Типичные характери поеми Мертві души

ТИПИЧНЫЕ ХАРАКТЕРИ У ПОЭМЕ ГОГОЛЯ «МЕРТВІ ДУШІ» У 1835 року Гоголь почав писати поему «Мертві душі». Сюжет при цьому твори підказав йому Пушкін. Він розповів про один авантюриста, який, скуповуючи мертвих душ, розбагатів. Твір, з якого почав працювати Гоголь, вимальовувалося йому як величезний роман у кількох частинах. Йому хотілося висвітлити у своїй творі Росію зусебіч: у першому томі він хотів показати все негативні сторони Росії, тоді як у другому томі намалювати позитивних героїв, тих, хто поведе Росію вперед. Другий тому був замалий Гоголю, так як сучасна йому Росія дала йому типових характерів тих, хто було б позитивним міг би повісті країну вперед. Показати собакевичей, Плюшкиных, новосибірських, Чичиковых було легше, що їх був у Росії дуже багато, їх Гоголь бачив щокроку, тому образи першого тому роману були надзвичайно живими і хвилювали російського читача. У першому томі постає ціла галерея російських поміщиків, чиновників, починаючи з малих акціонерів та закінчуючи великими, — всіх, кого письменник назвав «мертвими душами», мертвими оскільки вони лише не сприяли просуванню Росії вперед, а й гальмували її розвиток, оскільки своїм паразитичним способом життя вони вбивали усе, що було найкращих у Росії, в тому однині і душили життя російського народу. Окремі мешкають свої маєтку, розорюючи та себе, і «своїх селян, наприклад, Манілов. Інші більш «раціонально» господарюють. Їх селяни щодо багаті, живуть у достатку, і це комусь вигідно поміщику, оскільки з заможного селянина можна більше вичавити. І це Собакевич, і Коробочка. Є зокрема і гульвіси, і п’яниці. Не замислюючись, вони програють в карти чи пропивають усе, що видобули селянами в тяжкому праці протягом року. До такого типу поміщиків належить Ноздрьов. Є й скряга-накопитель Плюшкін, яка має гниє хліб у скиртах, псуються продукти у льоху, а селяни «мруть, як мухи» з голоду. Різні люди, різні типи поміщиків. І весь цей — Росія. Зображуючи у своїй поемі характерні риси російських поміщиків, Гоголь виробив певну систему малюнка типового характеру. Кожен поміщик, зображений в поемі «Мертві душі», постає перед читачами, охарактеризований з кількох точок зору. По-перше, зовнішність, в якої, на думку Гоголя, вже відбиваються внутрішні риси людини. Удругих, його село, його маєток, бо Гоголя дуже важливо, який поміщик як господар, як і веде своє господарство, як він ставиться до своїх кріпаком. По-третє, речі, котрі оточують, оскільки речі також про що свідчить може сказати. Наприклад, великовагова меблі у домі Собакевича як ніби кричить: «І теж Собакевич!» По-четверте, це мова персонажа, так як у ній відкривається його внутрішнє зміст. Усі поміщики зіштовхуються з Чічіковим в сценах купівлі-продажу мертві душі, у тому, як ведуть вони себе у своїй, теж розкриваються їх характери. Гоголь вибирає на свої героїв такі характеристики, що особливо яскраво передають поширені риси російських поміщиків. Собакевичу властиві риси людини, який тремтить над кожної копійкою. Коробочці властива дурна жадібність і розважливість. По улучному визначенню Бєлінського, «типовий характер — це знайомий незнайомець». Типове — те, що поширене, що підказано самої жизнью.