Давидов Д. У

Давыдов Д. В.

.

Давыдов Денис Васильевич.

16(27).7. 1784, Москва, — 22.4(4.5).1839, село Верхня Маза, нині Радищевского району Ульяновської обл., герой Великої Вітчизняної війни 1812, військовий письменник і львівський поет, генерал-лейтенант (1831).

Из дворянській військової сім'ї.

На військової служби з 1801 в кавалерії (з 1804 в гусарах). У 1806−12, будучи ад’ютантом генерала П. І. Багратіона, брав участь у війнах і Франції (1806−07), Швецією (1808−09) й Туреччиною (1809−812), командував окремими загонами, проявивши рішучість й особисте хоробрість.

В початку Великої Вітчизняної війни 1812 командував батальйоном Охтирського гусарського полку. Торішнього серпня 1812 запропонував російському командуванню організувати партизанські дії тилах наполеонівської армії. Командуючи загоном з гусар і козаків, успішно діяв у ворога. Учасник закордонних походів 1813−14, командував кавалерійським полком і бригадою.

Был близький з майбутніми декабристами М. Ф. Орловим, Ф. М. Глінкою, А. А. Бестужев та інших. У 1823 пішов у відставку на посаді начальник штабу корпусу. У 1826−27 знову служив на Кавказі. У 1831 брав участь у придушенні Польського повстання 1830−31. З 1832 у відставці.

Автор воєнно-історичних робіт («Щоденник партизанських дій 1812 », 1860; «Досвід теорії партизанського дії «, 1821, та інших.); першим виступив проти версії морозів як причини поразки Наполеона у Росії, залишив яскраві характеристики А. У. Суворова, М. І. Кутузова, П. І. Багратіона і ін.

Как поет виступив у 1803. Його вірші з випадами проти царя і придворної знаті поширювалися в рукописах («Голова і ноги », «Річка і дзеркало «та інших.). Давидов — творець т. зв. жанру «гусарській лірики », своєрідного ліричного щоденника російського офіцера-патріота, вільнодумного воїна й поета, люблячого весЕлый розгул і гусарську хоробрість («Гусарский бенкет », «Бородінський полі «та інших.). Його «Сучасна пісня «(1836) спрямована проти псевдолибералов свого времени.

Бородинское поле

Элегия Умолкшие пагорби, дол колись кривавий,.

Отдайте мені ваш день, день віковічної слави,.

И шум зброї, і січі, і боротьбу!

Мой меч особисто від моїх упав. Мою долю.

Попрали сильні. Щасливці горделивы.

Невольным орачем тягнуть мене розмовляє ниви…

О, ринь мене розмовляє бій, ти, досвідчений фінансовий боєць і,.

Ты, голосом своїм що породжує в полицях.

Погибели ворогів предчувственные кліки,.

Вождь Гомеричний, Багратіон великий?

Простри мені руку свою, Раєвський, мій герой?

Ермолов! я лікую — веди мене, я твій:

О, приречений бути перемог улюбленим сином,.

Покрой мене, покрій твоїх перунов дымом!

Но де ви?.. Слухаю… Ні відкликання! З полів.

Умчался брані дим, не чути стукіт мечів,.

И я, годованець ваш, схилившись главою у плуга,.

Завидую кістках соратника чи друга.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.