Статистика праці

Статистика праці та занятости.

Статистика праці (СП) вивчає масові явища і процеси у сфері трудовий деят-ти нерозривний зв’язок його з кількісними і якісними хар-ками. Досліджувані масові явища і процеси є безліч окремих фактів і має як індивідуальні і загальні ознаки. Статичні дослідження трудових ресурсів (ТР), статистичні методи оцінки продуктивність праці вивчення зп, статистичні показники зайнятості і безробіття — складові нашого курсу лекцій. До дослідженню цих питань приймаються методи загальне твердження статистики, засновані на аналізі абсолютних відносних величин, рядів динаміки, варіацій, вибіркових спостережень, вимірів, связей.

Частина 1. Статистика використання трудових ресурсов.

Тема 1: Статистика трудових ресурсов.

Статистические дослідження ТР передбачає проведення статистичного спостереження, орг-цию збору статистичної инф-ции про ТР, її систематизації і класифікації. Це дозволяє собі з допомогою статистичних методів отримати узагальнюючі хар-ки виявити закономірності сущ-щие у сфері трудовий деят-ти за умов місця й часу. Для безлічі одиниць їхнім виокремленням досліджувану статистичну сукупність харна масовість, однорідність, цілісність взаємозалежних станів наявність варіацій. При статистичному вивченні кваліфікаційного рівня робочих підприємства (П) одиницею сукупності виступає кожен робочий, а одиницею спостереження буде П. Визначення одиниці сукупності важливо розробки програми спостереження, визначення одиниці спостереження важливо з організацією питання збору відомостей. Якісна однорідність сукупності передбачає подібність одиниць по істотним ознаками. Статистика ТР відбиває кількісний бік статистичних показників, які висловлюють як конкретну міру явищ, так подібність і розбіжності окремих елементів. Статистичні угруповання дозволяють виявити певні типи явищ. Основні завдання СП: 1) визначення потенційних і дійсних запасів праці, або обсягу трудових запасів країни; 2) встановлення чисельності працівників, зайнятих в народному хоз-ве; 3) вивчення складу зайнятого персоналу з ряду ознак; 4) вивчення розподілу ТР країни з галузям праці та галузям народного хоз-ва; 5) вивчення динаміки кількості працюючих; 6) вивчення використання робочої сили й робочого дня; 7) вивчення інших питань що з використанням ТР. Важливим джерелом розширення ТР є розширене відтворення населення. При статистичному дослідженні використання ТР необхідно: — визначити, яка частина із потенційних ресурсів залишилася невикористаними; - визначити рівень эф-ти исп-я ТР; - досліджувати зміни у регіонах розподілу ТР; - вивчити вплив міграції населення в зміна реальних запасів праці та вивчити зміни структури; - досліджувати зміна складу і перспективи використання ТР у зв’язку з переходом на ринкову экономику.

ТР — це наявне працездатне її. До складу входить: — чоловіка на дітей віком із 16 до 60 років; - жінки віком від 16 до 55 років; - ще працюючі особи віку і що підлітки, але з враховуючи деякі категорії населення працездатному віці, наприклад, непрацюючі інваліди. Обсяг ТР — визначається передусім чисельністю населення його вікової структурою. Важливу роль визначенні обсягу ТР грає статистичні переписом населення. Статистичними показниками, котрі характеризують розподіл в народному госпве зайнятого працездатного населення, служать: 1. Чисельність співробітників сфери матеріального виробництва та невиробничій сферы.

При визначенні чисельності населення, зайнятого у сфері матеріального виробництва, у загальний разом включається населення, зайняте у промисловості, сх, лісовому хоз-ве, будівництві, вантажних, транспортних роботах, та інших галузях матеріального производства.

Крім працівників гос-ных П, кооперативів і доходи приватних П, наукових і виробничих фірм до населення, зайнятому у сфері матеріального виробництва ставляться є членами сімей працюючих, службовців, працівників сх об'єднань, фермерів зайнятих особистим підсобним хоз-вом.

До населенню зайнятому у галузевій невиробничій сфері належить населення зайняте у просвітництві, охороні здоров’я, жилищно-комунальном хоз-ве, пасажирському транспортному хоз-ве, зв’язку, з обслуговування населення невиробничих галузей. 2. Чисельність співробітників, зайнятих в народному хоз-ве за галузями. 3. Показники розподілу населення в осіб зайнятих переважно фізичним й з зайнятих переважно розумовою працею. 4. Чисельність працівником, зайнятих в народному хоз-ве по эк-ким областям, регіонам. 5. Чисельність осіб, зайнятих підприємницької деят-тью.

Эф-ное исп-ние ТР полягає: > у правильній розстановці працівників у відповідність до професією і від кваліфікації; > в раціональне використання робочого времени.

Статистическим вираженням ТР, зайнятих у виробничому чи невиробничій сфері служить списочна кількість працівників, тобто. працівників, які значаться цьому П, гос-ном чи приватному в галузях національної эк-ки чи котрі займаються індивідуальною трудовою деят-тью Завдання СП — використання ТР на П, такі: 1) хар-ка чисельності та складу працюючих; 2) визначення міри відповідності фактичної кількості працюючих планової; 3) з’ясування міри відповідності професій і кваліфікацій працівників харру і тяжкости виконуваних робіт; 4) дослідження динаміки чисельності работающих.

Рационализацию використання робочого дня ставить собі статистика робочого дня, завдання: — визначення наявного і буде витраченого часу; - вивчення використання робочого времени.

Статистическое вивчення складу працівників. Склад працівників вивчають у двох напрямах: 1. Залежно від ділянки, у якому зайняті працівники. 2. Відповідно до функціями, які виконують працівники зі стажем їх і інших ознак Залежно від ділянки роботи, працівники П поділяються на 2 підгрупи: 1) персонал основний діяльності, промислових виробників: — працівники, займаються виробляє продукти (діляться на основних, підсобних та допоміжних працівників). — працівники відділів, завгоспів, управління, складів. Для планування й чужі спостереження над перебігом виконання планів необхідні інформацію про розподілі персоналу основний деят-ти дільницями роботи. 2) персонал непромисловій діяльності: поділяються дільницями відповідно до приналежністю їх до визначених галузям нац-й эк-ки (транспортна, здравоохранение…).

В залежність від виконуваних функцій в плануванні і свідомому урахуванні розрізняють такі категорії працівників основний деят-ти: — учні - особи котрі навчаються на пр-ве тій чи іншій робочої професії та отримують зп. — робочі - найчисельніша і полягала основна з т. зр. участі у виробництві. Це особи безпосередньо зайняті у виготовленні продукції, або ті, хто виконують допоміжні функції у процесі виготовлення продукції: те що по устаткування, подача матеріалів до робочого місцеві, транспортування виробів напівфабрикатів, прибирання виробничих приміщень. — Інженернотехнічні працівники (ІТП) — особи, зайняті підготовкою технологічного процесу, керівництвом процесу, або ті, які здійснюють функцій контролю, зв’язку, якщо їхньої роботи вимагає спеціальних знань. — Службовці - працівники, що виконують адміністративні функції, не вимагають спеціальних технологічних знань, і навіть функції обліку, діловодства, збуту, постачання, фінанси… — Молодший обслуга (МОП) — працівники, зайняті прибиранням, опаленням невиробничих приміщень, кур'єри, розсильні, гардеробники, шофери легкових авто у. Прибиральниця в цеху — рабочий.

Прибиральниця у центральному офісі - МОП. — Працівники охорони — особи, виконують функції воєнізованої, збройної вахти, сторожовий охорони, і навіть професійної пожежної охраны.

