Идеи волі у ліриці А.С.Пушкина

ИДЕИ СВОБОДИ У ЛІРИЦІ А. З. ПУШКІНА Идеи свободи пронизують всю лірику Пушкіна. Їх зміст поповнюється, переосмислюється і видозмінюється протягом усього творчого шляху поета. Приміром, ранній період його літературній діяльності, в ліцейних роки, ідеї свободи просякнуті духом незалежності й бунтарства, поривністю. І це випадково: на Пушкіна справила великий вплив особлива атмосфера ліцею, де серед ліцеїстів культивувалася незалежність суджень і вчинків. Чималу роль відіграв і той факт, що він був нелюбимим дитиною у ній, і його, певне, бракувало спілкування з старшими. Поет багато чому навчився і що перейняв своїх старших товаришів (наприклад, Чаадаєв і Ф. Глінка вчили його громадянської твердості, а М. Тургенєв наставляв їх у політичної економії). Гадаю, що ні самотужки впливу було написано молодим поетом ода «Вільність «(1817). «Вільність «— це гімн свободі (до Пушкіна оди писалися на вшанування значного, урочистої події чи важливого особи, у яких восхвалялись імператриці, государі; Пушкін ж восславил свободу). У рядках «тирани світу! тремтіть! «і «повстаньте, падші раби! «відчувається революційна пристрасність поета. По-моєму, цей заклик радше скидається на вибух гніву, емоцій, аніж обдуманий, давно омріяний у свідомості заклик до повстання; більш тут проявляється гарячність натури автора, його неприйняття «неволі немічних сліз «і «несправедливої влади ». І все-таки в оді тріумфує моральне свідомість над політичними переконаннями поета. Здається, Пушкін взагалі заперечує якесь насильство з особистості: Про сором! про жах нашого часу! Як звірі, вторглися яничари!.. Впадуть безславні удари… Загинув увінчаний лиходій. Автор не вихваляє ні вбитого государя (тут ідеться про вбивство Павла I), ні людей, содеявших це зло навіть на благо народу. І на своїх наступних віршах поет знову і знову звертається до ідей свободи. Пушкін торкається питань кріпацтва, самодержавство, тому можна буде говорити про розвиток у творчості ідей, пов’язаного з політичною свободою. Наприклад, в посланні «До Чаадаєву «автор пише: «Товариш, вір: зійде вона, зірка чарівного щастя, / Росія вспрянет від сну, і уламках самовластья напишуть наші імена! «На пізнішому вірші «Село «поет вкрай згущує фарби: перед читачем вимальовується похмура картина дикого панства, «без, без закону ». У зображенні кріпосного ладу з’являються гострі, влучні епітети («убивчий ганьба », «насильницька лоза », «тяжкий ярем », «байдужий лиходій »). Для Пушкіна кріпосне право — це «рабство худе ». У найближчому майбутньому він бачить «рабство, занепале по манію царя ». Цю рядок пронизує світлий оптимізм. Не втрачається він і посланні «У. Л. Давидову «(«Ужель надії промінь зник? / Але ні! — ми щастям насолодимося, кривавої чашею причастимося… »). По-моєму, пушкінське «кривавої чашею причастимося «може звучати як пророцтво кривавих подій не Сенатській площі, тим паче коли врахувати настрій «Кинджала », написаного цей період, під час південної посилання автора. У «Кинджал «воспевается «свободи таємний страж, караючий кинджал ». Він для поета і «пекельний промінь », і «блискавка богів ». Але коли його «главою закон поник «(і для Пушкіна — понад усе: «Але вічний вище вас закон »), то кинджал — це не є знаряддя вбивства, а «останній судія ганьби і образи ». У «Кинджал «Брут показаний «вольнолюбивым », а Занд іменується «свободи мученик, обранець фатальний ». Здається, що це зображуються не вбивці, а герої. У «Кинджал «й у посланні «У. Л. Давидову «поет робить різкий випад проти існуючих порядків. Гостре зміст вловлюється й у такому невеличкому вірші, як «Пташка », де автор вигукує: «Тож за що на бога мені нарікати, коли хоч одному створінню мав можливість свободу дарувати! «Тут свобода асоціюється в Пушкіна з чином «пташки », а «В'язні «— з чином «орла молодого ». У «В'язні «, як та у багатьох інших віршах у той час, присутній мотив в’язня, втікача. І це має під собою основу: ці ліричні твори писалися під час південної посилання поета, що він сприймав як добровільне втечу з неволі («час, брат, час! / Туди, де за тучею