмовна українська мова.

Є такі травестії: «Піснь світська », «Вірш на великдень », «Вірша, говоренная гетьману запорожцями на світлий празник воскресенія Христове 1791 року » .

Бурлеско-травестійне віршування, як й породії на церковні відпраи, були найяскравішим виявом тогочасного вільнодумства у «божих промовах ». І це визивало обурення клерикальних кіл.

Перечитуючи такі травестії, як «Великоднія вірша », ми бачимо такі рядкі, де зображені загальні танці:

Перше навприсядки брали,.

Потім били трепака,.

А дівчата забивали.

Підківками гоцака.

А тепер ми можемо побачити аналогічні картини в «Енеїди »: «Еней й сам тут розгулявся, як на аркані жеребець, із Дідорою за руки взявся, прийшов з нею у танець », тобто дуже близько до жанрових сцен віршів-травестій.

Зрештою й «перелицювання «Вергілівської «Енеїди «у 18-ти ст. не було б чимось винятковим в українській літературі, а скоріше сказати закономірним. Найпрозорливіші поборники феодальних клерикально-релігіозних порядків Бачили невідтворність історичного руху, усвідомлювали неминучість краху своїх ідей. Процес йшов повним ходом, людство, сміючись, прощалося з своїм минулим. Серйозні речі перейшли у комедію, фарс.

У цей годину Опанас Лобисевич був автором низькі перекладів із латинської мови у травестійно-бурлескному стилі.

Алі в своєму вільнодумстві автори віршів-травестій 18 ст. були сміливішими за Котляревського. У «Енеїди «травестуються, «перелизовуються «античні, поганські боги.

Література:

Історія української літератури у 8-місячного томах, том2 (друга половина 18 ст. — тридцяті рокта 19 ст.).

Автори томи (Л.Є.Махновець, Д. В. Чалий, Є.С.Шабліовський, В.Є.Шубравський), До., 1967 р., с.53−79.