На промисловому П докладно вивчають склад робочих. Залежно від роль процесі виготовлення продукції розрізняють робочих: — Основних — відносять робочих, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції і на що приводять у дію виробниче устаткування, управляючих їм та безліч контролюючих його; - Допоміжних — й інші. Розподіляти робочих на основних та допоміжних доцільно як переважно, а й у підсобних цехах. Важливе значення має тут статистична угруповання робочих за рівнем мех-ции і автоматизації праці. З урахуванням професійного складу працівників поділяють на 6 груп: 1) Працівники ручної праці - які користуються ручним інструментів, і найпростішими пристосуваннями). — підгрупа працівників, зайнятих на виробничих операціях, безпосередньо піддаються мех-ции; - підгрупа працівників, зайнятих на виробничих операціях погано піддаються мех-ции. 2) Працівники хто з приводними інструментами. 3) Працівники у машин без примусової зв’язку робочого органу з предметів праці. 4) Працівники у машин з примусової зв’язку робочого органу з предметів праці, але не матимуть автоматичної подачі матеріалів і автоматичного відведення продукції, полуавтоматы:

2 підгрупи: — працюючі безпосередньо в машин; - наладчики і установщики. 5) Працівники у машин з примусової зв’язку робочого органу з предметів праці, із автоматичною подачею матеріалів і автоматичним уводом продукції, автоматизм машин — неповний і кілька функцій, поточний контроль і регулювання виконує рабочий.

2 підгрупи: — працюючі безпосередньо в машин; - наладчики і установщики. 6) працюючі у автоматизованих блоків машин.

3 підгрупи: — працюючі у приладів дистанційного управління; - працюючі безпосередньо в блоків машин; - наладчики і установщики.

Рабочих, обслуговуючих машини, подачі матеріалів, мастила,… — належать до робочим ручної праці, якщо в себе не мають функції управления.

Статистика вивчення складу робочих зводиться до розподілу їх за професіями й кваліфікації. Під професією розуміють вид трудовий деят-ти, потребує певного комплекту знань і трудових навичок, під кваліфікацією — ступінь оволодіння робітниками знань і трудовими навичками. Особливо виділяють працівників провідних професій. Важливо встановити питому вагу робочих тих професій, яких багато через невисокого рівня механізації праці, або недостатній рівень організації праці. Проведення одноразового обліку дозволяє визначити фаховий рівень і кваліфікаційний склад работающих.

Тема 2: Категорії і системи показників чисельності работников.

В залежність від поставленої мети використовуються різні категорії чисельності: V спискова V явочное кількість працівників V кількість фактично працюючих Ці величини зазвичай встановлюються за категоріями робочих. На інших категоріям основний деят-ти опред-т лише списочное їх кількість. Списочное у — усе це постійні, сезонні і тимчасові раб-ки, на яких П веде трудові книжки. У цьому враховують працівників зарахованих терміном щонайменше п’ять днів. У спис-й складу входять раб-ки усталені тимчасову роботу в термін від 1 до 5 днів. Для вып-я робіт які стосуються основний деят-ти П на таких трудові книжки не заводяться. У списковий складу входять як фактич. які з’явилися, а й мають вихідний, не які вийшли роботу з хвороби чи у з виконанням держ і громадських організацій обов’язків у відпустці, не які з’явилися по ін. причин, якщо П виплачує їм зп чи надає відпустку власним коштом. Явочное у раб-ков показує, скільки лю-на зі списку з’явилися. А у фактично що з’явилися осіб показує, скільки людина з що з’явилися почали працювати. Якщо раб-ки у відрядженні, всі вони ставляться до він з’явився. Якщо працівники які з’явилися, але з незалежних них причин не почали працювати, тоді виникає різницю між явочными і буде які працюють. Середньо списочное у працівників знаходять так: Складають даних про списочном кількості працівників на робітники і не робочі дні і отриману суму ділять на у календарних днів. У неробочий день кількість працівників вважається рівної чисельності по списку попередній день. При двох вихідних поспіль списочное у в кожен із днів приймається рівної обліковому кол-ву раб-ков за раб. день, що передував вихідним. Якщо П починає деят-ть ні з 1 дні місяця, то отриману суму раб-ков й у цьому випадку ділять на у календарних днів. Среднеспис-е у раб-ков всієї пром-ти дорівнює сумі допомоги цих показників на окремих Пх. З спискового кол-ва під час перебування середньо списковою числ-ти виключають: V жінок на період додаткових відпусток без збереження зп по закінченні відпусток вагітним і пологам до дитиною віку один рік; V шоферів, робочих про ремонт, механіків, трактористів, машиністів та інших. механізаторів, відряджених на сх роботи, вывозку збіжжя і ін. сх продуктів, якщо на ними зберігається 75% ср-месячного заробітку за місцем основний роботи замість добових і квартирних; V працівників учнів під час останніх курсах в вечірніх і заочних вищих і середніх навчальних спеціальних закладах які отримали додаткова відпустка без збереження зп, і навіть тих, хто вступає у ці навчальні заклади і отримав відпустку без збереження зп для здачі вступних іспитів. Т.а., списочное у р-ков на опред. дату охоплює всіх р-ков, котрі значаться у цьому П, а среднесписочное у — лише з тих, хто отримує зп цьому П. Середнє списочное у р-ков за періоди, сост-е з неоднакового кол-ва місяців, розраховують як середню арифметичну зважену по кол-ву місяців. Для П-й, функц-х неповний рік (квартал), середнє списочное у р-ков протягом року (квартал) опред-т підсумовуванням середніх спискових кількостей за місяці функціонування та розподілом цієї суми на повне у місяців року, тобто. 12 (чи кварталу, тобто. три). Застосування розглянутим методології усуває повторний розрахунок числ-ти одним і тієї ж р-ков. Опред-т середнє явочное у р-ков та середнє у фактично працювали осіб. У цих такому разі підсумовують відповідні показники числ-ти (у що з’явилися працювати у разі і буде працювали — у другому) і отриману суму ділять на у днів р-ты П.

ЗАДАЧА. Приклад № 1. П початок деят-ть з 20 вересня 1999 року. Визначити среднесписочное число р-х за вересень, 3 квартал, 4 квартал й інше полугодие.

|№ |Дата |Кількість які працюють у списку | |1 |22 понеділок |1126 | |2 |23 вівторок |1128 | |3 |24 середовище |1132 | |4 |25 четвер |1136 | |5 |26 п’ятниця |1132 | |6 |27 субота |1132 | |7 |28 неділю |1132 | |8 |29 понеділок |1140 | |9 |30 вівторок |1142 |.

N вересень = (1)+(2)+(3)+(4)+(5)+(6)+(7)+(8)+(9) = 340 человек.

30 N 3 квартал = 340:3= 113.

Известна числ-ть раб-х на 1 жовтня — 1130, на 1 листопада — 1140, на 1 грудня — 1149, на 1 січня 2000 — 1150. Отже, среднесписочное у за Вересень N вересень = 340 людина. Четвертий квартал включає жовтень, листопад, грудень, N 4 квартал = 1130:2+1140+1149+1150:2 = 1143.

3 N 2полугодие = (113+1143):2=628 чел-к Пример № 2. Нехай по будує орг-ция за У листопаді 99 року відомі дані: 1) відпрацьовано робітниками людино-днів — 11 200 2) число людино-днів целодневных простоїв — 40 3) число людино-днів неявок працювати — 4060 Знайти среднесписочное кількість робітників за листопад. N срсписочная числ-ть за листопад = людино-днів неявок + людино-днів явок =.

30 = (11 200+40+4060):30 = 15 300:30=510 людина тож, среднесписочное число за листопад = 510 человек.

Тема 3: Визначення забезпеченості П трудовими ресурсами.

