Історико-літературне значення Жорж Санд

Историко-литературное значення Жорж Санд

Е. Слободская-Ермакова.

Имя Жорж Санд збіг майже півстоліття — від 30-х до 60-х рр. в XIX ст. — захопив російській та західної інтелігенції синонімом жіночої незалежності, передових ідей, мрій про пересоздании суспільного устрою, прагнень до ідеальної справедливості та братерству. Почавши свою лит-ую діяльність у дні перемог французької романтичної школи, продовжуючи їх у роки розквіту буржуазного реалізму, З. визначила своє місце у літературі, не приєднуючись до літературним угрупованням, але несучи у творчості сліди сучасних їй передових течій філософії, політики, мистецтва. У його мистецьке життя вплетені і дружба з Сент-Бёвом, та духовна близькість з Мюссе, і благоговійна відданість Ламенне; вона співпрацювала з П'єром Леру, проповідувала вчення Сен-Симона, навчалася політичну агітацію у Мішеля де Буржа і мріяла про відродження Польщі з Міцкевичем. Бурхливий досвід її особистому житті, її смілива незалежність, настільки незвична вже сучасного їй буржуазного суспільства, надавали особливого чарівності їх полум’яною і зажигающей пропаганді свободи почуття, її боротьбі соціальні й політичні права історично знедолених класів.

Первые романи З. — «Indiana» (Індіана, 1832), «Valentine» (Валентина, 1832), «Lélia» (Лелия, 1833) і «Jacques» (Жак, 1834) — присвячені проблемі любові і шлюбу, прокламують свободу відчуття провини та права жінки, повстають проти гніту буржуазної сім'ї. Інтерес до цим тем отримує безпосередні стимули у власному досвіді З., але ідейній основою їхні вже цьому етапі є утопічний соціалізм з прагненням до пересозданию сім'ї — основного осередку буржуазного суспільства. До 40-му рр. мотиви фемінізму у творчості З. переплітаються під впливом развертывавшейся у Франції класової боротьби з закликами до боротьби за волю і права знедолених і пригноблених класів: поруч із легіоном феміністських героїнь, виростають образи ідеалізованих селян робочих, «друзів народу» і борців за соціальну справедливість — «Consuelo» (Консуэло, 1842—1843), «Le péché de M. Antoine» (Гріх р. Антуана, 1847), «La comtesse de Rudolstadt» (Графиня Рудольштадтская, 1843—1844), «Le compagnon du tour de France» (Земляк Вильпре, 1840), «Horace» (Орас, 1842). Одночасно з’являється ряд романів, ідилічно які малюють життя селянства — «La mare au diable» (Чортово болото, 1846), «La petite Fadette» (Маленька Фадетта, 1840).

Литературная діяльність З. супроводжувалася незмінним успіхом. Образи героїчних жінок, наділених нею великий моральної силою, непорушної чистотою, жагучої готовністю до жертви, незалежністю і безстрашністю (Лелия, Консуэло, Лукреція Флориани), образи її позитивних героїв, вміють зламати у собі споконвічний деспотизм чоловіки (Жак), шукаючих істини і подвигу (Тренмор в «Лелии», Альбер в «Консуэло»), мали величезну силу емоційного впливу. Її негативні персонажі — деспотичні чоловіки (Дельмар в «Індіані»), ліберальні фразеры (Орас), егоїстичні коханці, позбавлені мужності (Раймон в «Індіані», Анзолетто в «Консуэло», Лорен в «Elle et lui» (Вона ж він, 1859), Кароль в «Лукреції Флориани») — здавалися выхваченными із цивілізованого життя; дію романів протікало за умов сучасних автору подій; герої жили сучасними хвилюючими питаннями, і це дозволяло історикам літератури казати про реалістичності величезного таланту З., зазначаючи проте ідеалізацію її героїв. Яскраво виражена социально-пропагандистская функція творчості З. дала привід до визнання її родоначальницею соціального роману і отграничению його від романтичної школи.

Санд проте борець за «революцію у мистецтві», але агітатор соціальних навчань; її хвилює не проблема трьох єдностей, але й соціального нерівності, вона прагне немає руйнації класичного канону, але пересозданию сучасного їй суспільства.

