«Евгений Онєгін» — «картина дійсною життя»

«Евгений Онєгін» — «картина дійсною жизни»

Роман «Євген Онєгін» є пушкінським витвором. Саме у цьому творі Олександре Сергійовичу як «поет дійсності» зайняв на повен зріст.

Здесь читач побачив усі сторони російського життя: петербурзьку «золоту молодь» і провінційне дворянство, вдачі та смаки покоління 20-х ХІХ століття, їх уподобання і заняття.

Роман «Євген Онєгін» з’явився поетичної літописом часу, де «позначилося століття та сучасний людина».

Покамест в ранковому уборі,.

Надев широкий болівар,.

Онегин їде на бульвар

И там гуляє на просторі,.

Пока недремне брегет.

Не прозвонит йому обід.

А. З. Пушкін показав читачам справжні характери, існуючі певному історичному етапі, їх звичаї, смаки, проведення часу.

Конечно, дізнатися про цікавій для епосі можна вірогідніше з підручника з історії, але так образно, ємно, наочно і дуже, як Олександре Сергійовичу розповідає про своє часів романі «Євґєній Онєґін», ми чи зуміємо знайти у жодній книжці. Треба буде перебрати їх безліч, але що мотивів те, що зумів передати поет. Чи не ліпше прочитати роман?

Автор описує як характери та вчинки героїв, у численних ліричні відступи повідомляє про сучасному йому стані театру, літератури, моді і нра вах російського суспільства.

Следуя за своїм героєм, Пушкін переносить розповідь до села, де всі дихає провінційної старовиною, милим автору російським роздоллям, спокоєм, які мають до роздумів, споглядання так і творчості, розміряному способу життя, гармонії із собою і злочини довкіллям.

А у суспільстві людей, на жаль, немає справжньої сердечності, який завжди можуть розпорядитися своєю журналістською долею. З якою частотою герой роману, утім, і взагалі люди, не цінують дружби, любові, дарованих їм долею.

Но дружби немає і тієї між нами.

Все забобони истребя,.

Мы почитаємо всіх нулями,.

А одиницями — себе.

Мы все дивимося в Наполеоны…

Читая роман «Євген Онєгін», забуваєш, що це гарний вигадка художника. У тому і полягає його майстерність, що він зумів показати типових героїв в типових обставин.

Но як історизмом приваблює читачів роман «Євґєній Онєґін». Прекрасний і витончений стиль Пушкіна заворожує, виводить на світ російської поезії, малює прекрасні картини природи.

Встает зоря у імлі холодної;

На нивах шум робіт вмовк;

С своєї волчихою голодної.

Выходит на дорогу вовк…

В романі «Євґєній Онєґін» Пушкін достовірно, яскраво розкриває характери героїв. У. Р. Бєлінський зазначав, що чи не головна заслуга поета у цьому, що він вперше змалював портрет російської жінки. Тетяна Ларіна — улюблена героїня автори і читача. Її ость і водночас стійкість, душевна чистота і людська порядність викликають незмінну кохання більшої кількості поколінь читачів. Вона краще Онєгіна розуміє її, пояснюючи вчинки героя.

«Тогда — не так? — у пустелі,.

Вдали від суєтної поголоски,.

Я вам не подобалася… Ну нині.

Меня переслідуєте ви?

Не тому ль, мій ганьба.

Теперь б усіма був помічений.

И міг би суспільстві принесть.

Вам спокусливу честь?

Объять неосяжне неможливо, як можна щодо одного творі сказати про все романі «Євґєній Онєґін», сталося досить об'ємним. Але тут лише мимохіть вдалося згадати про яскравому, закарбувався в пам’яті. Роман «Євґєній Онєґін» з’явився своєрідним «мостком» між Пушкиным-поэтом 20-х і Пушкиным-прозаиком 30-х. Це найбільше творіння майстра не втратила значення й в наші дні. Поет звертається безпосередньо до кожного поколінню: -Із вами знав Усі, що завидно для поета: Забуття життя жінок у бурях світла. Розмову солодку друзів.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.