Основными показником чисельності працівників в оцінці виконання плану на П, був частиною їхнього середнє списочное кількість. Середнє планове списочное кількість робочих встановлюють згідно з виробничим завданням. Відхилення фактичної чисельності раб-х від планової можуть пояснюватися різними чинникам. Перевіряти виконання плану з праці починають із встановлення відповідності чи невідповідності фактич середнього спискового кол-ва р-ков кожної з 6 категорій персоналу основний деят-ти їх плановому середньому обліковому кол-ву. У цьому по кожної категорії, крім робочих, безпосередньо зіставляють фактич числть з планової. Стосовно ж робочих таке зіставлення вып-т після предварит-й коригування планової числ-ти. На П м.б. надлишок числ-ти р-ков незалежно від виконання плану випуску продукції. Перевиконання плану випуску своєї продукції опред-е у % дозволяє настільки ж збільшити у раб-х і опред-ть у такий спосіб среднесписочное у раб-х по скорректированному плану. Зіставляючи це среднесписочное у раб-х з фактич-м опред-м наявність економії чи надлишку раб-х. Підсумовуючи ці величини для сукупності П-й регіону, отримуємо сумарні підсумки економії чи надлишку трудових ресурсів за изучаемый период.

Тема 4: Аналіз відповідності професій і кваліфікації працівників характеру і труднощі виконуваних работ.

При виконанні обстежень з’ясовують відповідність чи невідповідність отриманої р-ками спеціальної підготовки хар-ру їх р-ты. Рез-ты таких обстежень можна навести в таблице:

|Должност|Количество|Фактическое кількість працівників | |и |працівників| | | |по | | | |штатному | | | |розкладу| | | | |З вищим |З несосвітенним |Без |Усього | | | |освітою |вищим та середнім |специаль| | | | | |спеціальним |-ного | | | | | |освітою |образова| | | | | | |-ния | | | | |По |Чи не з |По |Чи не з | | | | | |даної |даної |даної |даної | | | | | |специаль|специаль|специаль|специаль| | | | | |-ности |-ности |-ности |-ности | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |.

Рациональное використання р-х місць передбачає відповідність робочих не лише професіями й хар-ру виконуваної ними роботи, а й кваліфікації, що перебувають у тому, щоб присвоєний кожному робочому розряд був найбільш близький до розряду тією роботи. У кач-ве зведеної хар-ки кваліфікації раб-х обчислюють середній тарифний розряд Rt, який отримують як середню арифметичну зважену з порядкових номерів розрядів Rt, причому у кач-ве ваги исп-т у раб-х rpi (абсолютное і относит-е), мають даний разряд:

Этот показник хар-т середній ур-нь квалиф-ии раб-х. Тарифний розряд раб-х хар-т її складність й відповідає питанням, якою повинна бути кваліфікація раб-го, необх-я для вып-я даної р-ты. Середній тарифний розряд робіт устант як середню арифметичну зважену з розрядів робіт, причому у кач-ве ваги використовують кількість робочих, зайнятих в цій роботі. Для зіставлення середніх тарифних розрядів робітників і робіт проводять одноразове обстеження. Представляючи дані статистичного спостереження вигляді таблиці опред-т порівн. тарифний розряд робітників і робіт і знаходять питому вагу робіт, який робочі виконують вищою, і нижче їх квалификации.

Тема 5: Динаміка чисельності работников.

Динамику чисельності працівників для підприємства так можна трактувати у двох напрямах: як зовнішній оборот (прийом нових працівників на П і вибуття рков з П), і внутрішній оборот (перехід працівників з однієї категорії в іншу, в рез-те чого змінюється числ-ть р-ков у кожному категорії, але з змінюється їхній загальна числ-ть). Найповніші уявлення про рух числ-ти р-ков дає баланс числ-ти.

В балансі є: V числ-ть раб-х початку періоду; V у раб-х прийнятих із боку, переведених із одних категорій до інших, вибулих з П; V числ-ть працівників кінець періоду. У звіті за працею наводять даних про прийнятих раб-х протягом півріччя і протягом року, про динаміці числ-ти цієї категорії за звітний період: даних про прийомі і выбытии за звітний період абсолютних і відносних числах — зовнішній оборот хар-т з допомогою коефіцієнтів обороту з прийому і выбытию. Коефіцієнт обороту з прийому доцільніше вираховуватимуть стосовно обліковому кол-ву раб-ков наприкінці періоду, а коефіцієнт обороту по выбытию — стосовно обліковому кол-ву раб-ков початку періоду. Можна обраховувати коефіцієнти обороту з прийому і з выбытию за тривалий період стосовно загальному кол-ву які побували у списках, який представляє собою суму спискового кол-ва раб-ков початку звітного періоду й кол-ва які у перебігу цього періоду. Причини вибуття: V общегос-ного порядку — переклад на ін. П, будівництва, орг-ции, заклик до армії, вступ у вище чи середню спеціальну навчальний заклад з відривом від пр-ва, тощо.; V виробничого порядку — закінчення терміну договори та робіт, скорочення штатів, тощо.; V пов’язані із віком чи стану здоров’я робочих — вихід за рахунок пенсій віком, за інвалідністю, соціальній та разі смерті; V особистого хар-ра. Плинність кадрів складається з вибуття з таких причин: 1) звільнення прогул та інші порушення трудовий дисципліни; 2) у зв’язку з невідповідністю кваліфікації; 3) звільнення підприємства з власним бажанням; 4) звільнення у зв’язку з рішенням судових органов.

Показатели руху кадрів розраховуються з допомогою коефіцієнтів: [pic] [pic].

где: Кпр — коефіцієнт обороту з прийому робочих, %; Nпр — у знову які поступили на підприємство робочих, чол; N — среднесписочная числ-ть робочих, чол; Ку — коефіцієнт обороту щодо звільнення робочих, %; Ny — у звільнених робочих, чол; Брила — коефіцієнт загального обороту робочих, %; Кс — коефіцієнт змінності робочих, %; Nс — у що змінилися робочих (менше з цих двох чисел — числа прийнятих рішень і звільнених), чел.

Среднесписочную кількість працівників [pic] за певного періоду визначають так: [pic] де: Nя — середня явочна числ-ть раб-ков; Т о.д. — кол-=во відпрацьованих днів; М — у неявок.

Среднее у відпрацьованих Nф у період розраховують так: [pic] де: Тпр — у целодневных простоїв по організаційно-технічним причинам.

Коефіцієнт використання спискового складу Цап розраховують за такою формулою: [pic] де: Nя — середня явочна числ-ть раб-ков.

Коэффициент плинність кадрів Кт розраховують так: [pic] де: Nув — у раб-ков. Звільнених до позапланових причин (за власним бажанням бажанню, порушення трудовий дисципліни, тощо.) [pic]- среднесписочное у раб-ков за опред-й период.

ЗАДАЧА.

Пример № 3: У звіті заводу містяться такі відомості: | |Людина | |Полягала робочих за списком на 1 січня 1999 |3200 | |Прийнято робочих |300 | |Переведено в робочі з деяких інших категорій персоналу |25 | |Вибуло всього |125 | | зокрема: | | | - переведено інші П |7 | | - у зв’язку з закінченням терміну договору |12 | | - у зв’язку з закликом до армії, виходом на пенсию|72 | | - за власним бажанням |19 | | - звільнено за прогул та інших. порушення тр. |6 | |дисципліни | | | - переведено із робітників до інших категорії |9 | |персоналу | | |Полягала робочих за списком на 1 січня 2000 року |3280 | |Кількість робочих, хто перебував в списочном складі П весь |3084 | |1999 р. | |.

1) коефіцієнт зовнішнього обороту [pic] 2) коефіцієнт загального обороту з прийому з урахуванням переведених із інших категорій [pic] 3) коефіцієнт зовнішнього обороту по выбытию [pic][pic] 4) коефіцієнт загального вибуття [pic].