Страстно реагуючи на протиріччя своєї епохи, З. звертає роман в трибуну ідей утопічного соціалізму. Вона пише ряд програмних романів, романів à thése («Le péché de M. Antoine», 1847; «Le compagnon du tour de France», 1840, «Le meunier d’Angibault», 1845), у яких намагається покінчити з проблемою праці та капіталу, протиставляє безсердечному чистогану капіталістичної дійсності «блаженство робити людей щасливими», проповідує рівність, братство і злиття класів та шукає шляхів до золотого віці то ідилічному союзі аристократії і селянства, то здійсненні «колонії вільних людей, які живуть, як брати». Малюючи образи представників промислової буржуазії, З. піднімається до нещадної критики основ буржуазного суспільства, але виявляє всю слабкість свого світогляду у виконанні позитивних героїв — соціалістів, робочих (Жак), представників аристократії (Антуан де Шатобрен). Розлога виклад соціальних теорій Фур'є і сен-симонистов, притаманне цих романів З., їхня яскрава тенденційність, їх прагнення закарбувати всі типи сучасної З. дійсності — і капіталістів, і сотні робітників, селян, і утопістів, та їхніх представників аристократії, — не виводять проте вже соціальний роман З. виносять за межі романтичної школи. Проте поборниця дрібнобуржуазного «туманного соціалізму», З. кровно близька — класово близька — дрібнобуржуазним романтикам. У його творчості романтично вигадливо поєднується співчуття всім пригнобленим і знедоленим з захопленим замилуванням феодальним минулим: теми драматичних колізій соціального нерівності й гострих конфліктів буржуазного шлюбу, порабощающего жінку, переплітаються з пасторальної наївністю її повістей; соціальні проблеми розпливаються в фантастичних мріях. Художня екзальтація З. піднімає світ її вимислу над світом буржуазної дійсності; чітко формулює основний принцип своєї творчості: «мистецтво не є вивчення дійсності, але пошуки ідеальної правди». Логіка конструювання його художнього уявлення З. перебуває незмінно романтичної. Образи З. виявляють собою втілення ідеалів художника, однобічно роздуте, гиперболизированное, глибоко суб'єктивне. Образ складається не шляхом художнього осмислення живих явищ об'єктивної дійсності, але шляхом концентрації та нагнітання вигаданих якостей, идеалльных або негативних. З. вибирає об'єктом своєї творчості виняткове, одиничне, але прагне подати його як належне, та в ідеалі — загальне. Образи З. — лише довільні припущення її суб'єктивного свідомості людини та як такі — це цілком романтичні образи.

Развертывание дії романах З. звичайно відрізняється багатою динамікою: її завдання — аналилз душевних переживань. Торкаючись подій зовнішнього світу, З. легко веде знає своїх героїв в галузі сучасного життя — до сфери найчистішого неправдоподібності, чарівної фантастики таємниць, змов і підземель. Формальні проблеми, волновавшие романтиків, очевидно не цікавили З. І все-таки форма її романів, стрибкоподібні переходи від монологів до листуванні і до розповіді, декламационный лад промов, підвищена емоційність діалогів, мрійлива гармонія стилю розкривають романтичний склад її художнього світогляду.

Расплывчатое світогляд дрібної буржуазії періоду зміцнення капіталізму, дає простір всім відтінкам неприйняття дійсності — від утопічного соціалізму до релігійної містики, від співчуття пролетаріату до зітхань про феодальному минулому — ось загальна основа творчості З., як і дрібнобуржуазних романтиків, серед яких вона слід за лівому фланзі. Тоді як романтики уникають дійсного світу у область минулого й фантастики, З. прагне укзать інші, ідеальні шляху розвитку. Її політичні формулювання невизначені і хисткі, їй незрозумілі об'єктивні закони розвитку дійсності, але де вони було вдарено по хворим місцях буржуазного нашого суспільства та, попри своє невміння вказати практично здійсненних шляхів його руйнації, З. вміла будити ненависть, обурення і мрію про краще майбутнє. Тому З. постає як потужна идейно-художественная сила свого часу.

Влияние із велику силу позначилося зокрема у Росії, де можна казати про російському жоржсандизме 30-х — 40-х р. і пізніше. Її вплив відчули Бєлінський і Герцен, Тургенєв і Достоєвський, Щедрін і Чернишевський — слов’янофіли і народники, ліберали і революційно-демократична інтелігенція пов’язували у тому чи іншого мері свої сподівання має з доробком Санд. Достоєвський присвятив їй у «Щоденнику письменника» захоплені рядки, Тургенєв кликав її «святої». Якщо великим було її вплив на уми російських письменників, зовсім на що з соціалізмом, що шукали в З. лише співчуття і «приниженим і навіть ображеним», ще значніша був її впливом геть революционно-демократических письменників. Чернишевський в романі «Що робити», як вказував Плеханов, майже повністю відтворював часом думки і йдуть міркування волелюбного і самовідданого героя (Жака) Жорж Санд.