біліє гора, туди, де синіють морські краю… »). Період південної посилання — цей час подій. Повстання у Греції, розгром кишинівської групи і арешт Раєвського — усе це стає предметом постійних роздумів поета. Ідеї свободи переосмислюються у вірші «Свободи сіяч пустельний… », де автор приходить до думки у тому, що не люди готові зрозуміти й прийняти волю її обсязі («До чого чередам дари свободи? »), людина завжди повинен чимось обмежуватися щоб уникнути аморальних вчинків. У цьому вся вірші передвіщений весь Достоєвський. Тут ідеї свободи отримують філософське тлумачення. Видозмінивши, ця ідея продовжує свою існування у вірші «Навіщо ти посланий був, і хто послав тебе? », де стверджується, що воля може бути встановлено, поки світі панує егоїзм і корисливість («за злато продав брата брат. Рекли безумці: немає Свободи »). «Рекли безумці: немає Свободи «— це перефразування священного тексту: «Немає Бога речет безумець у своєму ». Цією перефразировкой автор вкотре підкреслює, що воля йому священна. Попри те що що заперечує влада народу (в «Вільності «він пише: «І горі, горі племенам… де чи народу чи царям законом панувати можливо! »), вільність не втрачає у свідомості автора значення. Приміром, у вірші «Андрій Шеньє «Пушкін стверджує: Але ти, священна свобода, Богиня чиста, немає, не винна ти… На вірші «До моря «поет пише про свої почуття до «вільної життя », що є йому символом вільності: «Могутньої пристрастю зачарований… «Прощаючись тут із морем, автор внутрішньо прощається і з півднем, зі своїм вільним способом життя, і з революцією у Греції, і з революційної пристрасністю «Кинджала ». Надалі свобода для Пушкіна дедалі більше означає свободу творчості, незалежність особистості. У Михайлівському поет пише «Розмова книгопродавца з поетом », який опубліковує як передмову до видання першого розділу «Євгенія Онєгіна ». Цей вірш є декларацією права автора на незалежність, на правдиве зображення життя («Поет страчує, поет вінчає «). Наприклад, у вірші «З Пиндемонти «стверджується: «нікому звіту же не давати… «На вірші «Поетові «Пушкін закликає: «Поет! дорогою вільної йди, куди тягне тебе вільний розум… «У пушкінської ліриці вимальовується ідея свободи поезії від слави, від суєти світла. У «Поета та натовп «автор проголошує: «Не для користі, задля битв, ми народжені для натхнення… «У творчості Пушкіна з’являється й ідея духовної незалежності він влади. За словами літературознавця Федотова, наріжним каменем пушкінської лірики є особиста незалежність поета. І свобода — то це вже символ незалежності особистості. Автор відчуває страждання тому, що його світ намагаються ув’язнити у будь-які рамки, диктують йому умови. У вірші «Живий, живий Курилка! », написаного жартівливому тоні, здається, за жартом пробивається біль автора: Виженіть! набрид Курилка журналіст! Як загасити смердючу лучинку? Як заморити Курилку мого? Дай мені рада. — Так… плюнути нею. Але «плюнути «на друкарську братію було зовсім не від легко. У одному з листів дружини Пушкін пише: «Без політичної свободи жити дуже можна, без сімейної недоторканності неможливо: каторга на відміну від краще ». Адже уся її листування з Наталею Гончарової читався цензурою і ставала надбанням громадськості (саме в Толстого набула свого продовження пушкінська традиція культивування святині сімейному житті). По-моєму, натякаючи у листі на каторгу, Пушкін хіба що зіставляє себе, початківця боротьбу духовну недоторканність, і декабристів, які виборювали політичну волю. Звертаючись до декабристам в посланні «До Сибіру », поет підтримує друзів у скрутну хвилину (… «і свободу вас прийме радісно біля входу »). Він забуває про своє товаришів і знову звертається до ідей свободи. У «Арионе «автор стверджує: «Я гімни колишні співаю… «Намагаючись подивитись себе, на творчість в «Пам'ятнику », Пушкін помічає: І довго буду тим люб’язний я народу, Що почуття добрі я лірою будив, Що у мій жорстокому столітті восславил я свободу І закликати до переможених закликав. Здається, які можна сміливо стверджувати, спираючись на свої слова автора, що ідеї свободи пронизують його лірику.