Следовательно, у складі робочих, хто перебував до списків початку року, вибуло всього 4,19%, їх межі заводу — 3,91%.

5) Коефіцієнт плинність кадрів становить [pic].

Показники, що характеризують рух чисельності робочих, доповнюються показником стабільності кадрів (коефіцієнтом незмінності чи сталості кадрів), які представляють собою співвідношення кількості робочих, хто перебував в списку цілий рік, до кількості хто перебував в списочном складі П початку звітного года.

6) коефіцієнт сталості кадрів становить [pic].

Для будь-який сукупності П абсолютні показники руху кадрів представляють собою суму відповідних показників окремих П, а кожен відносний показник — середнє відповідних відносних показників окремих П.

Тема 6: Облік робочого времени.

Для вивчення використання трудових ресурсів необхідний облік вкладеного в іну праці та труд-х втрат. У праці вимірюється часом (в человеко-днях і людино-годинах). Облік відпрацьованого і невідпрацьованого часу у людино-годинах ведуть по основний рахунок і найчисельнішою категорії трудящих — робочим. Облік в человеко-днях ведуть табельщики, які щодня відзначають явку чи неявку кожного раб-ка працювати. Відпрацьованим человеко-днем для працівника вважається такий день, що він звивався роботу і розпочав виконання своїх зобов’язань незалежно від тривалості роботи; відпрацьованим вважається також дні, проведені у службових відрядженнях за завданням П; які працювали за нарядам від підприємства. Відпрацьованим человеко-часом можна вважати 1 годину фактичної роботи одного робочого, годину простою не входить у людино-години. Усі фактично відпрацьовані робітниками людино-години (чч), включаючи їх чи понаднормові годинник внутрисменного простою та інших. внутрисменных перерв в роботі є невикористане робочий час і до числа чч не включаються. Використане робочий час: 1) календарне; 2) табельну; 3) максимально можливе; 4) явочное; 5) фактично можливе. 1) сума явок і явок роботу і м.б. отримано як твір середньоспискової чисельності працівників на число календарних днів, у период.

явки діляться на: — фактично відпрацьовані человеко-дни (чд); - целодневные простои.

Неявки — передбачені трудовим зак-вом, чергові відпустки, відпустки з навчанні, відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, святкові дні і вихідні, інші неявки, дозволені законодат-м, і навіть неявки через хворобу та інших. причин. 2) табельний фонд робочого дня = календарному фонду з відрахуванням числа вихідних т святкових днів в усіх працівників; 3) максимально можливе час — час відповідно до працю задовом. На його опред-я з табельної фонду робочого дня слід відняти загальна кількість днів чергових відпусток в усіх раб-ков; 4) явочный фонд раб. часу = максимально можливе мінус неявки; 5) визначення фактично відпрацьованого часу необхідно з явочного фонду відняти целодневные простої чи целосменные простої. Зіставлення величину фактично відпрацьованого часу з календарним, табельною, максимально можливим і явочним фондом може рівень використання кожного з них.

Важнейший з статистичних показників, характеризуючих використання раб. часу: 1) показ-ли стр-ры календарного і максимально возм-го фондів раб-го часу; 2) середня продолжит-ть раб-го місяці; 3) середня продолжит-ть раб-го дня; 1) до показ-м стр-ры календарного і максимально возм-го фондів раб-го часу ставляться показ-ли що характеризують питому вагу фактично відпрацьованого часу у максимально можливий фонді робочого времени.

Питома вага фактично відпрацьованого часу висловлює коефіцієнт використання якомога більшої фонду робочого времени:

[pic].

[pic].

2) середня продолжит-ть раб-го місяці обчислюється шляхом розподілу кол-ва фактич. відпрацьованих чд на среднесписочное число рабочих.

[pic].

Відпрацьований человеко-день перестав бути точної одиницею виміру використання робочого дня. Він хар-т тривалість робочого дні й не враховує втрату часу всередині робочого дня. 3) під середньої тривалістю робочого дня розуміється число фактич. роботи, що припадає загалом на 1 робочого щодня чи смену.

Визначається: — як середня фактична тривалість раб-го дня, тобто. шляхом розподілу числа фактично отраб-х чч в визначене і понад визначене раб-е час на число фактично відпрацьованих чд. — як середня тривалість урочного раб-го дня, тобто. шляхом розподілу фактич. отраб-го в визначене час на число фактично відпрацьованих чд.

Тривалість робочого дня встановлена трудовим зак-вом для даних категорій працівників називається встановлена тривалість робочого дня. Для визначення рівня використання встановленої тривалості робочого дня розділити на среднеустанов. продолжит-ть раб-го дня.

Использование робочого времени.

ЗАДАЧА.

Пример № 4: На підприємстві відпрацьовано 23 500 чд чи 155 100 чч. Порівн. спис. чисельність — 1000 лю-на. Встановлена тривалість р. дня — 6.67 години Протягом месяца Ср. продолжит-ть р. міс. = 23 500 чд: 1000 лю-на = 23,5 днів Порівн. продолжит-ть р. дня = 155 100 чч: 23 500 чд = 6,6 часа.

[pic].

Показ-ль исп-я р. дня обчислюють також зіставляючи у фактич. отраб. чч за період з кол-вом чч, кіт м.б. відпрацьовано за період при встановленої чи планової продолжит-ти р. дня. Коефіцієнт исп-я р. періоду (місяці, кварталу, року) вычисл-я зіставляючи посередньо фактичну продолжит-ть р. періоду з устан-й чи планової. Під встановленої длит-тью р. періоду розуміють число днів р-ты в періоді. Прийняту у плані длит-ти р. періоду опред-т за планир. числом днів р-ты одного посередньо спискового работника.

ЗАДАЧА.

Пример № 5: На П отраб. в теч. міс. 86 680 чч, зокрема. 40 чч надурочно. На П працює 600 робочих. У місяці 31 день. їх — 10 вихідних святкових Тривалість р. дня — 7,6 часа.

[pic].

Разность му знаменником і числителем цей час, кіт. був исп-но в теч. десь за неповне використання раб-го периода.

95 760 — 86 640 = 9120 чч був исп-но.

Обобщающую картину исп-я раб-го часу дає інтегральний чи загальний коэф-т исп-я раб-го періоду, він дорівнює твору коэф-та исп-я р. дні й коэф-та исп-я р. периода:

[pic].

Можно також долучити коэф-т исп-я раб-го дня таким образом:

[pic].

[pic].

Наличие понаднормової роботи свідчить про неритмічності вип. прод., про неправий. організації праці та виробництва, вони пов’язані зі зниженою произвтью роботи з доп. видатками, збільшенням себест-ти продукції. Наднормові роботи подовжують продолжить-ть раб-го дня, созд. мистецтв. уявлення про кращому використанні раб. времени.

Самостоят-ть інтерес предст-т показ-ль за середню кількість годин понаднормової рти однією отраб. чд чи одного среднесписочного робочого за даний період. возм. поділ відпрацьованих чч на ччасы відпрацьовані через прямий і непрямому призначенню. Використання робочого дня за прямому призначенню неминуче пов’язані з зниженням продуктивність праці і м.б. викликано як причинами внепроизводственного порядку, і произв-го порядку. До перших відносять випадки перекладу раб-х більш легку роботу вызв. физич. станом раб-ков. Переклад більш легку раб-ту вагітних робітниць до отримання декретної відпустки. До других відносять випадки исп-я простою раб-х, тобто. ті випадки, коли має місце на основній роботі простої, через поломки обор-я, нестачі матеріалів, неподання элэнергии, цей час рабе привле-я до вып-ю раб-т несоотв-х кваліфікації. Невідпрацьований час, тобто. внутрисменные перерви у роботі ділять на 2 групи: 1) внутрисменное час невикористане на пр-ве по ув. причинам.

