Тема кохання тривалістю у романі Булгакова Майстер і Маргарита

Что ми згадуємо, коли чуємо ім'я Михайла Булгакова? Ми згадуємо затишний будинок Турбіних, професора Преображенського та її Шаріка, «Фатальні яйця», але таки вступив у першу чергу Майстра й його кохану — Маргариту. Але чому? Що таке у тому романі, чого немає у інших творах? Відповідь простий: тут є всі. Цей роман написано так, «Немов автор, заздалегідь відчуваючи, що це її останній твір, хотів вкласти у нього на всі сто всю гостроту свого сатиричного очі, нестримність фантазії, силу психологічної спостережливості» (До. Симонов). Це сатиричний роман, роман суть мистецтва й про долю художника. Тут зрозумілі питання вічних цінностях: питання добра і зла, життя і смерть, духовності та бездуховності. Та все ж мене це насамперед роман, роман про справжню, вірної, вічного кохання. Попри те що, що здебільшого цілком відповідають своєму назві, і головною темою у яких стає тема любові, у романі «Майстер і Маргарита» автор зачіпає цієї теми лише у другій частині. Мені здається, Булгаков робить це щоб самому підготувати читача, для автора любов неоднозначна, в нього вона багатогранна. У вашому романі Булгаков не знаходить місця ненависті і розпачу. Та ненависть і помста, якої виконана Маргарита, струменіюча скла будинків культури та топящая квартири, швидше за все ніяка не помста, а веселе хуліганство, можливість подурачится, яку дає Україні Диявол. Ключовою фразою роману є що стоїть просто у до його середини, багатьма помічена, але ніким не пояснена фраза: «За мною, читач! Хто сказав тобі, що немає у світі справжньої, вірної, вічного кохання? Так відріжуть брехуну його мерзенний мову! За мною, мій читач, і лише мною ще й я покажу тобі таку любовь!"+Автор роману, створюючи головних героїв, наділяє їх незвичайній чуттєвістю і серцями, сповненими любов’ю друг до другу, але також повинна розлучати їх. Він посилає до них допоможе Воланда — сатану. Але чому, начебто, такому почуттю, як любов, допомагає нечиста сила? Булгаков не ділить це почуття на світле чи темне, не відносить його до якогось розряду. Це вічне почуття, любов це ж сила, таку ж «вічне», як показує життя чи смерть, як вийшов чи пітьма. Любов то, можливо порочної, але, можливо та божественної, любов в усіх власних проявах насамперед залишається любов’ю. Булгаков називає любов справжньої вірною й вічної, але з називає її небесної, божественної чи райській, він співвідносить її до вічності, як рай чи пекло. Всепрощаюча і всі искупающая любов — ось любов, яку пише Булгаков. Всепрощення чекають на усіх і кожного, неминуче, як доля: і картатого гаера, відомого під назвою Коррвьева — Фагота, і юнака, пажа, який був котом Бегемотом, та прокуратура Іудеї - Понтія Пілата, і романтичного Майстра, та її кохану. Письменник показує своїм читачам, що любов земна — це кохання небесна, що може змінюватися зовнішній вигляд, одяг, епоха, час, місце життя і важливе місце вічності, але любов, настигшая вас якось, вражає до самого серце й назавжди. І тоді любов залишається незмінною в усі час і в усі вічності, які потрібні судилося пережити. Вона наділяє героїв роману енергією всепрощення, тієї, яку виявляє у романі Майстра Ієшуа і про які дві тисячі років тужить Понтій Пілат. Булгаков зумів поринути у душу чоловіки й побачив, що вона то місце, де сходяться земля і небо. І тоді автор вигадує для люблячих і відданих сердець місце спокою і безсмертя: «Ось твоя хата, ось твій вічний будинок», — каже Маргарита, і далеко їй вторить голос іншого поета, минулого цей шлях остаточно: Смерть і Час панують землі, — Ти владиками їх клич; Усі, кружляючи, зникають у імлі, Нерухомо лише сонце любові. Любов — саме він надає книзі загадковість і неповторність. Любов найпоетичніша, любов земна, плотська і романтична— це те сила, яка рухає усіма подіями роману. Заради неї всі змінюється від і усе відбувається. Перед нею схиляються Воланд та її почет, її у зі свого світла дивиться, і захоплюється нею Ієшуа. Любов з першого погляду, трагічна і вічна як світ. Саме таке кохання одержують у ролі дару герої роману, і її допомагає їм вижити й заробити розраховувати на вічне щастя, вічний покой.