Судьба російського війна у своєму оповіданні Шолохова Доля человека

Судьба російського війна у своєму оповіданні Шолохова «Доля людини «.

В кінці 56 г. М. А. Шолохов опублікував свій виступ «Доля людини». Це оповідання простий людині великий війні, який ціною втрати близьких, товаришів, своїм мужністю, героїзмом дав під собою підстави і політичну волю родине.

Андрей Соколов — скромний трудівник, батько великої родини жив, працював і щасливий, та нагрянула війна. Соколов, як тисячі інших, пішов на заслужений фронт. І тоді всі біди війни наринули нею: був контужений й потрапив у полон, кочував вже з концтабору на другий, намагався втекти, але був упійманий. Неодноразово смерть дивилася йому у вічі, але російська гордощі й людську гідність допомагали знаходити у своєму собі мужності і завжди залишатися людиною. Коли комендант табору викликав Андрія й погрожував, особисто розстріляти його, не втратив людського обличчя Андрій, стане пити на перемогу Німеччини, а сказав, що думав. І це навіть садист-комендант, особисто бив полонених щоранку, зауважав його й відпустив, нагородивши хлібом і салом. Цей подарунок був порівну між всіма полоненими. Пізніше Андрій все-таки знаходить можливість утекти, прихопивши інженера у чині майора, якого возив на машине.

Но Шолохов нам показує героїзм російського людини у боротьби з ворогом. Страшне горі спіткало Андрія Соколова до кінця війни — від бомби, що влучила у будинок, загинули дружина та дві дочки, а сина підстрелив снайпер вже у Берліні саме у день Перемоги, 9 травня 1945 г. Здавалося, після всіх випробувань, що випали частку одну людину, міг озлобитися, зламатися, замкнутися у собі. Але це змагань не вийшло: розуміючи, як важка втрата рідних і безрадісно самотність, він усиновляє хлопчика Ванюшу 5 років, яка має війна відняла батьків. Андрій пригрів, ощасливив сирітську душу, і завдяки тепла й подяки дитини, сам почав повертатися до життя. Соколов каже: «Вночі - то погладиш його сонного, волосенки в вихрах понюхаєш, і серце відходить, ставати легше, бо в мене закам’яніло від горя…».

Всей логікою свого оповідання Шолохов довів, що його герой може бути зломлений життям, оскільки у ньому є те, що зламати не можна: людську гідність, любов до життя, батьківщині, до людей, доброта, які допомагають жити, боротися, трудитися. Андрій Соколов передусім думає обов’язки перед близькими, товаришами, Батьківщиною, людством. Це зневага до нього не було подвиг, а природна потреба. І таких простих чудесних людей багато. Саме які й виграли війну, і відновили зруйновану країну, щоб життя тривало далі і було краще, щасливішим. Тому Андрій Соколов близький, зрозумілим і доріг нам всегда.