Складається: > годин, кіт. предост. матерям для годівлі немовлят; > годину., витрачених на вып-е гос-х обяз-тей; > годину., оставш. неотработанными у зв’язку з хворобою. 2) Внутрисменные втрати раб-го часу. Складається: > неисп-ных внутрисм-х простоїв р. сили; > наруш. працю. Дисципліни (запізнення, передчасний звільнення работы) Внутрисменные простої - час, в теч. якого раб-й нах. на пр-ве не вып-т ніякої р-ты. На П простої учитыв. з причин їх возник-я: V поломка і ремонт обор-я; V отсут-е сировини, матер, напівфабрикатів; V отсут-е енергії; V отсут-е і поломка інструментів; V отсут-е транспорту; V організаційні неполадки.

В звіті пром. П про вып-и плану з праці кожний квартал прив-ся свед-я про числі днів явок і неявок раб-х, з распр. неявок з причин, про спільний числі отраб-х чч, зокрема. надурочно, і навіть про кількість чч внутрисменных простоев.

Баланс робочого времени.

Наиболее повне уявлення про використання робочого дня і неиспольз. резервах дає баланс робочого дня, кіт. м. составл. як і чд, і у чч.

Наиболее повної картини исп-я раб-го часу дає баланс сост-ный в чч. У підставі цього балансу лежить наявні фонд чч. Цей фонд відбивається у лівої частини балансу так:

З календарного фонду чд віднімають число чд неявок у зв’язку з святами і вихідними днями, у зв’язку з черговим відпустками, а отримана величина, тобто. максимально можливий фонд раб-х чд, збільшується на устан-ю для даного П продолжит-ть раб. дня. Основний частиною балансу є її права сторона, отраж-щая витрата рабго часу. У цій частині виділяють три розділу: 1. Робоча час, использ-е на пр-ве, тобто. фактич. отраб-е чч. 2. Робоча час, неиспольз. на пр-ве по ув. причин. 3. Втрати робочого времени.

Если подальша розшифровка немає, такий баланс, укладено за скороченою схемою, Якщо ж произв-ся детальніше розкриття кожного розділу балансу, ми отримує баланс робочого дня за повною схемою. Рекомендується така детализация.

Баланс робочого дня за повною схемою. 1. Робоча час, використане на производстве:

1) через прямий назначению;

2) за прямому призначенню: а в зв’язку зі переходом раб-х більш легку роботу з сост. здоров’я; б) гаразд исп-я раб.с. при внутрисменных простоях; 2. Робоча час, використання на пр-ве по ув. причинам:

1) хвороби та відпустки з вагітності, у зв’язку з пологами: а) враховані в чч; б) враховані в чд;

2) час, надане матерям для годівлі грудних детей;

3) виконання держ. обяз-тей: а) враховані в чч; б) враховані в чд;

4) встановлений зак-вом скорочення прод-ти раб. дня. 3. Втрати робочого времени:

1) простої раб. сили: а) целодневные; б) внутрисменные;

2) порушення трудовий дисципліни: а) прогули; б) запізнення на р-ту, передчасні відходи з р-ты;

3) з адміністрації: а) неявки целодневные; б) невчасний прихід на р-ту, передчасний звільнення р-ты.

По кожному поділу підбиваються підсумки, і навіть з усього балансу. З іншого боку указ. час відпрацьоване надурочно. У правій частині в кожному пункту указтся загальний фактич. витрата робочого дня (чч), і навіть витрата раб-го часу у розрахунку робочого в чч. Якщо наводяться дані протягом двох періоду, всі вони порівнюються і підбиваються підсумки по економії чи перевитраті раб-го времени.

Тема7: Показники використання робочих мест Для хар-ки исп-я раб. місць вычисл-ся коэф-т змінності. Він дорівнює відношенню загальної кількості отработ-го за звіт. період чд переважають у всіх змінах, до чд отраб-х у найбільш заповненою зміні. Показує скільки вже разів за кажд. добу загалом исп-ся р. место.

ЗАДАЧА.

Пример № 6: 1 зміна — 14 000 чд 2 зміна — 12 000 чд 3 зміна — 9000 [pic].

т.е. кожне р. місце працювали протягом 2,5 змін. Коэф-т не м.б. більше кол-ва змін на П. При порівнянні коэф-т змінності з установленою за заданим режимом числом змін отримуємо коефіцієнт використання змінного режиму: [pic] Коэф-т безперервності дорівнює відношенню числа раб-х, що працюють у найбільш заповненою зміні до робочих місць. За місяць коэф-т безперервності м.б. виражений ставленням числа чд, відпрацьованих, а найбільшою зміні до твору числа раб. місць і кількості днів роботи цеху чи П.

Тема 8: Основні показники статистики умов і охорони труда.

Статистика виробничого травматизму. Від умов у яких трудиться чоловік у організаційної системі залежить не лише продуктивність і ефективність праці, але його здоров’я, настрій, життєвий тонус. Умови праці - чинники, мають вплив для здоров’я і працездатність людини, що у виробничому процесі. Вони різноманітні, кажд. їх знаходить свій відбиток у статистичних показниках. У виду великого кол-ва, показ-ли зводять до груп: 1. Виробничо-технічні. хар-т показ-ли оснащеності пр-ва технікою і ср-ми безпечної праці і организ-и праці. Основні пр-но-технические показ-ли: — видатки впровадження заходів із новій техніці; - у нові й модернізованих машин; - у мех-ных і автомат-ных потокових ліній, автомат. сист упр-я; - енергоі електроозброєність; 2. Санитарно-гигиенические.

Це показники: вологості, чистоти, температури в виробничих приміщеннях, освітленості р. місць, шуму, вібрації, озеленення, исп-я музики, забезпеченості водогоном, вентиляції, питної води, побутовими приміщеннями, медпунктами. 3. Загальні умови труда.

До показників загальних умов праці ставляться у буфетів, душових, їдалень, наявність медпунктів тощо., профілакторіїв, столів замовлення, зон отдыха.

Учитывая рівень окремих показників произв-техн умов, кожна дільниця П м. зарахувати до виробництву або з нормальними, або із тяжкими і шкідливими, або з особливо важкими умовами праці. Поліпшення умов праці базується на системі охорони праці. Охорона праці - система держ заходів эк-го і технічного, санітарногигиенич-го і основам правової хар-ра, кіт. обесп-т життю і здоров’я трудящих умови виконання. Вона забезпечується через встановлення для робітників і службовців р. тижня, кіт. що неспроможні перевищувати 41 години, і навіть скороченою тривалості змін у нічний час, надання щорічних оплачуваних відпусток, щотижневого відпочинку, системою пільг тоді і підлітків й у робочих зайнятих на шкідливих виробництвах (молоко, передчасна пенсія…) Цілями охорони праці служать вдосконалення на пр-ве техніки безпеки, произв-ной санітарії. Під час вивчення охорони праці статистика включає показники виконання плану впровадження заходів з охорони праці, забезпеченості працівників необхідної спецодягом, спецхарчуванням, захисними приспособлениями.

Условия праці б’ють по рівні произв-го травматизму, й проф. захворюваності. Причини произв-го травматизму: — несправність обор-я, його конструктивні недоліки; - порушення технології; - недостатня мех-ция; - порушення правил техніки безпеки; - відсутність коштів індивідуальної захисту; - порушення трудовий дисциплины;

Статист. облік произв-го травматизму ведеться усім П, враховується число постраждалих із тих, хто втратив працездатність понад дні. Враховується загальна кількість днів непрацездатності. До того ж число чд за тими, хто втратив працездатність близько трьох днів. З цих даних обчислюється коэф-ты частоти травматизму, й тяжкості наслідків отримані травми. Коэф-т частоти травматизму показує, скільки постраждалих доводиться за період на каждою тисячу середньоспискової кількості працюючих. Він перебуває розподілом числа постраждалих при нещасних випадків на среднесписочное число працюючих множенням на 1000. [pic].