Высокая оцінка З. революційно-демократичної російської інтелігенцією особливо підкреслює силу її просвітнього й навіть визвольного впливу. Для свого часу ця полум’яна проповідь «туманного соціалізму» мала объективно-революционное значення, і російська революційно-демократична література прагнула примкнути «до Франції Сен-Симона, Кабэ, Фур'є, Луї Блана і особливо Жорж Санд», оскільки «звідти лилася віра у людство, звідти засяяла впевненість, що золотий століття перебуває позаду, а попереду нас» (М. Салтиков-Щедрін).

Список літератури

I. ?uvres complètes, 24 vv., P., 1836—1840.

?uvres, 16 vv., P., 1842—1844.

Théâtre complet, 4 vv., P., 1866. Численні російські переклади почали з’являтися у товстих часописах з 30-х рр.: в «Биб-кі для читання», «Вітчизняних записках», «Современннике», «Сині батьківщини», «Російському віснику» та інших. Багато був і окремих видань. Повне Зібр. сочин., під ред. Ф. І. Булгакова, 18 тт., вид. Р. Ф. Пантелєєва, СПБ, 1896—1899 (без соціальних романов).

Твори, вид. т-ва І. М. Кушнерева, М., 1892 (т. «Замок Вильпре» — довільне заголовок «Французького подмастерья»).

Ян Жижка, перев. А. Трачевского, СПБ, 1902.

та інших. Повне Зібр. сочин., вид. «Червона газета», Л., 1929 (т. I. Консуэло, перев. під ред. А. М. Горлина.

Сільські повісті, вступ. ст. А. До. Виноградова, вид. «Academia», М. — Л., 1931 (ввійшло «Чортово болото» «Франсуа-Подкидыш», «Маленька Фадетта»).

II. Sainte Beuve З., Portraits contemporains, I, P., 1846.

Його ж, Causeries du lundi, I, P., 1857.

Planche G., Portraits littéraires, t. II, P., 1849.

Caro E., G. Sand, P., 1888.

France A., La vie littéraire, I, P., 1888.

Karénine W., G. Sand, Sa vie et ses? uvres, 4 vv., P., 1899—1927.

Chantavoine H., G. Sand en Russie, «Correspondant», 1899, v. 196, p. 174—182.

Mages A., de, a. Sand en Russie, «La Nouvelle Revue», 1899, I, p. 766—774.

Maurras Ch., Les amants de Venise. G. Sand et Musset, P., 1902.

Leblond M. A., G. Sand et la démocratie, «Revue de Paris», 1904, IV, p. 75—102.

Mann H., Eine Freundschaft. G. Flaubert et G. Sand, München — Schwab., 1905.

Doumic R., G. Sand, P., 1909.

Séché A. et Bertaut G., G. Sand, P., 1909.

Buis L., Les théories sociales de G. Sand, P., 1910.

Moselly E., G. Sand, P., 1910.

Rouget M. T., G. Sand socialiste, Lyon, 1931. Бєлінський У. Р., «Вітчизняні записки», т. XVI, 1841, № 6 (відгук про роман «Бернард Мопра»), там-таки, т. ILIV, 1846, № 1 (про роман «Мельник») — перепеч. в «Творах», тт. II і IV, СПБ, 1896.

Ткачов П. М., Люди майбутньої України і герої міщанства, «Річ», 1868, №№ 4 і 5.

Золя Еге., Жорж-Занд і його твори, «Вісник Європи», 1876, VII.

Леметр Ж., Сучасні письменники, СПБ, 1891.

Анненська А., Жорж Занд, її життя й літературна діяльність, СПБ, 1894.

Соловйов Є. А., Нариси західного народництва. Жорж-Занд, «Наукове огляд», 1897, IX, XI.

Михайлівський М. До., Листи про правді і неправді, Твори, т. IV, 1897.

Каренін У., Жорж Занд, її життя й твори, т. I (1804—1838), СПБ, 1899.

т. II (1838—1847), П., 1916.

Каро Є., Жорж Занд, перев. Про. М. Маслової, СПБ, 1899.

Деген Євген, Жорж Занд і його час, «Світ божий», 1900, VI—XI.

Вейнберг П., Пам’яті Жорж Занд, «Російське багатство», 1904, VI.

Коган П., Жорж Занд, «Російська думка», 1904, VI—VII.

Фріче У., Жорж Занд, «Щоправда», 1904, X.

Достоєвський Ф. М., Щоденник письменника за 1873 і 1876 роки, Гіз, М. — Л., 1929, стор. 307—316: Щоденник, червень 1876 р. I. Смерть Жорж-Занда. II. Декілька слів про Жорж-Занде.

Фріче У. М., Нарис розвитку західних літератур, вид. 4, Харків, 1930.

III. Spoelberch de Lovenjoul З., de, G. Sand. Étude bibliographique sur ses? uvres, P., 1914.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.