Коэф-т тяжкості наслідків отримані травми показує, скільки чд втрачається на середньому через першого від нещасного випадку. На його визначення число чд непрацездатності слід поділити на у нещасних випадків. [pic].

Используются показники, відбивають число чд непрацездатності кожну тисячу середньоспискової кількості працюючих. З іншого боку розраховують частку втрат робочого дня у зв’язку з травмами у спільній величині втрат робочого часу. Кількість продукції недоданої П у зв’язку з випадками травматизма.

Тема 9: Прогнозування обсягом трудових ресурсов.

Численность ТР постійно змінюється під впливом природного і мех-го руху. Природний рух ТР зумовлено вступом населення робочий вік і вибуття потім із нього. Мех-кое рух ТР зумовлено територіальним переміщенням населення. Для порівняння зміни таких явищ исп-т относит-е показники чи коэф-ты природного поповнення та її природного вибуття ТР. Вони показ-т як у середньому сост-т природне поповнення вибуття ТР для тисячу осіб середньої їх числ-ти. [pic] [pic] Різниця між обсягами прибутків і вибуття ТР показує абсолютну величину, на кіт. змінилася числ-ть ТР зара їхній рахунок природного руху. Коэф-т природний приріст хар-т рез-т природного руху ТР:

[pic].

Мех-кое рух ТР, їх міграція зовнішня чи внутрішня. Вона обчислюється так:

[pic].

Коэф-т механічного вибуття визначається так:

[pic].

[pic].

Общую хар-ку руху ТР м. обчислити, використовуючи коефіцієнт загального приросту ТР. [pic].

Полученные даних про динаміці і рух ТР є основою виявлення соотв-я закономірностей і тенденцій й у перспективних розрахунків. У цьому важливо опред-ть найімовірніші значення коэф-тов руху ТР з перспективи, використовуючи метод екстраполяції і залежність цих показників від перспектив соц-экон. розвитку. Прогнозна чисельність ТР на період тривалістю n-лет опред-ся: [pic], де [pic] - працю через n-лет [pic]- числ-ть ТР у початковий період [pic]- ймовірне значення коэф-та загального приросту ТР на n-ный период При опред-и числ-ти ТР з перспективи исп-тся методи демографічної статистики. У цьому спочатку з перспективи опред-ся числ-ть населення, а потім збільшується частку ТР в числ-ти населення: [pic], де [pic]- числ-ть населення в вихідну дату [pic]- коэф-т загального приросту населення d — ймовірна у найближчій перспективі частка ТР в числ-ти населення, вона опред-ся з урахуванням тенденції развития.

Частина 2: Статистика продуктивності труда.

Производительность праці хар-т исп-е р.с. виражену у випадку кол-вом споживчих ст-тей, створюваних в од. р. часу, чи питомими витратами раб-го часу створення од. потреб. ст-ти. Статистика произвти праці вирішує завдання аналізу рівня життя та динаміки произв-ти праці та вып-ния плану з зростанню произв-ти праці розрізі окремих произв-х ед-ц, галузей і з нар хоз-ву загалом. Ур-нь пр-ти праці хар-ся показниками вироблення (w) і трудомісткості (t). Вироблення — середнє у продукції виробленої од. раб-го часу. Вона вимірюється співвідношенням загального обсягу вып-ной продукції до витрат праці в її пр-во. Выр-ка хар-т эф-ть використання р.с. Тому показник вироблення є основною хар-кой рівня произв-ти праці стат. звітності. Зворотної хар-кой ур-ня произв-ти праці служить трудомісткість продукції, кіт. дорівнює відношенню загальних витрат праці в у випущеної продукції: t = T/q Трудомісткість хар-т витрати на од. продукції. У нинішньому вигляді нормативу розробленої основі фактич. даних із соотв. коригуванням. Трудомісткість исп-ся при планир-нии необх-х витрат за пр-во заданого кол-ва продукції. З іншого боку трудомісткість исп-ся як соизмеритель різнорідних виробів до розрахунку загального обсягу продукції тр. вираженні. Загальні фактич. витрати Т, кіт. исп-т до розрахунку выр-ки і трудомісткості виражаються у чч, чд чи з допомогою среднеспис. числ-ти р-ков. Залежно від методи обліку продукції розрізняють показники произв-ти праці: V натуральні; V условно-натуральные; V вартісні; V трудові. Натуральні показ-ли выр-ки найточніше соответ. змісту категорій праці. Вони відображають эф-ть конкретного праці при произ-ве конкрет. виду продуктів праці. Щоб опред-ть ур-нь выр-ки (w) потрібно поділити у продукції q виражене в соотв. натур-х ед-цах на загальне у витраченого праці Т. w = q/T Натур. показ-ли исп-т в видобувної, обробній пром-ти, при хар-ке птд. видів робіт у строит-ве, трансп-ном і сх і за аналізі вып-я норм вироблення групами раб-х, виконують однакові операції. За виробництва різнорідною продукції натуральні показники що неспроможні б. исп-ны для узагальнення ур-ня і динаміки произв-ти праці. Якщо порівнюються П, випускають однакову продукцію, різняться по повноті циклу произв-ва, то натуральні показ-ли произв-ти праці виявляються незіставними. Перехід на випуск однойменних виробів підвищеного кач-ва за однакової обсягу произ-ва не віддзеркалюється в натур-х показ-лях произв-ти праці. Розширенню возм-тей показ-лей произв-ти праці виходить при исполь-и умовно натурального виміру продукції. Динаміку произв-ти праці та виконання плану з произв-ти праці вивчають з допомогою індексного методу. При аналізі динаміки произв-ти праці фактично досягнутий ур-нь вироблення в отч. періоді порівнюється зі виробленням в базисний період. Найпоширенішим об'єктом аналізу продуктивність праці явл. П чи групи П. І тут витрати відбиваються середньоспискової числ-тью р-ков чи р-чих. Якщо W1 і W0 є середня вироблення в отч. і баз. періоді, то конкретне од. спостереження зміна произв-ти праці показують индивид-е індекси динаміки вироблення, тобто: [pic] Для П, що випускають однакову продукцію загальні індекси динаміки произв-ти праці натур. вираженні формі індексу середніх величин. Чисельність р-ков на досліджуваних П неоднакова, тому порівн. выр-ка у період опред. за такою формулою среднеарифметической виваженої: [pic] Індекси произв-ти праці змінного складу відбивають динаміку порівн. выр-ки по групі П у звітній періоді проти базисним. І тоді ми зможемо записати індекс змінного складу: [pic].

Вывод: рівень порівн. пр-ти праці за сукупності П змінюється під впливом динаміки выр-ки кожному П ([pic]) та інших змін питомої ваги П загалом чисельності р-ков, [pic]; тобто. структурних сдвигов.

Индекс фіксованого складу відбиває вплив змін произв-ти праці в кожному П на динаміку посередньо вешенной выр-ки. І тоді індекс складу: [pic][pic] Індекс структурних зрушень: [pic] - хар-т вплив змін — у стр-ре витрат праці в динаміку середньої вироблення. [pic].

Объем виробництва явл. функцією двох змінних: кількості працюючих (T) і продуктивність праці (w).

Изменение випуску продукції з допомогою динаміки від кількості працюючих: [pic].

Изменение випуску продукції з допомогою динаміки загальної ср-в пр-ти праці: [pic] де: T1 — числ-ть р-щих у звітній періоді T0- числ-ть р-щих в базисному періоді w1- произв-ть праці звітному періоді w0 — произв-ть праці базисному периоде.

[pic]; [pic];

[pic]; [pic].

Рассмотрены формули індексів і приростів продукції з допомогою птд. чинників м.б. исп-ны в планир-и і аналізі виконання плану з ур-ню произв-ти труда.

Наибольшее поширення аналізі произв-ти праці мають вартісні показ-ли її ур-ня. Важливим гідністю вартісного показ-ля произв-ти праці явл. возм-ть розрахунку за якою номенклатурі її назви. Це дає возм-ть отримання зведених хар-к у межах П і галузей. Засн вартісними показ-ми произв-ти праці промышл-ти явл. вироблення нормативно чистої води чи товарної своєї продукції 1 персоналу в незмінних оптових цінах П. Динаміку произв-ти праці вартісних висловлюваннях висловлює індекс змінного складу: [pic] p — можна порівняти ціна од. прод-ции qp — обсяг прод-ции в порівняних цінах звітний період q0p — обсяг прод-ции в порівняних цінах базисного періоду ST1 — витрати на П у звітній періоді (числ-ть р-щих) Произв-ть праці м. знаходити у своєму трудовому вираженні. Обсяг прод-ции в трудовому вираженні перебуває шляхом множення кол-ва конкр. продуктів на фиксир-ю трудомісткість і наступне підсумовування. Тоді ур-нь произв-ти праці (w) запишеться як: [pic], де Sqtф — випускати продукцію в працю. вираженні SТ — загальні витрати труда.

В ролі труд-х вимірників обсягу продукції исп-ся фактична трудомісткість базисного періоду чи нормативна трудомісткість у конкретних видам прод-ции.

При исп-ии для виміру продукції нормативної трудомісткості індекс праці має вигляд: [pic]; [pic].

Используя в кач-ве соизмер-ля прод-ции трудомісткість баз. періоду отримуємо ф-лу працю. індексу произв-ти праці: [pic]; [pic].

Sq1t0 — возм-е витрати в отч. періоді при баз. произв-ти праці Sq1t1 — фактич-е витрати в отч. периоде Трудовой індекс произв-ти праці позвол-т розрахувати економію праці звітному періоді з допомогою зростання його произв-ти: [pic].

ЗАДАЧА. Приклад № 7. За даними про произв-ти трьох виробів на П опред-ть індекс произв-ти праці при исп-ии для порівняння продукції нормативної тремкости, і навіть базисної. |№ вироби |Трудові витрати на 1 виріб |Випуск штук | | |за нормою |фактично |травень |червень | | | |травень |червень | | | |1 |275 |300 |250 |200 |220 | |2 |190 |200 |175 |100 |125 | |3 |140 |- |150 |- |50 |.

[pic] Произв-ть праці зросла на 1,69%. У отч. період норми вироблення перевищували в середньому становив 8,1%, то базисному недовиконувалися на 7,5%. Використовуючи тремкость базисного періоду знаходимо індекс произв-ти праці. Цей індекс можна розрахувати по 2 м виробам. [pic] за рахунок зростання произв-ти праці при пр-ве 2х виробів, включених до кола порівняної продукції зекономлено: [pic].

Средневзвешенный арифметичний індекс произв-ти праці. Ур-нь вільних вартісних показ-лей произв-ти праці в галузям і регіонам великою мірою залежить тільки від ур-ня выр-ки по конкр. виробленим од., а й від складу досліджуваних сукупностей. Поєднання у яких птд. произ-в і деяких видів деят-ти різняться по эф-ти і исп-и р.с. Для аналізу динаміки произв-ти праці академік Струмилин запропонував исп-ть середньозважений арифм. індекс выр-ки, саме: [pic] У разі Т1 рассматр. як срспис-я числ-ть р-ков П в отч. період. iw — індивід. Вартісний індекс выр-ки на П птд. галузей чи підгалузей вхід. в исследю совок-ть. У цьому вся індексі отраж-ся динаміка обобщ. стоим-го показ-ля произв-ти праці з допомогою индивид-х змін выр-ки кожному П.

ЗАДАЧА.

Пример № 8. Є показники р-ты 2х заводів що випускають різнорідну прод-цию: |№ заводу |Нормативна чиста |Кількість раб-х |Выр-ка на 1 р-го | | |продукція | | | | |квітень |травень |квітень |травень |квітень |травень | |1 |2695 |4400 |679 |1100 |3,5 |4,0 | |2 |5225 |5500 |550 |550 |9,5 |10,0 | |Разом |7920 |9900 |1320 |1650 | | |.

Індекс выр-ки на 1 р-го: [pic], Отже середня выр-ка на 2х П загалом не змінилася. На кожному П було зростання произв-ти праці: (iw)1 = 4,0:3,5 (iw)2 = 10,0:9,5 [pic] 11,3% Структурні зрушення у поєднанні птд. произ-в негативно позначилися на ур-нь выр-ки по 2 м П Індекс структурних зрушень: [pic] [pic] 89,8% 10,2%.

З власного економічному змісту індекс Струміліна співвідносить трудові індекси произв-ти праці, котрі розраховують використовуючи базисну тремкость прод-ции.

Показатели срчасовой, срдневной і середній выр-ки за период.

Статистика піддає ретельного аналізу пок-ли выр-ки за категоріями персоналу безпосередньо осущ-т процес произ-ва матер. благ. У пром-ти, строит-ве, на транспорті працю враховується в чч. Показ-ль срчасовой выр-ки робочих хар-т у продукції, произв-ной за 1 чч фактично відпрацьованого часу. Він знаходить шляхом розподілу випущеної у період прод-ции на у отраб-х чч. [pic] Пок-ль срдневной выр-ки хар-т у продукції, произв-ной за 1 фактично відпрацьований чд. [pic] Середня выр-ка на 1 робочого у період перебуває у вигляді відносини обсягу випущеної продукції у період до срспис-ной числ-ти раб-х в досліджуваному періоді [pic].

Эти пок-ли перебувають у натуральному, условно-натуральном і вартісному выражении.

Динамика цих показ-лей вивчається з допомогою індексів, одержуваних шляхом порівняння їхніх ур-ня у звітній і базисному періоді [pic] [pic]- порівн. продолжит-ть раб. періоду в днях [pic]- порівн. фактична продолжит-ть раб. дня. [pic].

Влияние чинників продолжит-ти раб. періоду, раб. дні й ур-ня срчасовой выркі однієї раб-го у період можна охар-ть з допомогою методу усних підстановок. [pic].

Анализ виконання норм выр-ки. Дійові форми орг-ции произв-ва і оплати праці передбачають нормування витрат праці робочих відрядників. Поетом статистика піддає аналізу ступінь виконання норм выр-ки. Ур-нь вып-я норм выр-ки конкретним робочим сдельщиком хар-ся співвідношенням фактичної порівн. выр-ки і нормативної срчасовой произв-ти праці. [pic] Вони ж ставленням нормативної трудомісткості од. продукції до фактичної: [pic].

ЗАДАЧА. Приклад № 9 Нехай за квартал робочим сдельщиком за 600 годин роботи виготовлено 3 тис. деталей за норми выр-ки 4 деталі за годину. Знайти індекс норм выр-ки. [pic]; т.а. встановлена норма перевиконано робочим на 25%.

Осн. зведеним показ-лем вып-я норм выр-ки раб-ми сдельщиками явл. співвідношення му нормативними і фактичними витратами часу на произв-во прод-ции: [pic], де q — у прод-ции в натур. вигляді. tH — нормативні витрати часу t — фактичні Це исп-ся щодо вып-я норм выр-ки одним раб-м чи групою раб-х у разі виготовлення різнорідною прод-ции чи вып-я різних видів робіт. За формою це — агрегатний індекс вып-я норм выр-ки. У залежність від цілей аналізу, у агрегатної формі розраховуються показ-ли випя вартових і змінних норм выр-ки. У числ-ти показ-ли вып-я змінних норм выркі наводиться її основне і додаткове нормативне час посідає випуск придатної продукції, і навіть час витрачене на виправлення шлюбу не з вини робочих. Знаменник охоплює всі оплачений по відрядним і з тимчасовим розцінками час робочих відрядників та палестинці час внутрисменных простоїв і перерв у роботі. Показ-ль вып-я вартових норм хар-т эф-ть праці робочих відрядників в обумовлених нормативами умовах произв-ва, а змінних норм — хар-т эф-ть праці фактично сформованих умовах исп-я їх труда.

Частина 3. Статистика заробітної платы.

Зп — це переважна більшість фонду споживання населення. Вона подає собою винагороду, зазвичай, у грошової форми, одержуване працівником за виконану роботу. Зп — це частина нац. доходу, яка надходить індивідуальне розпорядження працівника відповідно до кол-м і кач-м його. У сфері матер. пр-ва зп одна із елементів витрат за пр-во продукції. У різних галузях нх питому вагу зп у витратах на пр-во різний. У багатьох галузей видобувної пром-ти становить близько половина всіх витрат. Завдання статистики оплати праці: 1) опред-е розмірів звітних фондів зп та матер-го заохочення; 2) вивчення їх динаміки, складу та збільшення використання; 3) літочислення порівн. ур-ней оплати праці, їх зміні в часі та у різних групах р-ков; 4) з’ясування співвідношень динаміки порівн зп і пр-ти праці; 5) поширення різної форми і систем зп; 6) літочислення показників частки зп в нормативної чистої продукції; 7) вивчення оплати праці в П, перейшли на повний госп розрахунок в колективах працівників умовах бригадного підряду; 8) аналіз оплати праці в фірмах, АТ закритого і відкритого типу, і навіть осіб, котрі займаються індивідуальною трудовою деят-тью. Фонд зп — призначена до виплати чи виплачена працівникам П загальна сума зп. Податки й утримання по виконавчим листам з фонду зп не віднімаються. 1) підйомні і добові під час перебування у відрядженнях; 2) відрахування на соц. страхування, посібник по соц. страху та інших. виплати які пов’язані з праці. Фонд зп використовуються на оплату праці р-ков в завис-ти від своїх трудового внеску кінцевих рез-тов р-ты. У разі госп. розрахунку фонд зп формується або за нормативу зп на одиницю продукції або за нормативу зп кожний % приросту обсягу продукції, тобто. як сума базового загального фонду, й збільшення чи зменшення цього фонду опр-ной за встановленим нормативу за приріст продукції. Загальний фонд зп освічений за встановленими нормативам уточнюється по підсумкам роботи протягом року. На П р-щих за однією формі повного госп. розрахунку, заснованої на нормативному розподілі прибутку госп. розрахунковий дохід колективу складається їх суми фонду зп і залишається у розпорядженні П прибутку. З цієї прибутку за встановленими нормативам до неї форм-ся фонди розвитку пр-ва, науку й техніки, соц. розвитку, матер-го заохочення тощо. При другий формі повного госп. розрахунку спочатку формир-ся фонди розвитку інва, науки, техніки, соц. розвитку та фин. резерв. Що Залишилося частина госп. розрахункового доходу є сумою фонду зп і фонду матер-го заохочення. Вирізняють фонди зп: — годинниковий; - денний; - місячний; - квартальний; - річний. 1. Вартовий фонд зп — оплата фактично відпрацьованого часу й деяких видів доплат, які стосуються вартов фонду.

Фонд складається з елементів: — оплата відпрацьованого часу за тарифними ставками, окладів, осн. розцінками чи порівн. заробітку; - доплата відрядникам по прогресивним розцінками надбавки за особливі умови роботи; - оплата понаднормових робіт у одинарном розмірі; - оплата однорідних робіт, по кіт. враховується відпрацьоване час; - сума виплачених премій за економію енергії, палива, матер-в та інших. 2. Денний фонд зп — це оплата фактич. отраб-х чч й окремі види оплати неотраб-х годин на межах р. дня.

Включ. у собі: — весь годинниковий фонд зп; - доплату за р-ту в понаднормове час; - оплата годин вып-я гос-х та інших. обществ-х обяз-тей, пільгових годин підлітка та інших. Вартовий і денний фонд можуть розраховуватися протягом місяця, квартал, рік і опред. лише робочих. 3. Місячний фонд зп — всі види зп одержуваної р-ками.

У його складу входять: — весь денний фонд; - оплата целодневных простоїв з вини раб-х; - повних днів витрачених не вып-е обществ-х і гос-х обяз-тей; - оплата чергових і додаткових відпусток; - вартість наданих безплатно квартир, послуг, вихідні допомоги, виплати учням, які у штаті підприємства, але спрямованих для довгострокового навчання все П. 4. Квартальний і обсяг річного фонди зп — опред-ся підсумовуванням відповідних місячних фондов.

Коэф-том доплат в денному фонді називається ставлення денного фонду зп до вартов. Коэф-том доплат в місячному фонді називається ставлення місячного фонду до денному. У системі оплати праці окреме місце посідає фонд матеріального заохочення. Джерелом його форм-я явл. прибуток П. Він утворюється по стабільним нормативам, встановлених в % до прибутку, кіт. залишається у розпорядженні П. Фонд матер. заохочення обчислюється наростаючим результатом з початку року. Розраховується за такою формулою: [pic] Пк — сума прибутку, що залишається у розпорядженні П (тис. грн.) N — норматив освіти фонду (в %) При вып-и договірних обяз-в на поставки продукції, роботи, послуг за кожному кварталу наростаючим підсумкам з початку року: [pic] За невиконання обяз-в фонд матер. заохочення зменшується наступним чином: [pic]; де L — % невиконання обяз-в по постачальникам. Фонд матер. заохочення расход-ся на виплату премій, винагород за працю й оказ-я матер. допомоги. Аналіз гніву й динаміки оплати праці произв-ся як з урахуванням виплат з фонду матер-го заохочення, і ж без нього. Важливо опред-ть співвідношення різних фондів оплати праці та з’ясувати частки фонду зп і фонду матер-го заохочення загалом фонді оплати труда. рост частки годинникового фонду зп в денному означає поліпшення та исп-е раб. часу. Динаміка фонду зп вивчається з допомогою індексів. Нехай [pic]- середня зп окремими групах робочих, n — чисельність у цих групах. Тоді ми можемо записати фонду зп у звітній періоді так:[pic] й у базисному [pic]. Індекс фонду зп: [pic] Він показує скільки раз фонд зп у звітній періоді більшою або меншою, ніж у базисному. Це зміну сталося з допомогою двох чинників: — Зміна середовищ. зп в птд. групі раб-х; - Зміна числ-ти раб-х у тих групах. Зміна фонду зп з допомогою першого чинника показує індекс зп [pic] Знаменник показ-т умовну величину: фонду зп в отч. періоді, якби порівн. зп в отч. періоді так і рівної порівн. зп в базисному періоді. Зміна фонду зп з допомогою зміни чисельності раб-х в птд. групах висловлює такий індекс: [pic] Висловлює зміна фонду зп з допомогою зміни чисельності раб-х в птд. групах. Ці індекси взсвязаны: [pic] Різниця чисельника і знаменника висловлює абсолютний приріст фонду зп. [pic] [pic] [pic] (приріст фонду зп) Для аналізу виконання плану з витраті фонду зп позначимо Ф1 — фактичний фонд зп; і крізь Ф пл — плановий фонд зп. [pic] Якщо (Ф>0, то має місце абсолют. Перевитрата фонду зп, якщо (Ф.